Рішення

від 24.05.2023 по справі 760/18038/15-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/18038/15-ц 2/760/3275/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Омелько Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України), Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», Житлово-експлуатаційна дільниця № 901 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про зобов`язання вчинити певні дії, суд, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України), Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», Житлово-експлуатаційна дільниця № 901 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» та просила суд зобов`язати ОСОБА_2 :

- привести за власний рахунок та власними засобами приміщення квартир АДРЕСА_3 у попередній житловий стан відповідно до поверхового плану забудови будинку з дотриманням всіх чинних будівельних норм та стандартів.

- привести за власний рахунок та власними засобами підвальні приміщення під квартирами АДРЕСА_3 у попередній стан відповідно до поверхового плану забудови будинку з дотриманням всіх чинних будівельних норм та стандартів.

- привести за власний рахунок та власними засобами прибудову до будинку невідомого призначення на рівні першого поверху біля квартир АДРЕСА_3 до попереднього стану відповідно до проектно-технічної документації на будівництво будинку та плану забудови будинку з дотриманням всіх чинних будівельних норм та стандартів, шляхом демонтажу (знесення) даної прибудови до будинку невідомого призначення та відновлення всіх зовнішньо-капітальних стін будинку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є співвласницею квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 25.12.1997 та постійно проживає в цій квартирі.

Протягом останніх чотирьох років в розташованих поверхом нижче (на першому поверсі) квартирах №№ 1,2,3 цього будинку (які мають спільне суміжне перекриття як між собою, так і між поверхами з її квартирою, тобто є суміжними з квартирою позивачки) безперервно ведуться самочинні будівельні роботи щодо перепланування, переобладнання та реконструкції зазначених жилих приміщень у нежилі. Відбулось демонтування внутрішніх перегородок із втручанням в капітальні несучі конструкції, із зміною конфігурації капітальних стін, об`єднання житлових приміщень з частиною підвальних (цокольних) приміщень будинку тощо. При цьому, у квартирах № 1 та № 3 були демонтовані внутрішні перегородки, у несучих цокольних стінах квартир №№ 1 , 2 , 3 зроблено шість вікон та окремий вхід з боку АДРЕСА_6 , протягнуто силовий електричний кабель, вивезена велика кількість грунту, внаслідок чого весь під`їзд № 1 будинку, якому вже більше 55 років, знаходиться над прірвою, що будь-якої миті може призвести до техногенної катастрофи.

Крім того, на рівні першого поверху, біля квартир №№ 2 , 3 , безпосередньо під її вікнами також була незаконно побудована прибудова до будинку невідомого призначення, яка істотно порушує права та законні інтереси позивача, зокрема, остання зазначає, що:

-мешкаючи на другому поверсі, тепер вимушена постійно мати грати на вікнах, оскільки дах прибудови до будинку невідомого призначення розташований безпосередньо у основи вікон її квартири, що значно полегшує можливий доступ зловмисників до квартири позивача;

-дах прибудови до будинку невідомого призначення, нагріваючись від сонця влітку, створює надзвичайну задуху в приміщеннях квартири позивача;

-в дощову погоду, звук падаючих крапель дощу на дах вказаної прибудови, нагадує мешканцям квартири позивача гуркіт ударів по «порожньому металевому відру» та зачинені вікна не зменшують цього гуркіту;

-взимку на даху зазначеної прибудови накопичуються купи снігу, які утримуються лежачим на даху великим електричним кабелем струму високої напруги;

-все сміття, яке викидається з вікон вищих поверхів, лежить безпосередньо під вікнами позивача;

-позивач більше не має змоги спокійно оглядати прибудинкову територію з вікон кімнат своєї квартири, оскільки більшу частину обзору закриває дах прибудови до будинку невідомого призначення та лежаче на ньому сміття.

Окрім того, для незаконного побудування прибудови до будинку невідомого призначення, було неправомірно вирублено чотири вишневих дерева висотою до 3-го поверху, яким було більше 40 років.

Власником зазначених квартир АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 .

Згоди на вказане будівництво в квартирах №№ 1 , 2 , 3 та їх переведення з житлового фонду в нежитловий, а також на будівництво вказаної прибудови до будинку невідомого призначення, ні позивач ОСОБА_1 , ні інші власники суміжних квартир та інших квартир будинку, нікому ніколи не надавали.

Під час початку виконання вищевказаних робіт та побудування вищевказаної прибудови до будинку, у квартирах на вищих поверхах, у т.ч. й в її квартирі з`явилися численні тріщини на стелях і в капітальних стінах, що підтверджується листом Комунального підприємства «Залізничне» Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації від 12.11.2013 № 1298-03/44.

На сьогоднішній день зазначених тріщин стало ще більше як за кількістю, так і за розміром, що порушує технічний стан та цілісність квартир, що у свою чергу, істотно порушує права та законні інтереси співвласників квартир будинку.

Будівельні роботи увесь цей час виконуються без дотримання належних заходів безпеки, санітарії тощо, та унеможливлюють нормальне життя у сусідніх квартирах через сильний шум, пил, токсичні запахи цементу, фарб, клею.

З цього приводу власниками квартир будинку, у т.ч. позивачем ОСОБА_1 , були здійснені численні письмові звернення до посадових осіб як органів державної влади, так і місцевого самоврядування.

У тому числі, 17 червня 2013 року 17-ма мешканцями будинку АДРЕСА_6 була подана відповідна заява про вчинення кримінального правопорушення до Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Згідно довідки прокуратури Солом`янського району м. Києва від 18.06.2013 р. № (10-59)6860вих13 про прийняття і реєстрацію заяви, було повідомлено, що прокуратурою Солом`янського району м. Києва 18 червня 2013 року по даному факту було відкрите кримінальне провадження № 42013110090000176, яке направлене для проведення досудового розслідування до слідчого відділу Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Однак, незважаючи на численні звернення співвласників будинку, незаконні будівельні роботи так і не були зупинені і продовжували вестись дуже швидкими темпами.

З листа Комунального підприємства «Залізничне» Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.06.2013 № 729-03/44 позивачу стало відомо, що відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.12.2011 № 2323 житлові приміщення квартир АДРЕСА_3 переведені в нежилі.

На підставі даного Розпорядження, ОСОБА_2 , 15 травня 2013 року зареєструвала в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві відповідну декларацію про початок виконання будівельних робіт, на підставі якої, у свою чергу, нею були розпочаті роботи з перепланування, переобладнання та реконструкції частини першого поверху (колишні квартири №№ 1 , 2 , 3 ) з добудовою до будинку прибудови невідомого призначення та частини підвалу будинку АДРЕСА_6 , а 20 лютого 2014 року зареєструвала відповідну декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Однак, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року (справа № 761/33173/13-а, провадження № 2-а/761/45/2014) розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.12.2011 р. № 2323 «Про переведення житлових приміщень квартир АДРЕСА_3 у нежилі» було визнане протиправним і скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.02.2015 постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2014 залишена без змін.

Після набрання Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2014 законної сили, нею, позивачем ОСОБА_1 , була подана відповідачу ОСОБА_2 відповідна вимога про негайне припинення незаконних будівельних робіт.

Однак, зазначена вимога була ОСОБА_2 проігнорована.

Позивач зазначає, що незважаючи на набрання чинності Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2014, якою Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.12.2011 № 2323 «Про переведення житлових приміщень квартир АДРЕСА_3 у нежилі» було визнане протиправним і скасовано, жоден з державних органів та органів місцевого самоврядування, до яких зверталась позивач та до компетенції яких входить вирішення поставлених нею питань, не зупинив незаконних будівельних робіт в квартирах відповідача ОСОБА_2 та не вжив жодних заходів до відповідача ОСОБА_2 , як до порушника вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, яка незаконно перевела жилі приміщення своїх квартир до нежилих, у т.ч. незаконно побудувала прибудову до будинку невідомого призначення під вікнами позивача ОСОБА_1 , що істотно порушує права та законні інтереси позивача.

Враховуючи вищенаведене, просить задовольнити позов.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про допит свідків, клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.10.2015 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 09.10.2015 від позивача 16.10.2015 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.10.2015 у справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду.

22.12.2015 представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження до набрання законної сили рішенням суду у справі №826/23554/15.

Протокольною ухвалою суду від 22.12.2015 задоволено клопотання позивача про допит свідків.

10.02.2016 до суду від представника відповідача надійшли заперечення проти позовних вимог, у яких зазначає, що посилання відповідача на обставини, а саме: необхідність встановлення грат на вікнах, створення задухи в приміщенні позивача, спричинення шуму від дощу та накопичення снігу, наявність перешкод в огляді з вікна прибудинкової території тощо, ґрунтуються лише на її припущеннях та в силу положень ЦПК України не можуть мати доказового значення.

Наявність численних тріщин та стелях та капітальних стінах, а також збільшення їх кількості, не свідчить про те, що такі тріщини були спричинені саме діями відповідача, будь-яких доказів протилежного позивачем не надано.

Реалізуючи право власника на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю, ОСОБА_2 проводила ремонт з дотриманням всіх будівельних норм.

При цьому, такі ремонтні роботи в силу положень ст.152 ЖК України не потребували погодження сусідів та інших відповідних органів.

Фотографії, на які посилається позивач не є допустимими доказами, оскільки одержані нею з порушенням порядку, встановленого законом.

Враховуючи вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позову.

Разом з запереченнями від відповідача надійшли заява про застосування строків позовної давності, клопотання про виклик експерта, клопотання про виклик свідків.

11.02.2016 представником позивача надано суду заперечення на клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

11.02.2016 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів.

11.02.2016 представником третьої особи ДАБІ України подано письмові пояснення, в яких зазначає, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, керуючись ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком 466, зареєструвала подану замовником будівництва - ОСОБА_2 декларацію про початок виконання будівельних робіт: «Реконструкція частини першого поверху (колишня квартира АДРЕСА_3 » від 15.05.2013 N? КВ 082131350674. Згідно декларації категорія складності об?єкта ІІ.

У подальшому Інспекція, керуючись Порядком N? 461 зареєструвала подану замовником - ОСОБА_2 декларацію про готовність об?єкта до експлуатації: «Реконструкція частини першого поверху (колишня квартира АДРЕСА_3 » від 30.02.2014 N? КВ 142140510128.

Інспекція, керуючись Порядком N? 466 та Порядком N? 461, здійснила перевірку повноти даних зазначених у деклараціях. Враховуючи те, що за результатами перевірки повноти даних вказаних в деклараціях підстав для повернення таких декларацій на доопрацювання не було Інспекція зареєструвала подані замовником декларацію початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об?єкта до експлуатації «Реконструкція частини першого поверху (колишня квартира N?1, N?2 та N?3 ) з добудованою тераси та частини підвалу будинку N?6 з об?єднанням під заклад громадського харчування з влаштуванням окремого входу на АДРЕСА_6 ».

Враховуючи викладене, Інспекція та його посадові особи під час реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об?єкта до експлуатації діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Додатково зазначає, що посадовою особою Департаменту під час виїзду на вказаний об?єкт 15.04.2015 з метою проведення позапланової перевірки (підстава - звернення адвоката Фетісова Є.П.) встановлено, що за вказаною вище адресою знаходиться незавершена будівництвом прибудова до житлового будинку N? 6 невизначеного призначення. Доступу до об?єкта будівництва не було. Будівельники та відповідальні особи на момент перевірки були відсутні. Провести перевірку не вбачалося можливим.

Протокольною ухвалою суду від 11.02.2016 задоволено клопотання позивача про виклик свідків.

Ухвалою суду від 11.02.2016 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені питання:

1.Чи відповідають квартири АДРЕСА_3 проектно-технічній документації на їх будівництво, поверховому плану забудови будинку та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягає їх невідповідність?

2.Чи відповідає прибудова до будинку невідомого призначення на рівні першого поверху біля квартир АДРЕСА_3 проектно-технічній документації на будівництво будинку, плану забудови будинку, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та чи передбачена зазначеними нормативно-технічними актами така прибудова?

3.Який технічний стан квартир №№ 1 , 2 , 3 , підвального приміщення під зазначеними квартирами та прибудови до будинку невідомого призначення на рівні першого поверху, біля квартир АДРЕСА_3 , а також частини будинку в якому розташовані вказані квартири, приміщення підвалу та прибудова? Чи є зазначена частина будинку аварійною?

4.Чи вплинули зміни квартир АДРЕСА_3 та/або прибудова до будинку невідомого призначення на рівні першого поверху біля квартир №№ 2 , 3 , на технічний стан будинку АДРЕСА_6 ?

5.Чи є технічна можливість привести приміщення квартир АДРЕСА_3 у попередній житловий стан (до перепланування, переобладнання та реконструкції) відповідно до поверхового плану забудови будинку з дотриманням всіх чинних будівельних норм та стандартів? Визначити всі можливі способи такого приведення та вартість ремонтно-будівельних робіт кожного такого способу?

6.Чи є технічна можливість привести приміщення підвалу, під квартирами АДРЕСА_3 , у попередній стан (до перепланування, переобладнання та реконструкції) відповідно до поверхового плану забудови будинку з дотриманням всіх чинних будівельних норм та стандартів? Визначити всі можливі способи такого приведення та вартість ремонтно-будівельних робіт кожного такого способу?

7.Чи є технічна можливість демонтажу (знесення) прибудови до будинку невідомого призначення на рівні першого поверху біля квартир АДРЕСА_3 та відновлення всіх зовнішньо-капітальних стін? Чи можлива така технічна можливість без заподіяння шкоди будинку? Визначити обсяг таких ремонтно - будівельних робіт та яка їх вартість?

8.В який період та/або проміжок часу виникли тріщини в будинку АДРЕСА_6 над квартирами АДРЕСА_3 ?

9.Чи залежить виникнення тріщини в будинку АДРЕСА_6 , від проведення будівельних робіт в квартирах №№ 1 , 2 , 3 , підвальному приміщенні під зазначеними квартирами та зведення прибудови до будинку невідомого призначення на рівні першого поверху, біля квартир АДРЕСА_3 ?

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

22.09.2016 до суду надійшов висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №5729/16-43 від 20.09.2016 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

19.12.2016 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких акцентує увагу на тому, що висновок експерта підтверджує, що ОСОБА_2 була фактично здійснена реконструкція жилих квартир №1 , 2 , 3 у нежилі, з реконструкцією підвалу під вказаними квартирами та добудовою тераси, згідно проекту «Реконструкція частини першого поверху (колишня квартира АДРЕСА_3 .

Окрім того, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 лютого 2016 року (справа №826/23554/15) скасовано:

- реєстрацію декларації про початок будівництва реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція частини першого поверху (колишня квартира АДРЕСА_3 », зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 15 травня 2013 року за N? KB 082131350674;

- реєстрацію декларації про готовність об?єкта до експлуатації «Реконструкція частини першого поверху (колишня квартира АДРЕСА_3 », зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 20 лютого 2014 року за N? KB 142140510128.

Також наголошує на необхідності отримання згоди співвласників багатоквартирного будинку, в тому числі і позивача, при переведенні житлових приміщень квартир АДРЕСА_3 , у нежилі, що не було дотримано ОСОБА_2 , що порушує права позивача.

19.12.2016 до суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

19.12.2016 до суду надійшло клопотання представника позивача про виклик експерта для допиту, призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі.

19.12.2016 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 20.01.2017 задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи, задоволено клопотання представника позивача про виклик експерта та призначення додаткової експертизи в частині виклику експерта.

25.01.2017 до суду надійшли заперечення представника відповідача про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи.

30.01.2017 до суду надійшло клопотання представника відповідача про витребування відомостей, клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - співвласника квартири позивача - ОСОБА_3 .

30.01.2017 до суду від представника відповідача надійшли заперечення проти позовних вимог, в яких зазначає, що висновком експерта було встановлено можливість влаштування прибудови при проведенні реконструкції, що допускається діючими нормативно-правовими актами, зокрема, п.8.3 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт».

Водночас, згідно висновку, безпосередньої причинно-наслідкової залежності виникнення тріщин в будинку АДРЕСА_6 , від проведення будівельних робіт в квартирах №1 , 2 , 3 , підвальному приміщенні під зазначеними квартирами та зведення прибудови до будинку невідомого призначення на рівні першого поверху, біля квартир АДРЕСА_3 не вбачається.

20.02.2017 до суду надійшла заява представника відповідача про забезпечення доказів.

Ухвалою суду від 17.02.2017 заяву представника відповідача про забезпечення задоволено, витребувано від Комунального Підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» відомості:

1.Чи здійснювався у будинку АДРЕСА_6 капітальний ремонт? Якщо такий ремонт здійснювався, то здійснювався комплексний капітальний ремонт чи вибірковий капітальний ремонт? Коли такий ремонт здійснювався і що стало причиною такого ремонту? Що саме було об`єктом проведення ремонту?

2.Ступінь технічного зносу будинку АДРЕСА_6 станом на 15 травня 2013 року;

3.Чи здійснювалося коректування технічної документації будинку в міру зміни його технічного стану, а саме: переоцінка у зв`язку з проведенням капітального ремонту;

4.Яка балансова вартість будинку станом на 15 травня 2013 року та яка балансова вартість будинку станом на 30 січня 2015 року;

Витребувано від Комунального Підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» журнал обліку результатів технічного огляду будинку АДРЕСА_6 .

На виконання вимог ухвали суду від 17.02.2017 від представника відповідача надійшла заява про долучення доказів - відповіді КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва».

05.04.2017 до суду від представника позивача надійшли заперечення щодо клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.

05.04.2017 до суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення до позовної заяви, клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

10.04.2017 представником ДАБІ до суду подано письмові пояснення, в яких просив залучити до участі у справі у якості третьої особи Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Протокольною ухвалою суду від 10.04.2017 залучено до участі у справі третю особу - Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

28.09.2017 до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову.

12.07.2017 до суду надійшли письмові пояснення Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), в яких просив винести рішення згідно чинного законодавства.

29.09.2017 до суду надійшли заперечення ОСОБА_2 на позовну заяву, в яких остання просила відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 04.10.2017 частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову, заборонено ОСОБА_2 вчиняти будівельні роботи, пов`язані з реконструкцією і переплануванням, у квартирах №№1 , 2 , АДРЕСА_3 .

29.08.2017 до суду надійшло клопотання представника позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.

05.03.2018 до суду надійшла заява позивача про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, відкликання клопотання від 19.12.2016 та зупинення провадження у справі.

05.03.2018 до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 14.03.2018 призначено в справі додаткову судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої за матеріалами, зазначеної цивільної справи, доручено судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою: 03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1.Чи відповідають квартири АДРЕСА_3 проектно-технічній документації на їх будівництво, поверховому плану забудови будинку та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягає їх невідповідність?

2.Чи відповідає прибудова до будинку невідомого призначення на рівні першого поверху біля квартир АДРЕСА_3 проектно-технічній документації на будівництво будинку, плану забудови будинку, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та чи передбачена зазначеними нормативно-технічними актами така прибудова?

Ухвалою суду від 14.03.2018 відмовлено у прийнятті заява позивача про зміну предмету позову у зв`язку з проведенням судової будівельно-технічної експертизи.

11.03.2021 до суду надійшов висновок експерта КНДІСЕ №7414/18-44 від 25.02.2021.

11.06.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.09.2021 представником позивача відкликано заяву про допит свідків.

06.10.2021 ОСОБА_2 подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що з 07.08.2018 не є власником нежитлового приміщення - заклад громадського харчування (в літ.А) загальною площею 413 кв.м. в буд. АДРЕСА_6 , а отже, не є належним відповідачем у даній справі.

11.01.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження у справ до набрання законної сили рішенням у справі №760/6397/20.

28.11.2019 до суду надійшли додаткові пояснення третьої особи Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Ухвалою суду від 07.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

08.12.2022 до суду надійшла заява представника позивача про відвід головуючого у справі судді Усатової І.А.

Ухвалою суду від 12.12.2022 заяву про відвід визнано необґрунтованою, передано заяву про відвід на вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України.

Ухвалою суду від 15.12.2022 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючого у справі судді Усатової І.А.

12.12.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача про заміну відповідача у справі на належного - ТОВ «ВЕКТОР ЛТД».

Протокольною ухвалою суду від 28.03.2023 у справі замінено відповідача ОСОБА_2 на належного - ТОВ «ВЕКТОР ЛТД».

23.05.2023 від ТОВ «ВЕКТОР ЛТД» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що предмет спору та підстава позову спрямовані не до ТОВ «Вектор ЛТД». ТОВ «Вектор ЛТД» ніколи не володіло і не володіє квартирами АДРЕСА_3 , а отже і не здійснювало реконструкції таких квартир. Об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення громадського призначення вбудовані в житловий будинок (нежитлові приміщення громадського призначення розташовані в підвальному поверсі) за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 178,8 кв.м., було набуто ТОВ «ВЕКТОР ЛТД» за результатами електронних торгів, як учасник торгів під № 11 (Акт про проведені електронні торги від 17.08.2020, складений приватним виконавцем Жаботинським І.В., Свідоцтво № 680 від 19.08.2020, Витяг з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.08.2020 №220838467, Витяг з платформи setam.net.ua про торги з продажу нежитлових приміщень площею 178,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 , що відбулись 07.08.2020 за номером лоту 431584), проведених в порядку, визначеному ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження». Об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення громадського призначення вбудовані в житловий будинок (нежитлові приміщення громадського призначення розташовані на першому поверсі) за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 234,4 кв.м. було набуто ТОВ «Вектор ЛТД» на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.02.2020 №410. Вказаний договір купівлі-продажу було укладено на підставі та на виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25.10.2019 року у справі № 760/5216/19, яким було частково задоволено позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. З огляду на викладене ТОВ «Вектор ЛТД» вважає, що втручання у його право власності, зобов`язання повернути у попередній стан приміщення квартир, якими ТОВ «Вектор ЛТД» ніколи не володіло, реконструкцію яких не проводило, при наявності чинних правовстановлюючих документів на інші об`єкти нерухомого майна було б невиправданим та надмірним втручанням у його право власності. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ЛТД» вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі відсутні.

У судове засідання сторони та треті особи не з`явились, будучи належним чином повідомленими про часта місце розгляду справи.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити. Також подав до суду викладену письмово промову у судових дебатах, в якій наголошував на незаконності дій ОСОБА_2 щодо здійснення реконструкції належних їй житлових приміщень квартир №1 , 2 , 3 у нежилі, з реконструкцією підвалу під вказаними квартирами та добудовою тераси, що підтверджується судовими рішеннями та висновками експерта. Зазначив, що в ході розгляду даної справи спірні об`єкти нерухомого майна були декілька разів відчужені та врешті-решт придбані відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ЛТД», яке було залучено до участі у справі. Окрім того, заперечував щодо застосування строку позовної давності, вважаючи, що його позивачем не пропущено.

Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У статті 1 Основного Закону Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов`язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Відповідно до вимог статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, набрала чинності для України 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Як правоздатність пред`являти позови, вимагати відшкодування шкоди й домагатися рішення суду розуміють право подання позову в суд, який наділений повноваженнями розглядати питання фактів й права, що стосуються конкретного спору, з метою постановлення рішення, що матиме обов`язкову силу (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1981 року у справі «Ле Конт, Ван Левен і Де Мейєр проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), заяви № 6878/75, 7238/75).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем, а саме: приміщення квартир АДРЕСА_3 ; підвальні приміщення під квартирами АДРЕСА_3 : прибудова до будинку невідомого призначення на рівні першого поверху біля квартир АДРЕСА_3 .

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, у даному випадку зобов`язання до дій, а саме: приведення за власний рахунок та власними засобами приміщення квартир АДРЕСА_3 у попередній житловий стан відповідно до поверхового плану забудови будинку з дотриманням всіх чинних будівельних норм та стандартів; приведення за власний рахунок та власними засобами підвальні приміщення під квартирами АДРЕСА_3 у попередній стан відповідно до поверхового плану забудови будинку з дотриманням всіх чинних будівельних норм та стандартів; приведення за власний рахунок та власними засобами прибудову до будинку невідомого призначення на рівні першого поверху біля квартир АДРЕСА_3 до попереднього стану відповідно до проектно-технічної документації на будівництво будинку та плану забудови будинку з дотриманням всіх чинних будівельних норм та стандартів, шляхом демонтажу (знесення) даної прибудови до будинку невідомого призначення та відновлення всіх зовнішньо-капітальних стін будинку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Позивачка, звертаючись до суду з позовом зазначала, що протягом останніх 11 років в квартирах АДРЕСА_3 безперервно велись самочинні будівельні роботи з реконструкції жилих приміщень квартир №№ 1 , 2 , 3 у нежилі, зокрема відбулось демонтування внутрішніх перегородок із втручанням в капітальні несучі конструкції, із зміною конфігурації капітальних стін, об`єднання житлових приміщень з частиною підвальних (цокольних) приміщень будинку тощо. Крім того, на рівні першого поверху, біля квартир №№ 2 , 3 , була незаконно побудована прибудова до будинку.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вважає позов необгрунтованим та таким, що не може бути задоволеним у зв`язку з тим, що як підстава, так і предмет позову спрямовані не до ТОВ «Вектор ЛТД», ТОВ «Вектор ЛТД» ніколи не володіло жодними квартирами в будинку по АДРЕСА_10 , не здійснювало реконструкцій, про які йде мова в позові, ТОВ «Вектор ЛТД» не є правонаступником ОСОБА_2 . Крім цього позивачем не доведено порушення його прав у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

На що суд зазначає наступне.

Як вбачається, позивачка, звертаючись з позовом просила суд зобов`язати ОСОБА_2 привести за власний рахунок та власними засобами приміщення квартир АДРЕСА_3 у попередній житловий стан відповідно до поверхового плану забудови будинку з дотриманням всіх чинних будівельних норм та стандартів; зобов`язати ОСОБА_2 привести за власний рахунок та власними засобами підвальні приміщення під квартирами АДРЕСА_3 у попередній стан відповідно до поверхового плану забудови будинку з дотриманням всіх чинних будівельних норм та стандартів; зобов`язати ОСОБА_2 привести за власний рахунок та власними засобами прибудову до будинку невідомого призначення на рівні першого поверху біля квартир АДРЕСА_3 до попереднього стану відповідно до проектно-технічної документації на будівництво будинку та плану забудови будинку з дотриманням всіх чинних будівельних норм та стандартів, шляхом демонтажу (знесення) даної прибудови до будинку невідомого призначення та відновлення всіх зовнішньо-капітальних стін будинку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначала про те, що ОСОБА_2 здійснено незаконну реконструкцію жилих квартир АДРЕСА_3 у нежилі, з реконструкцією підвалу під вказаними квартирами та добудовою тераси.

Під час судового розгляду за клопотання представника позивача здійснено заміну відповідача з ОСОБА_2 на ТОВ«ВЕКТОР ЛТД».

Встановлено, що ОСОБА_1 є співвласницею квартири

АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від

25.12.1997.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 85159560 від 14.04.2017, вбачається що 14 квітня 2017 року Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18.06.2014 на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення, заклад громадського харчування (в літ. «А») за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 413 кв.м. та за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на вказані нежитлові приміщення, заклад громадського харчування (в літ. «А»), загальною площею 413 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 .

Як вбачається з матеріалів справи за параметром запиту «за адресою квартири АДРЕСА_11 » була отримана Інформаційна довідка № 276898247 від 27.09.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, якою було підтверджено, що квартира АДРЕСА_11 не зареєстрована за жодним з власників;

за параметром запиту «за адресою квартири АДРЕСА_12 » була отримана Інформаційна довідка № 277097799 від 28.0 9.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, якою було підтверджено, що квартира АДРЕСА_12 також не зареєстрована за жодним з власників;

за параметром запиту «за адресою квартири АДРЕСА_3 » була отримана Інформаційна довідка № 277099171 від 28.09.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, якою було підтверджено, що квартира АДРЕСА_3 не зареєстрована за жодним з власників;

за параметром запиту «за реєстраційним номером нежитлових приміщень, заклад громадського харчування (в літ. «А»), загальною площею 413 кв. метрів, за адресою: АДРЕСА_6 - 388003380000» була отримана Інформаційна довідка № 277106847 від 28.09.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, якою підтверджено, що об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 388003380000, за яким були зареєстровані нежитлові приміщення, заклад громадського харчування (в літ. «А»), загальною площею 413 кв. метрів, за адресою: АДРЕСА_3 більше не зареєстрований за жодним з власників та відомості відсутні.

Одночасно встановлено, що 19 серпня 2020 року об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок(нежитлові приміщення громадського призначення, розташовані в підвальному поверсі) загальною площею178,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_8 був зареєстрований на праві приватної власності за Товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор ЛТД», що підтверджується інформаційною довідкою № 279138099 від 11.10.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

14 лютого 2020 року об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення громадського призначення вбудовані в житловий будинок (нежитлові приміщення громадського призначення розташовані на першому поверсі), загальною площею 234,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_9 був зареєстрований на праві приватної власності також за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ЛТД» (код ЄДРПОУ 16401209), що підтверджується інформаційною довідкою № 279138591 від 11.10.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна .

Також встановлено, що об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення громадського призначення вбудовані в житловий будинок (нежитлові приміщення громадського призначення розташовані в підвальному поверсі) за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 178,8 кв.м. було набуто Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ЛТД» за результатами електронних торгів, як учасник торгів під № 11 (Акт про проведені електронні торги від 17.08.2020, складений приватним виконавцем Жаботинським І.В., Свідоцтво № 680 від 19.08.2020, Витяг з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.08.2020 №220838467, Витяг з платформи setam.net.ua про торги з продажу нежитлових приміщень площею 178,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 , що відбулись 07.08.2020 за номером лоту 431584), проведених в порядку, визначеному ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».

Об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення громадського призначення вбудовані в житловий будинок (нежитлові приміщення громадського призначення розташовані на першому поверсі) за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 234,4 кв.м. було набуто Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор ЛТД» на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від14.02.2020, за реєстровим номером №410, Витяг з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.02.2020 №200396189. Вказаний договір було укладено між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ЛТД».

Тобто суд констатує, що відповідач є власником нежитлових приміщень громадського призначення, що вбудовані в житловий будинок (нежитлові приміщення громадського призначення розташовані на першому поверсі) за адресою: АДРЕСА_13 , площею 178,8 кв.м. та 234,4 кв.м. відповідно, відмінних від тих, власником яких була ОСОБА_2 .

У судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор ЛТД» не було та не є власником квартир АДРЕСА_3 та не здійснювало реконструкції даних квартир.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Таким чином згідно ст.ст. 328, 330 ЦК України ТОВ «Вектор ЛТД» стало законним власником вказаного нерухомого майна, право власності зареєстровано у встановленому порядку.

Зміст правовстановлюючих документів ТОВ «Вектор ЛТД» не суперечить ст. 319 ЦК України та не суперечить іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки продавці, як добросовісні набувачі майна, стали власниками цього майна та мали право його відчужувати. Істотні умови даних правочинів, цивільна дієздатність продавців, вимоги щодо нотаріального посвідчення тощо не були порушені.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Як вбачається з матеріалів справи будь- яких посилань на те, якими діями саме ТОВ «Вектор ЛТД» порушенні права позивача та які норми закону ним порушені позивачем не зазначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. В цьому контексті звернення особи до суду є способом захисту порушених прав, свобод або інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулась до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється у тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу будь-яких дій ТОВ «Вектор ЛТД» на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову. Позивач не визначив з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову (зокрема постанова ВС від 20.02.2019 №522/3665/17).

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує на тому, що дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, суд розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Однак, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено порушення її прав відповідачем, а відтак у задоволенні позов слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Усатова І.А.