Постанова

від 29.03.2024 по справі 420/9466/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/9466/23

Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.,

повний текст судового рішення

складено 05.02.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 загону морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №420/9466/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

28.04.2023 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини;

- зобов`язати НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що під час звільнення з військової служби НОМЕР_1 загоном морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) безпідставно не виплачено їй, передбачену ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей", одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення.

Відповідач НОМЕР_1 загін морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи, що позивачка не набула права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №420/9466/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав на наявність у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції НОМЕР_1 загоном морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушенння окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги НОМЕР_1 загін морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) зазначає, що у разі звільнення у зв`язку із сімейними обставинами або іншими поважними причинами у період з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із поданим ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції відзивом на апеляційну скаргу, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №420/9466/23 є законним та обгрунтованим. Натомість, викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача безпідставними.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що майстер-старшина ОСОБА_1 військову службу проходила в НОМЕР_1 загоні морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) на посаді техніка групи телекомунікаційних систем відділення зв`язку та інформаційних систем.

Наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.05.2022 №140-ОС, майстер-старшину ОСОБА_1 , техніка групи телекомунікаційних систем відділення зв`язку та інформаційних систем, звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (у зв`язку із тим, що військовослужбовець самостійно виховує дитину віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З урахуванням наказу командира НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 13.05.2022 №143-ОС ОСОБА_1 з 13.05.2022 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

У вказаному наказі від 13.05.2022 №143-ОС зазначено, що вислуга років ОСОБА_1 становить: календарних - 18 років 08 місяців 11 дні.

За наслідком дослідження змісту наказів НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 13.05.2022 №143-ОС, від 07.04.20.23 №110-ОС колегією суддів установлено, що одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 не виплачувалась.

Невиплата вищеозначеної грошової допомоги при звільненні послугувала підставою для звернутися позивачки за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів до суду з даним адміністративним позовом.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України унормовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Перелік підстав для звільнення військовослужбовців з військової служби наведено у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років

Згідно із частинами 1, 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

12.06.2013 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу».

Означеним рішенням Уряду, на виконання положень статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 № 470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 №618, затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.

Апеляційний адміністративний суд зазначає, що стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пов`язує підстави для звільнення з військової служби з видами військової служби (частина шоста статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу») та умовами (періодами) її проходження.

Зокрема, частина п`ята статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» розрізняє (виокремлює, групує) такі умови (обставини) для припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом: у мирний час (пункт 1 частини п`ятої); під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) (пункт 2 частини п`ятої); з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації (пункт 3 частини п`ятої).

Між тим, для цілей звільнення з військової служби стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» чітко відокремлює підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану від підстав для звільнення військовослужбовців зі служби під час дії особливого періоду, а тому є достатні підстави уважати, що й виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, має зв`язок (залежність) як з нормативною підставою, за якою звільнений військовослужбовець, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.

Для оцінювання дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень через призму дотримання вимог абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» такий аспект важливий, адже застосування приписів наведеної норми вимагає наявності (сукупності) відповідних обставин.

У контексті даної справи такими обставинами є не лише існування у військовослужбовця вислуги 10 років і більше на час звільнення зі служби, але й ще двох умов, а саме: «у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років».

Згідно із фактичними обставнами у даній справі не є спірною така обставина, як виховання самостійно, станом на час звільенння з військової служби, дитини (дітей) віком до 18 років та небажання ОСОБА_1 продовжувати військову службу.

Натомість, ключовим у даному випадку є те, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби під час дії воєнного стану, що не охоплювалося сферою застосування абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Колегія суддів зазначає, що звільнення з військової служби через «сімейні обставини або інші поважні причини», які передбачені у підпункті «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» пов`язане з особливим періодом та воєнним станом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби під час дії воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку, що позивачка не має права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яку передбачено частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Здійснюючи розгляд даної справи апеляційним адміністративним судом враховано правові висновки Верховного Суду, які викладено в постанові від 24.01.2024 у справі № №140/1143/23.

Установлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи у поєднанні із приписами чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства у повному обсязі спростовують наведені судом першої інстарції в оскаржуваному рішенні висновки, а також викладені позивачкою обґрунтування позовних вимог.

Відтак, суд апеляційної інстрації дійшов висновку про неправильність висновку окружного адміністративного суду щодо задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як установлено колегією суддів, викладені Одеським окружним адміністративним судом в оскаржуваному рішенні від 05.02.2024 у справі №420/9466/23 висновки не відповідають обставинам справи, а тому такий судовий акт підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 загону морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №420/9466/23 скасувати.

Прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло Ю.В. Осіпов