Постанова

від 26.03.2024 по справі 650/3185/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/3185/23 Головуючий в 1 інстанції Сікора О.О.

Номер провадження: 22-ц/819/131/24 Доповідач Кутурланова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року м.Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Кутурланової О.В.

суддів: Воронцової Л.П.

Орловської Н.В.

секретар Доброва К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Ковальчук Ірини Миколаївни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 січня 2024 року у складі судді Сікори О.О. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Бериславська міська територіальна громада Бериславського району Херсонської області в особі Бериславської міської ради, про витребування земельної ділянки з незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову Бериславська міська територіальна громада Бериславського району Херсонської області в особі Бериславської міської ради, про витребування земельної ділянки з незаконного володіння, в якому просило витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 8,7054 га з кадастровим номером 6520610100:02:001:0020 на користь третьої особи шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

Одночасно з подачею позову позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив :

-накласти арешт на земельну ділянку площею 8,7054 га з кадастровим номером 6520610100:02:001:0020, яка розташована на території Бериславської міської ради Бериславського району Херсонської області;

-заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6520610100:02:001:0020 з іншими земельними ділянками.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, а заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, при цьому їх невжиття може призвести до відчуження відповідачем землі на користь третіх осіб.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 січня 2024 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Постановлено накласти арешт на земельну ділянку площею 8,7054 га з кадастровим номером 6520610100:02:001:0020, яка розташована на території Бериславської міської ради Бериславського району Херсонської області.

Заборонено ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6520610100:02:001:0020 з іншими земельними ділянками.

Не погодившись з ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 січня 2024 року, адвокат Ковальчук І.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила ухвалу суду скасувати і постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про забезпечення позову.

Зокрема, зазначила, що позивач не обґрунтував належними доказами необхідність вжиття заходів забезпечення позову та намір відповідача здійснити будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, які у подальшому змогли б ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області зазначив, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а ухвалене у справі судове рішення без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановивши ухвалу про забезпечення позову, суд виходив з того, що існують зазначені позивачем підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки є реальна загроза утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення заявлених позовних вимог у в разі їх невжиття.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 2статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії.

Згідно із частиною третьоюстатті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позовуне порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 10постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють довиконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

У правових висновках, наведених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки сформульовані також у постановах Верховного Суду від 10листопада 2020 року у справі №910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі №295/5244/22.

Із змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, а також із змісту позову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області вбачається, що між сторонами виник спір щодо правомірності набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку.

З огляду на викладені позивачем обставини, якими Головне управління обґрунтовує свої позовні вимоги, його звернення до суду направлено на відновлення порушеного, на думку позивача, права власності на землю територіальної громади.

Встановивши, що між сторонами у справі виник спір, предметом якого є спірна земельна ділянка, суд першої інстанцій обґрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Разом з тим, у правових висновках, наведених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі №643/12369/19 (провадження № 61-21685св19) судом касаційної інстанції наголошено на тому, що арешт майна і заборона відчуження майнає самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання. Арешт майна- це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуженняоб`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність оскаржуваної ухвали суду в частині забезпечення позову шляхом заборони відповідачу розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, у тому числі змінювати її цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання спірної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, оскільки реалізація власником права розпорядження належним йому нерухомим майном до вирішення судом спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, обраний позивачем вид забезпечення позову в частині заборони вчиняти певні дії стосовно земельної ділянки, щодо якої між сторонами виник спір, є співмірним із заявленими позовними вимогами та підлягає застосуванню судом з метою забезпечення реалізації в майбутньому рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та здійснення ефективного захисту прав останнього, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому колегія суддів, оцінюючи співвідношення негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, вважає, що тимчасове обмеження прав відповідача у зазначений вище спосіб є менш обтяжливим, оскільки у разі відмови у задоволенні пред`явлених до нього позовних вимог, ці права будуть відновленими та за бажанням реалізованими, в той час, як невжиття заходів щодо обмеження цих прав може призвести до незворотних наслідків або значно утруднити ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та спонукати до залучення у спорі інших заінтересованих осіб, породжуючи нові спори щодо відновлення прав позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у відповідача наміру здійснити якісь дії щодо спірної земельної ділянки, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду, колегія суддів вважає необґрунтованим, зважаючи на те, що вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони відповідачу вчиняти певні дії, які полягають у обмеженні власника розпоряджатися належним йому майном, здійснюється у спірних правовідносинах не з метою звернення стягнення на спірне майно для забезпечення майнових претензій позивача, а з метою збереження прав та обов`язків учасників спору, які можуть вплинути на виконання судового рішення у разі задоволення заявлених позивачем вимог.

Такий спосіб забезпечення позову є за своєю суттю обмеженням правомочностей власника здійснювати відчуження спірного нерухомого майна та відповідає меті, з приводу якої Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області подана заява про забезпечення позову.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що окреме забезпечення позову у спосіб накладення арешту на спірне майно, яке за своєю правовою природою повторно встановлює для власника заборону на розпорядження землею, є помилковим. За наведених обставин оскаржувана ухвала суду від 04 січня 2024 року в зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям нової судової постанови про відмову у задоволені вимог Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про забезпечення позову в частині накладення арешт на земельну ділянку площею 6,54 га, кадастровий номер 6520684400:02:001:0211 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав:2503923565020, номер відомостей про речове право: 45000593), яка розташована на території Бериславської міської ради Бериславського району Херсонськоїобласті.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Ковальчук Ірини Миколаївни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 січня 2024 року скасувати в частині накладення арешту на земельну ділянку та постановити нове судове рішення у цій частині.

В задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку відмовити.

В іншійчастині ухвалусуду залишитибез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 28 березня 2024 року.

Головуючий О.В.Кутурланова

Судді: Л.П.Воронцова

Н.В.Орловська