Рішення

від 01.04.2024 по справі 927/1707/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1707/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-Продресурс-2009,

код ЄДРПОУ 36437535, вул. Заводська,1, м. Суми, 40010

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР ЕНЕРДЖІ,

код ЄДРПОУ 39907675, вул. Костюк Г., буд. 22, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300

про стягнення 318 249,43 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Суми-Продресурс-2009 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР ЕНЕРДЖІ про стягнення 299 842,61 грн основного боргу, 10 569,84 грн інфляційних нарахувань, 7836,98 грн 3 % річних.

Процесуальні дії у справі.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області для розгляду справи №927/1707/23 було визначено суддю Демидову М.О.

Ухвалою суду від 26.12.2023 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме: відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами; - позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами.

Ухвала суду від 26.12.2023 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 26.12.2023 о 17:55, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області № 02-01/16/24 від 29.01.2024, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидової М.О., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/1707/23.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області для розгляду справи визначено суддю Шморгуна В. В.

Ухвалою суду від 30.01.2024 прийнято справу №927/1707/23 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі зі стадії відкриття провадження у справі; звернуто увагу сторін на те, що обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами ЄСІТС, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвала суду від 30.01.2024 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 31.01.2024 о 16:49, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідач, в установлений судом строк, через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву від 10.01.2024, але доказів направлення його позивачу суду не надав.

15.02.2024, на електронну адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення від 14.02.2024, підписані ЕЦП.

Як вбачається зі змісту вказаних додаткових пояснень, вони за своєю суттю є відповіддю на відзив, оскільки містять заперечення на позицію відповідача та посилання на норми права в обґрунтування позовних вимог.

Оскільки позивач направив до суду відповідь на відзив, зазначене свідчить про отримання ним відзиву на позовну заяву.

Щодо поданих позивачем додаткових пояснень, розцінених судом як відповідь на відзив, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Суми-Продресурс-2009 має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС.

Відповідно до ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом.

Отже, у разі реєстрації офіційної електронної адреси в ЄСІТС учасник справи може вчинити процесуальну дію в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.

У даній ситуації законодавець чітко визначив, що направлення документів до суду та іншим учасникам справи має відбуватись лише у два способи: - або у паперовому виді засобами поштового зв`язку; - або в електронній формі за допомогою ЄСІТС.

Ці норми мають імперативний характер і не допускають їх розширеному тлумаченню, зокрема, направлення відповідних документів через електронну пошту.

Однак позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Суми-Продресурс-2009, який має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, направив додаткові пояснення від 14.02.2024 в електронній формі не за допомогою ЄСІТС, а використав для цього власну електронну пошту з накладенням власного кваліфікованого електронного підпису.

При цьому у паперовому вигляді такі додаткові пояснення від позивача до суду не надходили.

Таким чином, позивачем не дотримано порядку подання документів в електронній формі з використанням власного кваліфікованого електронного підпису.

Частиною 3 ст. 166 ГПК України визначено, що до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою-шостою статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 165 ГПК України копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

До відзиву додаються документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу (п.2 ч.6 ст. 166 ГПК України).

У порушення зазначених вимог позивачем не надано документів, які підтверджують направлення відповідачу додаткових пояснень, розцінених судом як відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що додаткові пояснення позивача від 14.02.2024, розцінені судом як відповідь на відзив, підлягають поверненню без розгляду.

Оскільки додаткові пояснення надійшли до суду електронною поштою, їх роздруківка залишається в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано несплатою відповідачем заборгованості за поставлений за видатковими накладними товар.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує факт часткової оплати поставленого товару у розмірі 1 100 000,00 грн, проте, посилаючись на відсутність письмового договору поставки, наголошує на неможливості визначити строк виконання зобов?язання з оплати. Оскільки відповідно до ст. 530 ЦК України позивачем не направлено вимоги про оплату товару, тому порушення прав позивача, в тому числі прострочення зобов?язання з оплати, не відбулося. Також відповідач вважає завищеними та такими, які не відповідають складності справи заявлені позивачем витрати на професійну правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн, посилаючись на те, що при визначенні відшкодування витрат за правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності та розумності їх розміру. Додатково відповідач зазначив, що очікує понести судові витрати у розмірі 10 000,00 грн на правничу допомогу.

Належно оформленої відповіді на відзив від позивача у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

У позовній заяві позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Суми-Продресурс-2009 зазначає про те, що у січні 2023 року ним було здійснено поставку товару відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю КЛІАР ЕНЕРДЖІ на підставі видаткових накладних: №47/3 від 24.01.2023 на суму 80 132,00 грн, №47/2 від 23.01.2023 на суму 79 396,00 грн, №47/5 від 26.01.2023 на суму 80 668,00 грн, №47/4 від 25.01.2023 на суму 80 776,00 грн, №79/2 від 30.01.2023 на суму 79 396,00 грн, №79/1 від 27.01.2023 на суму 79 028,00 грн, №79/4 від 31.01.2023 на суму 80 776,00 грн, №79/3 від 30.01.2023 на суму 80 132,00 грн, №84/1 від 30.01.2023 на суму 80 132,35 грн, №79/5 від 31.01.2023 на суму 80 668,00 грн, №84/3 від 30.01.2023 на суму 78 844,34 грн, №84/2 від 30.01.2023 на суму 80 132,35 грн, №85/1 від 31.01.2023 на суму 60 812,27 грн, №84/4 від 30.01.2023 на суму 60 812,27 грн, №85/3 від 31.01.2023 на суму 79 948,34 грн, №85/2 від 31.01.2023 на суму 80 132,35 грн, №85/4 від 31.01.2023 на суму 79 028,34 грн, №47/1 від 20.01.2023 на суму 79 028,00 грн, які містять підписи сторін (постачальника та отримувача) та відтиски їх печаток (а.с.11-20).

Загальна вартість поставленого товару складає 1 399 842,61 грн.

Відповідач за поставлений товар сплатив 1 100 000,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки з рахунку за період 02.01.2023 до 20.06.2023 (а.с.10).

Крім того, позивачем нараховано та пред?явлено до стягнення 10 569,84 грн інфляційних нарахувань за період з 31.01.2023 по 14.12.2023 та 7836,98 грн 3 % річних за період з 31.01.2023 по 14.12.2023.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи з приписів ст. 202, ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині першій цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 ст. 184 Господарського кодексу передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Суми-Продресурс-2009 (позивачем) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю КЛІАР ЕНЕРДЖІ (відповідачу) товар на підставі видаткових накладних: №47/3 від 24.01.2023 на суму 80 132,00 грн, №47/2 від 23.01.2023 на суму 79 396,00 грн, №47/5 від 26.01.2023 на суму 80 668,00 грн, №47/4 від 25.01.2023 на суму 80 776,00 грн, №79/2 від 30.01.2023 на суму 79 396,00 грн, №79/1 від 27.01.2023 на суму 79 028,00 грн, №79/4 від 31.01.2023 на суму 80 776,00 грн, №79/3 від 30.01.2023 на суму 80 132,00 грн, №84/1 від 30.01.2023 на суму 80 132,35 грн, №79/5 від 31.01.2023 на суму 80 668,00 грн, №84/3 від 30.01.2023 на суму 78 844,34 грн, №84/2 від 30.01.2023 на суму 80 132,35 грн, №85/1 від 31.01.2023 на суму 60 812,27 грн, №84/4 від 30.01.2023 на суму 60 812,27 грн, №85/3 від 31.01.2023 на суму 79 948,34 грн, №85/2 від 31.01.2023 на суму 80 132,35 грн, №85/4 від 31.01.2023 на суму 79 028,34 грн, №47/1 від 20.01.2023 на суму 79 028,00 грн, підписаних сторонами та скріпленими їх печатками, на загальну суму 1 399 842,61 грн.

Заперечень щодо факту отримання товару від відповідача до суду не надходило.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджуються обставини щодо передачі позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем, виходячи із приписів ст.202 ЦК України, суд доходить висновку, що сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

Єдиний письмовий договір на передачу товару між сторонами не укладався.

З аналізу правовідносин, які виникли між сторонами вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638, 655 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем.

Виходячи з приписів ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання покупцем та скріплення печаткою видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги, що строк оплати відповідачем отриманого ним товару по спірним видатковим накладним сторонами визначено не було і зазначені накладні є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому, відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання по спірних накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Зазначене спростовує доводи відповідача про необхідність направлення вимоги про оплату товару в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України з метою визначення строку виконання зобов?язання з оплати, а також заперечення відповідача про те, що строк оплати поставленого товару не настав.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 1 100 000,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки з рахунку за період 02.01.2023 до 20.06.2023, а також визнається відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 299 842,61 грн.

Доказів оплати отриманого товару у повному обсязі відповідач суду не надав.

Оскільки відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив повну вартість отриманого товару, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 299 842,61 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 7836,98 грн 3 % річних за період з 31.01.2023 по 14.12.2023 та 10 569,84 грн інфляційних нарахувань за період з 31.01.2023 по 14.12.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про їх правомірне нарахування.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі судовий збір у розмірі 4773,74 грн покладається на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1,3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як зазначено у ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач зазначає, що попередня (орієнтовна) сума витрат на професійну правничу допомогу складає 30 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов вважає завищеними та такими, які не відповідають складності справи заявлені позивачем витрати на професійну правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн, посилаючись на те, що при визначенні відшкодування витрат за правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності та розумності їх розміру.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До матеріалів справи позивачем додано лише копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ №000478 від 27.07.2017, виданого адвокату Сивенку В.М. та копію ордеру серія ВМ №1044365, виданого адвокатом Сивенком В.М. Товариству з обмеженою відповідальністю Суми-Продресурс-2009.

Позивач не надав суду договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного з адвокатом, а також інших належних доказів фактичного надання адвокатом послуг з правничої допомоги у цій справі до ухвалення рішення суду.

Відповідної заяви про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду матеріали справи також не містять.

Відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у суду відсутні.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 124, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР ЕНЕРДЖІ (код ЄДРПОУ 39907675, вул. Костюк Г., буд. 22, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-Продресурс-2009 (код ЄДРПОУ 36437535, вул. Заводська,1, м. Суми, 40010) 299 842,61 грн основного боргу, 10 569,84 грн інфляційних нарахувань, 7836,98 грн 3 % річних та 4773,74 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун