Ухвала

від 28.03.2024 по справі 240/28030/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

28 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/28030/23

категорія 113060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі: Головного управління державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Житомирській області до Комунального некомерційного підприємства "Лугинський центр первинної медико-санітарної допомоги Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі: Головного управління державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Житомирській області (далі - Управління) із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Лугинської селищної ради Коростенського району щодо невжиття заходів із забезпечення приведення у стан готовності захисну споруду (протирадіаційне укриття) №22488, що знаходиться за адресою: Коростенський район, село Липники, вул. Садова, 1-А;

- зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Лугинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Лугинської селищної ради Коростенського району привести у стан готовності захисну споруду (протирадіаційне укриття) № 22488, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростенький район, с. Липники, вул. Садова, 1-А, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

Мотивуючи позовні вимоги, зазначив, що на території Лугинської територіальної громади Коростенського району наявна захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №22488, балансоутримувачем якого є Комунальне некомерційне підприємство "Лугинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Лугинської селищної ради Коростенського району, однак таке (сховище) в умовах військової агресії російської федерації проти України, через недодержання та порушення власником вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) є не готовим до використання за призначенням, а тому не здатне забезпечити захист цивільного населення та, у разі використання за призначенням, може створювати загрозу для життя та здоров`я людей.

Додатково прокурор звернув увагу суду, що з аналізу стану готовності сховища протягом останніх років, зокрема з часу проведення технічної інвентаризації, прослідковується, що вказані у акті оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту порушення продовжують існувати, що в свою чергу свідчить про їх тривалий характер та, як наслідок, невжиття відповідних заходів балансоутримувачем з метою усунення зафіксованих порушень та приведення захисної споруди у стан придатний до готовності. Зауважує, що така систематичність порушень у сфері цивільного захисту, може призвести до порушень інтересів держави в частині завдання шкоди життю та здоров`ю людей.

Ухвалою від 03.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов.

У визначений судом строк, Комунальне некомерційне підприємство "Лугинський центр первинної медико-санітарної допомоги Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області" (далі - відповідач, підприємство) не скористалося процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує такі обставини.

За інформацією зазначеною у технічному паспорті на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційного укриття №22488 - останнє знаходиться по вул. Садовій, 1а, у с. Липники, Лугинського району, Житомирської області, та становить площу 44,7 м. кв., вбудованим в одноповерхову будівлю. Дата прийняття в експлуатацію 1991 рік. Згідно з обліковою карткою, дане сховище у разі наявної загрози розраховане на утримання в ньому 50 осіб.

Відповідно до паспорту захисної споруди цивільного захисту протирадіаційне укриття №22488 належить відповідачу.

За змістом листа Управління №5104-3921/5116 від 01.08.2023 відповідно до електронного обліку захисних споруд балансоутримувачем протирадіаційного укриття (ПРУ) за №22488 є Комунальне некомерційне підприємство "Лугинський центр первинної медико-санітарної допомоги Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області".

Як свідчить акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття (далі - ПРУ) за №22488, яку проведено 19.04.2023 за участі посадової особи балансоутримувача, працівника Коростенського РУ ГУ ДСНС в Житомирській області та начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення, мобілізаційної роботи та військового обліку громадян виконавчого комітету селищної ради, стан такого (ПРУ) свідчить про неготовність до використання за призначенням, а тому балансоутримувачу (відповідачу) надано рекомендації щодо приведення захисної споруди у готовність до використання за призначенням, тобто усунення недоліків вказаних під час перевірки.

Вважаючи бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Лугинський центр первинної медико-санітарної допомоги Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області" щодо невжиття заходів із забезпечення приведення у стан готовності захисну споруду (сховище) №22488, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростенький район, с. Липники, вул. Садова, 1-А протиправною, заступник керівника Коростенської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Положенням статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина п`ята).

У контексті викладеного, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, згідно із яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 3 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч.4 ст. 23 Закону №1697-VII).

Зі змісту частини третьої статті 23 Закону №1697-VII випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Отже, роль прокурора у сфері представництва інтересів держави носить допоміжний характер і основну роль відіграють профільні органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, які самостійно повинні звертатися до суду.

Тобто, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до Конституції України функція прокуратури полягає у представництві інтересів держави, а не у нагляді за дотриманням суб`єктами владних повноважень вимог законів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі №620/17968/21.

Як свідчить зміст позовної заяви право на звернення до суду з цим позовом керівник Коростенської окружної прокуратури обґрунтовує тим, що Управлінням не вжито відповідних заходів для зобов`язання балансоутримувача привести протирадіаційне укриття №22488 у стан готовності, тобто допущено бездіяльність.

У свою чергу, листом №5101-2857/5116 від 07.06.2023 Управління пояснило, що забезпечує здійснення контролю за станом готовності захисних споруд шляхом збору та аналізу актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту та введення відповідних даних до бази електронного обліку захисних споруд цивільного захисту Житомирської області. Зауважило, що відповідна робота проводиться щороку, що дає змогу оновлювати масив даних електронного обліку щодо стану готовності захисних споруд цивільного захисту, зміни балансоутримувача, інших характеристик та звітувати з цього приводу перед ДСНС України та відповідно до п.п.37 п.4 Положення "Про Державну службу України з надзвичайних ситуацій" повідомляти місцеві органи влади усіх рівнів про виявлені порушення.

Тобто, з огляду на наведене необхідно з`ясувати, чи наділене Управління належним обсягом компетенції, щоб набути статусу позивача у цій справі.

Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (ч.15 ст.32 Кодексу).

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі - Порядок №138), балансоутримувачі захисних споруд - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку №138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства (пункт 12 Порядку №138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09 липня 2018 року №579 (далі - Наказ №579).

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Наказу №579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу №579).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі - Положення №1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Відповідно до пункту 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Приписами п.4 Положення №1052 передбачено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;

- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;

- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання;

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;

- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту" із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 "Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки" від 21 квітня 2021 року №2228-IX.

Разом з тим, вказаним законом Кодекс доповнено статтею 17-1 Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Отже, законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу).

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не уповноважений на таке звернення.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах: від 21 грудня 2023 року у справі №400/4238/22 та від 21 лютого 2024 року у справі №580/4578/22.

Таким чином, враховуючи, що чинне законодавство України не передбачає повноважень Управління на звернення до суду із вимогами щодо вжиття заходів із забезпечення приведення у стан готовності захисних споруд (сховищ), відповідно, у керівника Коростенської окружної прокуратури відсутнє право на звернення до суду з такими вимогами в інтересах держави в особі Управління.

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

У разі виявлення таких обставин на стадії судового розгляду, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (п.1 ч.1 ст. 240 КАС України).

Такий висновок, щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду в справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, відповідає висновку викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовна заява керівника Коростенської окружної прокуратури підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 240, ст.ст.241, 248 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі: Головного управління державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Житомирській області (вул. Героїв Пожежних, 67-Б, м.Житомир, ЄДРПОУ: 38624322) до Комунального некомерційного підприємства "Лугинський центр первинної медико-санітарної допомоги Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області (вул. Червона Гірка, 35, смт.Лугини, Коростенський район, Житомирська область,11301. ЄДРПОУ: 39045431) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Єфіменко