Ухвала

від 01.04.2024 по справі 347/559/24

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/559/24

Провадження № 2/347/372/24

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

01 квітня 2024 року м.Косів

Суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Кіцула Ю.С., ознайомившись з позовною заявою представника ОСОБА_1 що діє в інтересах ОСОБА_2 до Космацької сільської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини

в с т а н о в и л а :

Представник ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Космацької сільської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвалою суду від 12.02.2024 року позовну заяву залишено без руху, з підстав відсутності сплати судового збору, а також не зазначення адвокатом про наявність електронного кабінету.

Ухвалу суду представник ОСОБА_1 отримав 14.03.2024 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак недоліки вказані в ухвалі суду від 12.02.2024 року адвокат Лазоришин І.І. не усунув, натомість подав письмову заяву, в якій висловив свою зневагу щодо суду, та звинуватив суд в цинічному порушенні вимог закону. ОСОБА_1 ствердив, що дійсно ОСОБА_2 зверталася в суд з позовною заявою раніше, сплатила судовий збір у відповідному розмірі, однак судом було повернуто позовну заяву, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано п.1 с.4 ст. 185 ЦПК України.

Адвокат Лазоришин І.І. повторно звернувся в суд з позовною заявою, належно її підписав, однак подав ту саму квитанцію, яка була подана при первісному позові. При цьому в ухвалі про залишення без руху, суд мотивував свою позицію, з покликанням на норми закону, про те, що судом перевіряється зарахування суми судового збору, та приєднання відповідної квитанції в автоматизованій системі документообігу суду. Однак адвокат Лазоришин І.І. повторно подав ту саму квитанцію, стверджуючи, що позивач сплатила судовий збір і він зарахований до бюджету. Адвокат ствердив, що суд незаконно та безпідставно привласнив на користь державного бюджету оплату судового збору, не розглядаючи при цьому справи по суті. Повторне вимагання судом оплати судового збору не ґрунтується на вимогах закону. Адвокат вважає, що повертаючи позовну заяву, суд повинен був вирішити питання повернення судового збору, однак цього не зробив. Адвокат Лазоришин І.І. просив зарахувати як належно сплачений судовий збір згідно платіжного документа віл 15.02.2024 року № 43 на суму 1211, 20 грн., здійснивши відповідні уточнення до своєї комп`ютерної програми, або призупинити виконання ухвали від 12.02.2024 року по справі №347/559/24 до повернення ОСОБА_2 у встановленому законом порядку суми сплаченого судового збору.

Ознайомившись з вказаною заявою, суд зазначає наступне.

Згідно до частини другої статті 9 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI«Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп`ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані, щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

Використання платіжного документу, який вже подавався до суду при зверненні з іншою заявою навіть аналогічного змісту є неприпустимим, оскільки кожна позовна заява реєструються в суді з присвоєнням єдиного унікального номеру та платіжний документ, поданий до позовної заяви, закріпляється до облікової картки саме цієї справи.

Процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню, а також позивач не обмежений права на повторне звернення до суду з цим позовом після усунення недоліків, що слугували для його повернення.

За загальним правилом процесуального законодавства в Україні при поверненні позивачу позовної заяви така заява вважається неподаною. Таким чином, якщо позовна заява є неподаною, то відповідно оригінали платіжних інструкцій про сплату судового збору підлягають поверненню (за виняткових обставин, які вказані у ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір»).

Зокрема відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Таким чином, саме за клопотанням особи, повертається сума судового збору, у випадку повернення позовної заяви.

У цьому випаду позивач має право повернути сплачений ним судовий збір згідно платіжної інструкції №43 від 15.02.2024 на суму 1211, 20 грн., однак така не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову, а саме у справі 347/354/24.

Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону № 3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.08.2021 у справі №160/5879/20.

У постанові від 13.02.2019 Верховний Суд у справі №1540/3297/18 встановивши, що на підтвердження доказів сплати судового збору позивачем при поданні позовної заяви у цій справі було подано платіжне доручення від 16.05.2018 № 707, яке раніше позивач додавав до первісної позовної заяви у справі №815/2416/18, та суд повернув позовну заяву у останній справі, дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали, що повторно поданий той же платіжний документ про сплату збору не є належним доказом сплати цього платежу за подання повторної позовної заяви.

Зважаючи на викладене, суд зауважує, що неможливість використання документа про сплату судового збору, який подавався до первинної позовної заяви, яку суд повернув позивачу, не обмежує та не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 7 Закону №3674-VI такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була йому повернута.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №9901/447/21.

Крім того, в ухвалі про залишення без руху від 12.02.2024 року, суд також звертав увагу адвоката на невідповідність позовної заяви вимогам пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України, про обов`язковість зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

Проте, вказані недоліки зазначені в ухвалі суду від 12.02.2024 року адвокат Лазоришин І.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 не виконав, оскільки останнім не додано до суду доказів на підтвердження сплати судового збору за подання даної позовної заяви, та не вказано про наявність електронного кабінету.

Що стосується решта тверджень адвоката про цинічність суду і привласнення судом судового збору, та вимога внести зміни до комп`ютерної програми, то такі є неспроможними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Натомість суд, рекомендує адвокату більш ретельно ставитись до виконання професійних обов`язків, звернути увагу на судову практику, та дотримуватись вимог закону.

Частиною 5 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження.

Керуючись ст. ст. 20, 185,188, 258- 260 ЦПК України, суддя ,

п о с т а н о в и л а :

Позовну заяву представника ОСОБА_1 що діє в інтересах ОСОБА_2 до Космацької сільської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 01.04.2024 року.

Суддя Ю.С. Кіцула