Постанова

від 01.04.2024 по справі 918/1002/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Справа № 918/1002/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.,

суддя Петухов М.Г.,

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дощина Олександра Володимировича на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.01.2024 (суддя Войтюк В.Р., повний текст рішення складено 11.01.2024)

за позовом Фізичної особи-підприємця Дощина Олександра Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Групп Нафта"

про стягнення 101 541 грн. 71 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.01.2024 в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Дощина Олександра Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Групп Нафта" про стягнення 101 541 грн. 71 коп. відмовлено.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції вказав, що за умовами п.2.1 договору поставки нафтопродуктів №988 від 15.11.2021, сторонами обопільно було погоджено, що постачальник (ТОВ "Прайм Групп Нафта") зобов`язується передавати у власність покупця (ФОП Дощина О.В.) через пункти реалізації паливно-мастильні матеріали (ПММ), а покупець зобов`язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах даного договору.

Відтак, покупець, здійснивши оплату ПММ в сумі 125 200,00 грн набув право власності на ПММ в кількості та в межах сплаченої ним суми, і самостійно та за власним волевиявленням ініціює питання здійснення отримання оплаченого ним товару, зокрема шляхом приїзду транспортного засобу на АЗС та пред`явленням паливної картки/талону на пункті реалізації ПММ.

Враховуючи викладене, а також положення п.3.2 договору, згідно якого покупець має протягом 12 місяців після оплати отримати ПММ в пунктах реалізації постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем зобов`язання з поставки ПММ згідно договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №988, останнім було перераховано відповідачу 125 200,00 грн, що відповідає 4000 л дизельного палива, частину з яких позивач отримав до повномасштабного вторгнення. У зв`язку з тим, що відповідач постраждав від бойових дій, між сторонами було укладено усну домовленість щодо розтермінування отримання раніше оплачених літрів, де ФОП Дощин О.В. мав сплачувати поточні рахунки і лиш тоді міг отримати 10% кількості пального з раніше оплаченого дизельного палива.

Зазначає, що всупереч п.3.2 договору поставки нафтопродуктів №988 від 15.11.2021, ТОВ "Прайм Групп Нафта" в односторонньому порядку змінило умови відпуску товару, про зміну ціни якого, жодних пропозицій до ФОП Дощина О.В. не надходило. Відтак, у зв`язку із значним підвищенням ціни на пальне, ТОВ "Прайм Групп Нафта", почала повертати останньому 10% від сплачених поточних рахунків, але в грошовому еквіваленті та по ціні на дату виникнення заборгованості за 1 літр.

Окрім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції, не взявши до уваги надані позивачем докази у поясненнях від 24.11.2023, в односторонньому порядку оцінив наявні в матеріалах справи докази, що призвело до ухвалення рішення в захист відповідача.

Відповідач своїм процесуальним правом на подачу відзиву не скористався, хоча був належним чином повідомлений про розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, а також приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ФОП Дощина О.В. на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.01.2024 у даній справі без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Групп Нафта" та Фізичною особою- підприємцем Дощин Олександром Володимировичем 15.11.2021 укладено договір поставки нафтопродуктів №988.

Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупця через Пункти реалізації паливно мастильні матеріали (ПММ), а покупець зобов`язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним договором (п. 2.1 договору).

Згідно п.2.3 договору, передача ПММ здійснюється шляхом заправки транспортних засобів Покупця через Пункти реалізації, після оплати ПММ відповідно до п.3.2 договору на підставі електронних талонів та/або Ідентифікації автотранспорту Покупця за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Передача ПММ Покупцю здійснюється протягом 12 місяців з моменту оплати ПММ. У разі не прийняття ПММ Покупцем більше ніж 12 місяців, Продавець залишає за собою право деактивувати Особистий кабінет Покупця та анулювати особовий рахунок Покупця на веб-сайті https://diesel-manager.com/, без повернення оплаченої за ПММ грошової суми. З метою запобігання деактивації Особистого кабінету Покупця, останній має право пройти ідентифікацію до спливу 12 місяців з моменту останньої оплати ПММ.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що продаж ПММ здійснюється виключно безготівковим розрахунком. Розрахунок за ПММ проводиться Покупцем, шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Оплата за ПММ проводиться Покупцем в залежності від бажаного обсягу вибірки ПММ на підставі наданого Постачальником Рахунку, відповідно до умов даного Договору. Перерахування грошових коштів Покупцем повинно бути здійснено протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання Рахунку. За домовленістю сторін Рахунком може бути передбачений інший строк оплати Товару.

Згідно п.3.2 договору, ціна і кількість ПММ зафіксована на момент надходження грошових коштів згідно з Рахунком. Виконанням Покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Покупець має право, протягом 12 місяців після оплати, отримати ПММ в Пунктах реалізації Постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах.

Передача ПММ Покупцю здійснюється лише за умови фактичної наявності ПММ на пункті реалізації ПММ на момент проведення Трансакції (п. 3.4 договору).

Передача ПММ Покупцю здійснюється через Пункти реалізації шляхом Трансакцій через надходження на пункт реалізації ПММ електронного талону відпуску палива з дотриманням встановлених Покупцем лімітів за показниками сумарних лічильників паливнороздавальної колонки, або Актом відпуску нафтопродуктів через Особистий кабінет Покупця (п.3.5 договору).

Згідно п.3.7 договору, фактична кількість, асортимент і ціна поставлених товарів покупцю визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах Процесінгового центру Постачальника.

Пунктом 5.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору винна cторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

У відповідності до п.7.1, 7.3 договору, цей договір набирає сили з моменту його підписання сторонами, та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які виникли за договором протягом строку його дії та залишилися невиконаними.

Колегією суддів встановлено, що на виконання п. 3.1. договору позивач здійснив оплату товару на загальну суму 125 200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №29 від 15.02.2022 із призначенням платежу "за дизпаливо згідно рахунку №307548 від 15.02.2022" на суму 62600,00 грн та платіжним дорученням №30 від 15.02.2022 із призначенням платежу "за дизпаливо згідно рахунку №307548 від 15.02.2022" на суму 62600,00 грн.

Оскільки датою оплати за дизельне паливо є 15.02.2022, то за умовами Договору поставки ціна фіксується саме в цей день, а відтак вартість 1 літра пального разом з ПДВ становить 31,30 грн, що за оплачені позивачем 4000 літри становить 125 200,00 грн в т.ч. ПДВ.

23.02.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів за договором поставки нафтопродуктів №988 від 15.11.2021, в якій просив у десятиденний строк повернути кошти на його розрахунковий рахунок після звірки взаєморозрахунків, внаслідок односторонньої зміни умов поставки товару.

Відповідач відповіді на претензію позивача не надав.

Враховуючи наведене, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ "Прайм Групп Нафта" суми боргу - 77592,00 грн, 20238,05 грн - інфляційних втрат та 3711,66 грн - 3% річних.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки нафтопродуктів №988 від 15.11.2021, який є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст.11, 202, 509 ЦК України.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем зобов`язання щодо передачі ПММ позивачу, згідно договору поставки нафтопродуктів №988, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з умов п.2.1 договору, постачальник зобов`язався передавати у власність покупця через пункти реалізації ПММ, а покупець зобов`язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з розділом 1 договору, пункт реалізації ПММ - автозаправна станція/комплекс зі спеціально встановленим обладнанням, на якій здійснюється передача (поставка) постачальником ПММ покупцю, перелік яких розміщується та оновлюється (змінюється в односторонньому порядку) постачальником на веб-сайті https://diesel-manager.com.

Відповідно до п.2.3 договору, передача ПММ здійснюється шляхом заправки транспортних засобів покупця через пункти реалізації, після оплати ПММ відповідно до п.3.2 договору.

Покупець має право протягом 12 місяців після оплати отримати ПММ в Пунктах реалізації постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах (п.3.2 договору).

Згідно п.3.5 договору, передача ПММ покупцю здійснюється через пункти реалізації шляхом транзакцій через надходження на пункт реалізації ПММ електронного талону відпуску палива з дотриманням встановлених покупцем лімітів за показниками сумарних лічильників паливнороздавальної колонки, або актом відпуску нафтопродуктів через Особистий кабінет покупця.

Пунктом 4.3.2 договору передбачено обов`язок постачальника здійснювати передачу ПММ через пункти реалізації на всю кількість об`єму у межах проведеної оплати за ціною в період оплати.

Здійснивши аналіз умов договору, колегією суддів встановлено, що покупець, оплативши ПММ в сумі 125 200,00 грн згідно виставленого рахунку, набув право власності на ПММ в кількості та в межах сплаченої ним суми, при цьому фактичне отримання вказаного пального мало відбутися на підставі електронного талону або акту відпуску нафтопродуктів, які засвідчують право його власника отримати пальне лише через пункти реалізації ПММ згідно переліку на веб-сайті АЗС постачальника, тобто на автозаправних станціях/комплексах зі спеціально встановленим обладнанням.

Отже, покупець самостійно, за власним волевиявленням, ініціює питання здійснення отримання, оплаченого ним товару та, відповідно, виконання постачальником обов`язку з передачі ПММ зокрема, шляхом приїзду транспортного засобу на АЗС та пред`явленням електронного талону / акту відпуску нафтопродуктів на пункті реалізації ПММ.

Апеляційний суд звертає увагу, що сторони не узгодили конкретного пункту реалізації ПММ, тобто позивач міг вибрати будь-яку АЗС постачальника (відповідача) згідно переліку, який розміщений постачальником на веб-сайті https://diesel-manager.com, що вірно враховано судом першої інстанції.

При цьому, колегією суддів встановлено, що жодного доказу у розумінні ст.76-78 ГПК України в підтвердження неможливості (двосторонні акти, листи) отримання ПММ на АЗС згідно переліку на веб-сайті відповідача, позивач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем також не зазначено дату, час, місце розташування АЗС, на якій останньому відмовлено в отриманні оплаченого ним товару.

Отже, зважаючи на відсутність доказів неможливості отримання покупцем ПММ на АЗС постачальника, враховуючи положення п.3.2 договору, згідно яких покупець має право 12 місяців після оплати отримати ПММ в пунктах реалізації постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах, приймаючи до уваги необхідність самостійного ініціювання покупцем отримання ПММ, оскільки їх передача здійснюється лише через пункти реалізації ПММ у відповідності до п.2.1, 2.3, 3.5, 4.3.3 договору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення відповідачем зобов`язання з поставки ПММ згідно договору.

Щодо посилання апелянта на неприйняття письмових пояснень від 23.11.2023 (вх.№10063/23 від 24.11.2023) із долученими до них доказами, і, як наслідок, одностороннє оцінення матеріалів справи судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що останні були подані з пропуском встановленого ГПК України строку без наведення аргументів поважності його пропуску і не можливості долучення їх до позовної заяви, відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності їх неприйняття.

Окрім того, викладені в апеляційній скарзі доводи про наявність усних домовленостей щодо регулювання договірних правовідносин між сторонами апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки будь-яких змін до договору останніми не вносилось, а договори такого виду, згідно ст. 208 ЦК України, укладаються у письмовій формі.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У силу приписів ч.1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Рівненської області від 03.01.2024 у справі №918/1002/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дощина Олександра Володимировича - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.