Рішення

від 29.03.2024 по справі 357/3268/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/3268/24

Провадження № 2/357/2242/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 березня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Вальчук М. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на наступні обставини.

16 вересня 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міськвиконкому Київської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис за № 1332. Після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини - ОСОБА_4 .

У шлюбі у них народились діти: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюбні відносини у них не склалися і вже на протязі двох років вони припинили фактичні шлюбні відносини, припинили спільно проживати та вести спільне господарство.

Вважає, що даний шлюб існує формально.

Просила суд розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міськвиконкому Київської області 16 вересня 1995 року, актовий запис № 1332 (а.с. 1-3).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2024 року (а.с. 15) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду судді.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред`явлено позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відповідності до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 року у справі № 263/14171/19.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

28 лютого 2024 року судом здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачів (а.с. 19).

За вх. № 16271 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформаціі про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області відомості щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Згідно отриманої інформації, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.

Ухвалою судді від 29 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 29 березня 2024 року (а.с. 20-21).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася. Надала до суду клопотання, отримане 28 березня 2024 року за вх. № 17879, в якому просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.27-28).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання, отримане 28 березня 2024 року за вх. № 17874, в якому просив справу за позовом ОСОБА_1 до нього про розірвання шлюбу розглядати за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с. 26-27).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).

В свою чергу, позивач та відповідач скористувалися правом, передбаченим в ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 16 вересня 1995 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 Відділом реєстрації актів громадянського Білоцерківського міськвиконкому Київської області, про що 16 числа вересня місяця 1995 року складено відповідний актовий запис № 1332, де прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини ОСОБА_4 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 16 вересня 1995 року Відділом реєстрації актів громадянського Білоцерківського міськвиконкому Київської області (а.с. 29).

Від даного шлюбу подружжя має повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що свідчить наявні в матеріалах справи копіі свідоцтв про народження (а.с. 11-12).

Встановлено, що спільне життя у подружжя не склалося, сім`я фактично розпалася, шлюб існує формально. Подружжя втратило почуття любові та поваги один до одного. Збереження сім`ї неможливе та суперечить інтересам позивача. Спільне господарство ними не ведеться на протязі двох років. Подружжя проживає окремо один від одного.

В свою чергу, позивач просила суд строк на примирення не надавати, оскільки наміру зберегти сім`ю не має.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 1 СК України, завданням Сімейного кодексу України є зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 1 цього Кодексу, завданням Сімейного кодексу України є побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу, та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Частиною 2 статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Частина 2 ст. 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Так, судом досліджено отримані судом клопотання, які надійшли до суду 28 березня 2024 року за вх. № 17874, № 17879, де відповідач ОСОБА_2 заперечень проти позову не має, позов про розірвання шлюбу визнає в повному обсязі та не заперечує проти його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки, спільне життя у подружжя не склалось, шлюб існує формально, сторони сімейного життя не ведуть та шлюбні відносини не підтримують, не пов`язані спільним побутом, тривалий час проживають окремо один від одного, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач визнав вимоги та не заперечує проти розірвання шлюбу, а також сторони просили не надавати їм строк для примирення, суд приходить до висновку, що родина фактично розпалась та її поновлення неможливе, у зв`язку з чим, шлюб необхідно розірвати.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

Так, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 211,21 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією 22 лютого 2024 року ( а. с. 14 ).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню і судові витрати з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч.1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Звертаючись до суду із заявою від 28 березня 2024 року, відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав повністю, до початку розгляду справи по суті.

А отже, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені позивачем при звернені до суду 50 відсотків судових витрат, а саме у сумі 605,60 гривень, а Білоцерківському управлінню Державної казначейської служби України Київської області необхідно повернути ОСОБА_1 50 відсотків судових витрат, а саме у сумі 605,60 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 3, 56, 105, 110-112, 113, 115 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 5, 19, 27 82, 133, 141, 187, 206, 211, 247, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Шлюб зареєстрований 16 вересня 1995 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міськвиконкому, актовий запис за № 1332 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 605,60 гривень ( шістсот п`ять гривень шістдесят копійок ).

Зобов`язати Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області, яке розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого буд. 36, код ЄДРПОУ 38009832, повернути ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 605,60 гривень ( шістсот п`ять гривень шістдесят копійок ), згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.3489408873.1 від 22 лютого 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Повне судове рішення складено 29 березня 2024 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов