Рішення

від 01.04.2024 по справі 289/31/24

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/31/24

Номер провадження 2/289/276/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2024 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Мельника О.В., з секретарем судових засідань Галькевич Ю.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_2 ), Межиріцького старостинського округу Житомирського району Житомирської області (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_3 ) про визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 в порядку набувальної давності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що ще до його народження в цьому житловому будинку проживала та була зареєстрована матір позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері він з 27.09.1992 року продовжував проживати у вказаному будинку та як було з`ясовано пізніше право власності на будинок за матір`ю не зареєстровано. Протягом усього часу він здійснював поточний та капітальний ремонт, сплачував комунальні платежі та обробляв прилеглу до будинку земельну ділянку тобто постійно, відкрито і безперервно користується цілим будинком, як власник.

За таких обставин, просить визнати за ним право власності на даний будинок за набувальною давністю.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Подав заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги визнав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Спір щодо визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю регулюється вимогами ст. 344 ЦК України, зокрема відповідно до частини першої, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно до п.п.9,11,13,14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

У своїй постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

У постанові Верховного Суду від 28.04.2020 року № 552/1354/18, постановленій в справі у подібних правовідносинах суд касаційної інстанції зазначив, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

З матеріалів справи встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.09.1973 року виданого Вишевицькою сільською радою Радомишльського району Житомирської області матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого повторно Радомишльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), серії НОМЕР_2 від 15 червня 2021 року, про що зроблено відповідний актовий запис № 5.

Згідно довідки № 266 від 08.07.2021 року виданої виконавчим комітетом Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до запису у по господарській книзі № 1 за 1986-1990 роки належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та не передано в приватну власність. Земельна ділянка надана у користування померлій згідно даних по господарської книги №1.

Згідно довідки № 246 від 31.08.2023 року виданої виконавчим комітетом Вишевицької сільської ради Житомирського району Житомирської області вбачається, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 померлої в цьому житловому будинку, разом з нею проживав та був зареєстрований на день смерті та протягом шести місяців після смерті і проживає по даний час син - ОСОБА_1 , 1973 року народження. З 12.10.1992 року по 06.10.1995 року в даному будинку був зареєстрований і проживав син - ОСОБА_1 , 1970 року народження, невістка - ОСОБА_3 , 1973 року народження. Більше ніхто не проживав та не був зареєстрований на день смерті спадкодавця та потягом шести місяців після смерті разом з спадкодавцем.

Згідно довідки № 247 від 31.08.2023 року виданої виконавчим комітетом Вишевицької сільської ради Житомирського району Житомирської області вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до запису у по господарській книзі № 1 за 1986-1990 роки належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та не передано в приватну власність. Земельна ділянка надана у користування померлій згідно даних по господарської книги №1.

З виписки з погосподарської книги с. Межирічка Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області № 262 від 20.09.2023 року вбачається, що за період 1986 по 1990 рік по господарська книга №1, особовий рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_4 , був головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_4 , та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За період 1991-1995 роки по господарська книга №1, особовий рахунок № НОМЕР_4 ОСОБА_2 , була головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_4 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки № 700 від 25.11.2020 року про наявність (відсутність) зареєстрованого майна виданої КП «Житомирським обласним міжміським БТІ» Житомирської обласної ради вбачається, що згідно наявних даних, що знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи № 290 станом на 31.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_4 право власності на нерухоме майно не зареєстровано.

Згідно інформації № 360699891 від 02.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відомості про реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_4 , відсутні.

Відповідно до Технічного паспорту на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_4 , інвентаризаційна справа № 290, рік побудови зазначено 1970.

З повідомлення Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області № 119/01-16 від 12.03.2024 року слідує, що згідно з даними Спадкового реєстру та алфавітним книгам спадкових справ за 1992-2024 роки спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 Радомишльською державною нотаріальною конторою не заведена.

Вирішуючи питання про застосування норм права суд виходить з наступного.

Зі змісту позовної заяви та доказів наданих позивачем слідує, що він фактично прийняв у спадок після смерті своєї матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . У вказаному будинку позивач постійно проживав на час відкриття спадщини та в подальшому.

Враховуючи зазначені вище положення законодавства, посилання позивача на обґрунтування заявлених вимог в порядку ст.. 344 ЦК України є помилковим.

Так, частинами 1, 3 ст. 5 ЦК України (в редакції 2004 року), передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше й регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом ч.ч. 4, 5 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України (в редакції 2004 року), відносини спадкування регулюються нормами ЦК України (в редакції 2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 6 лютого 2019 року у справі №145/797/15-ц вказала, що у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у томи числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються новим ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 , відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , до даних правовідносин застосовуються положення ЦК УРСР 1963 року в частині спадкового права.

Стаття 525 ЦК УРСР (у редакції 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Стаття 529 ЦК УРСР визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Статтею 549 ЦК УРСР, визначається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що відсутність правовстановлюючих документів є причиною для відмови державної реєстрації права на спадщину. Таке майно можна набути у власність лише в судовому порядку.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред`явити позов про визнання права власності на майно, якщо правовстановлюючі документи відсутні чи були втрачені.

З поданих позивачем доказів вбачається, що позивач до нотаріальної контори не звертався, відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину суду не надано.

За таких обставин, згідно встановлених правовідносин, позивачем обрано неналежний спосіб захисту в порядку ст.. 344, а не 392 ЦК України.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові. Зокрема на цьому зауважує ВП ВС у постанові від 26 січня 2021 року у справа № 522/1528/15-ц, від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22.

Суд не приймає визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання суперечить закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 265, 268, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, Межиріцького старостинського округу Житомирського району Житомирської області про визнання права власності за набувальною давністю- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. В. Мельник