Рішення

від 20.03.2024 по справі 921/569/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 березня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/569/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Керівника Тернопільської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі:

позивача 1: Західного офісу Держаудитслужби

позивача 2: Відділу освіти Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області

позивача 3: Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"

про визнання недійсними додаткових угод №1 від 20.08.2020 та №2 від 27.11.2020 до договору №52 від 23.03.2020 та стягнення неправомірно отриманих грошових коштів в сумі 19 116,75 грн.

за участі представників:

прокурора: Фігель О.Т.;

позивача 1 : Мартинович С.Б.

позивача 2: Штогрин М.П.- довіреність;

відповідача: Шайко С.В. - ордер (в режимі відеоконференції).

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Керівника Тернопільської окружної прокуратури, подана в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Відділу освіти Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про стягнення неправомірно отриманих грошових коштів в сумі 19 116,75 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні прокурором та представниками позивача 1 та позивача 2, прокуратура посилається на те безпідставне укладення додаткових угод до договору постачання продукції, якими збільшено ціну за одиницю товару, що призвело до неефективного використання бюджетних коштів.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В подальшому ухвалою суду від 25.10.2023 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №921/569/23 за правилами загального позовного провадження.

Позивачем 1 подано письмові пояснення №б/н (вх. 8631) від 26.10.2023 щодо поданого прокурором позову де зазначено, зокрема, що представництво Тернопільською окружною прокуратурою інтересів держави в особі позивача 1 узгоджується з нормами п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України та Закону України "Про прокуратуру".

Повноважний представник позивача 3 у жодне судове засідання не прибув, однак в матеріалах справи містяться клопотання №1001 від 06.09.2023, у якому Відділ освіти підтримує позовні вимоги прокуратури у повному обсязі, а також розгляд справи 921/569/23 просить проводити без участі його представника.

Повноважний представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов №б/н (вх. №7623) від 20.09.2023 та письмових поясненнях №б/н (вх. №8624) від 26.10.2023. Так, вважає, що у даному випадку зміна умов договору відбулась за погодженням сторін, а не за рішенням суду, а отже оцінка достатності підстав для внесення змін до договору належала саме до компетенції контрагентів. Звертає увагу на те, що підвищення ціни на природний газ є не прогнозованим (його неможливо передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Окрім того, чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання . Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладанні договору.

Справа розглядалась в режимі відеоконференції з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

Моніторингом веб - порталу Prozorro прокуратурою з`ясовано, що Відділом освіти Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 18.02.2020 опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-02-11-005167-b закупівлі газового палива (природного газу), код за класифікатором ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо, строком поставки з 01.03.2020 до 31.12.2020.

Згідно оголошення про проведення відкритих торгів розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі - 1 263 411 грн з ПДВ.

Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі участь у відкритих торгах прийняли 6 суб`єктів господарювання:

1. ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" з остаточною ціновою пропозицією 619 602,93 грн;

2. ТОВ "БЛАГОГАЗ ЗБУТ" з остаточною ціновою пропозицією 622 660 грн;

3. ТОВ "ГАЗПРОМСЕРВІС" з остаточною ціновою пропозицією 625 919,99 грн;

4. ДП Газпостач ТОВ "Тернопільміськгаз" з остаточною ціновою пропозицією 659 172 грн;

5. ТОВ "ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ" з остаточною ціновою пропозицією 725 350 грн;

6. ТОВ "СЕРВІС ГРУПП ЛТД" з остаточною цінової пропозицією 780 248,40 грн.

За результатами процедури відкритих торгів їхнім переможцем визнано ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" з остаточною ціновою пропозицією 619 602,93 грн, про що вказано у повідомленні про намір укласти договір.

Як наслідок, 23.03.2020 між Відділом освіти Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (Постачальник) було укладено договір №52 про постачання природного газу, згідно із п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ та надавати послуги із замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду в обсягах і порядку, передбачених договором, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити Постачальнику вартість газу і наданих послуг із замовлення (бронювання) потужності у розмірах, порядку та на умовах, передбачених договором. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується виключно для використання промисловими споживачами та іншими суб`єктами господарювання для власних потреб, які є кінцевими споживачами.

У п.1.2. угоди сторони визначили перелік комерційних вузлів газу та газоспоживаючого обладнання Споживача.

Поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання у 2020 році в обсязі 163 000 куб. м., виходячи із помісячного обсягу та розподілу споживання: березень - 34052, квітень 31214, травень - 380, вересень - 406, жовтень 23838, листопад - 34336, грудень - 38764 (п.3.1.).

Згідно підпункту 3.1.2. правочину газовий місяць, який складається із газових діб, є розрахунковим періодом.

Відповідно до п.4.1. договору ціна за 1000 куб.м. природного газу з врахуванням вартості послуги доступу до потужності становить 3 167,71 грн в т.ч. вартість газу 3043,55 грн, вартість послуги доступу до потужності - 124,16 грн. ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м. - 3801,25 грн з врахуванням з ПДВ: вартість газу - 3652,26 грн, вартість послуги доступу до потужності - 148,99 грн. Загальна ціна договору складає 619 602,93 грн з врахуванням ПДВ 20%.

Зміна ціни вводиться в дію з моменту та на період, в якому проводяться зміни, погоджується обома сторонами шляхом підписання додаткової угоди до даного договору, і є обов`язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору (п.п.4.1.5 договору).

Розрахунковий період (газовий місяць) за договором становить один календарний місяць (з 01 по 31 (30) число) - з 7:00 години першого дня місяця до 7:00 години першого дня наступного місяця включно (п.4.2 угоди).

Відповідно до 4.3 договору оплату вартості використаного природного газу за розрахунковий період Споживач здійснює до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за фактично спожитий природний газ згідно рахунку, на підставі акту приймання - передачі природного газу, підписаного сторонами.

У підпункті 5.4.7 укладеного правочину сторони погодили, що у разі змін цін на товар Постачальник повинен попередити Замовника та подати письмове обґрунтування про збільшення ціни з пред`явленням всіх необхідних документів (не раніше ніж через 60 календарних днів з дня підписання договору) і не частіше одного разу на місяць.

Згідно п.11.1 цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін та засвідчення їх підписів відтиском печатки (за наявності) сторін, поширює свою дію з 01.04.2020 та укладається на строк до 31.12.2020, а в частині виконання зобов`язань за договором, у тому числі і насамперед щодо проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Відповідно до 11.8 угоди, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів (у тому числі ціни за одиницю продукції), та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків, зокрема зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Як додатки до договору сторони підписали договірні обсяги постачання природного газу на 2020 рік та Специфікацію.

В подальшому між контрагентами було укладено низку додаткових угод до договору №С/224-20/91-20. Зокрема:

- додатковою угодою №1 від 20.08.2020 сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару на 380,13 грн, в т.ч. ПДВ, що не перевищує 10% зміни ціни товару та не призводить до збільшення суми, визначеної договором, та зменшити загальну кількість товару у зв`язку з чим внести зміни до п. 3.1. договору, виклавши його в наступній редакції: "Постачальник здійснює постачання природного газу Споживачу у 2020 році в обсязі до 148354,72 куб. м., виходячи із помісячного обсягу та розподілу споживання: квітень 1906, вересень - 800, жовтень 33838, листопад - 53000, грудень - 58810,72".

П.4.1. викласти у наступній редакції: "Ціна на газ визначається відповідно до Закону України "Про ринок природного газу". Ціна за 1000 куб. м. природного газу з врахуванням вартості послуги доступу до потужності становить 3484,48 грн в т.ч. вартість газу 3472,06 грн, вартість послуги доступу до потужності - 124,16 грн. ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб. м. - 4181,38 грн з врахуванням з ПДВ".

Додаткова угода діє з 01.08.2020;

- додатковою угодою №2 від 27.11.2020 сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару на 417,92 грн, в т.ч. ПДВ, що не перевищує 10% зміни ціни товару та не призводить до збільшення суми, визначеної договором, та зменшити загальну кількість товару у зв`язку з чим внести зміни до п. 3.1. договору, виклавши його в наступній редакції: "Постачальник здійснює постачання природного газу Споживачу у 2020 році в обсязі до 135403,160480 куб.м., виходячи із помісячного обсягу та розподілу споживання: квітень 1,906, жовтень 3,901400, листопад - 29,583160, грудень - 100000".

П.4.1. викласти у наступній редакції: "Ціна на газ визначається відповідно до Закону України "Про ринок природного газу". Ціна за 1000 куб.м. природного газу з врахуванням вартості послуги доступу до потужності становить 3832,75 грн в т.ч. вартість газу 3708,59 грн, вартість послуги доступу до потужності - 124,16 грн. ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м. - 4599,30 грн з врахуванням з ПДВ".

Додаткова угода діє з 01.11.2020.

В подальшому сторони підписали додаткову угоду №3 від 30.11.2020, у якій Споживач та Постачальник дійшли згоди припинити дію договору постачання природного газу №52 від 23.03.2020. Дана угода набирає чинності з 01.12.2020.

При укладенні додаткової угоди №1, відповідачем своєму контрагенту надані експертні висновки №О-433 від 26.06.2020 та №О-485 від 331.07.2020 Черкаської торгово-промислової палати щодо вартості природного газу станом на червень та липень 2020 року в Україні для промислових споживачів, бюджетних установ та організацій, інших суб`єктів господарської діяльності, що не підпадають під дію Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. На підставі цих висновків, за твердженням прокурора, було неправомірно збільшено ціну природного газу на 10,70513% від ціни, визначеної у Договорі.

Додаткова угода №2 укладена на підставі експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати №О-662 від 01.10.2020 та №О-714 від 16.10.2020 щодо надання інформації про зміну середньозваженої ціни місячного ресурсу на природний газ жовтня 2020 р. відносно вересня 2020 р. за результатами електронних біржових торгів ТБ "Українська енергетична біржа" станом на 30.09.2020 та надання інформації про зміну приведеної вартості природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 01.09.2020 та 01.10.2020, а також станом на 15.10.2020 відносно 01.10.2020. З урахуванням цих висновків, на думку прокурора, було неправомірно збільшено ціну природного газу порівняно з первинною ціною договору на 20,99%.

Згідно актів прийому-передачі природного газу Постачальник поставив своєму контрагенту газ загальним обсягом 27,910 тис.м3, на загальну суму 125 209,63 грн, а саме:

- №УГР00000974 від 26.05.2020 за квітень 2020 року, обсяг - 1,906000 тис.м.куб., на суму 7245,19 грн з ПДВ;

- №УГР00002407 від 27.11.2020 за жовтень 2020 року, обсяг - 3,914000 тис.м.куб., на суму 16 365,90 грн з ПДВ;

- №УГР00002450 від 30.11.2020 за листопад 2020 року, обсяг - 22,090000 тис.м.куб., на суму 101 598,54 грн з ПДВ.

Відповідно до платіжних документів Відділ освіти за спожитий природний газ сплатив на рахунок відповідача кошти на загальну суму 125 209,63 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення №198 від 27.05.2020 на суму 2018,46 грн;

- платіжне доручення №249 від 27.05.2020 на суму 5226,73 грн;

- платіжна доручення №511 від 27.11.2020 на суму 5101,27 грн;

- платіжна доручення №691 від 27.11.2020 на суму 11264,63 грн;

- платіжна доручення №544 від 07.12.2020 на суму 15679,02 грн;

- платіжна доручення №723 від 07.12.2020 на суму 85919,52 грн.

Враховуючи вище наведене, за доводами прокурора, укладення оспорюваних додаткових угод із порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель призвело до оплати природного газу за жовтень - листопад 2020 по ціні за одиницю товару, що більша, ніж передбачена умовами укладеного за результатами торгів договору, на загальну суму 19 116,75 грн, чим завдано державі в особі Відділу освіти Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області збитки на вказану суму.

Наведені вище обставини й стали підставою для звернення прокурора до суду із відповідним позовом.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

Щодо звернення прокуратури з даним позовом, слід зазначити наступне.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до положень п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

У зазначеному рішенні вказано, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти росії", заява № 42454/02, § 35).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурор вказує на те, що ціна товару у тендерній пропозиції відповідача під час проведення закупівлі природного газу могла бути усвідомлено занижена для отримання перемоги у торгах, що робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби.

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №-2939-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 № 43.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Згідно з п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

На виконання вимог, установлених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", окружна прокуратура листом №50-86-6535вих-23 від 28.06.2023 повідомила Західний офіс Держаудитслужби про порушення інтересів держави внаслідок укладення спірних додаткових угод та наявність підстав для визнання їх недійсними як таких, що суперечить інтересам держави. Зазначеним листом також звернуто увагу на те, що суб`єктом владних повноважень не вжито заходів із захисту порушених інтересів держави в судовому порядку.

У відповідь Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області листом №131913-17/1605-2023 від 04.07.2023 повідомило Тернопільську окружну прокуратуру про те, що останнім направлені вимоги про усунення виявлених ревізією порушень, а матеріали ревізії передано до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. Західним офісом Держаудитслужби позов про стягнення зайво отриманих коштів подаватися не буде.

Однак, з огляду на перелічені вище законодавчі приписи та фактичні обставини, судом критично оцінюються такі твердження органу, котрий уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Як наслідок, суд погоджується із доводами прокурора про те, що зібраними у справі доказами підтверджується бездіяльність контролюючого органу - позивача 1 та невжиття ним заходів для поновлення порушених інтересів держави.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Білецької сільської ради та Відділу освіти Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. За таких обставин право пред`явлення позову про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення безпідставно сплачених коштів, також належить сільській раді.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Фінансування за оспорюваними правовідносинами здійснюється за рахунок коштів бюджету Білецької сільської ради, неефективне та неправомірне використання бюджетних коштів порушує державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т.ч. захищених.

Відповідно до ч.1 ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Білецька сільська рада, як орган, у розумінні ст.22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля бензину та дизельного палива за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Відділ освіти Білецької сільської ради є стороною договору про закупівлю товарів за державні кошти, є юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки.

Однак, Відділ освіти, укладаючи оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю, усупереч вимогам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сам сприяє порушенням цих інтересів держави, тим самим є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, однак не здійснює та неналежно здійснює їх захист.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Наведене вказує на порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель, внаслідок дій уповноваженого (компетентного) органу, до функцій якого належить захист інтересів у цій сфері, яким перераховано на підставі оспорюваних угод бюджетних коштів у надмірному розмірі, чим порушено інтереси держави, про що свідчить невжиття заходів, спрямованих на захист інтересів держави.

Відповідно до положень ст.18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" орган місцевого самоврядування, зокрема, має право звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, позивачі є органами, які наділені владними повноваженнями.

В свою чергу, Верховний Суд, у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 щодо подібних правовідносин вказав на те, що нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 встановила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.

На виконання вимог, установлених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", окружна прокуратура листами №50-86-6556вих23 від 28.06.2023 та №50-86-6558вих-23 від 28.06.2023 повідомила Відділ освіти та Білецьку сільську раду про існування порушення інтересів держави від укладених додаткових угод. Зазначеними листами також витребувано інформацію щодо заходів із захисту порушених інтересів держави в судовому порядку.

У відповідь Відділ освіти листом №851 від 30.06.2023 повідомило окружну прокуратуру, що поділяє позицію щодо необхідності пред`явлення позову до постачальника природного газу. Разом з тим, звертатися до суду з позовом не буде.

Крім того, Білецька сільська рада у листі №802 від 04.07.2023 не заперечила щодо представництва в суді її інтересів Тернопільською окружною прокуратурою.

Водночас, суд вважає за необхідне зауважити, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у такій справі може бути будь-яка особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд вважає підтвердженими підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді за поданим у даній справі позовом згідно визначених позивачів.

Щодо позовних вимог суд вказує на наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" ( далі-Закон) . Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України, кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладання договору) визначено, що Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно п.п.1,2 ч.4 ст.36 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

В силу ст.37 Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього ж Закону.

19 квітня 2020 року вступила в дію нова редакція Закону України "Про публічні закупівлі", в якому внормовано питання нікчемності договору. Так, відповідно до ст.43 договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема його укладення з порушенням вимог ч.4 ст.41 цього Закону.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові №922/2321/22 від 24 січня 2024 року вирішено питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від первісно встановленої ціни в договорі та, зокрема, зазначено про таке.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 18 вересня 2019 року, яким Закон було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Очевидно, що зміни, внесені законодавцем у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Поряд із наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду, слід також звернути увагу на те, що і при розгляді інших справ Верховний Суд неодноразово зазначав, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в справі № 927/491/19 від 18.06.2021, постанови від 25.11.2021 у справі № 927/563/20 та від 10.02.2022 у справі № 927/284/21)).

Будь-яке інше трактування закону та укладання договорів, коли їх сумарна вартість за одиницю товару збільшується більш, ніж на 10 % у порівнянні з тендерною пропозицією та основним договором, за висновками касаційної інстанції, повністю нівелює саму процедуру закупівель та спричинює шкоду інтересам держави, оскільки учасником (переможцем) пропонується найнижча ціна, а потім упродовж місяця після проведення торгів додатковими угодами вона необґрунтовано суттєво завищується. Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлені продукти фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару автоматично тягне за собою зменшений обсягів поставленої продукції.

Варто також звернути увагу учасників спору на те, що правова норма щодо зміни ціни за одиницю товару застосовується лише в тому разі, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

В той же час, тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

У спірних правовідносинах, досягнувши у пункті 4.1 договору відповідних домовленостей, відповідач був згоден із тим, що ціна природного газу становила 3801,25 грн за 1 000 куб. м.

При цьому суд вважає, що беручи участь у процедурі публічних закупівель Товариство, самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору. Адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Тому, на момент підписання 23.03.2020 року договору ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" було відомо про можливу економічну невигідність його укладення згідно зі змістом поданої тендерної пропозиції.

Водночас, Товариство не скористалось правом відмови від укладення договору про закупівлю, а підписало його, спонукаючи в подальшому ТУ ДСА України в Тернопільській області до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, рішення переможця про підписання договору є його добровільним волевиявленням, про те, що він погоджується на умови договору, в тому числі на ціну за одиницю товару на день підписання договору.

В свою чергу, при ініціюванні збільшення ціни у договорі постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, в постанові Верховного Суду від у справі № 927/491/19, в постанові Великої Палати Верховного Суду № 917/1062/21 від 02.11.2021.

Як наслідок, на переконання суду, у документі, який видає компетентна організація з приводу коливання ціни на відповідному ринку товарів, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 913/368/19.

При цьому суд констатує, що наявні в матеріалах справи експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку в період з дати укладення договору до дати укладення відповідних додаткових угод №1 та № 2, оскільки містять інформацію про середньомісячну ціну газу в Україні та інформацію про вартість газу станом на європейському хабі до кордону України.

Слід зазначити, що у договорі та матеріалах, що передували укладенню Договору не міститься обґрунтування того факту, що ціна природного газу на європейських хабах впливає на вартість природного газу на українському ринку загалом та можливістю виконання обов`язків постачальником у конкретному договорі зокрема, тому, посилання у довідках на підвищення ціни на європейському хабі є безпідставним.

Отже, вказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь - які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Ураховуючи, що у спірних правовідносинах недотримані визначені преамбулою та статтею 3 Закону принципи процедури закупівлі, то суд вважає, що додаткові угоди №1 та №2 слід визнати недійсними на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги про повернення грошових коштів, слід зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки оспорювані додаткові угоди визнані судом недійсними та не породжують правових наслідків, договірні відносини між позивачем 2 та відповідачем щодо ціни природного газу мають регулюватися пунктом 4 .1 договору від 23.03.2020. Тобто, ціна за 1 000 куб. м природного газу з ПДВ становить 3801,25 грн.

Відтак, за ту кількість товару, що був фактично поставлений позивачу 2 підлягало сплаті 106092,88 грн. Натомість, на виконання умов додаткових угод Відділом оплачено 125 209,63 грн Таким чином, сума надмірно сплачених постачальнику грошових коштів складає 19116,75 грн (125209,63 грн - 106092,88 грн). Ці грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути позивачу 2, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

З огляду на викладене, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін та встановивши норму права, що підлягає фактичному застосуванню для вирішення цього спору, суд дійшов висновку про задоволення позову і в цій частині позовних вимог.

Інші долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Як наслідок, заявлені у даній справі позовні вимоги задовольняються судом повністю.

Судовий збір, в силу ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 20.08.2020 до договору №52 від 23.03.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" та Відділом освіти Білецької сільської ради.

3. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 27.11.2020 до договору №52 від 23.03.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" та Відділом освіти Білецької сільської ради.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (вул. Петра Сагайдачного, буд. 25 літ. Б оф.5, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 41427817) на користь Відділу освіти Білецької сільської ради (Тернопільського району Тернопільської області, вул. Молодіжна, буд. 19, с. Біла, Тернопільська область, 47707, ідент. код 43041459) грошові кошти в сумі 19 116 (дев`ятнадцять тисяч сто шістнадцять) грн 75 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (вул. Петра Сагайдачного, буд. 25 літ. Б оф.5, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 41427817) на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/рUA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) 8 052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 01.04.2024.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко