Рішення

від 22.03.2024 по справі 920/1409/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.03.2024м. СумиСправа № 920/1409/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи №920/1409/23 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомПриватного акціонерного товариства «Криворіжхліб» (вул. Георга Отса, буд. 6, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50085; код за ЄДРПОУ 00381522),

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Білопільський машинобудівний завод» (вул. Сумська, буд. 24К, м. Білопілля, Сумська обл., 41800, код за ЄДРПОУ 38020091),

про стягнення 37433,33 грн

установив:

11.12.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 37433,33 грн (тридцять сім тисяч чотириста тридцять три грн 33 коп.) збитків, а також 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

11.12.2023 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопільський машинобудівний завод», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Сумська, буд. 24К, м. Білопілля, Сумська обл., 41800.

Ухвалою від 13.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1409/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

14.12.2023 копія зазначеної ухвали надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст.6 ГПК України за списком розсилки№7793.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 20.12.2023, разом з тим правом на подання відзиву не скористався.

26.02.2024 позивач надіслав лист №17/10 від 16.02.2024 (вх №1087/24), в якому зауважив, що станом на 16.02.2024 відповідач відзиву не подав, у зв`язку з чим позивач просить справу розглянути за наявними у справі доказами, зауваживши, що позов підтримує.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

07.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білопільський машинобудівний завод», (далі - продавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством «Криворіжхліб», (далі - покупець, позивач) укладено договір №377 (далі за текстом - договір №377), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити товар.

У пунктах 1.2., 2.1. договору №377 сторонами погоджено, що найменування, ціна, асортимент, кількість, товару, який постачається, визначаються в специфікаціях, сформованих на підставі замовлення покупця.

Відповідно до п. 3.1. Договору №377 розрахунок за товар покупець здійснює на умовах передоплати у розмірі 80% від вартості товару, остаточний розрахунок - у розмірі 20% від вартості товару після повідомлення про готовність товару до відвантаження та реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно з вимогами чинного законодавства України.

Пунктом 3.2. договору №377 передбачена вимога продавця надати покупцю належним чином оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно вимог чинного законодавства, податкову накладну. У разі порушення продавцем порядку заповнення/реєстрації податкових накладних, блокування продавцю податкових накладних, останній зобов`язаний відшкодувати покупцю суму коштів у розмірі податкового кредиту з ПДВ, що втрачений ним у зв`язку з неналежним оформленням/реєстрацією/блокуванням податкових накладних. В разі настання зазначеного випадку, продавець зобов`язується протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відправлення покупцем відповідної вимоги продавцю за його місцезнаходженням (зазначеним в цьому договорі), сплатити покупцю кошти в розмірі, рівному сумі, на яку покупцю зменшений податковий кредит по ПДВ.

Пунктом 10.1 Договору №377 передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року. Тобто, станом на дату подання цієї заяви Договір є чинним.

Відповідно до Специфікації №1 до Договору №377 між сторонами узгоджено поставку цепи тягової Т-100(300) в кількості 116 метрів погонних по ціні 1750,00 грн (без ПДВ) на суму 203000,00 грн (без ПДВ), сума ПДВ складає 40600,00 грн., всього сума з ПДВ - 243600,00 грн.

Відповідно до п. 1 Специфікації №1 розрахунок за товар Покупець здійснює на умовах передоплати у розмірі 80% від вартості Товару, остаточний розрахунок - у розмірі 20% від вартості товару після повідомлення про готовність Товару до відвантаження та реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно з вимогами чинного законодавства України.

Термін поставки Товару визначений у п. 2 Специфікації №1 до договору №377, а саме: протягом 50 календарних днів з моменту передоплати, надходження 100% оплати та реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем проведено передоплату відповідачу відповідно до п. 3.1. договору №377 та п. 1. Специфікації №1 до нього, що підтверджується наступними платіжними інструкціями, а саме: від 15.09.2022 №165 на суму 97440,00 грн, в тому числі ПДВ 16240,00 грн; від 29.09.2022 №191 на суму 127160 грн, в тому числі ПДВ 21193,33 грн; від 29.09.2022 №192 на суму 19000,00 грн, в тому числі ПДВ 3166,67 грн.

Всього сплачено позивачем відповідачу 243600,00 грн. Загальна суму ПДВ за платіжними інструкціями склала 40600,00 грн.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором №377, а саме: здійснив повну оплату товару.

На виконання умов Договору №377 товар на загальну суму 243600,00 грн поставлено, факт поставки відповідачем товару згідно з умовами договору №377 підтверджується видатковою накладною від 02.11.2022 №11/1.

Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Білопільський машинобудівний завод" не зареєстровано податкові накладні на загальну на суму 37433,33 грн, а саме:

-на суму ПДВ 16240,00 грн згідно із платіжною інструкцією №165 від 16.09.2022;

-на суму ПДВ 21193,33 грн згідно із платіжною інструкцією №191 від 29.09.2022.

Водночас, податкова накладна №6 від 29.09.2022 на суму ПДВ 3166,67 грн згідно із платіжною інструкцією №192 від 29.09.2022 зареєстрована в ЄРПН.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства України та вимог договору №377, не вчинив дій з реєстрації податкових накладних, що в свою чергу потягло завданння збитків ПрАТ «Криворіжхліб», оскільки позивач не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 37433,33 грн до складу податкового кредиту.

29.03.2023, 05.09.2023 позивачем на адресу відповідача були направлені претензії про стягнення збитків, які залишені без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України).

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Згідно п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем товару. Тому, обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на Відповідача, як Продавця/Постачальника в розумінні ст.201 ПК України.

Відповідно до п 198.2. ст. 198 датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ)ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідно до положень п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України Відповідач був зобов`язаний зареєструвати податкові накладні з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом: не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1)протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2)шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3)причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4)вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 05.06.2019 по справі №908/1568/18 дійшла наступного висновку: «обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних».

Відповідно до матеріалів справи має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками ПрАТ «Криворіжхліб». Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Білопільський машинобудівний завод» не виконав вимог ст. 201 ПК України, у зв`язку з цим ПрАТ «Криворіжхліб» був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 37433,33 грн. Тобто має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 37433,33 грн, яка фактично є збитками ПрАТ «Криворіжхліб».

З огляду на зазначене вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 37433,33 грн збитків визнаються судом як законні та обґрунтовані.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 37433,33 грн збитків, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції від 05.12.2023 №747, доданої позивачем до позову як доказ сплати судового збору, позивач сплатив 2684,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2684,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопільський машинобудівний завод» (вул. Сумська, буд. 24К, м. Білопілля, Сумська обл., 41800, код за ЄДРПОУ 38020091) на користь Приватного акціонерного товариства «Криворіжхліб» (вул. Георга Отса, буд. 6, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50085; код за ЄДРПОУ 00381522) 37433,33 грн (тридцять сім тисяч чотириста тридцять три грн 33 коп.) збитків, а також 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька