Рішення

від 31.07.2023 по справі 160/8437/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 року Справа № 160/8437/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГЕЙТ-КР» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГЕЙТ-КР» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову № 346348 від 09.11.2022 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, якою Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРГЕЙТ-КР» притягнуто до адміністративної відповідальності за абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням передбаченої процедури розгляду справи про автомобільний транспорт. Так, Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою КМУ від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), передбачено, зокрема, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення, проте згідно наданих документів, посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області оформлено повідомлення, згідно з яким позивач запрошується на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 09.11.2022 року, водночас, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 320268 було складено ще 10.08.2022 року. Таким чином, на переконання позивача, розгляд вказаної справи відбувся після спливу майже трьох місяців з дня складання акту № 320268, що свідчить про порушення відповідачем пункту 25 Порядку №1567. З урахуванням викладеного, позивач не погоджується з вказаною постановою та вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГЕЙТ-КР» прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8437/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами з 15.06.2023 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

22.05.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Державної служби України з безпеки на транспорті на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГЕЙТ-КР», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуваною постановою від 09.11.2022р. № 346348 на позивача обґрунтовано та на законних підставах накладено адміністративно-господарський штраф за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, оскільки Актом №320268 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.08.2022р., зокрема, встановлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність на момент проведення перевірки протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, відповідальність за що передбачена вимогами абзацу третього частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», при цьому водій від пояснень про причини порушення відмовився. Отже, спірна постанова №346348 від 09.11.2022 року прийнята на підставі Акта № 320268 від 10.08.2022 року, у якому посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області зазначене і конкретизоване порушення ТОВ «МАРГЕЙТ-КР». Також відповідачем наголошено, що саме суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своїй позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб`єктом господарювання. 01 листопада 2022 року Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області рекомендованим листом направив повідомлення про розгляд справи від 25.10.2022 № 37177/827.2/24-22, який відбувся 09 листопада 2022 року. Факт направлення підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, з якого слідує, що повідомлення про розгляд справи позивачу було направлено 01 листопада 2022 року з трекером рекомендованого листа №0600021503336 (пункт 18 списку). Таким чином, відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком №1567. Разом з цим, своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, установлені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Згідно з ч.ч.1-3 ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. З системного аналізу вказаної норми права можна встановити, що дія цієї статті поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт», тим більше, що ГК України має вищу юридичну силу, ніж Порядок №1567. Отже, відповідачем застосовано адміністративно-господарські санкції в межах строку, який встановлено ГК України. При цьому під час дії воєнного стану розгляд справи про застосування адміністративно-господарського штрафу поза межами двомісячного строку не є підставою для скасування постанов, оскільки штрафи накладаються на позивачів у межах шестимісячного строку, що визначений статтею 250 ГК України. Крім того, розгляд справи у шестимісячний строк жодним чином не порушує та не звужує права суб`єкта господарювання, а дає йому змогу прийняти участь у розгляді справи про порушення, надати свої пояснення, клопотання та зауваження. Враховуюче вищевикладене, відповідач вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства.

24.05.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім викладено позицію, аналогічну заявленій ним у власній позовній заяві, та додатково зауважено, що посилання відповідача на можливість застосування у спірних правовідносинах положень ст.250 ГК України є безпідставними, оскільки щодо такої категорії штрафів існують спеціальні норми закону - Закону України «Про автомобільний транспорт», у статті 60 якого передбачено, що порядок розгляду таких справ визначає виключно Кабінет Міністрів України, тобто, вказана норма Господарського кодексу України не може бути застосована, оскільки діє спеціальний закон. Таким чином, твердження відповідача про те, що норми Господарського кодексу України мають вищу юридичну силу відносно норм Порядку №1567 не заслуговують на увагу. Ні Законом «Про автомобільний транспорт», ні Порядком №1567 не передбачено, що ці справи розглядаються в порядку, визначеному Господарським кодексом України. При цьому введення воєнного стану не є підставою для ігнорування посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті положень статті 19 Конституції України, бо в цей період вони зобов`язані виконувати свої повноваження, передбачені законами України.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРГЕЙТ-КР» (код ЄДРПОУ 35230315) зареєстровано 03.09.2007р., про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис № 1 227 102 0000 009437; перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізька Південна ДПІ (Металургійний р-н м. Кривий Ріг).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності позивача є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Згідно із направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 09.08.2022 №001568 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Васьківа О.В. та старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Процьким А.С. було проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 205км а/д Н-14 «Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв», під час проведення якої 10.08.2022 року о 13 год. 18 хв. був перевірений транспортний засіб DAF-тягач LINDERFISHER- спеціалізований напівпричіп (цистерна), номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 НОМЕР_5 , що належить ТОВ «МАРГЕЙТ-КР» (код ЄДРПОУ 35230315) (згідно з ТТН№3 від 03.08.2022 року) і згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власник - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ( НОМЕР_4 ), водій ОСОБА_2 .

За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.08.2022р. №320268, у якому зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажу згідно з ТТН№3 від 03.08.2022 року (олія соняшникова нерафінована першого ґатунку) без протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, передбаченого ч.8 ст.35 Закону України «Про дорожній рух», чим порушено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абзац третій частина 1: перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Також в означеному Акті перевірки вказано, що водій від пояснень про причини порушення відмовився.

01 листопада 2022 року на адресу позивача засобами поштового зв`язку направлено повідомлення від 25.10.2022р. № 37177/827.2/24-22 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 09.11.2022 з 10:00 по 15:00 в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, з якого слідує, що повідомлення про розгляду справи позивачу було направлено 01 листопада 2022 року з трекером рекомендованого листа №0600021503336 (пункт 18 списку).

У повідомленні від 25.10.2022р. № 37177/827.2/24-22 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРГЕЙТ-КР» запропоновано прибути на розгляд справи, маючи при собі документ, який підтверджує повноваження про участь у розгляд справи, копії документів, що підтверджують права власності або користування ТЗ; для перевізників, що здійснюють перевезення вантажів договір або заявка про надання транспортних послуг, для перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на постійних маршрутах загального користування - договір із органами виконавчої влади та місцевого самоврядування чи їх дозвіл на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та повідомлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання, справа про порушення у встановлений строк буде розглянута без її участі.

09.11.2022р. Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГЕЙТ-КР» складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №346348, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №346348 від 09.11.2022, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).

Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої - двадцять першої статті 6 Закону №2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567, у редакції на час спірних відносин), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

За змістом статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для проведення внутрішніх перевезень вантажів.

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Однак, перелік документів, визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, не є вичерпним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 року по справі №820/4624/17, зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про автомобільний транспорт" технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

Виконавцями технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів є суб`єкти господарювання, які відповідають таким вимогам: мають власні або орендовані засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам; роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до видів цих робіт; мають виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.

Вимоги до виконавця технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та надаваних ним послуг (виконуваних робіт) встановлюються технічним регламентом з підтвердження відповідності, затвердженим у встановленому законодавством порядку.

Технічне регулювання у сфері технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Технологічні норми проектування виробничих споруд і підприємств автомобільного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Положення про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та правила надання послуг з їх технічного обслуговування і ремонту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Правила експлуатації колісних транспортних засобів, їх складових частин (пневматичних шин, акумуляторних батарей, систем живлення двигунів газовим паливом, установлених під час технічної експлуатації, тощо) затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про автомобільний транспорт" контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України "Про дорожній рух" в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України. У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Отже, порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про дорожній рух" транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, а також документів, що подаються суб`єктами проведення обов`язкового технічного контролю для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

- для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

- для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

- для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №137 від 30 січня 2012 року, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 Порядку, періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку.

За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем здійснено рейдову перевірку відповідно до п.15 Постанови № 1567, а саме: перевірено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Судом встановлено, що транспортний засіб, який належить позивачу, відноситься до категорії вантажних автомобілів вантажопідйомністю до 3,5 тонни, та який відповідно до статті 35 "Про дорожній рух", пункт 3 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю - кожні два роки.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, під час перевірки виявлено порушення частини 8 статті 35 Закону України "Про дорожній рух" у водія транспортного засобу, який перевозив вантаж за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Крім того, наданий до перевірки водієм ОСОБА_2 . Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01251-00167-21, номер бланку ВР №664 522, від 25.01.2021р. є чинним до 25.01.2022 року.

Крім того, позивачу було достеменно відомо про розгляд справи, про необхідність надання вказаних у ньому документів за їх наявності та про те, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання, справа про порушення у встановлений строк буде розглянута без її участі, оскільки позивачу засобами поштового зв`язку направлено повідомлення від 25.10.2022 № 37177/827.2/24-22 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Суд також звертає увагу, що у повідомленні вказані засоби зв`язку з Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області та його офіційна електронна пошта.

Разом з цим, позивач правом бути присутнім у розгляді справи не скористався, доказів неможливості надання відповідачу клопотання про відкладення розгляду справи та/або надання письмових пояснень, а також додаткових документів на підтвердження або спростування обставин, з якими пов`язується виявлене під час перевірки порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, засобами електронного зв`язку на електронну пошту відповідачу, а також під час розгляду справи судом позивачем не надано, і матеріали справи цього не містять.

Щодо зауважень позивача стосовно порушення відповідачем строку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, то суд зауважує наступне.

Згідно із абзацом першим пункту 25 Порядку № 1567 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо здійснення габаритно-вагового контролю та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 02 лютого 2022 року №79, яка набрала чинності 04 лютого 2022 року) справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

За змістом частини першої статті 238, частини першої статті 239 Господарського кодексу України (далі ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин першої, другої статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно із частиною першою статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проаналізувавши наведені нормативно-правові акти, суд зазначає, що справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт в територіальному органі Укртрансбезпеки повинна бути розглянута не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (абзац перший пункту 25 Порядку № 1567).

Разом з тим, за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом (як вид адміністративно-господарської санкції), а тому його застосування повинно здійснюватися у межах строків, передбачених частиною першою статті 250 ГК України (тобто, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом).

При цьому, суд звертає увагу на те, що нормативно-правовими актами не передбачено, що недотримання строку розгляду справи, визначеного абзацом першим пункту 25 Порядку № 1567, має правовим наслідком неможливість застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу.

Суд зазначає, що інші, ніж встановлені частиною першою статті 250 Господарського кодексу України, строки застосування адміністративно-господарських санкцій можуть бути встановлені лише законом, проте спеціальним законом такі строки не встановлені, тому граничними строками застосування штрафу є строки, які передбачено Господарським кодексом України.

При цьому строк, який визначено приписами Порядку № 1567, як підзаконним нормативно-правовим актом, є строком розгляду справи про порушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, а не строком накладення адміністративно-господарського штрафу.

Суд також зауважує про те, що порушення строку розгляду справи, передбаченого абзацом першим пункту 25 Порядку № 1567, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу, якщо при цьому було дотримано строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачені частиною першою статті 250 ГК України.

З матеріалів справи слідує, що порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ (перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону), було виявлено актом проведення рейдової перевірки № 320268 від 10 серпня 2022 року, тоді як оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 346348 було прийнято 09 листопада 2022 року, чим не дотримано приписів абзацу першого пункту 25 Порядку №1567 в частині строку розгляду справи.

В той же час, вказану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 346348 від 09 листопада 2022 року було прийнято з дотриманням строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених частиною першою статті 250 ГК України.

Також при вирішенні цього спору суд враховує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який вподальшому неоднарозово продовжувався та діє і на зараз.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач оскаржує постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 346348, яку було прийнято 09 листопада 2022 року, виключно з підстави порушення при її прийнятті абзацу першого пункту 25 Порядку №1567 в частині строку розгляду справи. При цьому, позивач не подав до суду жодних доказів, які б спростовували виявлене рейдовою перевіркою порушення, за вчинення якого до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф згідно із постановою № 346348 від 09 листопада 2022 року.

Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16.

У справі, що розглядається, позивачем не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

За викладених обставин, суд не знаходить підстав для висновку про порушення відповідачем правил та процедур, тобто процедурних порушень, які б впливали юридичну силу оскаржуваного рішення.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість, підстави, якими позивач обґрунтовує протиправність оспорюваної постанови, спростовуються матеріалами справи, а інших підстав для визнання неправомірною постанови відповідача судом не встановлено.

За вказаних обставин, суд вважає, що постанова №346348 від 09.11.2022р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00грн. прийнята відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством України, відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для її скасування.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, відтак, підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГЕЙТ-КР» (код ЄДРПОУ 35230315, місцезнаходження: вул. Нікопольське шосе, буд. 1Г, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50005) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд 51) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова