Рішення

від 27.03.2024 по справі 924/7/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2024 р. Справа № 924/7/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Загроцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка

в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1. відділ освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради, м. Ізяслав, Шепетівського району, Хмельницької області 2. Ізяславська міська рада, м. Ізяслав, Шепетівського району, Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький

про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення безпідставно набутих коштів

представники сторін:

від прокуратури: Лежнін І.О. згідно посвідчення від 01.03.2023р.

від позивачів 1,2: не з`явилися

від відповідача : Кукуріка Н.М. згідно довіреності( в режимі відеоконференції),

встановив:

перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради, м. Ізяслав, Шепетівського району, Хмельницької області та Ізяславської міської ради, м. Ізяслав, Шепетівського району, Хмельницької області звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Хмельницькенергозбут, м. Хмельницький, в якому просить визнати недійсною додаткову угоду №1 від 27.01.2022р. до договору №20601230/30 від 26.01.2022, укладену між ТОВ "Хмельницькенергозбут" та відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради; стягнути з відповідача на користь відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради кошти в сумі 95584,69 грн., перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов договору №20601230/30 від 26.01.2022.

Обґрунтовуючи позов, прокурор, зокрема, зазначив, що додатковою угоду №1 від 27.01.2022р. до договору №20601230/30 від 26.01.2022р. підвищено ціну за одиницю електричної енергії, починаючи з дати укладання основного договору та при цьому зменшено обсяг постачання електричної енергії. В якості підстави укладення зазначеної угоди безпідставно, як вважає прокурор, вказано п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі (зміну регульованих цін (тарифів)) на підставі постанов НКРЕКП, які набрали чинності 01.01.2022р. Додаткова угода №1 від 27.01.2022р., якою внесено зміни до істотних умов основного договору, укладена з порушенням законодавства про публічні закупівлі, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про ринок електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 (ПРРЕЕ), якими сторони керувалися при укладанні договору, а тому вона підлягає визнанню недійсною як така, що суперечить вимогам ч.ч.1,5 ст. 203 ЦК України.

Крім того, в порушення ст. ст. 526, 530, 629 ЦК України постачальником допущено неналежне виконання умов договору, як наслідок, замовником на користь ТОВ "Хмельницькенергозбут" безпідставно та зайво перераховано кошти у сумі 95584,69 гривень. Визнання недійсною додаткової угод до договору (якщо таке буде встановлено судом) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними. Тому отримана відповідачем оплата за товар, який не був поставлений ним, підлягає стягненню на підставі ч. 1 ст.670 ЦК України відзначено прокурором.

Представник позивача 1 для участі в судовому засіданні не з`явився, причин неявки суду не повідомив, письмової позиції не подав.

Позивача 2 у заяві, сформованій через систему «Електронний суд» 19.02.2024р., просить розглянути справу без участі представника; позов підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає. Повідомив, що відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради на веб-порталі уповноваженого органу було оприлюднено відомості про проведення відкритих торгів із закупівлі електричної енергії ( ідентифікатор закупівлі UA-2021-12-20-007631-b). Відповідачем за допомогою електронної системи було подано тендерну пропозицію відповідно до вимог тендерної документації про проведення відкритих торгів за UA-2021-12-20-007631-b про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія. Згідно протоколу №17 уповноваженої особи про розгляд тендерної пропозиції на закупівлю від 12.01.2022 ТОВ Хмельницькенергозбут визнано переможцем торгів та прийнято рішення укласти договір. Зауважив, що договір про закупівлю має укладатися на умовах, зокрема тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, яка має відповідати вимогам тендерної документації, у тому числі умовам, передбаченим проектом договору про закупівлю.

26.01.2022 між відповідачем та відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської було укладено договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №20601230, додатком №1 до якого (Комерційна пропозиція Постачальника) визначено: ціну за одиницю товару 4,26442 грн без ПДВ; у відповідності до п. 5.3 Договору тариф на передачу електричної енергії, що включений в ціну за одиницю Товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі згідно якої укладено цей договір затверджено постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020, та становить 0,29393 грн без ПДВ; у відповідності до п. 5.4 Договору тариф на розподіл електричної енергії, що включений в ціну за одиницю Товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі згідно якої укладено цей договір затверджено постановою НКРЕКП № 2381 від 09.12.2020, та становить 1,12143 грн без ПДВ.

27.01.22 сторони договору про закупівлю за взаємною згодою уклали додаткову угоду №1 до договору, виклавши додаток 1 до договору в новій редакції, за якою: базова ціна товару без ПДВ з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електроенергії становить 4,45912 грн. без ПДВ; тариф на передачу електроенергії, який включений в ціну за одиницю товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі згідно якої укладено цей договір затверджено постановою НКРЕКП номер 2454 від 01.12.21 та становить 0,34564 грн. без ПДВ; тариф на розподіл електроенергії, що включений в ціну за одиницю товару, затверджено постановою НКРЕКП номер 2611 від 17.12.21 та становить 1, 26442 грн. без ПДВ.; обсяг 631187 кВт. год.

За таких обставин договір укладено за цінами, що діяли на момент подання тендерної пропозиції та проведення аукціону, а також відповідно до тендерної документації. Додаткова угода не суперечить вимогам закону і укладеного договору.

Оскільки, як вважає відповідач, вимоги про недійсність додаткової угоди необґрунтовані, стягнення 95584,69 грн. заявлено також безпідставно.

Присутні представники учасників процесу в засіданні підтримали доводи, викладені у заявах по суті справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

20.12.2021р. у електронній системі публічних закупівель «Прозорро» за ідентифікатором UA-2021-12-20-007631-b відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії.

Відповідно до протоколу № 17 від 12.01.2022р. повноваженої особи відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради про розгляд тендерної пропозиції на закупівлю «Електрична енергія «ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія»» та прийняття рішення про намір укласти договір ТОВ «Хмельницькенергозбут» визнано переможцем, тендерна пропозиція якого була найбільш економічно вигідною та відповідає кваліфікаційним критеріям, визначених замовником.

26.01.2022р. між відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради (споживачем) та ТОВ «Хмельницькенергозбут» (постачальником) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №20601230/30.

Згідно з п. 1.2 договору його умови розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (ПРРЕЕ).

У п. 1.4 договору сторони, керуючись п. 3.2.6 ПРРЕЕ, дійшли взаємної згоди на укладання Договору на умовах, відмінних від публічної комерційної пропозиції Постачальника. Цей Договір укладено у вигляді єдиного письмового документу на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції Постачальника, поданої згідно процедури закупівлі (ідентифікатор процедури UA-2021-12-20-007631-b).

Відповідно до п.2.1. договору постачальник продає споживачу із 01.01.2022 до 31.12.2022 товар код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Ціна цього Договору становить 3377419,99 грн, в т.ч. ПДВ 562903,33 грн. (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.2 договору ціна за одиницю Товару визначається у додатку №1 до Договору Комерційна пропозиція Постачальника.

Ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з передачі електричної енергії визначено в Додатку № 1 до договору (п. 5.3 договору).

Відповідно до п.5.5 договору сторони домовилися, що фактична ціна поставки визначається щомісяця (розрахунковий період) та змінюється порівняно з базовою ціною шляхом внесення змін до договору у письмовій формі, а саме шляхом підписання актів приймання-передачі товару згідно п. 5.14. договору. У разі зміни складової ціни товару - тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП, зміна умов договору щодо ціни за одиницю товару в частині тарифу здійснюється шляхом укладання та підписання сторонами додаткової угоди до договору, згідно п. 5.8. договору.

Згідно п.5.8 договору, на виконання п.7 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовилися, що зміна умов цього договору допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме, у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару за цим договором.

У випадку зміни тарифу на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії постановою НКРЕКП або рішенням іншого уповноваженого органу влади, сторони вносять відповідні зміни в додаток №1 до договору, шляхом укладення додаткової угоди до договору та викладенням додатку №1 в новій редакції (п.5.8.1. договору).

Згідно з п. 13.6. договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених умовами цього договору з урахуванням вимог ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі.

Визнання недійсним окремого положення договору не тягне за собою визнання недійним цього договору в цілому (п. 13.7 договору).

Невід`ємною частиною цього договору є: Додаток №1 - Комерційна пропозиція Постачальника; Додаток №2 - Заявка на постачання електричної енергії Споживачу; Додаток №3 - Примірна форма Акту приймання-передачі електричної енергії.

У додатку №1 до договору - Комерційна пропозиція постачальника сторони погодили: кількість електричної енергії 660000 кВт/год; ціну товару без ПДВ, без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл за кВт/год 2,84906грн; тариф на передачу, без ПДВ - 0,29393 грн, тариф на розподіл, без ПДВ 1,12143 грн, базову ціну товару, без ПДВ, з тарифом на передачу та тарифом на розподіл 4,26442 грн.

27.01.2022р., із посиланням на п.7 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі між сторонами укладено додаткову угоду №1, у п.1 якої зазначено, що у зв`язку із постановою НКРЕП №2454 від 01.12.2021р. Про встановлення тарифів на послуги з передачі електричної енергії на 2022 рік та його зростанням з 0,29393 грн/кВт*год без ПДВ до 0,34564 грн/кВт*год. без ПДВ сторони вирішили додаток №1 до договору №20601230 від 26.01.2022р. викласти у новій редакції. Додаткова угода та договору розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами.

Згідно додатку №1 до додаткової угоди №1 до договору у зв`язку із збільшенням сторонами тарифу на передачу електричної енергії, базова ціна за одиницю товару становить 4,45912 грн/кВт*год без ПДВ, а обсяг поставки товару зменшено до 631187 кВт/год.

Листами від 10.11.2023р. прокурор звернувся до позивачів де просив повідомити чи вживатимуться заходи представницького характеру з метою захисту інтересів держави.

Відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради згідно листа № 1084/01-14 від 17.10.2023 повідомлено, що заходи представницького характеру шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення з ТОВ «Хмельницькенергозбут» надмірно сплачених коштів за договором №20601230/30 від 26.01.2022, не вживались та вживатися не будуть.

Також, Ізяславська міська рада повідомила окружну прокуратуру листом № 2882/03-14 від 24.10.2023 про те, що міською радою не вживались та не вживатимуться заходи до звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, вищевказаними органами належних та дієвих заходів щодо усунення порушень закону шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою не вжито, що надає підстави для звернення з цим позовом прокурору.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Як зазначає прокурор, в даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що внаслідок укладення відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради та відповідачем спірної додаткової угоди до договору штучно створено передумови для подальшого нераціонального та неефективного використання коштів місцевого бюджету, та грубо порушено вимоги, встановлені Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ст. 2 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Частинами 1, 4 ст. 61 вказаного Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

З матеріалів справи вбачається, що процедура закупівлі електричної енергії, за результатами проведення якої був укладений договір №1 про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2022р., здійснювалась за рахунок коштів місцевого бюджету.

Саме на Ізяславську міську раду покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів бюджету, залучених до проведення цієї закупівлі, а тому остання в даному випадку підлягає визнанню органом, уповноваженим на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) в розумінні Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, враховуючи, що внаслідок укладення оспорюваної додаткової угоди зменшено обсяги електричної енергії, що підлягала постачанню замовнику, а грошова сума за товар, якого не вистачає відповідно до статті 670 ЦК України має бути повернута саме покупцю, яким у даному випадку є відділ освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради, останній також підлягає визнанню особою, уповноваженою на звернення до суду з такою позовною заявою.

Органи місцевого самоврядування, основою функцією яких є публічне управління, у переважній більшості випадків, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації повноважень, віднесених до їх компетенції, а делегують відповідні владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів створеним (заснованим) ними підприємствам, установам, закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів.

Таким чином, відділ освіти, молоді і спорту Ізяславської міської ради реалізуючи делеговані їй органом місцевого самоврядування повноваження розпорядника бюджетних коштів, виступає суб`єктом владних повноважень при здійсненні делегованих публічно-владних управлінських функцій та є органом, що в розумінні статті 23 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Враховуючи зміст звернень прокурора від 10.11.2023р. до позивачів, судом береться до уваги, що оскільки позивачі самостійно не звернулись до суду, то листом від 18.12.2023р. перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до позивачів з повідомленнями про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Отже, матеріали справи свідчать, що позивачами протягом розумного строку не були вжиті заходи для усунення порушення інтересів держави, зокрема, останні самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави. Також позивачі не оскаржили наявність підстав для представництва, як це визначено у ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Стаття 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначає, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

З огляду на зазначене, якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Вказані правові висновки не суперечать тим, які містяться в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі №705/3876/18 (провадження №61-697св20), від 19 серпня 2020 року в справі №639/6295/16-ц (провадження №61-36683св18), від 14 липня 2020 року в справі №686/23977/18 (провадження №61-17715св19), від 08 липня 2020 року в справі №612/808/18 (провадження №61-15537св19).

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Судом звертається увага на те, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак, за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019р. у справі № 910/7122/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Суд звертає увагу, що прокурором подано позовну заяву лише до однієї із сторін оспорюваного правочину ТОВ «Хмельницькенергозбут».

Пред`явлення позовної заяви лише до однієї зі сторін оспорюваного правочну не відповідає викладеним у пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 висновкам про те, що: 1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав; 2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору (яке відсутнє у даній справі) здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Враховуючи вищенаведене, оскільки твердження прокурора щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсною додаткову угоду №1 від 27.01.2022р. до договору №20601230/30 від 26.01.2022, укладену між ТОВ "Хмельницькенергозбут" та відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради (пред`явлених лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину- ТОВ "Хмельницькенергозбут"), не відповідає викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 висновкам, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсною додаткової угоди №1 від 27.01.2022р. до договору №20601230/30 від 26.01.2022.

Крім того, судом відзначається, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Однак, зважаючи на те, що позовна вимога про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 27.01.2022р. до договору №20601230/30 від 26.01.2022, укладеної між ТОВ "Хмельницькенергозбут" та відділом освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради, не підлягає задоволенню, позовна вимога про стягнення з ТОВ "Хмельницькенергозбут" на користь відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради 95584,69 грн., безпідставно перерахованих за договором №20601230/30 від 26.01.2022р., також не підлягає задоволенню, враховуючи сплату цих коштів відповідачеві на підставі вищевказаної додаткової угоди, яка є чинною.

Суд приймає до уваги, що у справі Трофимчук проти України Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Руїс Торіха проти Іспанії).

Судові витрати у справі покладаються на прокуратуру відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

СуддяЮ.В. Гладюк

Повний текст рішення складено 01.04.2024р.

Віддрук. 1 примірника: 1 - до справи

Прокуратурі, позивачам, відповідачу рішення надіслати в кабінети ЕС.