Рішення

від 20.03.2024 по справі 283/2106/22

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/2106/22

Провадження №2/283/13/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2024 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Рябченко І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника органу опіки та піклування виконавчого комітету

Малинської міської ради - Суханової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкування з нею,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 в якому просив визначити наступні способи участі його у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3-8):

- щотижневі побачення з сином кожної п?ятниці, суботи та неділі за місцем проживання позивача по АДРЕСА_1 , починаючи з 14 години п?ятниці до 21 години неділі без присутності матері;

- побачення щороку 16 лютого та 16 квітня (дні народження сина та батька) з 16 до 20 годиниперебування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності матері ОСОБА_3 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, з 17 години 30 хвилин кожної першої та третьої п?ятниці поточного місяця до 18 години кожної першої та третьої неділі поточного місяця;

- надати ОСОБА_1 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в день народження ОСОБА_1 (16 квітня) з 16 до 20 години без присутності матері ОСОБА_3 ;

- спільний відпочинок цілодобово з 01 по 07 січня без присутності матері ОСОБА_3 ;

- спільний відпочинок цілодобово з 01 по 20 липня без присутності матері ОСОБА_3 .

Пізніше позивач змінив свої позовні вимоги та просить визначити наступні способи його участі у спілкування та вихованні сина (а.с. 131-132):

- раз на два тижні у вихідні дні з 17.30 п?ятниці до 21 години неділі на території місця проживання батька по АДРЕСА_1 без присутності матері;

- щорічно у день народження батька (16 квітня) з 16 до 20 години без присутності матері;

- спільний відпочинок цілодобово батька з сином з 01 по 07 січня без присутності матері;

- спільний відпочинок цілодобово батька з сином 01 по 20 липня без присутності матері.

В судовому засіданні позивач і його представник позов підтримали та пояснили, що позивач та відповідач є батьками сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . До 2022 року позивач та відповідач проживали однією сім?єю у квартирі позивача АДРЕСА_2 . У 2021 році, коли син пішов до школи, між сторонами стали виникати непорозуміння з приводу його виховання. Відповідач не давала позивачу можливості виховувати сина, робити з ним уроки та привчати до порядку. Навесні 2022 року відповідач разом з сином переїхала проживати в інше місце. З тих пір позивач не має можливості спілкуватись з сином та приймати участь у його вихованні, хоча права та обов?язки батьків по відношенню до дітей є рівними.

За таких обставин просять позов задовольнити.

Відповідач і її представник позов не визнали та пояснили, що відповідач дійсно проживала у квартирі позивача АДРЕСА_2 разом з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2021 році відносини відповідача з позивачем почали погіршуватись, а з початком війни відповідач з 24.02.2022 року по кінець березня 2022 року проживала з сином у підвалі будинку. Виїхати у безпечне місце відповідач не могла, оскільки позивач забрав свідоцтво про народження сина. 30.03.2022 року відповідач з сином повернулась у квартиру позивача, однак позивач почав погрожувати їй застосуванням фізичної сили та не віддавав сина. Згодом позивач замінив замки на вхідних дверях квартири і відповідач змушена була шукати інше житло в м. Києві. Вважає, що через зловживанням позивачем алкогольними напоями та його агресивну поведінку, побачення дитини з батьком без присутності матері буде суперечити інтересам дитини. Крім того запропонований позивачем графік побачень з дитиною є явно непропорційним для спілкування матері з дитиною, а також дитини з друзями. За таких обставин просить в задоволенні позову відмовити.

Представник органу опіки та піклування вважає за необхідне встановити такий порядок участі позивача у спілкуванні з сином та його вихованні, який передбачений висновком органу опіки та піклування. Спілкування позивача з сином повинно відбуватись без присутності відповідача, оскільки між сторонами склались неприязні відносини.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків у справі, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 (а.с. 10). Його батьками є ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_3 (відповідач). У своїй власності позивач має однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 11).

Згідно довідки та службової характеристики позивач працює на посаді старшого водія автотранспортних засобів 54 державного пожежно-рятувального посту 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Київській області (а.с. 12, 13). За період роботи зарекомендував себе з позитивної сторони. Дисциплінований, ініціативний та працелюбний співробітник. До виконання службових обов?язків ставиться сумлінно та з відповідальністю і т.д. Тобто, має позитивну характеристику.

Однак позивач, під час спільного проживання з відповідачем, 08.12.2021 року, перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно відповідача, а саме: ображав останню словесно, провокував конфлікт. Своїми діями позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 1732 КУпАП, що підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення № 761/164/22 (а.с. 44-45).

В подальшому сторони не змогли дійти згоди стосовно способу участі позивача у спілкуванні та вихованні сина, а тому позивач неодноразово звертався з відповідною заявою до Служи у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (а.с. 14, 59-60, 62). Однак ці звернення вирішені не були. Врешті-решт відносини між сторонами погіршились і відповідач взагалі перестала реагувати на прохання позивача надати йому можливість спілкуватись з сином, що підтверджується перепискою між сторонами за допомогою мобільного телефону (а.с. 75-95) та характеристикою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на день видачі характеристики навчався у 2 класі спеціалізованої школи № 82 Шевченківського району м. Києва (а.с. 18). Зокрема в характеристиці вказано, що сторони цікавляться навчанням і вихованням сина та тримають постійний контакт з вчителем. У першому класі приводили до школи та забирали зі школи ОСОБА_5 обоє батьків. У цьому році приводить та забирає дитину тільки мати.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано наявність у позивача права на особисте спілкування з дитиною, передбачене положеннями частини другої статті 157 СК України, не доведено неспроможність батька спілкуватися та доглядати за сином самостійно, що могло б перешкоджати нормальному його розвитку.

За таких обставин суд вважає за необхідне визначити способи участі позивача у спілкуванні з сином та його вихованні.

Орган опіки та піклування у своєму висновку вважає за доцільне визначити наступний порядок участі позивача у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 51-52):

-раз на два тижні у вихідні дні з 14 години п?ятниці до 21 години неділі на території місця проживання батька без присутності матері;

-щорічно у день народження батька (16 квітня) з 16 години до 20 години без присутності матері;

-спільний відпочинок батька з сином з 01 січня по 07 січня без присутності матері;

-спільний відпочинок цілодобово батька з сином з 01 липня по 20 липня без присутності матері.

Приймаючи такий висновок, орган опіки та піклування врахував, що позивач має постійне місце роботи та бажає приймати участь у вихованні сина. В квартирі позивача створені належні умови для проживання та навчання сина. Жодних обставин, які б давали підстави вважати, що позивач може негативно вплинути на дитину, не встановлено.

Суд в загальному погоджується з таким порядком, оскільки позивач дійсно має власне житло в якому в якому забезпечені всі умови для проживання сина, що підтверджується актом обстеження умов проживання, який складений службою у справах дітей та сім?ї Шевченківської райдержадміністрації (а.с. 53-54). Крім того позивач має постійне місце роботи та отримує стабільний дохід, про що зазначено у довідці про доходи (а.с. 172), а також має позитивну характеристику (а.с. 12). До того ж позивач бажає спілкуватись з сином та приймати участь у його вихованні. Дані обставини підтверджуються Актом оцінки потреб сім?ї, який складений Шевченківським районним в м. Києві центром соціальних служб (а.с. 101-109).

За таких обставин суд вважає, що позивач зможе забезпечити належні умови для проживання сина, а спілкування позивача та сина без присутності матері жодним чином не спричинить негативного впливу на дитину.

Також суд враховує, що між сторонами склались особисті конфліктні стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дитиною, відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні батька з сином, який проживає з нею, а тому побачення батька з дитиною у присутності матері не буде відповідати інтересам дитини, її психоемоційному стану за вказаних обставин, а лише буде провокувати підвищену напругу, тривожність у їх спілкуванні під час таких побачень. Матір`ю дитини не доведено належними та допустимими доказами протипоказань у спілкуванні сина з батьком у її відсутності.

Факт існування особистих конфліктних стосунків між сторонами підтвердити і свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Зокрема свідок ОСОБА_6 показала, що відповідач є її дочкою. Деякий час позивач та відповідач проживали разом і у них народився син. Згодом їх відносини погіршились у зв?язку з тим, що позивач час від часу виганяв її з квартири та зловживав алкогольними напоями. У зв?язку з цим дочка з сином стали проживати окремо.

Свідок ОСОБА_7 показала, що позивача вона не знає, але відповідач розповідала їй, що він стає агресивним коли вживає алкогольні напої. Також свідок показала, що у 2022 році вона разом з відповідачем ховалась у підвалі будинку під час бойових дій біля Києва. Відповідач боялась йди додому до позивача, а одного разу відповідач викликала працівників поліції у зв?язку з агресивною поведінкою позивача.

В той же час свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 любить батька та хотів би з ним спілкуватись.

Свідок ОСОБА_8 показав, що відповідач є його дочкою, однак йому не відомо, щоб позивач ображав свого сина чи відповідача.

Показання свідків, щодо зловживання позивачем алкогольними напоями, жодним чином не підтверджені іншими належними та допустимими доказами, а тому суд вважає їх недоведеними.

Також в судовому засіданні суд заслухав думку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив суду, що він хотів би спілкуватись з батьком, але щоб це відбувалось у присутності матері.

Однак суд не може керуватись лише думкою дитини, а повинен виходити з її інтересів. Враховуючи показання свідків, суд вбачає наявність між сторонами неприязних відносин, які не дозволять повноцінно спілкуватись позивачу з сином в присутності матері.

Також суд, виходячи з інтересів дитини, вважає за необхідне зазначити більш чіткий графік побачень позивача з дитиною, та змінити час побачень, щоб надати можливість зробити необхідні справи після навчального тижня та підготуватись до наступного навчального тижня.

Крім того суд не вважає за необхідне обмежити територію спілкування батька з сином місцем проживання позивача.

За таких обставин суд визначає наступні способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- перебування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності матері ОСОБА_3 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, з 17 години 30 хвилин кожної першої та третьої п?ятниці поточного місяця до 18 години кожної першої та третьої неділі поточного місяця;

- надати ОСОБА_1 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в день народження ОСОБА_1 (16 квітня) з 16 до 20 години без присутності матері ОСОБА_3 ;

- спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 щорічно та цілодобово з 01 по 07 січня без присутності матері ОСОБА_3 ;

- спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 щорічно та цілодобово з 01 по 20 липня без присутності матері ОСОБА_3 .

Суд не вважає такий графік побачень позивача з дитиною явно непропорційним, оскільки позивач має по відношенню до дитини такі ж права, як і відповідач, а відповідно він має право і на спільний відпочинок з дитиною.

Це право позивача цілком залежить від бажання дитини і якщо дитина не захоче проводити спільний відпочинок з позивачем, то позивач на має права діяти всупереч волі дитини. Однак суд повинен забезпечити позивачу можливість реалізувати своє право на спільний відпочинок з дитиною відповідно до ст. 159 СК України. До того ж вік дитини вже дозволяє їй тривалий час перебувати без нагляду матері.

В решті позову суд відмовляє.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 992 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 гривень.

Керуючись ст.ст.217-268Цивільного процесуальногокодексу України,на підставіст.ст.7,141,150,153,155,157-159Сімейного кодексуУкраїни,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визначити способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- перебування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності матері ОСОБА_3 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, з 17 години 30 хвилин кожної першої та третьої п?ятниці поточного місяця до 18 години кожної першої та третьої неділі поточного місяця;

- надати ОСОБА_1 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в день народження ОСОБА_1 (16 квітня) з 16 до 20 години без присутності матері ОСОБА_3 ;

- спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 щорічно та цілодобово з 01 по 07 січня без присутності матері ОСОБА_3 ;

- спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 щорічно та цілодобово з 01 по 20 липня без присутності матері ОСОБА_3 .

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 992 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 29.03.2024 року.

Суддя: А. О. Тимошенко