Рішення

від 20.03.2024 по справі 910/15634/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024Справа № 910/15634/23

За позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах Київської міської ради

до Приватного підприємства "Валентина-92" м. Києва

про скасування рішень державного реєстратора, розірвання договору оренди та повернення земельних ділянок,

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Григоряк М.С.

Представники:

від прокуратури: Ханчич Г.О.,

від позивача: Буханистий О.В.,

від відповідача: Балабон В.О.,

СУТЬ СПОРУ :

у жовтні 2023 року заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся в суд з позовом в інтересах Київської міської ради з підстав ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор зазначав, що в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4202110210000113 від 1 липня 2021 р. стало відомо, що державним реєстратором Комунального підприємства "Спецжитлофонд" Коровайко О.С. прийнято рішення № 32562673 від 25 листопада 2016 р. про державну реєстрацію за відповідачем права приватної власності на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю загальною площею 121 м2 по вул. Лагерній, 46/28-В у м. Києві.

7 жовтня 2021 р. Київською міською радою було прийнято рішення "Про передачу Приватному підприємству "Валентина-92" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину) на вул. Лагерній, 46/48-в у Шевченківському районі м. Києва, яким зокрема, передано останньому в оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,0186 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0001) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину) по вул. Лагерній, 46/48 у м. Києві із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

На підставі указаного рішення Київської міської ради між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 28 грудня 2021 р., на підставі якого того ж дня за відповідачем було зареєстровано право оренди земельної ділянки.

Водночас 25 грудня 2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою О.О. прийнято рішення № 62591519 про зміну загальної площі об`єкту зі 121 на 551,2 м2.

Рішенням Київської міської ради № 7041/7082 від 13 липня 2023 р. із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва земельну ділянку загальною площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019) по вул. Лагерній, 46/48 у м. Києві було передано відповідачу в оренду на 10 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, оскільки частина земельної ділянки забудована нежитловою будівлею площею 551,2 м2, основна частина якої розміщена на суміжній земельній ділянці (8000000000:88:056:0001).

Посилаючись на те, що внаслідок незаконної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно позивач позбавлений можливості розпоряджатися земельними ділянками, на яких розташоване це нерухоме майно, прокурор на підставі ст.ст. 152, 212 ЗК України, ст.ст. 32, 34 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 316, 317, 376 ЦК України просив:

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексні № 32562673 від 25 листопада 2016 р., 62591519 від 25 грудня 2021 р.);

- розірвати вищевказаний договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу земельні ділянки площами 0,0186 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0001) та 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019) по вул. Лагерній, 46/48-В у м. Києві, привівши їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від нежитлової будівлі загальною площею 551,2м2.

Також просив покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені вимоги.

Позивач у письмових поясненнях, його представник у судовому засіданні заперечив проти заявленого прокурором в його інтересах позову. Вказував, що розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в т.ч. надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст. 9 ЗК України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу. Також зазначав, що нежитлова будівля загальною площею 551,2 м2 по вул. Лагерній, 46/28-В у м. Києві належить на праві приватної власності відповідачу. Чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. Вказував, що Приватне підприємство "Валентина-92" було створено 4 липня 1992 р., будівлю по вул. Лагерній, 46/48 у м. Києві ним було побудовано у липні 1992 року. Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р., не передбачалась процедура введення закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року об`єктів в експлуатацію при оформленні права власності. Оскільки будівля була побудована до 5 серпня 1992 року, то вона не потребувала введення в експлуатацію. Державна реєстрація об`єкта була здійснена у визначеному законодавством порядку.

Також повідомив, що після оскарження реєстраційної дії та після звернення прокурора в суд Київська міська рада, як власник земельної ділянки на якій розташована будівля, передала земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019) йому в оренду, уклавши з ним договір оренди земельної ділянки від 6 жовтня 2023 р., що свідчить про визнання нею права відповідача на будівлю та здійснення ним державної реєстрації права власності на змінену площу будівлі. Також вказував, що він належним чином виконує умови договору оренди земельної ділянки, використовує її за цільовим призначенням, сплачує податки, орендну плату.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що на земельній ділянці загальною площею 0,0186 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0001) по вул. Лагерній, 46/48-В у м. Києві відповідачем була збудована споруда (нежитлова будівля) загальною площею 121 м2.

Доказів того, що така споруда була збудована на земельній ділянці, яка в установленому порядку для цього відводилася, не надано.

Отже, будівля загальною площею 121 м2 по вул. Лагерній, 46/48 у м. Києві мала характер самочинного будівництва.

25 листопада 2016 р. державним реєстратором Комунального підприємства "Спецжитлофонд" Коровайко О.С. за відповідачем було зареєстровано право приватної власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю загальною площею 121 м2 по вул. Лагерній, 46/28-В у м. Києві (рішення № 32562673 від 25 листопада 2016 р.).

Право власності на зазначений об`єкт зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі довідки, серія та номер: 17, виданий 17 листопада 2016, видавник: ФОП Бублик В.І.; Довідка, серія та номер: 211215-1021, виданий 30 листопада 2021, видавник: ТОВ "Агенство оцінки "Грош цена".

Це підтверджується поясненнями відповідача, наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 348847022 від 3 жовтня 2023 р.

У період жовтня-грудня 2021 року вказана земельна ділянка була надана відповідачу під уже збудоване нерухоме майно.

Зокрема, 7 жовтня 2021 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 2799/2840 "Про передачу Приватному підприємству "Валентина-92" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину) на вул. Лагерній, 46/48-в у Шевченківському районі м. Києва", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству "Валентина-92", передано останньому за умови виконання п. 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,0186 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0001) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину) по вул. Лагерній, 46/48 у м. Києві із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

28 грудня 2021 р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Максименком С.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2845, згідно з яким відповідачу було передано в строкове платне користування на 10 років вищевказану земельну ділянку площею 0,0186 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0001) по вул. Лагерній, 46/48 у м. Києві, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину), а той, у свою чергу - зобов`язався прийняти цю земельну ділянку та сплачувати за користування нею орендну плату у визначеному розмірі.

Того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. зареєстровано за відповідачем право оренди вищевказаної земельної ділянки (індексний номер № 62614886).

Доказів визнання в установленому порядку вищевказаних рішення про передачу земельної ділянки або договору оренди цієї землі недійсними суду не надано. Таких вимог не заявлено й у межах даної справи.

Також встановлено, що у період 2021-2023 років відповідач здійснив реконструкцію вищевказаної споруди по вул. Лагерній, 46/48 у м. Києві. Після реконструкції площа споруди збільшилася зі 121 м2 до 551,2 м2, а також її зовнішні межі вийшли за межі раніше наданої відповідачеві в оренду земельної ділянки.

25 грудня 2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фроловою О.О. зареєстровані зміни щодо загальної площі об`єкту зі 121 м2 на 551,2 м2 (рішення № 62591519 від 25 грудня 2021 р.). Вказані зміни внесені на підставі довідки, серія та номер: 211215-1021, виданий 30 листопада 2021, видавник ТОВ "Агенство оцінки "Грош цена".

Це підтверджується поясненнями відповідача, наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 348847022 від 3 жовтня 2023 р.

Упродовж липня-жовтня 2023 року у користування відповідача булана передана також суміжна земельна ділянка під уже збудованим на ній нерухомим майном більшої площі.

Зокрема, 13 липня 2023 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 7041/7082 "Про передачу Приватному підприємству "Валентина-92" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі м. Києва", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству "Валентина-92", передано останньому за умови виконання п. 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Лагерній (вул. Табірній), 46/48 у м. Києві із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

6 жовтня 2023 р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 5376, згідно з яким відповідачу було передано в строкове платне користування на 10 років земельну ділянку площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019) на вул. Табірній, 46/48 у м. Києві для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а той, у свою чергу - зобов`язався прийняти цю земельну ділянку та сплачувати за користування нею орендну плату у визначеному розмірі.

Того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. зареєстровано за відповідачем право оренди вищевказаної земельної ділянки (індексний номер рішення № 69623894).

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи рішеннями, договорами, витягами з Державного реєстру речових прав.

Доказів визнання в установленому порядку вищевказаних рішення про передачу земельної ділянки або договору оренди цієї землі недійсними суду не надано. Таких вимог не заявлено також у межах даної справи.

Заявлений прокурором позов обгрунтований необхідністю захисту права власності територіальної громади міста Києва на земельну ділянку, зайняту самочинним будівництвом.

Підстави та способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені ст.ст. 15, 16 ЦК України. При цьому, способи захисту цивільних прав судом підлягають застосуванню не довільно, а в залежності від характеру спірних правовідносин та в межах і на підставах, визначених законом.

Правила про захист права власності на землю закріплені гл. 27 ЦК України. З ними узгоджуються положення ст. 152 ЗК України про способи захисту прав на земельні ділянки.

Спірні правовідносини з приводу самочинного будівництва врегульовані ст. 376 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обсяг повноважень міських рад встановлюється Конституцією України, Законом "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом "Про столицю України - місто-герой Київ" та іншими законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні""від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено перелік питань, які вирішуються сільськими, селищними, міськими радами виключно на пленарних засіданнях та їх головами, зокрема підпунктом 34 частини 1 вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За правилами ст. 9 ЗК України єдиним розпорядником земель комунальної власності м. Києва є Київська міська рада.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За встановлених обставин надання відповідачеві земельних ділянок (площею 0,0186 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0001) та 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019) на вул. Табірній, 46/48) під уже збудоване нерухоме майно на підставі правочинів, правомірність яких не спростована, останній в силу положень ч. 3 ст. 376 ЦК України набув права вимагати визнання за ним права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Цими ж положеннями передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Убачається, що власник земельної ділянки в особі Київської міської ради, передаючи в користування відповідачу земельні ділянки під уже збудованим нерухомим майном, не заперечував належність за останнім цього майна.

Позовні вимоги прокурора не обгрунтовані порушенням самочинним будівництвом прав інших осіб, а зводяться до порушень під час користування земельною ділянкою, що не має правового значення під час вирішення питання щодо долі самочинного будівництва.

Враховуючи наведене, до часу вирішення питання про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за відсутності доказів, які б спростовували правомірність набуття відповідачем прав на землю під уже збудованим нерухомим майном, заявлений позов, спрямований на знесення самочинного будівництва, відповідно до вимог ст. 376 ЦК України задоволенню не підлягає.

Вимоги про розірвання договору оренди землі та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексні № 32562673 від 25 листопада 2016 р., 62591519 від 25 грудня 2021 р.), ефективно не захищають об`єкт права у відносинах самочинного будівництва та не спрямовані на захист цих прав у спосіб, визначений чинним законодавством.

Тому у позові в цій частині відповідно до вимог ст. 16 ЦК України слід також відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на прокурора.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

у позові заступника керівника Київської міської прокуратури відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 29 березня 2024 р.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар