Рішення

від 19.03.2024 по справі 455/102/22

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/102/22

Провадження № 2/455/69/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2024 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання Бобельська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №455/102/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради, Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, про стягнення завданої моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення,

В С Т А Н О В И В:

27.01.2022 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Шлянта Н.Р. звернулася до суду з позовною заявою до Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради, Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, про стягнення завданої моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення, посилаючись на те, що з 01.09.1998 року ОСОБА_1 працювала на посаді директора Міженецької середньої школи, правонаступником всіх прав та обов`язків якої внаслідок численних перейменувань та реорганізацій є Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені о.І.Могильницького, с.Міженець, Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області.

Наказом начальника відділу соціально гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області №184 від 14.09.2017 року, її було звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 01.10.2021 року у справі №455/1244/17, вищевказаний наказ визнано незаконним та скасовано, а її поновлено на займаній до звільнення посаді - директора загальноосвітнього навчального закладу.

Вказане рішення суду набрало законної сили 02.11.2021 року.

У зв`язку із вказаними незаконними діями відповідача, позивачка зазнала моральних страждань, оскільки протягом тривалого часу, понад 4 роки була обмежена у фінансуванні, докладала додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права. Всі ці роки, вона знаходилась у моральному напруженні, так як під час розгляду справи судом вона була зобов`язана доводити свою правоту.

Так, будучи знаною в районі та області посадовою особою, громадським діячем, депутатом місцевої ради різних скликань, в минулому також помічником депутата Верховної Ради України, їй неодноразово доводилося пояснювати колегам, друзям та знайомим про те, що її незаконно звільнено з роботи, що в цих подіях немає її вини, а є лише упереджене ставлення з боку відповідача.

Перебування у тяжкому психологічному шоці вкрай негативного вплинуло на стан здоров`я позивачки. У неї розвинулись серцево - судинні захворювання, гіпертонічна хвороба, однією з основних причин яких є власне травми психологічного характеру. Часті виклики швидкої медичної допомоги.

Безпідставне звільнення вплинуло на громадянську та професійну репутацію позивачки. Незважаючи на колосальну підтримку людей, які поважають та цінують її як людину та професіонала, вона відчувала зневажливе ставлення до себе з боку оточуючих, від чого глибоко переживала і продовжує переживати. Навіть після рішення суду про поновлення, резонанс справи не перестав вщухати, а деталі й надалі висвітлюються в місцевій пресі.

Просить стягнути з Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок.

Ухвалою судді від 22.02.2022 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10 годину 00 хвилин 13.07.2022 року, яке відкладено на 15 годину 00 хвилин 08.12.2022 року.

Ухвалою суду від 08.12.2022 року призначено у справі судову-психологічну експертизу, провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.

10.01.2023 року до суду надійшло повідомлення в.о.директора Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Н.Сеник про неможливість проведення експертизи, оскільки в Інституті відсутні експерти відповідної спеціальності для проведення судово-психологічної експертизи.

Ухвалою суду від 11.01.2023 року поновлено провадження у справі та справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 09 годину 30 хвилин 03.03.2023 року.

27.02.2023 року до суду від представників відповідача адвокатів Пецковича В.Д. та Терлецького Ю.М. надійшло заперечення, в якому адвокати заперечили щодо розміру витрат позивачки ОСОБА_1 на правову допомогу та їх стягнення з відповідачів. (а.с.118-120, том 1). Окрім того 27.02.2023 року подали до суду заяву про застосування позовної давності, в якій зазначили, що позивачкою ОСОБА_1 пропущено тримісячний строк звернення до суду і поважних причин пропуску такого нею не повідомлено, тому просили застосувати позовну давність до вимог у даному спорі в цивільній справі та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку позовної давності (а.с.123-126, том 1).

Ухвалою суду від 03.03.2023 року призначено у справі судову-психологічну експертизу, провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.

23.05.2023 року до суду надійшло клопотання заступника директора ОСОБА_2 , в якому зазначено, що психологічне обстеження ОСОБА_1 відбудеться 05.06.2023 року, а місце проведення даного обстеження необхідно уточнити.

Ухвалою суду від 23.05.2023 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 09 годину 00 хвилин 29.05.2023 року.

Ухвалою суду від 29.05.2023 року погоджено явку ОСОБА_1 для проведення психологічного обстеження та проведення судово-психологічної експертизи, яка призначена згідно ухвали Старосамбірського районного суду Львівської області від 03.03.2023 року Залишено перелік питань з яких призначена експертиза згідно ухвали суду від 03.03.2023 року незмінними. Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.

25.07.2023 року до суду надійшов висновок експерта №553/23 від 28.06.2023 року.

Ухвалою суду від 25.07.2023 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 09 годину 30 хвилин 26.09.2023 року.

Ухвалою суду від 26.09.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 годину 00 хвилин 09.11.2023 року, яке неодноразово відкладено.

Ухвалою суду від 06.02.2024 року судове засідання відкладено на 11 годину 00 хвилин 19.03.2024 року.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Шлянта Н.Р. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представники відповідача Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області адвокати Пецкович В.Д. та Терлецький Ю.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись обставини, викладені у запереченні. Просили застосувати позовну давність до вимог у даному спорі та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку позовної давності.

Представник відповідача Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. 18.03.2024 року на електронну адресу суду надійшла заява за підписом начальника відділу Г.Саврей, в якій вона просила розгляд справи провести без її участі (а.с.38, том 2).

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що вона була директором Нижанковицької школи, а ОСОБА_1 була інспектором. Позивачка ОСОБА_1 говорила їй, що лягає в лікарню, бо у неї високий тиск, який виник внаслідок її звільнення з роботи. ОСОБА_1 перебувала в депресії, часто знаходилась на лікуванні, була розгублена. Всі постійно говорили про її звільнення.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що вона є невісткою позивачки ОСОБА_1 . Після того, як ОСОБА_1 звільнили з роботи, вона дуже переживала, в неї пропав голос і постійно були проблеми з високим тиском. Вважає, що позивачці ОСОБА_1 була завдана моральна шкода. У 2009 року у її свекрухи був інсульт, після якого вона постійно приймала лікарські препарати для контролю тиску. Після 2017 року ОСОБА_1 частіше зверталася до лікарів.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що вона є начальником відділу освіти, культури. Спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області. З 2021 року позивачку ОСОБА_1 було поновлено на роботу на посаді керівника закладу освіти.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що вона є головним спеціалістом відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області. Позивачку ОСОБА_1 поновили на посаді керівника закладу освіти, а згодом вона звільнилася за згодою сторін чи за власним бажанням, точно пригадати не може.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він з 01.02.2016 року по 05.05.2017 року працював на посаді начальника відділу освіти. Школа, яку очолювала ОСОБА_1 була найкращою завдяки їй. Він як керівник ніколи не мав жодних претензій до ОСОБА_1 . Під час об`єднання Територіальної громади відбулася перереєстрація школи. ОСОБА_1 була директором. Претензій до неї жодних не було. Позивачка ОСОБА_1 жалілася на стан здоров`я як свій, так і її чоловіка.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, приходить до наступних висновків.

Так, рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 01.10.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Відділу соціального-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області №184 від 14.09.2017 року «Про звільнення з роботи». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Навчально-виховного комплексу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад ім. о.І.Могильницького» с.Міженець Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області. Стягнуто з Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, юридична адреса: с.Нове Місто, вул.Центральна, будинок №75, Самбірського району Львівської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Дроздовичі Старосамбірського району Львівської області, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 304311 (триста чотири тисячі триста одинадцять) гривень 00 копійок. Стягнуто з Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, юридична адреса: с.Нове Місто, вул.Центральна, будинок №75, Самбірського району Львівської області, в користь держави, судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23.05.2023 року рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 01.01.2021 року залишити без змін (а.с.22, том 2).

Відповідно до ч.4ст.82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Висновком експерта №553/23 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 28.06.2023 року встановлено, що наявність психотравмуючих факторів обґрунтовують виникнення моральної шкоди у ОСОБА_1 , внаслідок: нервового (психічного) стресу; психологічного дискомфорту при зіткненні із будь-якими натяками, що символізують чи нагадують про обставини справи; погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану. За даними первинного клінічного інтерв`ю, експериментально-психологічного дослідження стає очевидним, що ситуація для ОСОБА_1 була психотравмуючою та вплинула на її стан психічного здоров`я. Внаслідок чого, ОСОБА_8 було заподіяно душевні та фізичні страждання. Після пережитої психотравми ( звільнення з роботи) вона стала дуже ляклива, збуджена, їй важко зосередитися, порушений сон (медикаментозна терапія). Психотравмуючим фактором пролонгованої дії по теперішній час стало її значне погіршення стану здоров`я. Стресовий вплив здійснюється внаслідок постійних переживань, що викликані травмуючим сприйняттям ситуації ОСОБА_8 . Таким чином, матеріальний еквівалентморальної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 склав 111 865 (сто одинадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять гривень). Ця сума включає компенсацію за перенесені нею моральні страждання, а також вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію її психічного та психологічного стану (а.с.172-178, том 1).

Постановою Верховного Суду від 31.01.2024 року рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 01.10.2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23.05.2023 року залишено без змін (а.с.40-57, том 2)

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українипередбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Судом, в свою чергу відзначається, що відповідно дост. 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Положеннями зазначеної статті також визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, Пленум Верховного Суду України у п.3Постанови №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди"роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 вказаної постанови).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення визначені законодавцем устатті 235 КЗпП України.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставістатті 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Враховуючи те, щоКЗпП Українине містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, астаття 237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за умови порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставістатті 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Згідно з частиною першою статті233 КЗпП Українипрацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно достатті 234 КЗпП Україниу разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Устатті 234 КЗпП Українине передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першійстатті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 758/9773/15-ц зазначено, що установленістаттею 233 КЗпП Українистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно достатті 234 КЗпП Україниу разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установленийстаттею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 16постанови від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до вимог про відшкодування моральної шкоди, у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк (стаття 233 КЗпП України).

За змістом частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

У частині другійстатті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першоюстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивачкою ОСОБА_1 пропущено тримісячний строк звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, оскільки ОСОБА_1 звільнили з посади директора Навчально-виховного комплексу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад ім. о.І.Могильницького» с.Міженець Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області 14.09.2017 року, що встановлено рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 01.10.2021 року у справі №455/1244/17 року, а до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення позивачка ОСОБА_1 звернулася27.01.2022 року.

При цьому, оскількидо вимог про відшкодування моральної шкоди, у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовуєтьсяустановленийстаттею 233 КЗпП Українитримісячний строкзвернення до суду, апозивач пов`язував своє право на компенсацію такої шкоди саме з незаконним звільненням, тобто з порушенням прав у сфері трудових відносин, які були предметом розгляду у справі №455/1244/17, то суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди слід відмовити у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Європейський Суд з прав людинивказав, що пункт першийстатті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, керуючись ст.ст.19 43 Конституції України, ст.ст.233-235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 23 ЦК України,ст.ст.12,13,76, 80, 81,82, 89, 141,259,264-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області про стягнення завданої моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складання повного судового рішення29.03.2024 року.

Суддя Пошивак Ю.П.