Рішення

від 01.04.2024 по справі 225/495/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дзержинський міський суд Донецької області

Справа №225/495/24

Провадження №2/225/166/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 року

адреса приміщення суду: вул. Дружби, 4, м. Торецьк, 85200

Дзержинський міський суд Донецької області у складі: головуючого - судді Геря О.Г., за участю секретаря судового засідання Савченко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили каліцтво або інше ушкодження здоров`я,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» моральну шкоду, отриману внаслідок професійного захворювання у розмірі 55 000,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з відповідачем ДП «Торецьквугілля» (ВП «шахта «Центральна») він перебував у трудових відносинах з 24.05.1991 в якості гірничого працівника підземного, гірничого працівника по ремонту вибоїв. 02.10.2023 був звільнений за станом здоров`я згідно висновку МСЕК п. 2 ст. 40 КЗпП України (наказ № 104 від 02.10.2023). За час роботи на ВП «шахта «Центральна» він одержав профзахворювання - хронічна радикулопатія L5, S1, ліворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічними та больовими синдромами, двобічна сенсоневральна приглуховатість з легким ступенем зниження слуху II ст. Факт отримання зазначених захворювань підтверджений медичним висновком Клініки професійних захворювань «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» № 3092 від 06.09.2023. У зв`язку з отриманими профзахворюваннями фізичний стан позивача погіршився (періодичний біль в вухах, спині, задуха при помірному фізичному навантаженні, підвищення АТ, пітливість, загальна слабкість). Тільки за 2021- 2023 роках він декілька разів пройшов курс лікування в міській та обласній лікувальних установах. Наведене стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права шляхом відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили каліцтво або інше ушкодження здоров`я, у розмірі 55 000 грн.

Позивач до судового засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. У письмовому відзиві на позов від 18.03.2024 відповідач позовні вимоги не визнав. В задоволенні позову просить відмовити з тих підстав, що позивачем не обґрунтовано визначення моральної шкоди у 55 000,00 гривень, та не наведено у позові будь-яких розрахунків на підтвердження такої суми.

Дослідивши наявні у справі матеріали, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, судом встановлені такі обставини.

З ДП «Торецьквугілля» (ВП «шахта «Центральна») позивач перебував у трудових відносинах з 24.05.1991 в якості гірничого працівника підземного, гірничого працівника по ремонту вибоїв. 02.10.2023 був звільнений за станом здоров`я згідно висновку МСЕК п. 2 ст. 40 КЗпП України (наказ № 104 від 02.10.2023).

За час роботи на ВП «шахта «Центральна» він одержав профзахворювання - хронічна радикулопатія L5, S1, ліворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічними та больовими синдромами, двобічна сенсоневральна приглуховатість з легким ступенем зниження слуху II ст.

Факт отримання зазначених захворювань підтверджений медичним висновком Клініки професійних захворювань «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» № 3092 від 06.09.2023.

Відповідно до довідки серії 12 ААА № 120465 від 13.10.2023 МСЕК м. Краматорськ позивачу встановлено 55% втрати працездатності з 13.10.2023. Відповідно до довідки міжрайонної травматологічної МСЕК, згідно витягу з акту огляду МСЕК він визнаний інвалідом 3 групи по профзахворюванню.

Актом розслідування хронічного професійного захворювання № б/н від 29.09.2023 встановлено, що хронічне професійне захворювання виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливість механізації та автоматизації певних видів робіт, у т.ч. підіймання, перенесення, встановлення сегментів різноманітного кріплення, що б унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю), у зв`язку з незабезпеченістю засобами індивідуального захисту та протирадикулітним поясом, через генерацію виробничого шуму та виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, під час роботи технологічного устаткування, забійного обладнання тощо, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах значних шумових та фізичних навантажень, вимушеної робочої пози, вимушених нахилів тулуба, що перевищували допустимі параметри.

При вирішенні цього спору, суд виходив з такого.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.237-1 КЗпП України, згідно з якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В свою чергу, в рішенні Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року зазначено, що ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано довідку МСЕК 12 ААА № 120465 від 13.10.2023, згідно з якою йому встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 55% безстроково та третя група інвалідності.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ст.ст.6, 13 Закону України «Про охорону праці» безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Враховуючи зазначені вище положення Конституції України та КЗпП України, підприємство мало створити позивачу, як і іншим працівникам, належні небезпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань або іншого пошкодження здоров`я були неможливими.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 303/5205/18.

Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду дійти висновку про те, що ушкодження здоров`я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та в моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Необхідно зазначити при цьому, що моральну шкоду неможливо відшкодувати в повному обсязі, адже відсутні точні критерії майнового виразу душевного болю, спокою. Отже, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням та матиме суто умовний вираз.

Тобто, при визначенні розміру моральної шкоди суди повинні керуватися вимогами розумності та справедливості, на чому наголошує Верховний Суд в постановах від 14.02.2018 року у справі № 686/10520/15-ц, від 08.05.2018 року у справі № 638/9035/16-ц, від 14.11.2018 року у справі № 487/2120/16.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що визначення розміру моральної шкоди позивачем 55 000,00 грн. є необґрунтованим та виходить за рамки будь-яких методик розрахунку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки діючим законодавством не передбачено будь-яких методик розрахунку при визначенні розміру моральної шкоди. Розмір визначається у кожному конкретному випадку окремо.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

Таким чином, з урахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, враховуючи тривалий час роботи позивача на підприємстві, отримання професійного захворювання, спричиненого умовами виробництва, значну втрату позивачем працездатності (55%), керуючись принципом розумності та справедливості, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача 55 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.

Згідно з чч.1, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позову до суду першої інстанції), за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, за умов не звільнення позивача від сплати судового збору за законом, сплаті підлягало би 1211 грн. 20 коп.

Таким чином, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору за законом, зважаючи на результат вирішення спору, стягненню з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 206, 263, 264 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Торецьквугілля» (місцезнаходження: Донецька область, Бахмутський район, м. Торецьк, вул. Дружби, 19, код ЄДРПОУ 33839013) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили каліцтво або інше ушкодження здоров`я - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (код ЄДРПОУ 33839013) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди, отриманої у зв`язку з ушкодженням здоров`я, в сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (код ЄДРПОУ 33839013) в дохід держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду з урахуванням вимог пп.15.5) пп.15 п.1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

С у д д я: О.Г. Геря