Рішення

від 19.02.2024 по справі 536/1543/23

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1543/23

Провадження № 2/536/118/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.

за участю секретаря судового засідання - Веремєєвої О.Р.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Варавіна С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «ЕКСПРЕС-ТРАНС», третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України - про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо- транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що 09.03.2022 року о 16 годині 00 хвилин на автодорозі Т - 1716 мала місце ДТП за участі водія ОСОБА_4 керуючого транспортним засобом «VOLVО» д.н.з. НОМЕР_1 , належний ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ЕКСПРЕС-ТРАНС» на праві власності, та належним йому автомобілем «Hundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_2 під його керуванням, внаслідок чого його автомобіль зазнав пошкоджень. Даний факт підтверджується:

- заявою від 07.04.2022р. до ПРАТ «СК «Глобал Гарант»;

- повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду ТОВ «Фінанс-Лайн» від 09.03.2022 року;

- схемою дорожньо-транспортної пригоди від 09.03.2022 року;

- повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 09.03.2022 року;

- висновком експерта № 57 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 08.04.2022р;

ОСОБА_4 свою вину визнав, про що було заповнено форму повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду «Європротокол» від 2022 року; Органи поліції не викликались. На момент скоєння ДТП ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ЕКСПРЕС-ТРАНС».

Позивачем вказано, що 07.04.2022 року він звернувся із заявою відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до Страхової компанії ПРАТ «СК «Глобал Гарант» про відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася «09» березня 2022 року на Т-1716 за участю транспортних засобів «Hundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_2 з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу Volvo з номерним знаком НОМЕР_1 , належний ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ЕКСПРЕС-ТРАНС» на праві власності, під керуванням ОСОБА_4 .

Позивач зазначив, що внаслідок ДТП йому було завдано майнову шкоду у розмірі 54 300,00, що підтверджується висновком експерта № 57 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 08.04.2022 року, рахунком на оплату № 396 від 08.04.2022 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 412 від 08.04.2022 року.

Також ним оплачена вартість експертного автотоварознавного дослідження в сумі 2000 гривень, що підтверджується квитанцією № 57 від 07.04.2022 року.

Страховою компанією не було виплачено страхове відшкодування за завдану майнову шкоду у зв`язку із її ліквідацією. Таким чином загальна вартість майнової шкоди склала 56300 гривень. До сьогоднішнього дня він не отримав ніякого відшкодування зі сторони відповідача.

Також позивач вказав, що йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях яких він зазнав, у зв`язку із пошкодженням майна. Протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодженням автомобіля йому довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, через те тривалий час, він не міг вночі спокійно спати. І до того суворий сімейний бюджет довелося спрямувати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП автомобіля. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого він почав до всього нервово відноситися. Від такого стану та нецільового використання сімейних грошей постраждали крім нього і члени родини, що призвело до розладу стосунків.

Крім того, раніше дуже часто на вихідних він із сім`єю виїжджали з міста на відпочинок від тяжкого робочого тижня, після ДТП змога на законний відпочинок зникла.

На тривалий час після ДТП, йому та його близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, йому довелося відкласти, а від деяких з них він взагалі змушений був відмовитись, що спричинило проблеми з роботою.

Враховуючи зазначене, просив суд стягнути на його користь з ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКСПРЕС-ТРАНС»:

-суму матеріального збитку, яка складає 56 300,00 гривень;

-50 000 гривень відшкодування моральної шкоди;

-витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 гривень;

-судові витрати у розмірі 1163.00 гривень.

09.10.2023 року від представника відповідача ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКСПРЕС-ТРАНС» надійшов відзив на позовну заяву в якому вказав, що дійсно 09.03.2022 року мала місце ДТП за участю ОСОБА_4 (працівника ПП «Експрес-Транс») та автомобіля «Hundai Tucson», яким керував ОСОБА_3 .

Водіями на місці ДТП було складено європротокол.

Вважає, що відшкодування завданої внаслідок ДТП 09.03.2022 року матеріальної шкоди має здійснити саме страхова компанія ПРАТ СК «Глобал-. Гарант», у якій відповідно до Закону України про «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було застраховано відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.

17.04.2021 року ПП «Експрес-Транс» було застраховано відповідальність в ПРАТ СК «Глобал-Гарант» строком до 16.04.2022 року (поліс ОСЦПВНННТ 903366796).

Вимога про відшкодування шкоди, яка може бути відшкодована страховиком може бути пред`явлена до власника чи належного володільця транспортного засобу у випадку коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт страховика. Така вимога може становити різницю між страховим відшкодуванням та заявленою позивачем сумою відшкодуванні,

Таким чином, якщо позивач пред`являє позовні вимоги, які входять в обсяг страхового відшкодування (пред`явлено 56300.00 грн матеріального - збитку) належним відповідачем є страхова компанія (ПРАТ СК «Глобал Гарант»).

Також представник відповідача зазначив, що Господарським судом м. Києва 06.04.2023 року у справі 910/4993/23 прийнято ухвалу про прийняття заяви та про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс Капітал".

Розглянувши подані матеріали та дослідивши подані докази, Господарський суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду та прийняв заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Вбачається, що страховий поліс ПП «Експрес-Транс» отримало у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» 14 квітня 2021 року (до порушення процедури банкрутсва), поліс діяв до 16.04.2022 року, ДТП мала місце 09.03.2022 року в період дії страхового полісу та до порушення процедури банкрутства.

Тому вважає, що позивач має подати заяву про свої кредиторські вимоги до ПРАТ СК «Глобал-Гарант» до Господарського суду м. Києва у справі 910/4993/23.

Також заперечив щодо відшкодування моральної шкоди, в розмірі 50 000 00 грн та відшкодування витрат на професійну правову, оскільки вони є завищеними та неспівмірними, а позовна заява не є обґрунтованою.

З урахуванням вказаного, просив суд у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПП «Експрес-Транс» про стягнення матеріальної та моральної шкоди в розмірі 116 300.00 грн. відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити. Заперечував щодо можливості звернення позивача до Господарського суду м. Києва у справі 910/4993/23, для пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант», оскільки позивач є фізичною особою.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно матеріалів справи, представник третьої особи просив суд проводити розгляд справи за відсутності представника МТСБУ. Будь-яких пояснень щодо позову та відзиву на позов до суду не подано.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так судом встановлено та не заперечується сторонами, що 09.03.2022 року о 16 годині 00 хвилин на автодорозі Т - 1716 мала місце ДТП за участі водія ОСОБА_4 керуючого транспортним засобом «VOLVО» д.н.з. НОМЕР_1 , належний ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ЕКСПРЕС-ТРАНС» на праві власності, та автомобілем «Hundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_2 належному ОСОБА_3 та під його керуванням.

ОСОБА_4 свою вину визнав, про що було заповнено форму повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду «Європротокол» від 2022 року.

На момент вчинення ДТП ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ЕКСПРЕС-ТРАНС».

Відповідальність ПП «Експрес-Транс» було застраховано в ПРАТ СК «Глобал-Гарант» 17.04.2021 року строком до 16.04.2022 року (поліс ОСЦПВНННТ 903366796).

Згідно висновку експерта № 57, за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 08.04.2022 року, сума завданої майнової шкоди ОСОБА_3 становить 54 300 гривень.

07.04.2022 року ОСОБА_3 звернувся із заявою відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до Страхової компанії ПРАТ «СК «Глобал Гарант» про відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Станом на дату розгляду справи, страховою компанією страхове відшкодування за завдану майнову шкоду ОСОБА_3 виплачено не було.

Позивач вважає, що повне відшкодування завданої шкоди повинен здійснити саме відповідач ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКСПРЕС-ТРАНС», оскільки його страховик ПРАТ СК «Глобал Гарант» виключений із списку МСТБУ та відносно страхової компанії Господарським судом м. Києва 06.04.2023 року у справі 910/4993/23 прийнято ухвалу про прийняття заяви та про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Також вказав, що згідно Постанови судової палати у цивільних справах Верховного суду від 20.01.2016 року по справі № 6-2808цс 15: «Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності».

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Водночас ч. 1 ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З вказаного вбачається, що у разі заподіяння шкоди особою, яка її спричинила під час виконання ним своїх трудових, обов`язок щодо відшкодування вказаної шкоди іншій особі покладається на роботодавця.

Як зазначалося, на момент вчинення ДТП, транспортний засіб «VOLVО» д.н.з. НОМЕР_1 , належний ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ЕКСПРЕС-ТРАНС», був застрахований у ПРАТ «СК «Глобал Гарант».

Крім загального правила в даному випадку стаття 1166 ЦК України, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З аналізу зазначених норм, суд доходить висновку, що відшкодування шкоди винною особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виникає за умови, якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Тобто обов`язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на страховика. Покладення такого обов`язку на страхувальника, який уклав договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Вказаний висновок суду, також узгоджується висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15-ц.

Суд не може погодитися із позицією позивача, що обов`язок відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП слід покласти на відповідача, оскільки його страховик виключений із членів МСТБУ та вважає за доцільне вказати наступне.

Як встановлено, відповідач застрахував свою відповідальність у ПРАТ СК «Глобал Гарант» 17.04.2021 року. Строк дії договору страхування визначений до 16.04.2022 року.

З відкритих джерел відомо, що 02.07.2021 року, тобто у період дії страхового договору ПРАТ СК «Глобал Гарант» виключено зі списку МСТБУ.

Страховий випадок настав 09.03.2022 року.

За заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс Капітал", ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.04.2023 року у справі 910/4993/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант».

На даний час, судове рішення по вказаній справі не ухвалено.

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.

Пунктом 52.1 статті 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що членство страховика в МТСБУ припиняється в разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ.

За положеннями пунктів 52.4, 52.5 статті 52 цього Закону страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори міжнародного страхування.

Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Крім того, в абзаці третьому пункту 2.5 Положення про застосування Держфінпослуг заходів впливу (затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року № 125) прямо передбачено, що в разі призупинення або анулювання ліцензії страховика заборона на здійснення страхової діяльності не поширюється на виконання зобов`язань за вже укладеними договорами.

Таким чином, наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов`язань за існуючими договорами. Зобов`язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів.

У випадку укладення страховою компанією договору зі страхувальником після виключення із членства в МТСБУ відповідальність за спричинену шкоду у ДТП за цим страховим договором має нести винна особа.

Таким чином, у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов`язаний виконати всі договірні зобов`язання з відшкодування шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього.

При цьому згідно з пунктом 7 статті 51 Закону у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, такий страховик зобов`язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій із цього виду страхування.

Відтак, суд вбачає, що обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, навіть після виключення із членів МСТБУ покладено на страховика та у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що страхувальник, в даному випадку ПП «ЕКСПРЕС-ТРАНС» має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку укладення договору страхування після виключення страховика із членства в МТСБУ.

Враховуючи, що сума завданої шкоди позивачу не виходить за межі страхового ліміту, договір страхування між відповідачем та ПАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» укладено до виключення останнього із членів МСТБУ, станом на дату розгляду справи ПАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» не визнано банкрутом, тому суд вважає, що відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП повинно бути здійснено страховиком відповідача ПАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант», а позовні вимоги в цій частині до ПП «ЕКСПРЕС-ТРАНС» є безпідставними.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі N 6-108цс13, підтриманою у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі N 373/1773/18-ц (провадження N 61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі N 501/2298/16-ц (провадження N 61-31268св18), від 05 вересня 2018 року у справі N 534/872/16-ц (провадження N 61-11969св18).

Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Як встановлено, внаслідок ДТП було пошкоджено належний позивачу автомобіль, вказані обставини є підставою для відшкодування йому моральної шкоди.

Позивачем вказано, що внаслідок ДТП, він тривалий час перебував у пригніченому стані, внаслідок чого він почав до всього нервово відноситися, що призвело до розладу стосунків у родині. Також його сім`я протягом тривалого часу була змушена користуватися громадським транспортом та відмінити поїздки за місто на вихідних.

Враховуючи характер правопорушення, пошкодження транспортного засобу, глибину душевних страждань позивача, здійснення незапланованих витрат на ремонт автомобіля, вимоги розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЕКСПРЕС-ТРАНС» на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при подачі позову до суду, сплачено судовий збір в розмірі 2684 грн.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку що з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЕКСПРЕС-ТРАНС», необхідно стягнути на користь ОСОБА_3 , частину сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог, що становить 50 гривень.

Керуючись: ст.ст. 22, 631, 979, 988, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК, ст. ст. 4, 12, 76, 141, 258-259, 263-265, 273, 287, 352 України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд-

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_3 до Приватного підприємства «ЕКСПРЕС-ТРАНС», третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України - про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо- транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ЕКСПРЕС-ТРАНС» на користь ОСОБА_3 5000 гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного підприємства «ЕКСПРЕС-ТРАНС» на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 50 гривень.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський