Рішення

від 19.03.2024 по справі 675/1911/23

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/1911/23

Провадження № 2/675/128/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2024 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Пашкевича Р. В., з участю: секретаря судового засідання Гедзенюк В. В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Калабського С. В., представника відповідача Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» - Желіховської Л. В., представника Державної казначейської служби України Ястремської А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (далі ДУ «Замкова виправна колонія (№58)»), Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що на виконання постанови ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» від 31.08.2022 року йому було оголошено сувору догану.

Крім того, на виконання постанови ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» від 09.03.2023 року він був поміщений у карцер установи строком на 13 діб.

Не погодившись з вказаними діями установи виконання покарань, ОСОБА_1 оскаржив зазначені постанови до суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Проте, в подальшому, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано вказане рішення суду. Позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» щодо накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 . Скасовано постанову в.о. начальника ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» від 31.08.2022 року про оголошенню ОСОБА_1 суворої догани.

Також, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.08.2023 року визнано протиправним рішення дисциплінарної комісії ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», оформлене протоколом комісії №15 від 09.03.2023 року, про оголошення засудженому ОСОБА_1 ДІЗО 13 діб. Визнано протиправною та скасовано постанову ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» від 09.03.2023 про поміщення засудженого ОСОБА_1 в карцер установи.

ОСОБА_1 вказує, що при винесенні постанови про притягнення його до відповідальності у вигляді суворої догани, що було визнано неправомірним та скасовано, відповідач продовжив його перебування на оперативно профілактичних обліках, що негативно впливає на його характеризуючі дані, а також було однією з підстав винесення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Також зазначає, що його весь час переміщують по території установи в кайданках в положенні руки за спиною, що призводить до погіршення його стану здоров`я, в нього іменна карта червоного кольору, що в свою чергу висвітлює його соціально занедбаною особою.

Позивач зазначає, що при винесенні постанови про поміщення його до карцеру установи відповідачем були порушені норми закону, він був незаконного поміщений до карцеру, під час перебування у якому був позбавлений права користуватись планшетом та тримати при собі свої речі, був позбавлений права здійснювати дзвінки та користуватись мережею Інтернет, був позбавлений права зберігати при собі та вживати свої продукти харчування, в нього був змінений режим дня, йому забороняли лежати на відкритому ліжку, були застосовані інші обмеження. Факт того, що він змушений протягом двох років в судовому порядку доводити неправомірні дії працівників ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» негативно вплинуло на його психічний стан.

Позивач вважає, що такими діями ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» порушено його права, завдано йому моральних страждань, що виражається у заподіянні моральної шкоди. Тому ОСОБА_1 просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн та судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 24.11.2023 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі. Запропоновано сторонам по справі подати відзив та відповідь на відзив.

07.12.2023року начальникомДУ «Замковавиправна колонія(№58)»подано відзивна позовнузаяву,яким повністюзаперечує взадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 . Зазначає, що вищевказаними постановами установи виконання покарань не було спростовано факту вчинення дисциплінарних проступків ОСОБА_1 , а лише те, що адміністрацією установи не забезпечено позивачу можливість користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права в процесі перевірки та розгляду питань щодо застосування до нього оскаржених дисциплінарних стягнень. Рішення суду, якими скасовані постанови про накладення стягнень на позивача не містить висновків щодо незаконних та протиправних дій посадових осіб державної установи при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності.

Окрім того, позивачем не було надано суду обґрунтованих доказів тієї обставини, що завдані йому внаслідок прийняття оскаржуваних постанов негативні емоції досягли рівня страждання та приниження.

Посилається на рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, яким встановлено законність прийнятих установою виконання покарань рішень щодо продовження перебування на профілактичному обліку, як особи, схильної до нападу на представників адміністрації та захоплення заручників, особи, що схильна до скоєння втечі, особи, яка схильна до злісної непокори вимогам адміністрації та дій, що дезорганізують роботу установи. Крім того, розмір моральної шкоди не обґрунтований належним чином.

Також вказує, що ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, а тому норми ст.56Конституції України та ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, на які посилається ОСОБА_1 , у даному випадку застосуванню не підлягають, що свідчить про обрання позивачем помилкового способу захисту.

На спростувань вимог відповідача, 11.12.2023 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що, в результаті неправомірних дій установи виконання покарань, до позивача були безпідставно застосовані обмеження для осіб, які перебувають на оперативно - профілактичному обліку та які утримуються в карцері, а саме переміщення по території установи в кайданках в положенні руки за спиною, негативна інформація в іменній картці червоного кольору, позбавлення права користуватись планшетом та тримати при собі свої речі, здійснювати дзвінки та користуватись мережею Інтернет, зберігати при собі та вживати свої продукти харчування, лежати на відкидному ліжку зміна режиму дня, інші обмеження, що висвітлює його в очах інших засуджених і працівників установи соціально - занедбаною особою, змінили звичний спосіб його життя.

Таким чином, в наслідок вказаних неправомірних дій позивачу була заподіяна моральна шкода, що привела його до моральних страждань та негативних наслідків, які мають велике значення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди у позовній заяві.

Також, 20.12.2023 року представником відповідача Державної казначейської служби України подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , яким вона просить у задоволенні позову відмовити повністю. Вказує, що позивач жодним чином не довів та не обґрунтував, яку саме шкоду, протиправні дії чи бездіяльність Казначейство завдало останньому та у чому полягала протиправність діяння відповідача.

Саме державний орган (посадова особа державного органу), який своїми протиправними діями/бездіяльністю завдав шкоду є відповідачем, а не Казначейство, яке лише виконує функцію щодо безспірного списання коштів згідно судового рішення у випадках передбачених законодавством. Крім того, законодавством України не передбачено права на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, заподіяної державною установою. Оскільки ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» не є державним органом, тому на неї не поширюються положення ст. 56 Конституції України.

03.01.2024 року представником позивача подано відповідь на вказаний відзив Державної казначейської служби України, у якому зазначив, що держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. З врахуванням наведеного, вважає, що Державна казначейська служба України, як орган наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона. Оскільки завдана ОСОБА_1 моральна шкода підлягає відшкодуванню державою, тому завдану йому моральну шкоду слід стягнути з Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 06.02.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Калабський С. В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав зазначених в позові та промові позивача.

Представник відповідача ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» Желіховська Л. В. проти задоволення позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві.

Представник відповідача Державної казначейської служби України Ястремська А. Р. також заперечила проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, перевіривши письмові матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог із наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно довідки по особовій справі, ОСОБА_1 засуджений 12.10.2018 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за ст.ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12, 13, 187 ч. 4, 263 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 07.08.2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що згідно ч. 2 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VІІІ від 26.11.2015 року) один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі. Відбуває покарання у ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» у вигляді довічного позбавлення волі.

Згідно постанови про накладення дисциплінарного стягнення від 31.08.2022 року, засуджений ОСОБА_1 22.08.2022 року перешкоджав проведенню обшуку, кричав та вимагав припинити обшук, результатом чого було прийняте рішення дисциплінарної комісії установи (протокол №50 від 31.08.2022 року) про оголошення засудженому ОСОБА_1 суворої догани.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та постановлено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» щодо накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 . Скасовано постанову в.о. начальника ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» від 31.08.2022 року про оголошенню ОСОБА_1 суворої догани.

Також, відповідно до постанови про поміщення засудженого в ДІЗО, карцер установи від 09.03.2023 року, ОСОБА_1 03.03.2023 року порушив режим відбування покарання, за що вирішено помістити його в карцер строком на 13 діб без виходу на роботу. Засуджений ОСОБА_1 10.03.2023 року прийнятий в карцер та 23.03.2023 року звільнений.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.08.2023 року визнано протиправним рішення дисциплінарної комісії ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», оформлене протоколом комісії №15 від 09.03.2023 року, про оголошення засудженому ОСОБА_1 ДІЗО 13 діб. Визнано протиправною та скасовано постанову ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» від 09.03.2023 про поміщення засудженого ОСОБА_1 в карцер установи.

Отже,постановлення ДУ«Замкова виправнаколонія (№58)»31.08.2022року та09.03.2023року незаконнихпостанов про оголошення засудженому ОСОБА_1 суворої догани та про накладення на засудженого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді поміщення до приміщення у карцер установи строком на 13 діб, відбуття засудженим незаконно накладених дисциплінарних стягнень є доведеними обставинами, які не заперечуються учасниками справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ч. 2 ст. 48ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Зміст наведених норм права дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого заподіяну шкоду.

Таким чином, позивачем правомірно зазначено відповідачем у даній справі ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)», незаконним рішенням якої завдано шкоду ОСОБА_1 .

Також відповідно до ч. 2 ст.25Бюджетного кодексуУкраїни відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

З урахуванням наведеного, Державна казначейська служба України, як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.

Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Стаття 19Конституції України декларує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.134КВК України поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов`язки, з визначенням строку тримання.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 56Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1173ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За змістом ст.1174ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. І довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173,1174 ЦК України.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 червня 2022 року у справі № 570/2918/20 (провадження № 61-9091 св 21).

У даній справі встановлено, що позивач повністю відбув накладені на нього за постановами відповідача дисциплінарні стягнення у виді суворої догана та поміщення у карцер. Зазначені постанови є незаконними та скасованими судом.

Відповідно до вимог КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5, засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв`язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім`ї); особам, яких тримають у ДІЗО, ПКТ (ОК), ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки та у карцерах установ виконання покарань, а також засудженим до арешту та довічного позбавлення волі, які тримаються у ПКТ, кінофільми не демонструються; засудженим, які відбувають стягнення у ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК), забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми; у ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК) засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами. Постільні речі видаються тільки на час сну, верхній одяг - на час виходу з приміщення; тримання засуджених у карцері одиночне; засудженим, які тримаються в ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК), надається щоденна прогулянка тривалістю одна година; засудженим забороняється брати із собою у ДІЗО або в карцери продукти харчування і особисті речі, за винятком рушника, мила, зубної пасти (порошку), зубної щітки, туалетного паперу, олівців, авторучок, зошитів, поштових марок, конвертів, книг, газет або журналів (не більше п`яти примірників), тютюнових виробів і сірників (запальнички одноразового використання), в установах для тримання жінок, крім зазначеного переліку, спеціальних засобів гігієни. Тютюнові вироби і сірники (запальнички одноразового використання) видаються засудженим лише під час щоденної прогулянки.

Вищезазначені передбачені законодавством обмеження для осіб, які утримуються у карцері, свідчать про те, що до ОСОБА_1 під час утримання у карцері застосовувались вказані обмеження, хоча позивач відбував стягнення незаконно.

Одночасно наявність дисциплінарного стягнення у виді суворої догана, впливало на характеризуючи дані ОСОБА_1 , які враховуються при постановці та продовження перебування засудженого на оперативно-профілактичному обліку як особи, схильної до нападу на представників адміністрації та захоплення заручників, особи, що схильні до скоєння втечі, особи, яка схильна до злісної непокори адміністрації та дій, що дезорганізують роботу установи, а також на застосування до засудженого пільг визначених ст. ст. 81, 82 КК України (умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміна покарання або його невідбутої частини на більш м`яким).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 правомірно вимагає відшкодування моральної шкоди.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 10000 грн.

Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем є завищеним.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Суд також наголошує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачу підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 1200 грн.

Суд дійшов таких висновків з урахуванням обсягу заподіяної ОСОБА_1 шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних із перебуванням у карцері та наявністю суворої догани на підставі незаконних постанов відповідача, конкретних обставин цієї справи, з огляду на засади розумності та справедливості.

Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 591/387/21 зробив висновок, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі, а тому кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

За таких обставин, оскільки в даному випадку завдана позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню державою, завдану ОСОБА_1 моральну шкоду слід стягнути з Державного бюджету України.

Посилання відповідачів на те, що ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» не є державним органом, а тому на неї не поширюються положення ст.56Конституції України та ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, є безпідставними.

Відповідно до приписів ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями,діями чи бездіяльністю установ виконання покарань, їх службових чи посадових осіб слід виходити із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 ЦК України), що підтвердив Верховний Суд у постанові від 07 червня 2022 року у справі № 570/2918/20 (провадження № 61-9091 св 21).

Відповідно до ст.ст. 1, 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Пунктом 13частини другоїстатті 3Закону України«Про судовийзбір» встановлено,що судовийзбір несправляється заподання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір слід віднести за рахунок держави, що не позбавляє ОСОБА_1 подати клопотання щодо його повернення з підстав, визначених ст. 7 даного Закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 89, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 1200 (одна тисяча двісті) грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : місце відбування покарання - Державна установа «Замкова виправна колонія (№ 58)» (м. Ізяслав, вул.Гагаріна 2 Шепетівського району Хмельницької області, рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач 1 Державна установа «Замкова виправна колонія (№ 58)»: місце знаходження - м. Ізяслав, вул. Гагаріна 2 Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 08564771.

Відповідач 2 Державна казначейська служба України: місце знаходження - м. Київ, вул.Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ - 37567646.

Повний текст рішення суду складений 29 березня 2024 року.

Суддя: Р. В. Пашкевич