Рішення

від 01.04.2024 по справі 910/838/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2024Справа № 910/838/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінінвест"

про стягнення 98 221,95 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінінвест" про стягнення 98 221,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери згідно з договором № 665/06 від 27.10.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.01.2024 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення №0600246263199 за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До Господарського суду міста Києва 01.02.2024 повернувся конверт з поштовим відправленням №0600246263199 із відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений належним чином та мав реальну можливість ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024.

Станом на 01.04.2024 відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позов.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 27.10.2006 укладено договір № 665/06 про відкриття рахунку в цінних паперах, за умовами пункту 1 якого позивач зобов`язався у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами та цим договором, надавати послуги щодо обслуговування рахунку у цінних паперах депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати іншіпослуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності.

У відповідності до пункту 7 договору № 665/06 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору 1 рік. У випадку коли строк дії договору закінчуватиметься, а сторони не виявляють письмового бажання розірвати договір, він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно.

Відповідно пункту 3 договору депонент оплачує послуги зберігача згідно з ним договором та відповідно до тарифів (додаток №1 до договору). Оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача. Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих депоненту згідно з даним договором, в т.н. проведених за відповідний період, належним чином відображаються в акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони. Плата за послуги, надані зберігачем, вносяться депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги згідно з акту прийому-передачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 4.1. договору, кожна сторона зобов`язана виконувати свої обов`язки покладені на неї даним договором.

Як вказує позивач, ним в повному обсязі виконано зобов`язання за договором № 665/06 від 27.10.2006, однак відповідачем не здійснено оплати за надані послуги, внаслідок чого станом на 27.12.2023 утворилась заборгованість в розмірі 98 221,95 грн, у тому числі заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери прострочена - 23 450,00 грн; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери за період з 27.12.2022 по 27.12.2023 - 41 113,25 грн; заборгованість по штрафу за несвоєчасну сплату за депозитарний облік прав на цінні папери -11 725,00 грн; заборгованість за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери, 3% річних, згідно зі статтею 625 ЦК України - 4 540,05 грн; заборгованість за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери, інфляційні нарахування -17 393,65 грн.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України ).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також - порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України "Про депозитарну систему України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, дєпозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

У статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні пінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 статті 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний напір та прав за цінним папером іншим особам.

За змістом статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено, що договір № 665/06 від 27.10.2006 про відкриття рахунку в цінних паперах є чинним, рахунок у цінних паперах не закритий, обслуговування зі сторони позивача продовжує здійснюватись.

На виконання умов договору позивачем складалися та направлялися на адресу відповідача відповідні акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з договором, що підтверджується доданими до матеріалів справи списками згрупованих рекомендованих відправлень за ф. 103 та фіскальними чеками АТ «Укрпошта».

Проте відповідачем такі акти підписано не було, вартість наданих позивачем послуг за договором не сплачено, внаслідок чого у відповідача згідно з розрахунком заборгованості за період з лютого 2012 року по грудень 2023 року прострочена заборгованість перед позивачем за депозитарний облік прав на цінні папери у розмірі 23 450,00 грн.

Водночас, матеріали справи містять докази надання послуг за договором, зокрема, акти прийому-здачі депозитарних послуг, лише за період з 01.01.2016 по 31.12.2023.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість та належність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.01.2016 по 31.12.2023, яка підтверджена належними доказами, в розмірі 14 400,00 грн.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання у встановлений договором строк.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6 договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання однією з сторін своїх обов`язків, передбачених даним договором або чинним законодавством України, винна сторона несе майнову відповідальність за нанесені збитки іншій стороні та повинна усунути дані порушення в найкоротші строки. Збитки що були надані однією з сторін у випадку порушення даного договору або чинного законодавства України відшкодовуються іншій стороні в розмірі фактичних збитків підтверджених відповідними документами.

У випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5 % від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає сплаті. За надані депоненту депозитарні послуги простроченої більш ніж на тридцять днів, така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору, та зобов`язує депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 41 113,25 грн пені, стягнення якої заявлено за період з 27.12.2022 по 27.12.2023 з урахуванням ставки пені 0,5% та 50% штрафу в сумі 11 725,00 грн, нарахованого на прострочену заборгованість по сплаті комісії, яка була заявлена до стягнення в розмірі 23 450,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 27.12.2022 по 26.12.2023 в розмірі 41 113,25 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано шестимісячний строк нарахування пені, встановлений частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, який продовжений на період дії карантину, по кожному платежу окремо.

Враховуючи викладене вище, судом здійснено власний розрахунок пені, обмежуючись шестимісячним строком нарахування пені встановленим частиною 6 статті 232 ГПК України, який продовжений на період дії карантину, а також періодами та сумами визначеними позивачем, а саме з урахуванням щомісячної послуги в розмірі 150,00 грн, що відображено в актах.

Ураховуючи викладене, сума пені до стягнення становить 6 294,75 грн.

Також з урахуванням підтвердженої суми заборгованості в розмірі 14 400,00 грн, штраф підлягає сплаті в розмірі 7 200,00 грн.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 393,65 грн інфляційних втрат за період з березня 2012 року по листопад 2023 року та 4 540,05 грн 3% річних за період з 16.02.2012 по 26.12.2023.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, прострочена заборгованість по сплаті комісії підтверджена позивачем шляхом подання відповідних доказів за період з січня 2016 року по грудень 2023 року.

Таким чином, лише з наступного місяця, в якому було установлено факт прострочки з оплати наданих послуг, а саме лютого 2016 року позивач має право на нарахування фінансових санкцій.

За таких обставин, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановленого факту простроченої заборгованості починаючи з лютого 2016, вбачається, що заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 5 764,05 грн та 1 756,63 грн відповідно.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфінінвест" (04210, м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 8, корп. 8, секція 1; ідентифікаційний код 34299732) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) 14 400,00 грн основного боргу, 7 200,00 грн штрафу 50%, 6 294,75 грн пені, 5 764,05 грн інфляційних втрат; 1 756,63 грн трьох процентів річних та 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк