Постанова

від 01.04.2024 по справі 490/521/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.04.24

22-ц/812/503/24

Провадження № 22-ц/812/503/24

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 березня 2024 року м. Миколаїв

справа № 490/521/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем Голощаповою А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 30 січня 2024 року суддею Чулупом О.С. в приміщенні цього ж суду, (дата складання ухвали не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

про захист прав споживачів,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів.

Позивач зазначав, що 05 квітня 2006 року між ним та банком укладено кредитний договір № 640/171-К17, за яким він отримав 35000 євро кредитних коштів, зі сплатою 10,5 % річних, з кінцевим терміном повернення до 04 квітня 2016 року. На забезпечення цих зобов`язань укладено договори поруки, за якими ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобов`язалися солідарно з позичальником відповідати за виконання кредитних зобов`язань.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2016 року з позичальника та поручителів солідарно на користь банку стягнуто заборгованість, яка виникла станом на 19 квітня 2016 року у розмірі 1085912, 77 грн, з яких 24163, 58 євро за тілом кредиту, 13481, 72 євро за відсотками та 500 євро пені. Рішення набрало законної сили 28 жовтня 2016 року.

Згідно умов договору порушення позичальником кредитних зобов`язань змінює строк його виконання, а тому усі платежі, що були здійснені на погашення кредитної заборгованості після 24 червня 2007 року слід зараховувати на погашення тіла кредиту.

Проте кошти, сплачені після цієї дати у розмірі 10 728, 25 євро банк безпідставно зараховував на погашення відсотків за кредитом. З цієї підстави заборгованість за тілом кредиту повинна бути зменшена на 10728, 25 євро.

Отже, кредитне зобов`язання позичальника за тілом кредиту припинено у розмірі 21564, 67 євро, а залишок заборгованості складає 13435, 33 євро.

За таких обставин порука також є припиненою з 07 січня 2008 року шість місяців від 07 квітня 2007 року дня настання обов`язку повернення кредиту у повному обсязі. Проте, банк звернувся з позовом до поручителів 16 травня 2016 року.

Посилаючись на зловживання банку, яке виразилося в отриманні надмірного прибутку шляхом не повідомлення позичальника про реальний борг за тілом кредиту, позивач просив визнати припиненим кредитне зобов`язання ОСОБА_1 за тілом кредиту за кредитним договором № 640/171-К171 від 05 квітня 2006 року в розмірі 21 564, 67 євро, встановивши залишок кредитної заборгованості у розмірі 13 435,33 євро.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвала мотивована тим, що обставини щодо наявності кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 640/171-К171 від 05 квітня 2006 року досліджувалися та вирішені рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2016 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована помилковістю висновку суду про вирішення спірного питання рішенням Центрального районного суду від 16 жовтня 2016 року.

У цій справі позивач просить визнати припиненим кредитне зобов`язання за кредитним договором, а у справі за позовом банку таке питання не вирішувалося і підстави для цього не досліджувалися.

Крім цього іншими є сторони у справі за позовом ОСОБА_1 , а саме відповідачем є банк, а поручителі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є третіми особами. Тоді як у справі за позовом банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирішувалося питання щодо солідарної відповідальності відповідачів за кредитним договором.

2.Мотивувальна частина

У частинах першій, другій та п`ятійстатті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2016 року з позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто 1085912, 77 грн кредитної заборгованості, яка виникла станом на 19 квітня 2016 року, з них 24163, 58 євро за тілом кредиту, 13481, 72 євро за відсотками та 500 євро пені. Рішення набрало законної сили 28 жовтня 2016 року.

Правовідносини, що виникли у цій справі ґрунтувалися на порушенні позичальником ОСОБА_1 та поручителями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 норм ЦПК України щодо належного виконання умов кредитного договору та виникнення у зв`язку з цим кредитної заборгованості.

У справі що переглядається, підставою для звернення з позовом є порушення, на думку позивача, умов кредитного договору щодо черговості зарахування сплачених ним коштів на погашення тіла кредиту та безпідставне зарахування їх на погашення процентів за кредитом, що призвело до безпідставного збільшення обсягу боргових зобов`язань. Також позивач вважає порушеними права поручителів внаслідок стягнення грошових коштів поза межами строку дії договорів поруки.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі допускається за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення постанова Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Отже, позов банку до позичальника та поручителів про стягнення кредитної заборгованості не може вважатися позовом, тотожним позовним вимогам, які ґрунтуються на недобросовісності дій банку та порушенні прав позичальника щодо розподілу сплачених ним кредитних кошів, що на думку позивача також призвело до порушення прав поручителів за кредитним договором.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність такого, що набрало законної сили, рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є помилковим.

Зазначені обставини є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

Згідно приписів пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції має право скасувати таку ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова

---------------------------------

Повний текст постанови складено 01 квітня 2024 року