Ухвала

від 01.04.2024 по справі 910/11121/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11121/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Полякової К.В.

від 07.09.2023

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Іоннікової І.А., Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.,

від 07.02.2024 (повний текст складено 20.02.2024)

у справі за первісним позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва"

до фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни

про стягнення 95 109,95 грн

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни про стягнення 95 109,95 грн заборгованості за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198.

Фізична особа-підприємець Орлова Інна Ігорівна звернулася до суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" про визнання недійсним договору від 16.07.2015 № 198 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024: позовні вимоги первісного позову Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" задоволено повністю; вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" 95 109,95 грн основного боргу, а також 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору; у задоволенні позовних вимог зустрічного позову фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни відмовлено повністю.

Фізична особа-підприємець Орлова Інна Ігорівна 12.03.2024 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/11121/22.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Студенець В.І.).

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування та / або порушення яких конкретно норм матеріального та / або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну (конкретні) підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - посилання на норму права, яка, на думку скаржника, була неправильно застосована/порушена судом, та обґрунтування, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права, з обґрунтуванням подібності правовідносин, в яких Верховний Суд сформував такий висновок, з правовідносинами у конкретній справі;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник має чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій порушили/застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Однак, зміст касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни, поданої до суду касаційної інстанції у цій справі, не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Системний аналіз зазначених вище положень Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник у касаційній скарзі має навести обґрунтування неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального права та / або процесуального права в обов`язковому взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, тобто на підставу касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі Фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни міститься посилання на правові позиції Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду та наведено перелік норм права, при цьому скаржником не зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту касаційної скарги.

За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, не зазначення скаржником підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює прийняття касаційної скарги до розгляду та відкриття за такою касаційною скаргою касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не може за особу, яка подала касаційну скаргу, визначити підстави касаційного оскарження та норми права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій.

З огляду на викладене, враховуючи принципи диспозитивності та рівності усіх сторін перед законом та судом, Верховний Суд за результатом проведеної перевірки форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановив, що касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вищевикладені недоліки.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Верховний Суд зазначає про те, що скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме: протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції з посилання на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, з обґрунтуванням неправильного застосування та / або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.

За змістом частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/11121/22 залишити без руху.

2. Надати Фізичній особі-підприємцю Орловій Інні Ігорівні строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Фізичній особі-підприємцю Орловій Інні Ігорівні усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати касаційну скаргу в новій редакції з посилання на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, з обґрунтуванням неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також надати докази надіслання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Баранець