Рішення

від 01.04.2024 по справі 918/233/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/233/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Промжитлобуд"

про стягнення 45 416,61 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вартіс» (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Промжитлобуд» (відповідач) про стягнення 45 416,61 грн, з яких: 36 474,38 грн основного боргу, 7 152,98 грн пені, 731,49 грн 3% річних, 1 057,76 грн інфляційних за договором поставки № РВ-241 від 01.09.2020.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 01.09.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № РВ-241 (договір), за умовами якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність відповідача товар, а покупець зобов`язався своєчасно прийняти товар та здійснити його оплату на умовах цього договору. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 36 474,38 грн, що підтверджується видатковою накладною. Проте відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на цю суму. Крім того, за період прострочення виконання відповідачем зобов`язань позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 7 152,98 грн пені, 731,49 грн 3% річних та 1 057,76 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 95, 509, 525, 526, 530, 549, 551,611, 625, 692, 712 ЦК України та ст. 55, 216, 222, 230, 231, 232, 343 ГК України.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 01.03.2024 та ГПК України, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами. При цьому суд зазначає, що ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, яка зазначена в договорі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 01.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 01.04.2024.

01.04.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, судустановив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

01.09.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № № РВ-241 (договір), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався своєчасно прийняти товар та здійснити його оплату на умовах цього договору.

За умовами п. 2.1. договору кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, зазначається у Рахунках - фактурах постачальника, які мають силу Специфікації, або в інших додатках до цього договору та визначаються у видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1, 3.2. договору загальна ціна цього договору складає загальну вартість переданого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних. Діюча ціна на момент відвантаження товару вказується у рахунках-фактурах постачальника та видаткових накладних.

За п. 3.5., 3.6. договору оплата товару проводиться на умовах передоплати товару, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках-фактурах в розмірі 100% вартості товару протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати рахунку-фактури. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. В платіжному дорученні на оплату товару в призначенні платежу покупець повинен зазначати як підставу оплати цей договір, посилання на його дату та номер.

У п. 4.1. договору зазначено, що постачальник зобов`язаний передати покупцеві товар в строк, передбачений в заявці покупця, відповідно до умов цього договору або виставлення рахунку-фактури свідчить про готовність постачальника відвантажити товар. При передачі товару постачальник передає покупцеві по одному примірнику товаросупроводжувальних документів на кожну партію товару, рахунок-фактуру, видаткову накладну або акт прийому-передачі, сертифікат якості за вимогою покупця. Сторони, підписуючи цей договір, погодили, що факт отримання покупцем товару за видатковою накладною підтверджує передачу вказаних оригіналів документів, в тому числі наявність у покупця відповідного рахунку - фактури, і не потребує подальшого доведення передачі постачальником покупцю факту передачі цих документів, крім цього покупець, відповідно до п. 4.2. договору, зобов`язаний прийняти товар в строк, що не перевищує трьох днів з дати оплати рахунку-фактури, та здійснити оплату в строки й порядку, передбачені цим договором.

Умови передачі, здача і приймання товару визначені розділом 5 договору. Передача товару здійснюється відповідно доМіжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс (2010) на умовах, що зазначені в рахунках-фактурах, або інших додатках до цього договору. При відсутності відповідної вказівки в рахунку - фактурі/видатковій накладній за базис поставки сторони приймають умови EXW (склад постачальника), що розташований за адресою: м. Рівне, вул. Ціла Хасевича, 33. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов`язані з ним ризики.

Розбіжності, що не можуть бути врегульовані шляхом переговорів, підлягають вирішенню у суді або у господарському суді відповідно до чинного законодавства України. Дотримання досудового порядку врегулювання спорів не є обов`язковим для сторін цього договору (п. 8.1. догору).

Згідно з п. 9.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично подовжується на наступний календарний рік.

Як установлено із матеріалів справи, на виконання умов договору 22.06.2023 постачальником було виставлено покупцю рахунок фактуру № 42551 із зазначенням асортименту, кількості та ціни товару.

22.06.2023 позивачем здійснено поставку товару (металопрокат) відповідачу на загальну суму 36 474,38 грн, що підтверджується видатковою накладною № 19815.

Проте, всупереч умовам п. 2.6. договору, відповідач, отримавши продукцію, за неї не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість на суму 36 474,38 грн.

Станом на день звернення до суду відповідач умови договору не виконав, поставлену позивачем продукцію не оплатив.

Розділом 6 договору сторони погодили відповідальність за порушення зобов`язань щодо виконання умов договору. Так, у разі порушення строків оплати за товар, вказаних в пункті 3.7. цього договору покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачусгься пеня (п. 6.3. договору).

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором позивач нарахував та заявив до стягнення, крім основного боргу, 7 152,98 грн пені, 731,49 грн 3% річних та 1 057,76 грн інфляційних.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із неналежним виконанням договору поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлену продукцію, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його иконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом, відповідач, отримавши від позивача продукцію на загальну суму 36 474,38 грн, що підтверджується видатковою накладною, розрахунків за неї не провів, а отже, сума основного боргу становить 36 474,38 грн, відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно нарахувань 3% річних та інфляційних, то слід зазначити таке.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що 3% річних становлять грн 731,01 грн (при заявленому 731,49 грн), а інфляційні втрати 1 057,76 грн (при заявленому - 322,17 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 6 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд установив, що її розмір становить 7 208,94 грн (при заявленому - 7 152,98 грн), (розрахунок додається), а відтак пеня підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 2 978,95 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вартіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Промжитлобуд» про стягнення у сумі 45 416,61 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Промжитлобуд» (35442, Рівненська область, Гощанський район, с. Бугрин, вул. Князя Острозького, буд. 12, ідентифікаційний код 43482733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вартіс» (08132, Київська область, Києво Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 21, корпус В, ідентифікаційний код 34350636) 36 474,38 грн основного боргу, 7 152,98 грн пені, 731,01 грн 3% річних та 322,17 грн інфляційних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Промжитлобуд» (35442, Рівненська область, Гощанський район, с. Бугрин, вул. Князя Острозького, буд. 12, ідентифікаційний код 43482733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вартіс» (08132, Київська область, Києво Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 21, корпус В, ідентифікаційний код 34350636) 2 978,95грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вартіс» (08132, Київська область, Києво Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 21, корпус В, ідентифікаційний код 34350636).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК Промжитлобуд» (35442, Рівненська область, Гощанський район, с. Бугрин, вул. Князя Острозького, буд. 12, ідентифікаційний код 43482733).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою:://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 01.04.2024.

Суддя О. Андрійчук