Рішення

від 01.04.2024 по справі 927/102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/102/24 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Твій продукт,

вул. Кавказька, 9, кімната 217, м. Рівне, 33013;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Літон оіл,

проспект Перемоги, 62, кімната 207, м. Чернігів, 14000;

предмет спору: про стягнення 6126,82 грн

УСТАНОВИВ:

24.01.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю Твій продукт (далі ТОВ Твій продукт) поданий позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Твій продукт (далі ТОВ Твій продукт) про стягнення 6126,82 грн, з них: 5160,12 грн основного боргу, що виник на підставі договору поставки № 29658-ТП від 12.06.2023 (далі - Договір); 841,08 грн пені, нарахованої за період з 08.08.2023 по 19.01.2024 на підставі п. 8.4. Договору; 69,49 грн 3% річних та 56,13 грн інфляційних нарахувань, нарахованих за аналогічний період на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар за видатковими накладними № 62001 від 18.07.2023, № 62017 від 19.07.2023 та № 62059 від 25.07.2023.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі № 927/102/24 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, про що постановив ухвалу від 29.01.2024.

Суд установив учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, зокрема відповідачу 15 календарних днів з дня отримання ухвали від 29.01.2024 для подачі до суду відзиву на позов.

Ухвала суду від 29.01.2024 отримана відповідачем через підсистему Електронний суд 30.01.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована відповідальною особою.

Відповідач в установлений строк правом на подання відзиву на позов не скористався. Натомість, письмово повідомив суд про сплату заборгованості в сумі 5160,12 грн, про що надав платіжну інструкцію від 12.02.2024 № 23.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторони до суду не подавали.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 29.01.2024.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ :

12.06.2023, ТОВ «Твій продукт» (постачальник, позивач) та ТОВ «Літон оіл» (покупець, відповідач) уклали договір поставки № 29658-ТП з протоколом узгодження розбіжностей до нього. За Договором № 29658-ТП (п. 1.1.) постачальник зобов`язався поставити та передати в власність покупцю товари в асортименті, упаковці та по цінам зазначеним у специфікації та / або видатковій накладній, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором

Ціна на товар установлюється в гривні і узгоджується в підписаній обома сторонами специфікації (п. 2.1. Договору).

Поставка товару зі складу постачальника на склад покупця здійснюється силами та за рахунок постачальника, який зобов`язаний надати товар не пізніше 5 днів з моменту узгодження заявки покупця (якщо інше не погоджено сторонами). Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця) в розумінні термінів Інкотермс в редакції 2010 року, якщо інші умови поставки окремих партій товару не узгоджені сторонами в письмовій формі. Датою поставки вважається дата підписання покупцем видаткових накладних на товар (пункти 3.1., 3.2. Договору).

Сторони в п. 4.1. Договору погодили, що покупець зобов`язаний сплачувати постачальнику гроші за товару в строк, що не перевищує 21 календарний день, що починає відраховуватись з дня підписання сторонами видаткової накладної покупцем, з урахуванням положень пунктів 3.3., 3.3.3. Договору.

Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023. Якщо жодна із сторін протягом місяця до завершення дії цього Договору не заявить письмово про його розірвання, він вважається продовженим на один наступний рік на тих самих умовах (пункти 10.1., 10.5. Договору).

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між ТОВ «Твій продукт» та ТОВ «Літон оіл» склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1 Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Суд, виходячи з умов п. 10.5. Договору встановив, що на момент вирішення спору цей Договір є чинним, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження його розірвання сторонами в установленому цим Договором порядку.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару, поставленого за Договором, неустойки (в формі пені) за порушення грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за цей товар, а також відсотків річних та інфляційних втрат, право на нарахування та стягнення яких обумовлені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Тобто до обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт поставки товару, погодженого сторонами; порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений та отриманий ним товар; наявність достатніх правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій (неустойки), стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за фактом порушення грошових зобов`язань.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений товар загальною вартістю 5160,12 грн, про що свідчать двосторонні видаткові та товарно-транспортні накладні: № 62001 від 18.07.2023 на суму 2566,02 грн, № 62017 від 19.07.2023 на суму 2067,60 грн, № 62059 від 25.07.2023 на суму 526,50 грн.

Сторонами також підписаний акт звірки взаєморозрахунків, за яким за відповідачем станом на 31.07.2023 згідно з Договором № 29658-ТП обліковується заборгованість на суму 5160,12 грн. Відповідач факт поставки товару не спростовував.

Після відкриття провадження в справі відповідач повідомив про погашення боргу за Договором, про що надав платіжну інструкцію № 23 від 12.02.2024 на суму 5160,12 грн.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження в справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю розрахувався за поставлений товар на суму 5160,12 грн, позов у цій частині підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

Як похідні вимоги в межах даного спору за порушення виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором № 29658-ТП до стягнення заявлено: 841,08 грн пені, нарахованої за період з 08.08.2023 по 19.01.2024 на підставі п.8.4 Договору; 69,49 грн 3% річних та 56,13 грн інфляційних нарахувань, нарахованих за аналогічний період на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

За змістом частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Сторони в п. 4.1. Договору обумовили, що покупець зобов`язаний сплачувати постачальнику гроші за товару в строк, що не перевищує 21 календарний день, що починає відраховуватись з дня підписання сторонами видаткової накладної покупцем, з урахуванням положень пунктів 3.3., 3.3.3. Договору.

Таким чином, відповідач мав розрахуватись:

- за товар вартістю 2566,02 грн, поставлений згідно з видатковою та товарно-транспортною накладними від 18.07.2023 № 62001 у строк по 08.08.2023 (оплата прострочена починаючи з 09.08.2023);

- за товар вартістю 2067,60 грн, поставлений згідно з видатковою та товарно-транспортною накладними від 19.07.2023 № 62017 у строк по 09.08.2023 (оплата прострочена починаючи з 10.08.2023);

- за товар вартістю 526,50 грн, поставлений згідно з видатковою та товарно-транспортною накладними від 25.07.2023 № 62059 у строк по 15.08.2023 (оплата прострочена починаючи з 16.08.2023).

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем у спірному періоді грошових зобов`язань по оплаті за товар, отриманий за перерахованими видатковими та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.

За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Виходячи з приписів частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Частинами 4, 6 статті 231 ГК України унормовано, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996 № 543/96-ВР установлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Сторони в п. 8.4. Договору № 29658-ТП погодили, що в випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач, керуючись п. 8.4. Договору та частиною 2 статті 625 ЦК України, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за товар, переданий за Договором, заявив до стягнення з відповідача 841,08 грн пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 69,49 грн 3% річних та 56,13 грн інфляційних втрат за період з 08.08.2023 по 19.01.2024.

Суд установив, що розрахунок інфляційних втрат проведений позивачем з урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ згідно з листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд, керуючись наведеними нормами, перевірив розрахунок позивача, дійшов висновку про правомірність вимог в частині стягнення 834,87 грн пені, 69,06 грн 3% річних та 56,13 грн інфляційних втрат за період з 09.08.2023 по 19.01.2024.

Суд відмовив у частині вимог про стягнення пені в сумі 6,21 та 3% річних у сумі 0,43 грн як необґрунтованих, оскільки позивачем невірно визначений граничний строк по оплаті за товар, поставлений за спірними видатковими накладними.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Частинами 2, 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Суд дослідив наявні матеріали справи та встановив, що позивач, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, в їх сукупності, довів порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасного розрахунку за товар загальною вартістю 5160,12 грн, у зв`язку з чим підлягає до стягнення з відповідача 834,87 грн пені, 69,06 грн 3% річних та 56,13 грн інфляційних втрат за період з 09.08.2023 по 19.01.2024.

З урахуванням зазначеного, позов підлягає задоволенню в цій частині вимог.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає задоволенню частково, за рахунок відповідача відшкодовується судовий збір у сумі 379,59 грн, пропорційно задоволеним вимогам. Судовий збір у сумі 2085,76 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» на підставі його письмової заяви.

Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, п. 2 частини 1 статті 231, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Закрити провадження в справі № 927/102/24 в частині вимоги про сплату основного боргу в сумі 5160,12 грн.

2.Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю Твій продукт (вул. Кавказька, 9, кімната 217, м. Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 44670240) до Товариства з обмеженою відповідальністю Літон оіл (проспект Перемоги, 62, кімната 207, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 44886207).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Літон оіл (проспект Перемоги, 62, кімната 207, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 44886207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Твій продукт (вул. Кавказька, 9, кімната 217, м. Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 44670240) 834,87 грн пені, 69,06 грн трьох відсотків річних, 56,13 інфляційних втрат та 379,59 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко