Рішення

від 27.03.2024 по справі 918/115/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Справа № 918/115/24

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Шандалюк А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГЕНПОСТАЧ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕДДЕНС АГРО"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Сулковський Б.П. (ордер серія ВК № 1118727 від 09.01.2024 року);

від відповідача: Конечний М.Г. (ордер серія ВК № 1109760 від 08.11.2023 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГЕНПОСТАЧ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕДДЕНС АГРО" (далі Відповідач), в якій просить стягнути 613 595,85 грн заборгованості, 79 257, 09 грн. пені, 5 925,95 грн інфляційних та 6 610, 63 грн - 3 % річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.06.2021 року між ТОВ "ЗАХІД ГЕНПОСТАЧ" та ТОВ "ДЕДДЕНС АГРО" було укладено Договір поставки запасних частин № 060101, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити запасні частини до сільськогосподарської техніки, а покупець прийняти та здійснити оплату за товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаних у рахунках і/або накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору ТОВ "ЗАХІД ГЕНПОСТАЧ" було поставлено товар та надано послуги ТОВ "ДЕДДЕНС АГРО". Пунктом 4.1. Договору передбачено, що оплата за кожну окрему партію товару здійснюється не пізніше трьох календарних днів з дати виставлення рахунку постачальником на товар. Позивач свої зобов`язання з поставки товару для відповідача виконав в повному обсязі, натомість, відповідач свої зобов`язання перед позивачем з оплати вартості товару виконав лише частково. Неоплаченим залишилися 613 595,85 грн.

Позивач вказує, що неодноразовозвертався до відповідача з вимогою оплатити вартість поставлного товару, але вимоги позивача залишились незадоволеними.

Враховуючи вищевказане, ТОВ "ЗАХІД ГЕНПОСТАЧ", у зв`язку з невиконанням умов договору ТОВ "ДЕДДЕНС АГРО", нараховано відповідно до п. 5.2. Договору та ст. 625 ЦК України, 79 257,09 грн пені, 6 610,63 грн - 3 % річних та 5 925,95 грн інфляційних втрат, згідно із поданих розрахунків.

06.03.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив відповідно до якого просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що відповідно до платіжних доручень № 9238 від 19.12.2023 р., № 10567 від 08.02.2024 року, № 10658 від 21.02.2024 року, № 10717 від 28.02.2024 року, відповідачем частково оплачено суму заборгованості за поставлений товар. Що стосується нарахування пені та штрафних санкцій, відповідач вказує, що у відповідача були відсутні необхідні документи для проведення оплати, визначені умовами договру, строки оплати ним порушені не були.

19.03.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій просить суд відзив ТОВ "ДЕДДЕНС АГРО" відхилити та позовну заяву задовільнити повністю, вказуючи про те, що відповідач вказує на частково сплачено суму заборгованість за поставлений товар, проте ним не враховано, що часткова оплата на суму 102 000,00 грн (платіжна інструкція № 9238 від 19.12.2023 р.) була врахована при визначені суми заборгованості при подачі позовної заяви, щодо суми 306 000,00 грн, то позивач не міг їх врахувати і зазначити, адже як вбачається з дат оплати, то дані часткові оплати були здійснені відповідачем після подання позовної заяви. При цьому позивач зазначає, що рахунки фактури з підписом уповноваженої особи надавались безпосередньо відповідачу.

27.03.2024 року до господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕДДЕНС АГРО" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповідно до якого, враховуючи, що відповідачем було проведено повну сплатою боргу, просить суд долучити до матеріалів справи копії платіжних інструкцій № 10758 від 06.03.2024 року та № 10931 від 26.03.2024 року.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГЕНПОСТАЧ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕДДЕНС АГРО" про стягнення коштів, залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГЕНПОСТАЧ" 5-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом: зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача; здійснення реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі). Докази реєстрації позивачем електронного кабінет подати Господарському суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "06" березня 2024 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.03.2024 року розгляд справи відкладено на "27" березня 2024 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.03.2024 року, у зв`язку зі сплатою суми основного боргу, постановлено провадження у справі № 918/115/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГЕНПОСТАЧ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕДДЕНС АГРО" в частині стягнення основного боргу у розмірі 613 595,85 грн - закрити.

Представник позивача у судовому засіданні 27.03.2024 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.03.2024 року заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

01.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГЕНПОСТАЧ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕДДЕНС АГРО" (Покупець) було укладено Договір № 060101 поставки запасних частин (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов`язується поставити запасні частини до сільськогосподарської техніки (далі - товар), а покупець прийняти та здійснити оплату за товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаних у рахунках і/або накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Договору, поставка товару здійснюється відповідно до правил "Інкотермс - 2010" на умовах: EXW склад постачальника. Поставка товару здійснюється партіями. На кожну партію товару, що поставляється постачальник надає (за своїм місцезнаходженням) покупцю рахунок та накладну на товар, в яких вказується найменування, асортимент, кількість і ціна товару. Весь товар, поставлений постачальником покупцеві в період дії цього договору, та/або сплачений покупцем в період дії даного договору, вважається товаром, поставленим / оплаченим у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Строк поставки партії товару - не пізніше дня виписки накладної постачальником. Датою поставки товару є дата виписки постачальником товарної накладної. накладна вважається специфікацією до цього договору (п. 2.4. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, загальна сума цього договору складається з сумарної вартості всіх поставок, що здійснюються в рамках даного договору і включає ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.3. Договору, оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем не пізніше трьох календарних днів з дати виставлення рахунку постачальником на товар. При оплаті товару покупець в платіжному дорученні повинен вказувати номер та дату виписки рахунку, за яким здійснюється оплата та реквізити даного договору як підставу для оплати.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що за порушення терміну оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення) від простроченої суми. за кожний день прострочення. Пеня може бути нарахована за весь період прострочення оплати.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 р., але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 7.1. Договору).

Вказаний Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Позивачем поставлено товар, що підтверджується рахунками на оплату та підписаними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх видатковими накладними.

Зокрема, рахунки на оплату: № 4224 від 10.11.2023 р.; № 3934 від 13.10.2023 р.; № 3873 від 10.10.2023 р.; № 3871 від 10.10.2023 р.; № 4420 від 30.11.2023 р.; № 3776 від 04.10.2023 р.; № 3870 від 10.10.2023 р.; № 3777 від 04.10.2023 р.; № 3763 від 03.10.2023 р.; № 3724 від 02.10.2023 р.; № 3723 від 02.10.2023 р.; № 3698 від 29.09.2023 р.; № 3699 від 29.09.2023 р.; № 3589 від 22.09.2023 р.; № 3573 від 21.09.2023 р.; № 3560 від 20.09.2023 р.; № 3559 від 20.09.2023 р.; № 3558 від 20.09.2023 р.; № 3546 від 20.09.2023 р.; № 3502 від 18.09.2023 р.; № 3501 від 18.09.2023 р.; № 3486 від 15.09.2023 р.; № 3490 від 15.09.2023 р.; № 4393 від 28.11.2023 р.; № 3272 від 04.09.2023 р.; № 3216 від 30.08.2023 р.; № 3177 від 28.08.2023 р.; № 3248 від 01.09.2023 р.; № 3164 від 25.08.2023 р.; № 3127 від 24.08.2023 р.; № 3126 від 24.08.2023 р.; № 3125 від 24.08.2023 р.; № 3117 від 23.08.2023 р.; № 3072 від 21.08.2023 р.; № 3051 від 18.08.2023 р.; № 3050 від 18.08.2023 р.; № 3052 від 18.08.2023 р.; № 3028 від 16.08.2023 р.; № 2900 від 07.08.2023 р.; № 2848 від 01.08.2023 р.; № 2883 від 01.08.2023 р.; № 2698 від 24.07.2023 р.; № 3643 від 26.09.2023 р.; № 3740 від 02.10.2023 р.; № 2697 від 24.07.2023 р.; № 2695 від 24.07.2023 р.; № 2694 від 24.07.2023 р.; № 2680 від 21.07.2023 р.; № 2688 від 20.07.2023 р.; № 2615 від 14.07.2023 р.; № 2569 від 13.07.2023 р.; № 2598 від 17.07.2023 р.; № 2657 від 20.07.2023 р.; № 2510 від 11.07.2023 р.; № 2491 від 10.07.2023 р.; № 2474 від 10.07.2023 р.; № 3168 від 25.08.2023 р.; № 3176 від 28.08.2023 р.; № 2481 від 10.07.2023 р.; № 2544 від 13.07.2023 р.; № 2566 від 13.07.2023 р.; № 2543 від 13.07.2023 р.; № 2965 від 28.06.2023 р.; № 4225 від 10.11.2023 р.; № 4394 від 28.11.2023 р.; № 2474 від 10.07.2023 р.; № 3511 від 18.09.2023 р.; № 3490 від 15.09.2023 р.; № 3486 від 15.09.2023 р.

Видаткові накладні: № 3420 від 10.11.2023р.; № 3235 від 13.10.2023 р.; № 3182 від 10.10.2023 р.; № 3180 від 10.10.2023 р.; № 3556 від 30.11.2023 р.; № 3094 від 04.10.2023 р.; № 3179 від 10.10.2023 р.; № 3095 від 04.10.2023 р.; № 3082 від 03.10.2023 р.; № 3056 від 02.10.2023 р.; № 3055 від 02.10.2023 р.; № 3028 від 29.09.2023 р.; № 3030 від 29.09.2023 р.; № 2934 від 22.09.2023 р.; № 2918 від 21.09.2023 р.; № 2907 від 20.09.2023 р.; № 2906 від 20.09.2023 р.; № 2905 від 20.09.2023 р.; № 2893 від 20.09.2023 р.; № 2849 від 18.09.2023 р.; № 2848 від 18.09.2023 р.; № 2926 від 22.09.2023 р.; № 2830 від 15.09.2023 р.; № 3538 від 28.11.2023 р.; № 2654 від 04.09.2023 р.; № 2608 від 30.08.2023 р.; № 2575 від 28.08.2023 р.; № 2636 від 01.09.2023 р.; № 2557 від 28.08.2023 р.; № 2530 від 24.08.2023 р.; № 2529 від 24.08.2023 р.; № 2528 від 24.08.2023 р.; № 2522 від 23.08.2023 р.; № 2506 від 22.08.2023 р.; № 2505 від 23.08.2023 р.; № 2466 від 18.08.2023 р.; № 2465 від 18.08.2023 р.; № 2467 від 21.08.2023 р.; № 2439 від 16.08.2023 р.; № 2347 від 01.08.2023 р.; № 2307 від 01.08.2023 р.; № 2334 від 01.08.2023 р.; № 2181 від 24.07.2023 р.; № 2975 від 26.09.2023 р.; № 3066 від 02.10.2023 р.; № 2180 від 24.07.2023 р.; № 2179 від 24.07.2023 р.; № 2177 від 25.07.2023 р.; № 2178 від 24.07.2023 р.; № 2172 від 24.07.2023 р.; № 2112 від 14.07.2023 р.; № 2060 від 13.07.2023 р.; № 2097 від 03.08.2023 р.; № 2204 від 25.07.2023 р.; № 2145 від 01.08.2023 р.; № 2008 від 13.07.2023 р.; № 1994 від 13.07.2023 р.; № 1982 від 07.08.2023 р.; № 2562 від 25.08.2023 р.; № 2574 від 28.08.2023 р.; № 1986 від 07.08.2023 р.; № 2043 від 13.07.2023 р.; № 2058 від 13.07.2023 р.; № 2042 від 26.07.2023 р.; № 2046 від 13.07.2023 р.; № 2025 від 11.07.2023 р.; № 2926 від 22.09.2023 р.; № 2837 від 15.09.2023 р.; № 2830 від 15.09.2023 р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Заборгованість за поставлений товар відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової сплати, станом на день подання позову складала 613 595,85 грн.

Після звернення позивача до суду з цим позовом, відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 613 595,85 грн. Факт сплати підтверджується платіжними інструкціями: № 10567 від 08.02.2024 року; № 10658 від 21.02.2024 року; № 10717 від 28.02.2024 року; № 10758 від 06.03.2024 року та № 10931 від 26.03.2024 року.

Представниками позивача та відповідача, присутніми в судовому засіданні 27.03.2024 року, підтверджено сплату основного боргу відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.03.2024 року, у зв`язку зі сплатою суми основного боргу, закрито провадження у справі № 918/115/24 в частині стягнення основного боргу у розмірі 613 595,85 грн.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення оплати за отриманий товар відповідно до Договору № 060101 поставки запасних частин від 01.06.2021 року, позивач відповідно до п. 5.2. Договору та ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з останнього пеню у розмірі 79 257,09 грн за період з 20.07.2023 р. по 08.01.2024 р., 3 % річних у розмірі 6 610,63 грн за період з 20.07.2023 р. по 09.01.2024 р. та інфляційні у розмірі 5 925,95 грн (за період з серпня 2023 року по листопад 2023 року).

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 5.2. Договору сторони визначено, що за порушення терміну оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення) від простроченої суми. за кожний день прострочення. Пеня може бути нарахована за весь період прострочення оплати.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом визнано доведеним факт неналежного виконання відповідачем умов Договору № 060101 поставки запасних частин від 01.06.2021 року, в частині своєчасної оплати за отриманий товар, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 613 595,85 грн. Крім того, судом встановлено, що до прийняття рішення у справі відповідачем погашено заборговансть за отриманий товар у повному обсязі, що свідчить про добросовісність останнього у правовідносинах із позивачем.

Проте, враховуючи, що відповідач припустився прострочення взятого на себе грошового зобов`язання, перевіривши подані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про правомірність таких нарахувань в розмірі 6 610,63 грн та 5 925,95 грн, відповідно.

При цьому, перевіривши період нарахування пені, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням порядку нарахування такого виду неустойки. Так зокрема, у визначеному періоді позивачем заявлено меншу суму пені ніж при здійсненному судом розрахунку. Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 79 257,09 грн.

Разом з тим, статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду викладеної у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 правової позиції:

"Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер."

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.03.2023 року у справі № 902/317/22:

"Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності. Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. При цьому слід враховувати, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки [аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), тощо].

Поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19)."

Верховний Суд в постанові від 23.02.2023 року у справі № 905/1677/16 констатував, що застосоване у ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

При цьому, суд звертає увагу, що господарський суд вправі і без заяви сторони застосувати своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Тому, розглядаючи можливість зменшення розміру пені суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а саме: поведінку боржника та поведінку кредитора; повне виконання зобов`язання щодо оплати заборгованості, а також відсутність негативних наслідків порушення зобов`язання.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50 % , а саме до 39 628,55 грн (при заявлених 79 257,09 грн).

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим, а розмір пені зменшено за рішенням суду, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 1 376,91 грн покладаються на відповідача у справі, а решта - на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕДДЕНС АГРО" (35452, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Русивель, вул. Центральна, 48, код ЄДРПОУ 34763710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГЕНПОСТАЧ" (33018, Рівненська обл., м. Рівне, вул. В. Стельмаха, 32-Г, код ЄДРПОУ 41444350) 39 628,55 грн (тридцять дев`ять тисяч шістсот двадцять вісім гривень 55 копійок) пені, 5 925,95 грн (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень 95 копійок) інфляційних втрат, 6 610,63 грн (шість тисяч шістсот десять гривень 63 копійки) 3 % річних та 1 376,91 грн (одну тисячу триста сімдесят шість гривень 91 копійку) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ГЕНПОСТАЧ" (33018, Рівненська обл., м. Рівне, вул. В. Стельмаха, 32-Г, код ЄДРПОУ 41444350).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕДДЕНС АГРО" (35452, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Русивель, вул. Центральна, 48, код ЄДРПОУ 34763710).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 01 квітня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк