Ухвала

від 27.03.2024 по справі 27/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.03.2024 Справа № 27/55(914/4078/21)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участі секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства «Рома», м. Рава-Руська, Львівської області

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 року

у справі № №27/55(914/4078/23)

за первісним позовом: Спільного українсько-німецького підприємства Тристалко у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства Рома, м. Рава-Руська, Львівська область

про стягнення 1 061 962,42 грн заборгованості

за зустрічним позовом: Приватного підприємства Рома, м. Рава-Руська, Львівська область

до відповідача: Спільного українсько-німецького підприємства Тристалко у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області

про визнання недійсним договору оренди 02.01.2018

в межах провадження у справі № 27/55

за заявою: Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області

про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області

представники сторін:

від позивача: Квіткін Ю.Н.

від відповідача: Рабінович М.П.

розпорядник майна: Сибаль А.М.

встановив:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 року у справі №27/55(914/4078/23) первісний позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Приватного підприємства «Рома» на користь Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 1 061 962,42 грн заборгованості з орендної плати та 10 937,50 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

19.10.2023 року в системі документообігу суду за вх.№4205/23 зареєстровано заяву Приватного підприємства «Рома» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 року.

Відповідно до супровідного листа №27/55(914/4078/21)/3/23 від 14.06.2023 матеріали справи № 27/55(914/4078/21) було скеровано до Західного апеляційного господарського суду у зв`язку з надходженням апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 24.10.2023 відкладено розгляд заяви Приватного підприємства «Рома» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 року у справі №27/55(914/4078/23) - до повернення матеріалів справи до Господарського суду Львівської області.

25.01.2024 матеріали справи №27/55(914/4078/21) повернулись на адресу Господарського суду Львівської області.

Частиною 1 статті 320 ГПК України встановлено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України).

Ухвалою суду від 30.01.2024 відкрито провадження за заявою Приватного підприємства «Рома» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 року. Розгляд заяви призначено на 14.02.2024.

В судове засідання від 14.02.2024 року сторони не з`явилися. Відповідачем за зустрічним позовом подано відзив на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023, який сформовано в системі «Електронний суд» 12.02.2024. Заяв, клопотань на адресу суду не надходило.

В судове засідання від 13.03.2024 сторони з`явилися. Заявник усно просив розгляд справи відкласти з метою подання письмової позиції щодо заперечень СУНП фірма «Тристалко» у формі ТОВ.

Підстави відкладення розгляду заяви викладено в ухвалі суду від 13.03.2024, Розгляд заяви відкладено на 27.03.2024.

У судове засідання 27.03.2024 сторони з`явилися.

22.03.2024 в системі «Електронний суд» заявник сформував клопотання про зупинення провадження, в якому просить провадження у господарській справі № 22/55 (914/4078/21) зупинити до закінчення розгляду іншої господарської справи № 27/55 (914/319/24) та набрання у ній судовим рішенням законної сили. Клопотання мотивує тим, що ПП «РОМА» у ході вирішення судових спорів під час збирання доказової бази стало відомо про те, земельна ділянка, на якій розташоване належне на праві власності відповідачу нерухоме майно, що зазначено предметом Договору оренди від 02.01.2018, перебувала й продовжує перебувати у СУНП «Тристалко» у постійному користуванні. З огляду на це та враховуючи правову природу такого речового права, як «постійне користування земельної ділянкою», процедуру його оформлення та припинення, ПП «РОМА» вважає, що Позивач за зустрічним позовом не мав юридичної можливості передати вказане у Договорі оренди від 02.01.2018 нерухоме майно в оренду, оскільки не міг розпоряджатися цією земельною ділянкою, а передача її в оренду разом із нерухомим майном є очевидним, оскільки така ділянка є невід`ємною частиною від будівлі.

ПП «РОМА» зазначає, що для висновку про законність та дійсність Договору оренди від 02.01.2018 Спільне українсько-німецьке підприємство «Тристалко» (у формі ТОВ), з огляду на відсутність на законодавчому рівні можливості розпоряджатися вказаною вище земельною ділянкою шляхом передання її в оренду, мало дотриматися у момент його укладення вимог земельного законодавства та повідомити й отримати згоду органу місцевого самоврядування, якому належать повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою у м. Жовква по вул. Дорошенка, 17 Жовківській міській раді.

Станом на день подання клопотання про зупинення провадження у проваджені Господарського суду Львівської області перебуває інша господарська справа № 27/55 (914/319/24) за позовом Жовківської міської ради до Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» (у формі ТОВ), у якій ставиться вимога припинити Спільному Українсько-Німецькому підприємству «Тристалко» (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю), код ЄДРПОУ: 14338335, право постійного користування земельною ділянкою, площею 3,9 га, розташованою за адресою: Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, 17, яка була передана за Державним актом на право постійного користування землею Серії ЛВ-51 від 13.02.1995. ПП «РОМА» є учасником цієї справи у статусі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача. Підставами у позовній заяві Жовківської міської ради є те, що Жовківській міській раді стало відомо про те, що Спільне українсько-німецьке підприємство «Тристалко» передало в оренду належну їй нерухому будівлю, яка розташована на території землі комунальної форми власності, що була передана Відповідачу у постійне користування. Водночас, ця земельна ділянка передавалася Спільному українсько-німецькому підприємству «Тристалко» під конкретну мету - для будівництво цегельного заводу на території колишнього кар`єру. За твердженням Жовківської міської ради цей завод не був збудований, а Відповідач не повідомивши останню та не отримавши від неї, як розпорядника земельною ділянкою, переданою в постійне користування, дозволу на розпорядження ділянкою, а також залишивши поза увагою те, що будь-яке розпорядження ділянкою, у тому числі, передання такої в оренду, належить виключно Жовківській міській раді, передав її в оренду разом із нерухомою будівлею, що свідчить про не цільове її використання. Крім цього, позовна заява мотивована й тим, що Відповідач жодного разу, окрім як за 2014 та 2016 роки, не оплатив плату за землю (земельний податок), що у сукупності із приведеними вище обставинами потягнуло пред`явлення цього позову про припинення користування земельною ділянкою.

ПП «РОМА» вказує на те, що предметом судового розгляду у господарській справі № 27/55 (914/4078/21) буде, серед іншого, встановлення обставин законності чи незаконності передачі Спільним українсько-німецьким підприємством «Тристалко» земельної ділянки у м. Жовква, по вул. Дорошенка, 17 в оренду ПП «РОМА» й саме у випадку підтвердження обставин, наведених у позові Жовківської міської ради та у випадку задоволення такого це прямо буде впливати на обсяг та предмет доведення аналогічних обставин, які встановлюються у межах господарської справи № 22/55 (914/4078/21).

На думку заявника, господарські справи № 27/55 (914/319/24) та № 22/55(914/4078/21) є взаємопов`язаними як підставами, у справі № 22/55(914/4078/21) як на підставу для задоволення заяви ПП "РОМА" посилається на відсутність у СУНП «Тристалко» юридичної можливості розпорядитися земельною ділянкою, яка знаходиться під переданою в оренду будівлею, а у справі № 27/55(914/319/24) предметом спору є незаконність передання в оренду земельної ділянки, яка перебувала у СУНП «Тристалко» в постійному користуванні, як підстава для припинення такого речового права), так й сторонами (СУНП «Тристалко», як відповідач і ПП «РОМА», як третя особа), на переконання Заявника провадження у господарській справі № 22/55 (914/4078/21) слід зупинити до розгляду та набрання законної сили у справі № 27/55(914/319/24).

27.03.2024 СУНП «Тристалко» у формі ТОВ сформувало в системі «Електронний суд» заяву, в якій повідомлено про наявність витрат на професійну правничу допомогу на суму 20 000,00 грн, докази яких будуть надані у встановлений строк після ухвалення судового рішення.

СУНП «Тристалко» у формі ТОВ щодо зупинення провадження у господарській справі № 22/55 (914/4078/21) до закінчення розгляду іншої господарської справи № 27/55 (914/319/24) та набрання у ній судовим рішенням законної сили заперечило через відсутність для цього правових підстав.

СУНП «Тристалко» у формі ТОВ вказує на те, що право користування земельною ділянкою навіть за наявності підстав, які у справі № 27/55(914/319/24) відсутні, можна припинити лише на майбутнє і це в цьому випадку не впливає на вирішення справи, що переглядається. Також зазначає, що у справі № 22/55(914/4078/21) суд самостійно оцінює обставини, наведені заявником, як підставу для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, якщо такі обставини не підтвердились чи не є за своїм змістом нововиявленими, суд відмовляє у задоволенні заяви.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У справі №27/55(914/4078/21) суд розглядає заяву Приватного підприємства «Рома» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023. Заявник просить переглянути рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023, винесене у господарській справі № 22/55(914/1780/23) за нововиявленими обставинами, за наслідками перегляду якого таке рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволені первісного позову Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» (у формі ТОВ) відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов Приватного підприємства «РОМА» про визнання недійсним Договору від 02.01.2018 задовольнити.

Предметом спору у справі №27/55(914/330/24) за позовом Жовківської міської ради до Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПП «Рома» є припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 3,9 га, розташованої у м. Жовква, по вул. Дорошенка, 17, яка була передана Спільному українсько-німецькому підприємству «Тристалко» за державним актом на право постійного користування землею серії ЛВ-51 від 13.02.1995 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання Приватного підприємства «Рома» від 22.03.2024 за вх.№1125/24 про зупинення провадження у справі відмовити, оскільки заявником не наведено фактів об`єктивної неможливості розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 до вирішення справи про припинення права постійного користування земельною ділянкою СУНП фірма «Тристалко».

У судове засідання адвокат заявника заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення просив задовольнити та рішення від 17.04.2023 скасувати та постановити нове, яким у задоволені первісного позову Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» (у формі ТОВ) відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов Приватного підприємства «РОМА» про визнання недійсним Договору від 02.01.2018 задовольнити.

Представник СУНП «Тристалко» у формі ТОВ просив відмовити у задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 17.04.2023 з підстав, викладених у відзиві, поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розпорядник майна СУНП «Тристалко» у формі ТОВ просив відмовити у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 17.04.2023.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ПП «Рома» з наступних підстав.

Рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (частина 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 325 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (частина 2 статті 325 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду (частина 3 статті 325 Господарського процесуального кодексу України).

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд:

1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду;

2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду;

3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду (частина 4 статті 325 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 у справі № 27/55 (914/4078/21) первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства «Рома» на користь Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 1 061 962,42 грн заборгованості з орендної плати та 10 937,50 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Заявник в обґрунтування заяви посилається на те, що після винесення вказаного судового рішення ПП «РОМА» довідалося, що СУНП «Тристалко» у формі ТОВ на території м. Жовква було видано Державний акт на право постійного користування землею, серії ЛВ-51, який зареєстрований 13.02.1995 за ЛВ-51 на земельну ділянку для виробничих потреб, загальною площею 3,9 га. Підставою для надання земельної ділянки у постійне користування було рішення 2-ї сесії Жовківської районної Ради народних депутатів від 09.11.1994 №8.

Завірену належним чином копію Державного акту на право постійного користування землею, серії ЛВ-51 отримано представником ПП «РОМА» 07.10.2023.

ПП «РОМА» зазначає, що зі змісту спірного Договору оренди від 02.01.2018 вбачається, що в оренду передавався цілісний майновий комплекс Жовківський цегельний завод, який знаходиться за адресою м. Жовква, 17, а, як виявилося, у Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТОВ земельна ділянка, на якій розташовано цю будівлю, перебуває у постійному користуванні, на переконання ПП «РОМА» жодних правових підстав для передачі будівлі в оренду не було, а сам Договір від 02.01.2018 є недійсним. У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України (тут й надалі у редакції, чинній станом на день укладення спірного Договору оренди від 02.01.2018), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

У відповідності до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ч.ч 3-4 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Приписами ч. ч. 1-3 ст. 149 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Заявник посилається на те, що з наведених вище обставин та законодавчих положень чітко вбачається, що на момент укладення Договору оренди від 02.01.2018 Відповідач мав у постійному користуванні земельну ділянку, на частині якої розміщено переданий за спірним договором цегельний завод. Більше того, земельна ділянка Відповідачу й передавалася ще у 1994 році для будівництва цього цегельного заводу, у зв`язку із чим Відповідач отримав Державний акт на право постійного користування землею. У свою чергу, передбачаючи різні способи відмовитися або позбутися ділянки, яка передана особі у постійне користування земельне законодавство не передбачає можливості для такої особи передати земельну ділянку в оренду третій особі. Про це наголосив також й Конституційний Суд України у пункті 5.6 свого рішення від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками).

ПП «РОМА» зазначає, що Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 29.09.2022 у справі №918/531/21(918/672/21) також зробив правовий висновок з окресленого питання, зазначивши у п. 71-74 постанови:

«За змістом положень статей 93,124 Земельного кодексу України та« орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису. Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 зазначеного Кодексу та, за загальним правилом, за результатами проведення земельних торгів.

Водночас право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).

Обсяг прав землекористувачів закріплений у статті 95 Земельного кодексу України та передбачає, зокрема, право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію тощо.

Однак положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державною на здійснення таких функцій. Схожого за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20».

ПП «РОМА» обгрунтовуючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами зазначає, що відповідач за зустрічним позовом не мав юридичної можливості передати цілісний майновий комплекс, Жовківський цегельний завод, в оренду, оскільки земельна ділянка, на якій розташоване вказане майно перебуває у нього в постійному користуванні ще з 1995 року, а відповідач за зустрічним позовом, з огляду на приписи земельного законодавства та форму користування, на якій йому було передано ділянку, як користувач цієї ділянки, не мав та не має права розпорядження нею. З іншого боку, для висновку про законність та дійсність Договору оренди від 02.01.2018 Спільне українсько-німецьке підприємство «Тристалко» (у формі ТОВ), з огляду на відсутність на законодавчому рівні можливості розпоряджатися вказаною вище земельною ділянкою шляхом передання її в оренду, мало дотриматися у момент його укладення вимог земельного законодавства та хоча б повідомити й отримати згоду органу місцевого самоврядування, якому належать повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою у м Жовква по вул. Дорошенка, 17 - Жовківській міській раді.

ПП «РОМА» вважає, що оскільки Спільному українсько-німецькому підприємству «Тристалко» (у формі ТОВ) було достовірно відомо про те, що вказана земельна ділянка перебуває у нього в постійному користуванні й таке не вчинило жодних дій, щоб у законний спосіб передати земельну ділянку у користування (наприклад, дій щодо отримання згоди на її передачу в користування іншому підприємству (ПП «РОМА) у Жовківській міській раді, виділу чи поділу цієї ділянки з присвоєнням нового кадастрового номеру тощо) неможливо стверджувати про дійсність Договору від 02.01.2018.

ПП «РОМА» посилається на те, що Договір оренди від 02.01.2018 підлягає визнанню недійсним на підставі приведених вище нововиявлених обставин, оскільки такі: - існували станом на момент судового розгляду господарської справи № 27/55(914/4078/21) та винесенні у ній рішення, яке ПП «РОМА» проситиме переглянути у порядку Глави 4 Розділу IV ГПК України; - не були відомі ПП «РОМА» та суду станом на момент судового розгляду господарської справи № 27/55(914/4078/21) та винесенні у ній рішення; - суттєво могли вплинути на остаточне судове рішення, оскільки засвідчують, що Спільне українсько-німецьке підприємство «Тристалко» (у формі ТОВ) не могло передати в оренду нерухоме майно, яке розміщено на земельній ділянці, якою Позивач за первісним позовом не міг розпоряджатися без відома та згоди органу місцевого самоврядування, Жовківської міської ради.

У відзиві на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 12.02.2024 СУНП «Тристалко» у формі ТОВ просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 у справі № 27/55 (914/4078/21) за нововиявленими обставинами. У відзиві посилається на те, що укладений сторонами договір оренди від 02.01.2018 не порушує ніякого законодавства, в тому числі і земельного. В договорі оренди від 02.01.2018 відсутні умови щодо прав на земельну ділянку, СУНП «Тристалко» у формі ТОВ безпосередньо не надавало власне згідно договору заявнику в оренду земельну ділянку, а заявник набув права користуватися земельною ділянкою в силу закону за згодою територіальної громади в особі Жовківської міської ради, яка презюмується.

Відповідно до ч. 1 ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Згідно з ч.2 ст. 796 ЦК України у договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Відповідно до ч.3 ст. 796 ЦК України якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19 зазначив, що при укладанні договору найму об`єкта (споруди, окремої частини та ін.) презюмується, що наймач має право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться такий об`єкт, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Передача земельної ділянки у користування за вказаними правилами проводиться незалежно від того, чи існують у договорі умови щодо прав на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти (споруди, ін.), що передаються у найм. Крім того, норми, які встановлюють згадані правила, не мають характеру диспозитивності, тобто застосовуються й поза волею наймодавця та наймача. Важливим є той факт, що надання наймачу права користування земельною ділянкою є обов`язковим не тільки для сторін за договором оренди об`єкта, що знаходиться на земельній ділянці, а й для власника земельної ділянки у разі, коли такою особою не є наймодавець. Презюмується, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування нею, якщо інше прямо не встановлене договором наймодавця з власником земельної ділянки.

СУНП «Тристалко» у формі ТОВ стверджує, що ПП «Рома» на підставі прямої вказівки закону (ст. 796 ЦК України) в силу укладення договору оренди від 02.01.2018 набув права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, без необхідності будь-якої окремої вказівки на це в договорі. Крім того, на підставі ч.3 ст. 796 ЦК України вважається, що власник земельної ділянки відповідна територіальна громада в особі Жовківської міської ради погодилась на набуття заявником права користування земельною ділянкою.

У відзиві СУНП «Тристалко» у формі ТОВ зазначає, що у зв`язку із розглядом заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами СП «Тристалко» очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, докази чого будуть надані під час розгляду справи.

Відповідно до частиною 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до частини 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Частиною 5 статті 320 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин у розумінні наведених положень належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення суду. Поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) чітко розрізняються між собою. Не можуть вважатися такими обставинами подані учасником справи листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Тобто, нові докази, які не існували на час судового розгляду справи, у розумінні положень процесуального законодавства не можуть вважатися нововиявленими обставинами.

Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

З наведених вище правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №19/5009/1481/11).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10.03.2020 у справі №910/10784/18.

Як на нововиявлену обставину заявник посилається на те, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно СП «Тристалко», перебуває не у власності СП «Тристалко», а в постійному користуванні.

Разом із тим, інформація про обставину, на які покликається заявник, знаходиться у вільному доступі в державних реєстрах, а відповідні документи можна отримати від органів державної влади та місцевого самоврядування за запитом.

До позовної заяви долучено інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.03.2021 за № 247309005, з якої вбачається відсутність у власності СП «Тристалко» земельної ділянки, вказану інформацію заявник мав можливість отримати або упродовж розгляду справи звернутися в установленому порядку за отримання необхідної інформації та отримати таку інформацію.

Відповідно до ч. 5 ст. 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Підставами зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди від 02.01.2018 у даній справі є підписання оспорюваного договору оренди від 02.01.2018 та додатків до нього були підписані невідомою позивачу особою, без відповідних на те повноважень, шляхом копіювання підпису директора ПП "Рома" Демчини Р.І.

З огляду на приписи ч. 5 ст. 320 ГПК України будь-які інші обставини, в тому числі і ті, на яку посилається заявник, як на нововиявлену, в обґрунтування своїх вимог для задоволення зустрічного позову, не можуть бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, а можуть слугувати підставою для заявлення нового позову, під час розгляду якого їй має бути надана правова оцінка на предмет її обгрунтованості.

Згідно частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

За змістом частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 73-74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що не доведено існування обставин, які є нововиявленими в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні заяви Приватного підприємства «Рома» про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 у справі №27/55(914/4078/23) за нововиявленими обставинами, суд дійшов висновку відмовити.

Враховуючи те, що за результатами розгляду даної заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні, то відповідно судовий збір за розгляд заяви покладається на заявника у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 325 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Приватного підприємства «Рома» за вх. №1125/24 від 22.03.2024 про зупинення провадження у справі відмовити.

2. У задоволенні заяви Приватного підприємства «Рома» за вх. №4205/23 від 19.10.2023 про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 у справі №27/55(914/4078/23) відмовити.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 у справі №27/55(914/4078/23) залишити без змін.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, передбачених ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строк і в порядку, передбачених ст. ст. 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений 01.04.2024.

Суддя Чорній Л.З.