Рішення

від 27.03.2024 по справі 922/102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024м. ХарківСправа № 922/102/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансагенство", м.Харків про стягнення коштів 1 904 000,00 грн за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансагенство" про стягнення штрафів у скупному розмірі 952 000,00 грн, які накладені на відповідача рішенням Адміністративної колегії Відділення від 06.08.2020 №63/72-р/к та пені у розмірі 952 000,00 грн, нараховану позивачем, у зв`язку із несплатою зазначеного штрафу.

Ухвалою суду від 15.01.2024 відкрито провадження у справі; визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 14.02.2024 о 10:30.

Протокольною ухвалою від 14.02.2024 відкладено підготовче засідання на 06.03.2024 о 10:30.

Протокольною ухвалою від 06.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2024 о 10:00.

Представник позивача у судове засідання 27.03.2024 не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 120, 121 ГПК України.

Разом з тим, 05.03.2024 позивачем до суду було подано клопотання (вх.6099), в якому позивач, зокрема, просив суд розглянути справу за його відсутністю.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 27.03.2024 не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст. 120, 121 ГПК України. При цьому слід зазначити, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.01.2024 була отримана відповідачем 18.01.2024 про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення 000565.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за наслідком розгляду матеріалів справи №1-01-41/2017 було прийнято рішення від 06.08.2020 року № 63/72-р/к (далі- Рішення № 63/72-р/к ), яким, зокрема, визнано вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрансагенство» (далі - відповідач) порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

За вказанепорушення, на Відповідача накладено штрафи у загальному розмірі 952 000,00 грн.

Відповідно до ч. Зст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Копію Рішення було надіслано Відповідачу з повідомленням Відділення від 10.08.2020 №63-02/3364, яке було повернуто із відділення Укрпошти з відміткою "за закінченням терміну зберігання" 21.09.2020.

Інформацію про прийняте Рішення було оприлюднено в офіційному друкованому органі - газеті «Урядовий кур`єр» від 31.12.2020 № 254 (6868).

Таким чином, як вказує позивач, Рішення вважається врученим Відповідачу 11.01.2021

Позивач зазначає, щострок сплати штрафу, накладеного Рішенням, закінчився 12.03.2021.

Відповідно до частини восьмої статті 56 Закону, протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідач Рішення у судовому порядку не оскаржував.

Відповідно до ч. 5ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

За ствердженнями позивача, станом на день подання позовної заяви Відділення не отримувало від Відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням № 63/72-р/к та нарахованої пені, що зумовило звернення до Господарського суду з позовом про стягнення штрафу у сукупному розмірі 952 000,00 грн. та пені у розмірі 952 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 15 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положеньст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цимЗаконом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно дост. 3 цього Законуосновним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання передзакономта пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Відповідно до п. 7 ч. 5ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно дост. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбаченузакономвідповідальність.

Відповідно дост. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Згідно зіст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції"розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Положеннямист. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції"передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що копія Рішення з повідомленням Відділення від 10.08.2020 №63-02/3364 були направлені поштовим відправленням №7900061971021, яке повернуто із відділення Укрпошти з відміткою "за закінченням терміну зберігання" 21.09.2020.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Інформацію про прийняте Рішення було оприлюднено в офіційному друкованому органі - газеті України «Урядовий кур`єр» від 31.12.2020 № 254 (6868).

Таким чином, Рішення вважається врученим Відповідачу 11.01.2021.

Згідно до ч. 2, 3ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, накладений на відповідача штраф підлягав оплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення, а документи, що підтверджують оплату штрафу, протягом п`яти днів з дня оплати штрафу мали бути надіслані до територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно дост. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як з`ясовано судом, у встановленийст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"строк зазначенерішення №63/72-р/к від 06.08.2020 року не було оскарженоТовариством з обмеженою відповідальністю "Автотрансагенство"до господарського суду. Відтак, вищевказане рішення є чинним, а тому відповідно до ч. 2ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"є обов`язковим до виконання.

Поряд з наведеним судом встановлено, що накладений на відповідача штраф останнім в добровільному порядку не сплачено. Вказані обставини відповідачем не спростовано, відповідні докази сплати штрафу в матеріалах справи відсутні. З огляду на вказане та враховуючи відсутність доказів оскарження відповідачем рішення Адміністративної колегії Відділення №63/72-р/к від 06.08.2020 року та сплив строку -на таке оскарження, а також нездійснення відповідачем оплати штрафу, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у сукупному розмірі 952 000 грн., оплату якого мало бути здійснено у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Так, оскільки рішення про накладення штрафу вважається врученим відповідачу 11.01.2021, відповідно встановлений ч. 3ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"двомісячний строк на оплату штрафу сплинув 12.03.2021.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків сплати штрафу, позивач просить суд стягнути з відповідача 952 000 грн., пені, нарахованої за період з 13.03.2021 по 18.05.2021, на підставі ч.5 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції, за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що оскільки розмір пені, нарахованої за вказаний період складає 956 760 грн., у той час як в силу вимог ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, останнім заявлено вимогу про стягнення пені в межах розміру штрафу, накладеного вищезазначеним рішенням, що становить 952 000 грн.

Таким чином, враховуючи, що розрахунок пені, наявний в матеріалах справи, є вірним, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 952 000 грн пені.

Частиною 7ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Приписами ч.9ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"передбачено, що суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

За таких обставин, враховуючи, що станом на день вирішення спору в суді штраф відповідачем не сплачений, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у сукупному розмірі 952 000 та 952 000 грн. пені є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 1ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3статті 74 ГПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуальногозаконуспрямовані на реалізаціюстатті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 28 560 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансагенство" (61089, м.Харків, проспект Індустріальний, буд.3, код ЄДРПОУ 32438954) на користь Державного бюджету України штрафи у сукупному розмірі 952 000,00 грн. і пеню у розмірі 952 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансагенство" (61089, м.Харків, проспект Індустріальний, буд.3, код ЄДРПОУ 32438954) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79000, м. Львів, вул. Коперника, 4, код ЄДРПОУ 20812013) судовий збір у розмірі 28 560,00 грн.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "01" квітня 2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне