Рішення

від 20.03.2024 по справі 904/6430/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6430/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Маркова Н.В. дов. від 29.09.2023 №б/н; (в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС)

від відповідача: представник не з`явився;

від третьої особи-1: Павленко О.В. дов. від 03.07.2023 №Д-419/2023; (в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС)

дослідивши матеріали справи №904/6430/23

за позовом Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС 2021"

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ",

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою від 08.12.2023 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС 2021" (далі - відповідач) про стягнення 1.124.725,82 грн штрафу.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6430/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023.

Ухвалою від 13.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.01.2024.

Через відділ документального забезпечення 14.12.2023 від позивача надійшла заява про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції, сформована в системі "Електронний суд" 14.12.2023.

Ухвалою від 15.12.2023 заяву позивача про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено

Через відділ документального забезпечення 29.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій на 80%.

Того ж дня, 29.12.2023 від відповідача через відділ документального забезпечення надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Через відділ документального забезпечення 29.12.2023 від відповідача надійшов зустрічний позов про стягнення з позивача процентів річних та інфляційних втрат нарахованих за прострочення оплати основної заборгованості за отриманий від відповідача товар.

В автоматизовану систему документообігу суду внесено інформацію про розгляд справи №904/6430/23 суддею ДУПЛЯКОМ Степаном Анатолійовичем, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.12.2023.

Ухвалою від 02.01.2024 зустрічну позовну заяву залишено без руху, а відповідачу рекомендовано надати докази сплати судового збору у розмірі 2.684,00 грн.

Через відділ документального забезпечення 03.01.2024 від позивача надійшла заява про повернення зустрічного позову, сформована в системі "Електронний суд" 03.01.2024 у якій позивач стверджує, що його позовні вимоги та заявлені відповідачем зустрічні вимоги не є взаємопов`язаними, а тому їх розгляд в одному провадженні не є доцільним.

Через відділ документального забезпечення 03.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, сформована в системі "Електронний суд" 03.01.2024, у якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Через відділ документального забезпечення 04.01.2024 від позивача надійшли заперечення проти зменшення заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій (штрафу), сформовані в системі "Електронний суд" 04.01.2024.

Через відділ документального забезпечення 08.01.2024 від відповідача надійшла заява про усунення недоліків позову разом із доказами сплати судового збору.

Ухвалою від 09.01.2024 зустрічний позов разом із доданими до нього документами повернуто.

Через відділ документального забезпечення 10.01.2024 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою від 10.01.2024 підготовче провадження продовжено, підготовче засідання відкладено до 07.02.2024.

Через відділ документального забезпечення 17.01.2024 від відповідача надійшли заперечення, у яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Через відділ документального забезпечення 31.01.2024 від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість».

Через відділ документального забезпечення 07.02.2024 від позивача надійшло клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження та відкладення розгляду справи, сформоване в системі "Електронний суд" 07.02.2024.

Через відділ документального забезпечення 07.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про повернення судового збору, сформоване в системі "Електронний суд" 06.02.2024.

Через відділ документального забезпечення 07.02.2024 від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про залучення третьої особи, сформоване в системі "Електронний суд" 06.02.2024.

Ухвалою від 07.02.2024 до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" (далі третя особа-1). Підготовче засідання відкладено до 07.03.2024.

Ухвалою від 07.02.2024 відповідачу повернуто з державного бюджету 2.684,00 грн судового збору.

Через відділ документального забезпечення 16.02.2024 від третьої особи-1 надійшли пояснення, сформовані в системі "Електронний суд" 16.02.2024.

Ухвалою від 07.03.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 20.03.2024.

Через відділ документального забезпечення 11.03.2024 від позивача надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 11.03.2024, у якій позивач просить суд забезпечити участь представника позивача в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 18.03.2024 заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Через відділ документального забезпечення 13.03.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, сформовані в системі "Електронний суд" 13.03.2024.

В судовому засіданні 20.03.2024 представники позивача та третьої особи-1 надали пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили суд позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. До початку судового розгляду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між сторонами був укладений договір поставки на виконання якого відповідач поставив позивачу товар неналежної якості, який в подальшому був повернутий позивачем відповідачу.

Згодом відповідач усунув недоліки товару поставленого позивачу, однак позивач вважає, що наявні підстави для застосування до правовідносин сторін положення ст. 231 ГК України та стягнення з відповідача штрафу за поставку товару неналежної якості.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач позовні вимоги не визнає і наголошує, що у справі відсутні докази поставки товару неналежної якості, однак визнає, що відбулася поставка товару, який не відповідав умовам договору.

Оскільки поняття «невідповідність» та «неякісність» є різними категоріями підстави для застосування до спірних правовідносин сторін положень ст. 231 ГК України відсутні.

Також відповідач заявляє клопотання про зменшення штрафу на 80%.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач не погоджується з позицією відповідача та наголошую, що у разі поставки якісного товару його заміна не була б потрібна.

Також позивача звертає увагу на суперечливу поведінку відповідача, яка полягає у тому, що відповідач визнає поставку товару, який не відповідав умовам договору, однак не вважає, що поставлений товар був неякісним.

Крім цього, позивач заперечує проти зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, оскільки згідно комерційних пропозицій до договору позивач вирішив отримати товар у більш короткі терміни, однак за більш високою ціною. Варто відзначити і те, що підприємство позивача належить до державного сектору економіки, а тому зменшувати штрафні санкції не доцільним.

Доводи відповідача щодо відповіді на відзив

Відповідач акцентує увагу, що ним визнано невідповідність товару, а не його неякісність. Також відповідач зауважує, що позивачем не використовувалася Інструкція П-7 при складанні актів.

Стислий виклад позиції третьої особи-1

Третя особа-1 наголошує, що поставлений відповідачем позивачу товар не відповідав умовам укладеного між сторонами договору та не міг використовуватися за призначенням.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: поставки товару; відповідності товару, який відповідач мав поставити тому асортименту, який позивач фактично замовив; поставки товару належної (неналежної) якості та відповідності замовленому асортименту; наявності/відсутності підстав для стягнення штрафних санкцій та їх зменшення.

Суд встановив, що 04.07.2022 між позивачем (далі позивач, продавець) та відповідачем (далі відповідач, постачальник) був укладений генеральний договір поставки (далі генеральний договір поставки), відповідно до п. 1.1 умов якого підписанням цього договору сторони підтверджують готовність до співпраці в майбутньому на підставі результатів конкурсів та умов укладених договорів про закупівлю, що укладатимуться у відповідності до цього гендоговору за формою, визначеною у додатку №1 до цього гендоговору (далі договори про закупівлю). У порядку та на умовах, визначених результатами конкурсів та укладеними договорами про закупівлю, постачальник зобов`язується поставляти покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно з договорами про закупівлю (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплачувати належний і відповідний товар.

Цей генеральний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2025.

Між позивачем та відповідачем 15.11.2022 був укладений договір про закупівлю №5 (далі договір №5), відповідно до п.1 умов якого постачальний (відповідач) зобов`язався передати у встановлений строк (строки) товар (згідно із переліком) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його ціну.

Загальна сума цього договору становить 5.915.505,60 грн з ПДВ. Остаточна сума договору буде визначена сумою фактично поставленого товару.

За видатковою накладною №23 від 10.02.2023 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 5.623.629,12 грн.

Комісія у складі представників позивача склала технічний акт №25/ЛВК від 20.02.2023, у якому зафіксовано, що проведено перевірку якості профілів, що надійшли на склад позивача за видатковою накладною №23 від 10.02.2023 і за результатами вказаної перевірки було встановлено, що профілі не відповідають марці 5083, фактично відповідають марці АК4.

Того ж дня, 20.02.2023, комісія у складі представників позивача склала технічний акт №26/ЛВК, у якому зафіксовано результати перевірки якості кутиків, а саме кутики AW2024, AW5083, AIZnMg 1,5 Mn не відповідають заявленим маркам матеріалу, фактично відповідають марці АК4.

Також:

у кутика AIZnMg 1,5 Mn не відповідає товщина полиці, яка повинна бути 40х25х4х3, а фактично є 40х25х3х3;

у кутика AW5083 №410948 не відповідає товщина та ширина полиці, яка повинна бути 50х30х4х3, а фактично є 40х30х3х3.

За видатковою накладною (передачею) №24 від 07.03.2023, враховуючи складені позивачем технічні акти №25/ЛВК та №26/ЛВК від 20.02.2023, позивач повернув відповідачу товар на загальну суму 5.623.629,12 грн.

За видатковою накладною №67 від 23.05.2023 суму 5.345.063,28 грн та за видатковою накладною №30 від 07.03.2023 на суму 891.771,84 грн відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 6.236.835,12 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 1.124.725,82 грн штрафу.

Штраф позивач нарахував за поставку товару, який вважає неякісним.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої - другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Цивільний кодекс України чітко розмежовує поняття асортименту товару (ст. 671 ЦК України), якості товару (ст. 673 ЦК України) та комплектності товару (ст. 682 ЦК України).

Відтак, ототожнення цих понять сторонами у договорі суперечить положенням Цивільного кодексу України.

В свою чергу, згідно зі 671 ЦК України (Асортимент товару) якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов`язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Відповідно до ст. 673 ЦК України (Якість товару) продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Відповідно до ст. 682 ЦК України (Комплектність товару) продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

У п. 1 договору про закупівлю №5 від 15.11.2022 визначено найменування, кількість та ціну товару.

Таким чином, у п. 1 договору про закупівлю №5 від 15.11.2022 сторони узгодили асортимент товару.

Згідно із ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Суд встановив, що п. 1.3 генерального договору поставки закріплено, що якість товару повинна відповідати нормам, сертифікатам виробника, чинним стандартам (ТУ, ДСТУ, ГОСТ) для даного виду товару. Постачальник гарантує якість товару в цілому. Товар має бути новим та невживаним.

У п. 8 договору про закупівлю №5 від 15.11.2022 вказано, що вимоги до якості та технічні характеристики товару: повинна повністю відповідати всім вказаним стандартам та технічним вимогам ГОСТ 8617-81, ГОСТ 13737-91, ГОСТ 13738-91, ГОСТ 13623-90.

Позивач у позовній заяві зазначив, що під час приймання товару була виявлена його невідповідність (неякісність), про що були складені технічні акти №25/ЛВК від 20.02.2023 та №26/ЛВК від 20.02.2023.

Водночас позивач стверджує про те, що отриманий від відповідача товар не відповідав замовленню, а також про те, що такий товар є неякісним.

Як встановлено судом, комісія у складі представників позивача склала технічний акт №25/ЛВК від 20.02.2023, у якому зафіксовано, що проведено перевірку якості профілів, що надійшли на склад позивача за видатковою накладною №23 від 10.02.2023 і за результатами вказаної перевірки було встановлено, що профілі не відповідають марці 5083, фактично відповідають марці АК4.

Того ж дня, 20.02.2023, комісія у складі представників позивача склала технічний акт №26/ЛВК у якому зафіксовано, що за результатами перевірки якості кутиків, а саме кутики AW2024, AW5083, AIZnMg 1,5 Mn не відповідають заявленим маркам матеріалу, фактично відповідають марці АК4. Також: у кутика AIZnMg 1,5 Mn не відповідає товщина полиці, яка повинна бути 40х25х4х3, а фактично є 40х25х3х3; у кутика AW5083 №410948 не відповідає товщина та ширина полиці, яка повинна бути 50х30х4х3, а фактично є 40х30х3х3.

Відтак, суд, аналізуючи складені позивачем технічні акти, встановив, що у таких актах фактично зафіксовано поставку товару іншої марки, тобто товару іншого асортименту, аніж той, що був замовлений позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

Як встановлено судом, позивач прийняв товар поставлений відповідачем, однак після складання технічних актів №25/ЛВК та №26/ЛВК від 20.02.2023 позивач вимагав від відповідача заміни товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором. Такі дії сторін відповідають положенням п. 3 ч. 2 ст. 672 ЦК України.

Наявними у справі доказами підтверджується заміна відповідачем товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором. Такі дії сторін підтверджуються підписаною представниками покупця та постачальника видатковою накладною №67 від 23.05.2023 суму 5.345.063,28 грн та видатковою накладною №30 від 07.03.2023 на суму 891.771,84 грн.

Тобто позивачу було поставлено товар, який відповідає і асортименту, і комплектності, і якості.

Відповідно ж до п. 5.3 генерального договору за порушення строків поставки товару або умов якості товару постачальник несе відповідальність та зобов`язаний сплатити покупцю штрафні санкції у розмірі відповідно до ст. 231 ГК України.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: «Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.»

З аналізу положень ст. 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, ч. 2 ст. 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Водночас ст. 231 ГК України передбачено можливість нарахування штрафних санкцій за поставку неякісного або некомплектного товару, а також за порушення строків поставки. Однак за поставку товару, який не відповідає асортименту, можливість нарахування штрафних санкцій не передбачена.

Відтак, позивач безпідставно нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1.124.725,82 грн саме за поставку неякісного товару, оскільки, як встановлено судом, такий товар був якісним, однак не відповідав асортименту, а в подальшому цей товар був замінений товаром належного асортименту.

Аналізуючи умови генерального договору поставки та договору про закупівлю №5 від 15.11.2022, суд також встановив відсутність умов, які б передбачали певні правила приймання поставленої відповідачем позивачу продукції щодо якості, а тому логічним є висновок, що позивач приймаючи продукцію за якістю (а не за асортиментом), поставлену відповідачем має дотримуватися положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7.

Так, п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектністю продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідної продукцією.

Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах при договорі.

У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника виробника (відправника) з іншого міста для участі в прийманні продукції за якістю і комплектністю та складання акту є обов`язковою.

У разі поставки з того ж міста виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складанні акту є обов`язковими.

Суд акцентує увагу, що позивач мав викликати відповідача для складання двостороннього акта (у разі прийняття товару за якістю, а не за асортиментом), однак матеріали справи не містять доказів виклику представників відповідача для складання актів.

Варто відзначити і те, що позивач акти технічного огляду датовані 20.02.2023 складав за участю лише своїх представників.

Відтак, суд доходить висновку, що позивачем при складанні актів технічного огляду не дотримано Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7, що є додатковим свідченням того, що відповідач поставив позивачу товар, асортимент (а не якість) якого не відповідав умовам договору.

Слід також відзначити, що висновки позивача, зафіксовані в технічних актах №25/ЛВК та №26/ЛВК від 20.02.2023, про невідповідність поставленого відповідачу асортименту товару умовам договору не потребували жодних документальних підтверджень, в той час як до актів складених на підтвердження поставки неякісного товару мали бути долучені документи, які б могли свідчити про причини псування (погіршення) якості продукції або її некомплектності (комерційні акти, для швидкопсувних вантажів відомості про температурний режим, а також відомість подачі і прибирання вагонів, пам`ятка прийомоздавача при вивантаженні вантажу вантажоодержувачем на місцях загального користування та ін.), як того вимагає п. 31 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7.

Більш того, поставка товару невідповідного умовам договору асортименту не заперечується і постачальником спірного товару відповідачу для подальшої поставки позивачу Suzhou Foxmax Tools Co Ltd, однак останній заперечує поставку товару неякісного.

Докази поставки відповідачем позивачу товару неякісного чи некомплектного товару в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, оцінивши у сукупності всі наявні докази, суд доходить висновку, що відповідач поставив позивачу товар, який не відповідав обумовленому в договорі асортименту. Поставка товару неякісного матеріалами справи не підтверджена.

Водночас за поставку товару, який не відповідає асортименту, можливість нарахування штрафних санкцій статтею 231 ГК України не передбачена. А ототожнення сторонами у договорі понять (асортименту, якості та комплектності товару) суперечить положенням Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві, позивач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у справі покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 01.04.2024.

Суддя С.А. Дупляк