Постанова

від 28.03.2024 по справі 922/1061/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1061/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Баранця О.М., Студенця В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду Харківської області

в складі судді Аюпової Р.М.

від 21.07.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Мартюхіної Н.О., суддів - Здоровко Л.М., Плахова О.В.

від 02.11.2023

та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергооблік"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Мартюхіної Н.О., суддів - Здоровко Л.М., Плахова О.В.

від 02.11.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Приватного акціонерного товариства "Енергооблік"

про стягнення коштів (збитків) у розмірі 987 096,89 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Позивач, Скаржник-1) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Енергооблік" (далі - Відповідач, Скаржник-2) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з ремонту та технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів від 21.01.2021 № 2101000101 (далі - Договір) у розмірі 987 096, 09 грн, з яких: 711 416,29 грн - пеня, 275 679,79 грн - штраф.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем строків виконання робіт, встановлених умовами Договору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі № 922/1061/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- Відповідач (підрядник) своєчасно не виконав визначені Договором роботи, тобто допустив порушення свого зобов`язання за Договором. З огляду на це Позивач (замовник) відповідно до умов Договору нарахував пеню та штраф на загальну суму 987 096,09 грн;

- під час виконання Договору у Відповідача виникли форс-мажорні обставини, які ускладнили своєчасне виконання робіт, а саме початок збройної агресії російської федерації проти України та постійні обстріли міста Харкова, тоді як підприємство Відповідача не припиняло роботу та продовжувало виконання договірних зобов`язань. Відповідач отримав від Івано-Франківської торгово-промислової палати сертифікат № 2600-23-0975 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчена їх наявність у період з 24 лютого 2022 року по 02 грудня 2022 року. Розпорядженням від 25.02.2022 № 3 Торгово-промислова палата України тимчасово, на період воєнного стану, наділила регіональні Торгово-промислові палати повноваженнями завіряти форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України;

- листом від 25.03.2022 № 25/03-6 Відповідач сповістив Позивача про настання форс-мажорних обставин та повідомив орієнтовні строки, у які планував закінчити роботи. Позиція Позивача щодо несвоєчасності повідомлення не береться до уваги судом, оскільки існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим і нормативно урегульованим;

- Відповідач виконав усі проєктні роботи без зауважень, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних проєктних робіт і не заперечується Позивачем;

- при вирішенні спору щодо стягнення штрафних санкцій слід ураховувати конкретні обставини справи (ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за договором, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, з огляду на загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності;

- розглядаючи позовні вимоги, необхідно зважати на важливість збереження господарської діяльності Відповідача, відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання Позивачу збитків, відсутність у діях Відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, якісне, без зауважень Позивача виконання Відповідачем робіт за Договором.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі № 922/1061/23 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 987 096,09 грн скасовано. Ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 500 447,83 грн, з яких: 224 768,04 грн - пеня, 275 679,79 грн - штраф. У решті рішення Господарського суду Харківської області залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції, зокрема, дійшов таких висновків:

- суд встановив, а Відповідач не заперечив, що він своєчасно не виконав визначені Договором роботи, чим припустився порушення свого зобов`язання за Договором. Будь-які докази на підтвердження того, що Позивач відмовлявся від своєчасного підписання наданих Відповідачем актів здачі-приймання виконаних робіт, або ж що така відмова була необґрунтованою, матеріали справи не містять та Відповідачем у ході розгляду справи не надані;

- в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції покладені висновки про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із настанням для Відповідача форс-мажорних обставин з огляду на російську агресію та введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні. Водночас суд першої інстанції належним чином не встановив наявність або відсутність обставин форс-мажору саме на момент настання строку виконання Відповідачем зобов`язання (робіт) за Договором;

- настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого сплив до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності у такому випадку. Досліджуючи питання щодо настання у Відповідача зобов`язань зі своєчасного виконання робіт за Договором, суд апеляційної інстанції встановив, що такі зобов`язання виникли (роботи Відповідачем мали бути виконані) ще до початку широкомасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України, яке відбулося 24 лютого 2022 року, та, відповідно, до настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на які посилається Відповідач;

- матеріали справи не містять доказів своєчасного письмового повідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до вимог пункту 8.3 Договору. Лист від 25.03.2022 № 25/03-6 не береться судом до уваги, оскільки Відповідач був зобов`язаний направити його Позивачу протягом 10 календарних з дня виникнення форс-мажорних обставин, тобто з 24 лютого 2022 року. При цьому за умовами Договору несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання взятих за Договором зобов`язань унаслідок дії обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань;

- Відповідач, зазначаючи, що збройна агресія російської федерації та введення воєнного стану в Україні є загальновідомою обставиною, не мотивує та не обґрунтовує, як саме вказані обставини вплинули на неможливість виконання зобов`язань зі своєчасного виконання робіт у встановлений Договором строк. За відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, суд не може визнати безумовне підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

- водночас наведені Відповідачем доводи та обставини свідчать про доцільність зменшення розміру штрафних санкцій у розмірі пені в загальній сумі 486 648,25 грн, нарахованої Позивачем після 24 лютого 2022 року.

Суд апеляційної інстанції, пославшись на приписи частини першої статті 233 ГК України, частини третьої статті 551 ЦК України, а також висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18 та від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, звернув увагу на наступні обставини:

(1) відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05:30 год. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався;

(2) військова агресія російської федерації проти України зумовила наявність швидкого погіршення стану економіки України та прискорення інфляційних процесів, що, у тому числі, негативно вплинуло на майновий стан Відповідача;

(3) обставини для суб`єктів господарювання суттєво різняться залежно від того, де знаходиться їх виробництво: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях чи в тилу. У цьому випадку місцезнаходженням Відповідача є місто Харків, яке з 24 лютого 2022 року й дотепер є територіально наближеним до лінії фронту, що є загальновідомими обставинами. Натомість Позивач знаходиться у місті Києві, яке з квітня 2022 року є територіально віддаленим від безпосередніх бойових дій;

(4) виконання Відповідачем передбачених Договором робіт мало відбутися напередодні та після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року російської федерації на територію України, що, вочевидь, мало наслідком ускладнення залучення кваліфікованих працівників Відповідача та закупівлю та/або виготовлення необхідних (спеціалізованих) матеріалів та приладів;

(5) Відповідач, який є провідним виробником приладів для обліку енергоресурсів та виконує соціально-важливу функцію, у тому числі у сфері забезпечення стабільної роботи об`єктів енергетичної інфраструктури, попри початок збройної агресії російської федерації проти України та постійні обстріли міста Харкова, не припиняв роботу, хоча у спірний період більшість підприємств міста призупинили свою господарську діяльність, а деякі й зовсім зупинилися у зв`язку із обстрілами та евакуацією працівників;

(6) факт збройної агресії проти України, пов`язані з воєнним станом обмеження та систематичні обстріли енергетичної інфраструктури об`єктивним чином вплинули на фінансову спроможність та порушили господарську діяльність Відповідача, яку останній здійснює, зокрема, з метою забезпечення стабільної роботи об`єктів енергетики, у тому числі для вирішення соціально-важливих питань населення та відновлення нормального життя людей у найбільш постраждалих від військової агресії районах України;

(7) ані предмет, ані підстави позову не містять жодного обґрунтування наявності та розміру збитків у Позивача унаслідок прострочення виконання Відповідачем робіт за Договором;

(8) листом від 25.03.2022 № 25/03-6 Відповідач сповістив Позивача про настання форс-мажорних обставин та повідомив про орієнтовні строки закінчення робіт. Хоча лист направлено з порушенням строку, однак таке повідомлення не було довготривалим, що надавало Позивачу можливість розрахувати та уникнути понесення додаткових збитків;

(9) матеріалами справи підтверджується, а також не заперечується Позивачем, що Відповідач виконав усі проєктні роботи без зауважень, про що свідчать наявні у справі акти здачі-приймання виконаних проєктних робіт;

(10) зважаючи на понесені від військової агресії збитки та матеріальний стан сторін, необхідність проведення ремонтних робіт об`єктів енергетичної інфраструктури (для життєзабезпечення населення), колегія суддів вважає, що заявлена Позивачем до стягнення сума штрафних санкцій у повному обсязі (майже 1 000 000 грн), що дорівнює близько 15 % від загальної вартості робіт та витрачених Відповідачем матеріальних ресурсів, має ознаки джерела отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків та перетворюється у несправедливо непомірний тягар для боржника.

Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та стислий виклад їхніх позицій

7. Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 922/1061/23, у якій просить скасувати їх у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 486 648,25 грн та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач також просить покласти на Відповідача судові витрати.

8. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження Скаржник-1 визначив:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - Скаржник-1 стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував статті 549, 550, 551, 552, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19; статті 614, 617 ЦК України, статтю 218 ГК України, статтю 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, справах № 911/354/21, № 826/9302/17, № 917/1053/18, № 910/9258/20, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України - Скаржник-1 стверджує , що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях не проаналізували (дослідили) питання, що зоною господарської діяльності Скаржника-1 є вся територія України, основним видом діяльності Скаржника-1 є забезпечення транспортування природного газу газотранспортною системою України, Скаржник-1 здійснює за власний рахунок ремонт та відновлення пошкоджених внаслідок воєнних дій об`єктів енергетичної інфраструктури. Отже, такі обставини стосуються обох сторін Договору, що свідчить про неврахування судами принципу "балансу інтересів" сторін.

9. Касаційна скарга Скаржника-1, зокрема, обґрунтована тим, що:

- суд проігнорував достеменну обізнаність Відповідача про строки, встановлені пунктами 1.2, 4.1, 7.3.1 та додатком № 3 Договору, протягом яких необхідно було виконати передбачені Договором роботи. Водночас Відповідач допустив прострочення зобов`язання;

- роботи по другому етапу щодо виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи, які за своєю суттю є одним із основних етапів виконання робіт з ремонту пунктів вимірювання витрати газу, що подається на автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію (далі - АГНКС), та без виконання яких неможливо здійснювати пусконалагоджувальні роботи та випробування, були виконані із загальним простроченням 242 дні. Отже, прострочення склало понад 8 місяців;

- співставивши у відсотковому співвідношенні розмір загальної ціни Договору (13 399 795,76 грн) та сукупний розмір пені (684 416,29 грн), розмір нарахованої пені орієнтовно становить лише 5,11 %. З огляду на це нарахована Скаржником-1 пеня є співмірною із загальною ціною Договору та не перевищує її. Натомість суд апеляційної інстанції зменшив розмір пені фактично на 71,10 %, що є неспівмірним та несправедливим за обставин, у яких знаходяться обидві сторони спірних правовідносин;

- Відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що виконання грошового зобов`язання перетворюється у несправедливо непомірний тягар для Відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства;

- суд проігнорував, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення сторони від відповідальності у випадку, якщо строк виконання стороною зобов`язання сплив до дати настання таких обставин. Невиконання Відповідачем робіт у строк, встановлений Договором, жодним чином не пов`язане із введенням воєнного стану на території України. Відповідач не довів та не надав доказів неможливості альтернативного виконання зобов`язання;

- наявність у Відповідача форс-мажорних обставин не засвідчено компетентним органом, яким відповідно до умов Договору є саме Торгово-промислова палата України;

- Відповідач не повідомив Скаржника-1 у встановлений строк про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що позбавляє Відповідача права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань щодо виконання робіт за Договором.

10. Відзив на касаційну скаргу Скаржника-1 до Суду не надходив.

11. Відповідач також подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 922/1061/23, у якій просить скасувати її у частині задоволення апеляційної скарги та залишити без змін у іншій частині.

12. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставою касаційного оскарження Скаржник-2 визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - Скаржник-2 стверджує , що суд апеляційної інстанції застосував статтю 617 ЦК України та статтю 218 ГК України без урахування висновку щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, - особа повинна довести настання форс-мажорних обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

13. Касаційна скарга Скаржника-2 переважно обґрунтована з посиланнями на мотиви, якими керувався суд першої інстанції при ухваленні рішення від 21.07.2023 у цій справі.

14. Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2024 касаційні скарги призначені до спільного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

15. Скаржник-1 у межах встановленого Судом строку подав відзиву на касаційну скаргу Скаржника-2, у якому просить урахувати доводи й обставини, викладені у відзиві, та відмовити у задоволенні касаційної скарги Скаржника-2.

16. Відзив обґрунтований таким:

- Скаржник-2 не зазначає, які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові/ах Верховного Суду, не застосовані судом апеляційної інстанції. Крім того, Скаржник-2 посилається на висновки Верховного Суду, які є аналогічними тим висновкам, що були застосовані Східним апеляційним господарським судом;

- Касаційна скарга Скаржника-2 є документом, у якому в повному обсязі цитується рішення суду першої інстанції, ухвалене в цій справі. Водночас доводи Скаржника-2 зводяться до намагання схилити Верховний Суд до дослідження та переоцінки доказів, які були досліджені судами попередніх інстанцій, та врахування начебто настання форс-мажору (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року.

Інші доводи відзиву переважно дублюють ті з них, що вже висловлювалися Скаржником-1 у поданій ним касаційній скарзі.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

17. 21 січня 2021 року Позивач (замовник) та Відповідач (підрядник) уклали Договір, за умовами якого підрядник за завданням замовника відповідно до умов цього Договору зобов`язується надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пунктів вимірювання витрати газу, що подається до АГНКС) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору (пункт 1.1 Договору).

18. Відповідно до пункту 1.2 Договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначаються технічними вимогами і якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток № 2) та графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід`ємною частиною Договору.

19. Пунктом 3.1 Договору (у редакції додаткової угоди від 11.08.2021 № 1) визначено загальну вартість виконуваних робіт за Договором згідно із договірною ціною (додаток № 2), яка становить 13 399 795,76 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 2 233 299,29 грн.

20. На виконання вимог пункту 4.1 Договору Відповідач взяв на себе зобов`язання виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати підписання Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

21. У пункті 4.2 Договору сторони визначили, що строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.

22. Датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником у порядку, передбаченому розділом 5 Договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (пункт 4.3 Договору).

23. Передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін (пункт 5.1 Договору).

24. Відповідно до пункту 5.2 Договору акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.

25. Матеріалами справи підтверджується, що Позивач і Відповідач уклали додаткові угоди до Договору від 04.11.2021 № 2, від 29.11.2021 № 3, від 08.02.2022 № 4.

26. За умовами підпункту 7.3.1 пункту 7.3 Договору підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток № 3) строки роботи відповідно до технічних вимог та якісних характеристик (додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації.

27. Відповідальність сторін погоджено у розділі 10 Договору.

28. Так, згідно з пунктом 10.1 Договору в разі порушення своїх зобов`язань за ним сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

29. За змістом пункту 10.2 Договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожний день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

30. Зважаючи, що Відповідач (підрядник) не виконав роботи у строки, встановлені Договором та передбачені графіком виконання робіт, чим порушив зобов`язання, Позивач (замовник) відповідно до пункту 10.2 Договору нарахував штрафні санкції на загальну суму 987 096,09 грн, з яких: 711 416,29 грн - пеня, 275 679,79 грн - штраф.

31. Позивач направляв на адресу Відповідача письмові претензії від 02.02.2022 № 4, від 28.03.2022 № 6, від 29.07.2022 № 8, від 16.11.2022 № 9, якими повідомляв останнього про необхідність сплати суми пені та штрафу за несвоєчасне виконання робіт. Водночас, оскільки зазначену у претензіях суму Відповідач не сплатив у добровільному порядку, Позивач звернувся з позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

32. Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційних скарг у письмовому провадженні, перевірив у межах доводів та вимог Скаржників, з урахуванням викладеного у відзиві Скаржника-1, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, дійшов наступних висновків.

33. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

34. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

35. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 ЦК України).

36. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 627 ЦК України).

37. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

38. За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

39. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

40. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

41. Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

42. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (Стаття 610 ЦК України).

43. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

44. Суди попередніх інстанцій встановили, а Відповідач не заперечував та не спростував, що роботи, визначені Договором, були виконані з порушенням узгоджених сторонами строків.

45. Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

46. За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

47. Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

48. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

49. Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

50. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

51. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

52. Згідно з пунктом 10.1 Договору у випадку порушення своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством.

53. У пункті 10.2 Договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожний день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

54. Оскільки Відповідач не виконав роботи у строки, встановлені Договором та передбачені графіком виконання робіт, Скаржник-1 нарахував штрафні санкції на загальну суму 987 096,09 грн, з яких: 711 416,29 грн - пеня, 275 679,79 грн - штраф.

55. Перевіривши розрахунок Скаржника-1 та правові підстави виникнення пені та штрафу до 24 лютого 2022 року, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню, вимоги про стягнення з Відповідача на користь Скаржника-1 грошових коштів у розмірі 500 447,83 грн, з яких: 224 768,04 грн - пеня, 275 679,79 грн - штраф.

56. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

57. Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

58. Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку.

59. При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

60. До моменту порушення зобов`язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

61. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Про це, зокрема, зазначається у пункті 7.25 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

62. У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

63. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

64. У цій справі, керуючись статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість реалізації свого дискреційного права на зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, а саме пені в загальному розмірі 486 648,25 грн, що нарахована Скаржником-1 після 24 лютого 2022 року.

65. Суд звертає увагу, що касаційне провадження у господарських справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

66. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

67. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

68. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

69. Відповідно до норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 Кодексу) касаційний перегляд з наведених мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

70. З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

71. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

72. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

73. Крім того, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

74. Верховний Суд зауважує, що питання про зменшення розміру пені у кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду і його вирішення залежить від обставин кожної справи, а також наданих сторонами доказів і наведених аргументів.

75. Як вже було зазначено, у цій справі суд апеляційної інстанції, керуючись приписами статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, дійшов висновку, що в цьому конкретному випадку можливим і доцільним є зменшення розміру нарахованих Скаржником-1 штрафних санкцій до 500 447,83 грн без стягнення тих із них, що були нараховані після 24 лютого 2022 року.

76. Східний апеляційний господарський суд навів низку аргументів та мотивів, якими він керувався, ухвалюючи оскаржувану постанову від 02.11.2023. На увагу, зокрема, заслуговує те, що Скаржник-2 зрештою виконав роботи у повному обсязі; акти здачі-приймання виконаних проєктних робіт підписані сторонами без зауважень; суди встановили, що унаслідок прострочення Скаржником-2 своїх зобов`язань за Договором Скаржнику-1 не були завдані збитки.

77. Суд вважає, що з огляду на умови, за яких відбулося прострочення, керуючись загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), суд апеляційної інстанції забезпечив дотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін, адекватність обсягу та міри відповідальності Скаржника-2 за прострочення виконання робіт, недопущення невиправданого збагачення Скаржника-1 за рахунок стягнення із Скаржника-2 надмірних штрафних санкцій.

78. Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу Скаржника-2 уникнути відповідальності. У питанні зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин.

79. Верховний Суд вважає, що постанови у справах № 910/22964/17, № 917/791/18, № 924/414/19, № 903/323/20 та № 910/13071/19, на які посилається Скаржник-1, ухвалені за схожого правового регулювання (зокрема щодо застосування статті 233 ГК України) зі справою, яка переглядається. Водночас оскаржувана постанова Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 не суперечить висновкам Верховного Суду, що викладені у перелічених Скаржником-1 справах. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін.

80. На підставі викладеного вище Верховний Суд дійшов висновку, що право на зменшення розміру пені, надане статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України, було обґрунтовано застосоване судом апеляційної інстанції у цій справі. Обсяг зменшення пені відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

81. Скаржник-1 також стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував статті 614, 617 ЦК України, статтю 218 ГК України, статтю 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, справах № 911/354/21, № 826/9302/17, № 917/1053/18, № 910/9258/20, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.

82. У цих справах Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов`язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо тягаря доказування наявності непереборної сили, предмета (обсягу) доказування, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, повідомлення іншої сторони про форс-мажор, наслідків неповідомлення або несвоєчасності такого повідомлення.

83. Водночас Суд звертає увагу, що у цій справі суд апеляційної інстанції погодився з доводами Скаржника-1, що:

- настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого сплив до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності у такому випадку. Зобов`язання зі своєчасного виконання робіт за Договором виникли (роботи мали бути виконані Скаржником-2) ще до початку широкомасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України, яке відбулося 24 лютого 2022 року);

- Скаржник-2 не повідомив Скаржника-1 у встановлений строк про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), а тому позбавлений права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань щодо виконання робіт за Договором.

84. Як наслідок, Східний апеляційний господарський суд наголосив, що висновки місцевого суду стосовно наявності форс-мажорних обставин як підстави для звільнення Скаржника-2 від відповідальності за зобов`язання, строк виконання яких настав до цих обставин (форс-мажору), є безпідставними та необґрунтованими. Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, у основу зменшення розміру штрафних санкцій суд апеляційної інстанції поклав не існування обставин непереборної сили (форс-мажору), а норми статей 233 ГК України та 551 ЦК України, дійшовши висновку про наявність підстав для їх застосування.

85. Зазначене спростовує твердження Скаржника-1 і його обґрунтування щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції статей 614, 617 ЦК України, статті 218 ГК України, статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

86. З цих підстав Суд також не бере до уваги аргументи Скаржника-2 щодо доведення настання форс-мажорних обставин та визнання відповідних обставин форс-мажорними для певного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

87. Аргументи Скаржника-1, якими обґрунтовується підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, відхиляються Верховним Судом.

88. Суд апеляційної інстанції надав оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватися не може. Ненадання детальної відповіді на окремі аргументи Скаржника, зважаючи на достатню обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, її обсяг та зміст, не свідчить про недотримання (порушення) норм процесуального права.

89. У справі "Салов проти України" (пункт 89 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, заява № 49684/99). Разом із тим статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Отже, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (пункт 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v." від 09.12.1994, заява серія A № 303-A).

90. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилаються Скаржники, не суперечать висновкам, яких дійшов суд апеляційної інстанції за результатами розгляду цієї справи з урахуванням встановлених у ній фактичних обставин.

91. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких Скаржниками у цій справі аргументовано не доведено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

93. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

94. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає

Судові витрати

95. Понесені Скаржниками у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржників, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Приватного акціонерного товариства "Енергооблік" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 922/1061/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець