Постанова

від 28.03.2024 по справі 569/2642/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/2642/23

Провадження № 22-ц/4815/152/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката Штогрін В.С. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю.

Позов обґрунтований тим, що з 01 березня 2010 року позивачка почала проживати однією сім`єю з відповідачем, з яким вела спільний побут, як подружжя за адресою: АДРЕСА_1 . Вказану квартиру нею було відчужено, з продажу квартири частина коштів була сплачена позивачкою для погашення кредиту, частина коштів була вкладена у ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а решта коштів від продажу квартира була передана нею відповідачу для ведення ним підприємницької діяльності. У 2012 році вони переїхали для проживання у будинку АДРЕСА_2 , який з 2008 року належить їй на праві приватної власності. У період спільного проживання вони вели спільне господарство, мали взаємні обов`язки як подружжя, мали спільний сімейний бюджет, вирішували питання життєдіяльності сім`ї, проводили разом відпочинок, відповідач був присутній на усіх спільних сімейних святах. За весь час спільного проживання однією сім`єю ні позивачка, ні відповідач у зареєстрованих шлюбах з іншими особами не перебували. Позивачка вказує, що за час проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю, ними було нажито спільне майно, саме тому вона змушена звертатись із позовом до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю з відповідачем.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01.03.2010 року і до дати подачі позову - 14.02.2023.

У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Штогрін В.С., не погоджуєтьсяз ухваленимрішенням через неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що місцевий суд не врахував правову позицію викладену у постанові Верховного Суду по справі №513/1005/20, що вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю із відповідачем, не пов`язані з вимогами про визнання права власності на майно в порядку ст. 74 СК України, задоволенню не підлягають, а встановлення такого юридичного факту для преюдиційності у іншому спорі є недопустимим.

Зауважує, що одночасно зі зверненням до Рівненського міського суду з позовом про встановлення факту спільного проживання, ОСОБА_3 звернулась до Рівненського районного суду з позовом про поділ спільного майна подружжя (справа №570/762/23) де також покликається на обставину спільного проживання на підтвердження якої вказує про зверненням до суду з позовом у цій справі.

Посилаючись на постанову ВС у справі №308/1213/19 вказує, що визнання майна спільним сумісним майном подружжя повинно здійснюватись одночасно із доведенням проживання сторін як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу на час набуття такого майна у власність.

Крім цього встановлення такого факту не забезпечує захист порушеного чи оспореного права позивача, рішення у такій справі не вирішить спір, та й взагалі подана позовна заява не зазначає, яке ж саме охоронюване законом право чи майновий інтерес позивача порушено, а відтак даний позов не може вважатися ефективним захистом гіпотетично порушеного права.

Вказує, що з позивачкою не було подружніх прав та обов`язків, спільного бюджету, спільних витрат та інших обставин, які б засвідчили реальність саме сімейних відносин.

Стверджує про відсутність належних та допустимих доказів в період з 01.03.2010 року по дату подачі позову.

Вважає, що обставина проживання чоловіка та жінки за однією адресою не вказує на наявність між сторонами прав та обов`язків. Довіреність від 01 лютого 2019 року, якою позивач уповноважила ОСОБА_5 , купити на її ім`я ТЗ за кордоном підтверджує, що між сторонами не існувало подружніх стосунків. Квитанції про оплату послуг охорони свідчать, що ОСОБА_5 здійснював платежі по іншому, ніж у Позивачки, номер договору та по іншій адресі, тому не є належними та допустимими доказами. Скріншоти особистої сторінки в соціальній мережі не підтверджують факту проживання однією сім`єю з позивачем, оскільки на основному фото відповідач зображений з іншою жінкою. Актом про відмову у припиненні газопостачання від 06 липня 2016 року, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ДПО 18 №565715 від 20 серпня 2019 року також не підтверджують обставин проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як подружжя у спірний період.

Вказує, що у постанові від 26 квітня 2023 року у справі №722/1219/21 ВС підтримав висновки суду апеляційної інстанції, що докази проведення релігійного обряду вінчання сторін, фотографії спільного відпочинку та святкування свят, є неналежним і недостатніми доказами проживання позивачки однією сім`єю з відповідачем та набуття спірного майна у спільну сумісну власність.

Окремо зазначив, що свідки є родичами або працівниками ОСОБА_3 , тому їх показання слід було оцінити критично.

Водночас, на думку апелянта, суд лишив поза увагою, що він у спірний період самостійно здійснював ведення підприємницької діяльності, самостійно розпоряджався власними коштами і купував майно у власних цілях.

Вказав, що в період 2019-2022 року разом зі знайомим ОСОБА_6 прийняли рішення розпочати ведення спільної підприємницької діяльності. Для цього спільно набували у власність земельні ділянки, а кошти відповідач отримував в борг та не в інтересах сім`ї.

Також звернув увагу, що ОСОБА_7 з середини 2021 року перебував у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_8 , в яких у нього 27.01.2023 року народилася донька, ОСОБА_9 ..

ОСОБА_3 у відзиві на апеляційнускаргу заперечує викладені апелянтом доводи.

Вказує, що у справі №513/1005/20 позов про поділ майна був окремим спором, не пов`язаним з самого початку із вимогами про встановлення факту, які були заявлені значно пізніше в межах окремої справи та без фактичної мети, адже позов про поділ майна існував задовго до позову про встановлення факту проживання однією сім`єю. Натомість у цій справ з урахуванням правил підсудності спочатку був заявлений позов про встановлення факту проживання однією сім`єю та 27.02.2023 року про поділ спірного нерухомого майна.

Зауважила, що оскільки були обвінчані із ОСОБА_5 , жили фактично як чоловік і дружина, вважала, що не має необхідності підтверджувати ці факти будь-яким іншим чином. Але коли стало відомо про недостатність цього факту вирішила звернутись з цим позовом. При цьому питання встановлення цього факту для позивачки важливе загалом навіть без урахування наявності спільного майна.

Звернення до суду у позовному провадженні обумовлене наявністю спору.

Зауважує, що у справі №359/9533/18 ВС залишив у силі задоволені вимоги позивачки про встановлення факту проживання однією сім`єю із відповідачем, натомість відмовивши у задоволенні майнових вимог, що свідчить про можливість окремого розгляду такого позову.

Заперечуючи посилання відповідача на постанову ВС у справі 308/1213/19 вказує, що у ній відсутні висновки про обов`язковий розгляд вимоги про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу з вимогою про поділ майна, а зі змісту постанови вбачається, що неможливо розглядати позовні вимоги про поділ майна, у разі коли вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю не заявлялися.

Крім цього зазначає, що у постанові №359/9533/18 ВС звернув увагу, що доводи про безпідставність вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю, не можуть слугувати підставою для відмови у позові, оскільки правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без укладення шлюбу є встановлення належності їм майна, набутого у власність у цей період, на праві спільної сумісної власності.

Вважає, що нею надано ряд належних та допустимих доказів наявності подружніх стосунків: заяви, конверти, виклики, довідки, постанови різних установ стосовно відповідача із зазначенням адреси спільного проживання; свідоцтво про розірвання шлюбу; довідка та свідоцтво про вінчання; фото та відеозаписи.

Довіреність від 01.02.2019 року підтверджує наявність довірчих відносини у спірний період часу і спільне вирішення сімейних питань, в тому числі і щодо придбання транспортних засобів. Квитанції про оплату охорони майна за адресою: АДРЕСА_2 підтверджують спільні витрати. Оскільки договір оформлений на ім`я позивачки, а витрати з охорони несли спільно. Зазначення за цією адресою номера квартири є помилковим, оскільки за цією адресою не існує багатоквартирного будинку. Скріншоти особистої сторінки в соціальній мережі підтверджують сімейний статус відповідача з 2010 року, а на основному фото він зі своєю дочкою. Акт про відмову у припиненні газопостачання та постанова про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності також підтверджують факт спільного проживання за адресою зазначеною у таких документах. Обряд вінчання слід розглядати та оцінювати у сукупності з іншими доказами, а свідоцтво є належним доказом, що підтверджується висновком викладеним ВС у справі №354/693/17. Також вказав, що родинні чи інші зв`язки свідків зі сторонами не дають підстав вважати надані показання недопустимими.

Щодо договорів купівлі продажу земельних ділянок стверджує, що пункти про не перебування ОСОБА_5 у шлюбі та купівлю за особисті кошти вказані зі його слів і не перевірялись нотаріусами. Вважає твердження про їх купівлю для підприємницької діяльності не відповідають дійсності, оскільки купувались не ФОП і не юрособою. Розписки та договір позики не містять інформацію про мету позики, а суми відмінні від вартості земельних ділянок.

Доводи щодо перебування з середини 2021 року у шлюбних відносинах із ОСОБА_8 не підтверджені та не встановлювались під час розгляду справи у суді першої інстанції, а наявність спільної дитини не підтверджує наявність між батьками шлюбних відносин.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19).

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про поширення на правовідносини чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, презумпції спільності права власності на набуте ними під час такого проживання майно.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.

За висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року по справі № 523/14489/15 у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

У постанові від 07 лютого 2024 року по справі № 569/18407/22 колегія суддів Верховного Суду вказувала наступне.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, зокрема, щодо встановлення у цивільному процесуальному законодавстві саме судового порядку підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, що передбачено пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України, колегія суддів вважає, що не пред`явлення окремої позовної вимоги про визнання права власності чи про поділ спільного сумісного майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Встановлення заявленого факту є підставою для віднесення набутого чоловіком і жінкою під час спільного проживання майна до спільної сумісної власності (частина перша статті 74 СК України). Необхідність встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу не завжди пов`язано з вирішенням спору щодо майна.

Додатково колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 листопада 2023 року у справі №757/19682/18-ц, згідно з яким для застосування статті 74 СК України законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у разі поділу спільного сумісного майна, набутого під час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

З оглядуна наведене,вимоги провстановлення фактуспільного проживанняоднією сім`єюбез реєстраціїшлюбу,від якогозалежить виникненняв силузакону праваспільної сумісноївласності намайно,можуть бутирозглянуті у відповідному провадженні.

Спростування презумпції спільності права власності на майно, набуте сторонами за час спільного проживання, може мати місце при вирішенні спору про поділ такого майна, визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя тощо.

Крім тогоу постановівід 17.01.2024року посправі №361/5996/19Верховний Судтакож вказував,що обранийпозивачем спосібзахисту передбаченийзаконом іможе бутивирішений якв одному провадженні із заявленнямодразу вимогпро встановленняфакту проживанняоднією сім`єючоловіка тажінки безреєстрації шлюбута поділмайна,так і в окремих провадженнях.

Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Тобто, звертаючись з цим позовом до Рівненського міського суду, позивач дотрималась вимог щодо підсудності.

Враховуючи викладене та те, що з цим позовом ОСОБА_3 звернулась раніше, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття доводів апелянта щодо неможливості встановлення факту спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу у даному провадженні. До того ж, на думку колегії суддів, скасування рішення з таких підстав порушить принцип процесуальної економії.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом

Згідно вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.

Нормами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом враховано, що відповідно до копії свідоцтва про вінчання, сторони у справі здійснили обряд вінчання 12.07.2014 року. Такий доказ не є визначальним, однак є суттєвим та підлягає врахуванню у сукупності з іншими.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 322694138 від 13.02.2023, ОСОБА_3 з 12.08.2008 на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно Договору банківського обслуговування від 10.07.2019, укладеного між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та відповідачем, останнім вказана адреса його проживання - АДРЕСА_2 .

Судом досліджено фото сторін під час сімейних свят, враховано зберігання транспортних засобів за однією адресою, оплата послуг з охорони за цією ж адресою.

Згідно довіреності від 01.02.2019, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Олинець О.В., позивач ОСОБА_3 уповноважила відповідача, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 купити на її ім`я транспортний засіб за кордоном.

Отже між сторонами існували відносини щодо спільного набуття майна та його утримання, що вказує на спільність витрат.

Слід також погодитись з оцінкою місцевим судом показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . При цьому факт перебування таких свідків у родинних або колегіальних відносинах з позивачкою не має визначального значення через сам предмет доказування, оскільки охарактеризувати характер відносин між сторонами можуть люди, що входять до вузького кола спілкування.

Факт спільного проживання за адресою АДРЕСА_2 , також підтверджується: викликом державного виконавця у межах виконавчого провадження щодо стягнення з відповідача на користь колишньої дружини ОСОБА_16 аліментів на утримання доньки від попереднього шлюбу згідно виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом Рівненської області 19.12.2009 №2-9334, талоном на транспортний засіб - мотороллер REX 25, актом про відмову у припиненні газопостачання від 06.07.2016, постановою про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 №565715 від 20.08.2019.

Враховуючи вказані положення та встановлені обставини колегія суддів зазначає, що на доведення позовних вимог ОСОБА_3 надано достатньо належних та допустимих доказів, що свідчать про спільне проживання сторін без реєстрації шлюбу.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката Штогрін В.С. залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складений 01 квітня 2024 року.

Головуючий: Боймиструк С.В.

Судді: Гордійчук С.О.

Шимків С.С.