Рішення

від 29.03.2024 по справі 600/7436/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/7436/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди у розмірі 30 000грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» починаючи з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду у розмірі 30 000грн, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період проходження служби з 24.02.2022р. по 20.01.2023р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 24.02.2022р. до звільнення 10.04.2023р. здійснював функціональні обов`язки як співробітник Служби судової охорони, при цьому у період з 24.02.2022р. по 20.01.2023р., згідно положень постанови КМУ №168 має право на щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. Натомість, відповідачем у зазначений період протиправно не виплачувалась щомісячна додаткова винагорода в розмірі 30 000грн, з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань.

На переконання позивача, бездіяльність відповідача щодо виплати вказаної винагороди порушує принцип дії нормативно-правового акта в часі та взяті на себе державою зобов`язання, які не можуть ставитися в залежність від наявності бюджетних асигнувань. Крім того, наголошував, що зміни у правовому регулюванні щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, що були внесені постановою Уряду №793, не змінили обсягу прав позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000грн на місяць, передбаченому постановою КМУ №168 у первинній редакції.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони та Територіального управління відповідних коштів на її виплату за фондом оплати праці співробітників. Водночас у відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ №168 після її прийняття, Службою судової охорони не затверджувались.

Крім того, у затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 та 2023 роки та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ №168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату.

На переконання відповідача, видання Територіальним управлінням наказів про виплату додаткової допомоги без відповідного фінансування є перевищенням повноважень та призвело б до порушення вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим бездіяльність Територіального управління щодо невиконання постанови КМУ №168 відсутня.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач проходив службу у Територіальному управління Служби судової охорони у Чернівецькій області з 22 листопада 2019 року по 10 квітня 2023 року, що підтверджується Витягом з наказу По особовому складу №18 о/с від 22.11.2019р. та довідкою від 24.10.2023 №290 (а.с.19-20).

Згідно з довідкою про доходи за період з лютого 2022р. по січень 2023р. №24-66, виданою Територіальним управлінням, сума доходу позивача склала 170876,59грн (а.с.18).

За наслідками розгляду відповідного рапорту позивача листом №56.06-500 від 24.10.2023 Територіальне управління повідомило позивача про те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022-2023 рік, та відповідно кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області видатки на виплату додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ №168 не передбачені, у зв`язку із чим виплата додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони не проводилася. Зазначено, що накази Територіального управління про виплату співробітникам додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, будуть видані після надходження відповідних бюджетних асигнувань (а.с.16-17).

Починаючи з 24 лютого 2022 року по січень 2023 року відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася позивачу додаткова винагорода відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Указана обставина згідно з частиною першою статті 78 КАС України доказуванню не підлягає, як така, що визнається учасниками справи і в суду немає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 160 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Відповідно до частин 1-2 статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Частина 7 статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) передбачає, що фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною 1 статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина 2 статті 165 Закону №1402-VIII).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (надалі також Постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

В пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Згідно із Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384, в редакції до 25.05.2023 (Порядок №384), винагорода належить до додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, з 24.02.2022 позивач, як співробітник Служби судової охорони, набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00грн, щомісячно, яка є складовою його грошового забезпечення.

Проте, виплату зазначених коштів відповідач з 24.02.2022 не здійснював.

07.07.2022 постановою Кабінету Міністрів України №793 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (надалі також Постанова №793), яка набрала чинності з 19.07.2022, внесено зміни до Постанови №168, зокрема, в абзаці 1 пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць"; пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення; доповнено постанову пунктом 2-1, яким передбачено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Таким чином, в первинній редакції Постанови №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь в бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах в період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до Постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений в граничному розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Враховуючи відповідність цієї справи ознакам типової справи, визначеної Верховним Судом в ухвалі від 07.11.2022 в справі №260/3564/22, висновки, викладені у рішенні Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 06.04.2023, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, що ухвалені в зразковій справі №260/3564/22, суд застосовує під час розгляду цієї адміністративної справи.

Відповідно до правового висновку, сформованого Верховним Судом у зразковій справі №260/3564/22, зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць замість 30000 гривень щомісячно не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Отже, вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000грн на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції.

31.10.2022 наказом Державної судової адміністрації України №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (Порядок №396).

Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

За змістом пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Суд зауважує, що пункт 7 Порядку №396 в частині умов виплати додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, проходження служби в районах ведення бойових дій, за своїм змістом не відповідає положенням пункту 1 Постанови №168, в тому числі й в редакції Постанови №793.

За імперативною нормою частини 2 статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз пункту 2-1 постанови КМУ №168, в редакції на час спірних правовідносин, свідчить, що наявність в ДСА України права встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги не є тотожним праву встановлювати розміри додаткових винагород.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, до спірних правовідносин слід застосовувати норми постанов Кабінету Міністрів України, а не Порядку №396, який прийнятий на виконання Постанови №168, проте суперечить їй у відповідній частині.

Підставами невиплати позивачу додаткової винагороди відповідач зазначає відсутність в кошторисі установи відповідних коштів. Посилається на статтю 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Однак, право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене Постановою №168, підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та не може бути обмежене через відсутність відповідних коштів, доки її виплата передбачена законодавством. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року в справі "Кечко проти України").

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 неодноразово вказував, на необхідність виконання державою зобов`язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати, пенсій та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, не може бути підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, яка є складовою грошового забезпечення позивача.

Пунктом 15 Порядку №384 передбачено, що грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

З огляду на вищевикладене, позивач має право на виплату додаткової винагороди, встановлену Постановою №168, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови №168, а відсутність кошторисних призначень для виплати вказаної винагороди співробітникам відповідача на вказане право позивача не впливає.

Відтак, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати позивачу у спірний період вказаної додаткової винагороди.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Саме тому суд, керуючись ст.245 КАС України та з метою ефективного захисту права позивача, вважає за доцільне змінити формулювання, яке обрав позивач як спосіб поновлення порушеного права, що не впливатиме на зміст позовних вимог та обсяг їх задоволення.

Отже, визначаючись щодо способу поновлення порушеного права, керуючись ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне у цій справі визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000грн та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити її за період з 24.02.2022р. по 20.01.2023р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Чернівецькій області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди у розмірі 30 000грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

3. Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Чернівецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30000грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022р. по 20.01.2023р.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Територіальне управління Служби судової охорони у Чернівецькій області (площа Театральна, 6, м.Чернівці, 58002; код ЄДРПОУ 43261238)

Суддя В.О. Кушнір