Рішення

від 29.03.2024 по справі 260/1124/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2024 року м. Ужгород№ 260/1124/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління служби судової охорони у Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить суд: зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. щомісячно за період з 22.08.2022 по 20.01.2023 року.

Заявлені позовні вимоги позивач аргументує тим, що є співробітником Служби судової охорони. У зв`язку з введенням воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 було встановлено, в тому числі співробітникам Служби судової охорони, виплату з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. щомісяця. Виплата такої додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони була передбачена до 20 січня 2023 року. Незважаючи на вказане, станом на день звернення до суду позивач спірної додаткової винагороди жодного разу не отримав. У відповідь на надісланий ним рапорт, Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області повідомило про відсутність передбачених бюджетних асигнувань для виплати такої додаткової винагороди. Такі доводи відповідача вважає протиправними, оскільки обмежене фінансування жодним чином не може вплинути на право особи отримати належний розмір грошового забезпечення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 року відкрито спрощене позовне провадження.

29.02.2024 року відповідачем подано до Закарпатського окружного адміністративного суд суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Зазначив, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах, а її фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Виплата грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони здійснюється в межах фонду оплати праці на підставі наказів. Постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, окрім встановлення виплати спірної доплати, містить також вказівку Міністерству фінансів України опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови. Незважаючи на це у затвердженому Державній судовій адміністрації України кошторисі Служби судової охорони на 2022 та 2023 роки та відповідних кошторисах територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, не передбачались. У зв`язку з чим існуючий фонд оплати праці не дозволяє здійснити таку виплату. Стверджує, що Центральний орган управління Служби судової охорони неодноразово звертався до уповноважених органів щодо виділення додаткових бюджетних асигнувань, однак такі звернення залишилися поза увагою. Разом з тим звертає увагу суду на те, що наказом вд 01.11.2023 року №404 о/с "Про виплату додаткової винагороди співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області" відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року та Порядку №396 від 31.10.2022 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 10000,00 грн пропорційно з розрахунку за місяць з 01.01.2023 року по 20.01.2023 року в сумі 6451,61 грн.

Відповідно до положень ч. 5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в територіальних органах Служби судової охорони.

Так, наказом Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області (далі ТУ ССО у Закарпатській області) від 22.08.2022 року №307 о/с позивача прийнято на службу до територіального управління Служби судової охорони на посаду контролера ІІ категорії 2 відділення 6 взводу охорони 2 підрозділу охорони ТУ ССО у Закарпатській області, з присвоєнням їй спеціального звання «сержант» Служби судової охорони з 22.08.2022 року.

Згідно з довідкою про нараховані та виплачені кошти від 20.02.2024 року №10, виданою ТУ ССО у Закарпатській області, сума нарахованого позивачу за період із серпня 2022 року по січень 2023 року доходу склала 87590,68 грн. При цьому, відповідач нарахував та виплатив позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови від 28.02.2022 № 168 в розмірі 10 000 грн пропорційно з розрахунку за місяць з 01.01.2023 по 20.01.2023 в сумі 6 451,61 грн.

19.02.2024 року позивач звернулась до ТУ ССО у Закарпатській області з рапортом про виплату йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за результатами розгляду якого листом повідомлено, що в затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі на 2022 рік, відповідно, кошторисах територіальних управлінь Служби видатки на виплату додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, не передбачені, у зв`язку з чим виплата додаткової винагороди співробітникам Служби з 24 лютого 2022 року не проводилася. Зазначено, що накази ТУ ССО у Закарпатській області про виплату співробітникам такої додаткової винагороди будуть видані після надходження відповідних бюджетних асигнувань.

Вважаючи протиправними дії ТУ ССО у Закарпатській області щодо не нарахування та не виплати у повному розмірі його грошового забезпечення, з метою захисту порушеного права позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Згідно з частиною першою статті 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" від 03.04.2019 № 289 затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Наказом від 26 серпня 2020 року № 384 Державна судова адміністрація України затвердила Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі Порядок № 384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" № 168 (далі Постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок № 384 відносить, зокрема, винагороди. Тому, встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.

Отже, з 22.08.2022 року позивач, як співробітник Служби судової охорони, набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, яка є складовою його грошового забезпечення.

Однак, виплату зазначених коштів відповідач з 22.08.2022 року не здійснював.

Постановою від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168", яка набрала законної сили з 19 липня 2022 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 168, зокрема, в абзаці пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінив словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць", та доповнив пункт 1 Постанови № 168 новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення".

Постановою від 07 липня 2022 року № 793 Кабінет Міністрів України також доповнив Постанову № 168 пунктом 2-1, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом від 31 жовтня 2022 року № 396 ДСА України затвердила Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі Порядок № 396), встановивши, що цей Порядок застосовується з 24 лютого 2022 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

За змістом пункту 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

Відповідач не заперечив право позивача на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168 з 22.08.022 року.

Підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди одночасно з виплатою щомісячного грошового забезпечення відповідач вказує відсутність у кошторисі установи відповідних коштів. Посилається на статтю 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Разом з тим, право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене Постановою № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та не може бути обмежене через відсутність відповідних коштів, доки її виплата передбачена законодавством. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України").

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 неодноразово вказував, на необхідність виконання державою зобов`язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати та пенсій та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету.

Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).

Тому, відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не може бути підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, яка є складовою грошового забезпечення позивача.

В обґрунтування правомірності невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, після 31 жовтня 2022 року відповідач також посилається на зміну порядку нарахування та виплати цієї допомоги у зв`язку з затвердженням Порядку № 396.

За змістом пункту 7 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, пункт 7 Порядку № 396 в частині умов виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень - проходження служби в районах ведення бойових дій, за своїм змістом не відповідає положенням пункту 1 Постанови № 168 в редакції Постанови № 793.

Положеннями частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII передбачено, що розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, до спірних відносин слід застосовувати норми постанов Кабінету Міністрів України, а не Порядку № 396, прийнятого на виконання Постанови № 168 (у редакції Постанови № 793), проте суперечить їй у відповідній частині.

Відповідно до правового висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 260/3564/22, системний аналіз пункту 2-1 Постанови № 168 (у редакції Постанови № 793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги не є тотожним праву встановлювати розміри додаткових винагород.

Разом з тим, зміст внесених Постановою № 793 та Порядком № 396 змін в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядомпропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд також враховує, що пунктом 15 Порядку № 384 передбачено, що грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Таким чином, позивач має право на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, починаючи з 22.08.2022 року.

При цьому, суд врахував, що відповідно до довідки від 20.02.2024 № 10 відповідач нарахував та виплатив позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови від 28.02.2022 № 168 в розмірі 10 000 грн пропорційно з розрахунку за місяць з 01.01.2023 по 20.01.2023 в сумі 6 451,61 грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо періоду виплати позивачу додаткової винагороди, суд враховує таке.

Постановою від 20 січня 2023 року № 43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168", яка набрала законної сили 21 січня 2023 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30 000 гривень. Зокрема, з переліку, зазначеному у першому реченні абзацу першого Постанови № 168 виключені співробітники Служби судової охорони.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тому, Постанова № 43 не поширюється на правовідносини, що діяли до набрання нею законної сили.

Таким чином, з 21.01.2023 року співробітникам Служби судової охорони припинено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн, передбаченої Постановою № 168.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, за період з 01.08.2022 року по 20.01.2023 року.

З огляду на висновки Верховного Суду, викладені у зразковій справі № 260/3564/22, належним способом захисту судом порушених прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за спірний у цій справі період.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області (вул. Загорська, буд. 30, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 43166763) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, в розмірі 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.08.2022 року по 20.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяС.А. Гебеш