Постанова

від 28.03.2024 по справі 140/13861/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/13861/23 пров. № А/857/16883/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року (ухвалене у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження у м. Луцьку суддею Лозовським О. А.) в адміністративній справі № 140/13861/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2023 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, в якому просила:

- визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області щодо не нарахування та невиплати з 08.12.2022 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (далі також Закон № 796-XII);

- зобов`язати провести нарахування та виплату ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 08.12.2022 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, із зазначенням або роз`ясненням щодо кінцевого терміну проведення такого підвищення; зобов`язання виконати негайно рішення суду в межах суми платежу за один місяць та подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання ним законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона та її діти постійно проживають в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та на підставі Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018, яким відновлено дію статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. Проте відповідач не здійснює виплату цієї грошової допомоги її дітям, що є його протиправною бездіяльністю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації провести з 08.12.2022 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення спору.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації провести з 26.04.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення спору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила ОСОБА_1 , яка вважає, що рішення суду першої інстанції, прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що надання Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій установлених Законом № 796-XII, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону № 796-XII.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є матір`ю (законним представником) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до паспортних даних позивачі зареєстровані та проживають в смт Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мають статус дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, про що їм видано відповідні посвідчення серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 .

Як видно з довідки Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації від 29.06.2023 № 743, ОСОБА_1 на ОСОБА_2 щомісячна грошова допомога громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлена статтею 37 Закону № 796-XII, нараховувалась та виплачувалась до 31.12.2014; з 01.01.2015 виплату припинено на підставі Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України». За призначенням допомоги на ОСОБА_3 позивач до управління не зверталася.

На звернення ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про нарахування та виплату щомісячної допомоги відповідач повідомив законного представника про відмову у взятті на облік, призначенні та виплаті спірної допомоги на дітей.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції покликався на те, що відповідачем протиправно не відновлено та не призначено позивачу на її дітей щомісячну грошову допомогу громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлена статтею 37 Закону № 796-XI.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до положеньстатті 37 цього Закону(у редакції, чинній із 09.07.2007) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

У свою чергу, підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 07-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) текст статті 37 Закону № 796-XII викладено в новій редакції. Так, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.

У 2012 - 2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 31, 37, 39 та 45 Закону № 796-XII виключено.

Проте, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, рішенням Конституційного Суду України з 17.07.2018 відновлено дію статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто остання з 17.07.2018 є чинною.

Відповідно до статті 63 Закону № 796-ХІІ фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Правовідносини, які є предметом розгляду цієї адміністративної справи, врегульовано також нормами Бюджетного кодексу України. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.

Разом з тим, Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону № 796-ХІІ.

Отже, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону № 796-ХІІ, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній з 09.07.2007).

Наведені висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у зразковій справі № 240/4946/18, відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.

Крім того, як зазначено у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у зразковій справі № 240/4946/18, для розрахунку застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.

Суд зазначив, що 01.07.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом № 1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону № 796-ХІІ щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Інші доводи та аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду скаржника з правовою оцінкою суду обставин справи, встановлених у процесі її розгляду, а відтак і не потребують додаткового аналізу та спростування.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року в адміністративній справі № 140/13861/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин