Рішення

від 01.04.2024 по справі 120/465/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 квітня 2024 р. Справа № 120/465/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації до Релігійної громади Української Православної церкви парафії Свято -Різдво - Богородичного Храму м. Іллінці про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (далі- управління, позивач) з позовом до Релігійної громади Української Православної церкви парафії Свято-Різдво -Богородничого Храму м. Іллінці (далі - громада, відповідач), в якому просив зобов`язати укласти з Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - Церква Різдва Богородиці (дер.), за адресою: Кутузова, 2 в м. Іллінці (охоронний номер 75-м) на умовах і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України №1768 від 28.12.2001.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Немирівською окружною прокуратурою при виконанні повноважень виявлено порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини. Так, прокуратурою встановлено, що Церква Різдва Богородиці, яка знаходиться за адресою: Кутузова, 2 в м. Іллінці є об`єктом культурної спадщини. На думку прокуратури, власник будівлі, яким є відповідач, відповідно до Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001 року, впродовж 1 місяця з моменту набуття права власності на пам`ятку культурної спадщини місцевого значення зобов`язаний був укласти охоронний договір, що ним зроблено не було. При цьому, зазначено, що обов`язок укладання охоронного договору покладається саме на власників пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власників повинна виходити ініціатива укладення охоронних договорів. Вказано, що саме охоронний договір є першочерговим документом, який встановлює гарантії збереження окремої пам`ятки культурної спадщини, з урахуванням її особливостей, стану, цінності та встановлює конкретні обов`язки власника щодо її збереження.

Ухвалою від 16.01.2024 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Письмової позиції від відповідача не надійшло, хоча ухвала про відкриття отримана останнім 24.01.2024 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

30.01.2024 р. надійли письмові пояснення від управління, в яких просить позов задовольнити вказуючи на те, що власники культурної спадщини зобов`язані укласти охоронний договір.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.

Згідно наказу Міністерства культури України №326 від 18 квітня 2017 року занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини Церкву Різдва Богородиці, яка знаходиться за адресою: Кутузова, 2 в м. Іллінці.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно комплекс будівель Церкви Різдва Богородиці належить Релігійній громаді Української Православної церкви парафії Свято-Різдво -Богородничого Храму м. Іллінці на підставі свідоцтва про право власності від 11.06.2012 р.

Немирівська окружна прокуратура листом №54-4126вих-23 від 02.10.2023 р. звернулася до Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації щодо надання інформації чи укладено охоронний договір стосовно Церкви Різдва Богородиці, яка знаходиться за адресою: Кутузова, 2 в м. Іллінці.

На виконання вказаного листа, Управління листом №07-04-1371 від 24.10.2023 року повідомило, що власники не звертались стосовно укладенння охоронного договору на об`єкт культурної спадщини Церкву Різдва Богородиці.

01.11.2023 р. прокуратура звернулась до Іллінецької міської ради із проханням повідомити чи звертались, зокрема, власники Церкви Різдва Богородиці щодо укладення охоронного договору.

За наслідком розгляду цього звернення Ілілнецька міська рада листом від 13.11.2023 р. за вих.№03-10/1327 повідомила, що протягом останнього періоду до ради не звертались власники нерхумого майна щодо укладення охоронних договорів на об`єкти культурної спадщини.

Листом №54-5027вих-23 від 06.12.2023 р. прокуратура звернулася до Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації , в якому зазначила, що охоронний договір на об`єкт культурної спадщини Церкву Різдва Богородиці, яка належить на праві власності Релігійній громаді Української Православної церкви парафії Свято-Різдво -Богородничого Храму м. Іллінці, не укладено. З огляду на що просила повідомити чи вживались та чи вживатимуться управлінням заходи з метою захисту інтересів держави щодо зобов`язання Релігійної громади Української Православної церкви парафії Свято-Різдво -Богородничого Храму м. Іллінці укласти охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - Церква Різдва Богородиці (дер.), за адресою: Кутузова, 2 в м. Іллінці (охоронний номер 75-м) та чи звертатиметься управління із позовом до суду.

На виконання вказаного листа Управління листом №07-15-1693 від 26.12.2023 року проінформувало прокуратуру про вжиті заходи, зокрема направлення листів головам територіальних громад щодо проведення робіт по укладанню охоронних договорів.

Враховуючи виявлене порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, а саме, не укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, - прокуратура звернулась до адміністративного суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до пункту 1 абзацу п`ятого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами чотири та п`ять статті 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Так, правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь регулюються Законом України від 08 червня 2000 року №1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-III), з моменту набрання чинності якого, тобто з 12 липня 2000 року, втратив чинність Закон Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури».

Об`єкт культурної спадщини, відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону №1805-III, - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

При цьому пам`ятка культурної спадщини визначається цим Законом як об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Аналогічно, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №1805-III передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень частини третьої статті 17 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», перелік пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

Як вбачається з матеріалів даної справи, зокрема паспорту рішенням ввиконкому облради нар.деп. від 14.02.1991 року №43 прийнято рішення про взяття на державний облік і та визначено категорію категорію пам`ятки Церкву Різдва Богородиці, яка знаходиться за адресою: Кутузова, 2 в м. Іллінці..

Згідно наказу Міністерства культури України №326 від 18 квітня 2017 року занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини Церкву Різдва Богородиці, яка знаходиться за адресою: Кутузова, 2 в м. Іллінці.

Отже, будівля за адресою: Кутузова, 2 в м. Іллінці, має статус пам`ятки культурної спадщини та є об`єктом правового регулювання Закону №1805-III у відповідному статусі.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону №1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Таким чином, законодавством передбачено обов`язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам`ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини після переходу права власності.

Відтак, охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону №1805-III, є адміністративним договором.

Так, згідно пункту 16 частини першої статті 4 КАС України адміністративний договір - спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 23.12.2019 року у справі №806/1536/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд зазначає, що відсутність охоронного договору, згідно з імперативом частини четвертої статі 23 Закону №1805-III, не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 24 Закону №1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. Забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Частиною третьої статті 23 Закону №1805-III передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» Кабінет Міністрів України 28 грудня 2001 року постановою №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №1768, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно пункту 5 Порядку №1768, в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже, укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

В даному випадку відповідач, як власник частин пам`ятки культурної спадщини, протягом 1 місяця з моменту набуття права власності на частину пам`ятки культурної спадщини за адресою: АДРЕСА_1 зобов`язаний був укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким у даному випадку є Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації.

Суд звертає увагу, що в силу вимог законодавства саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 13.12.2018 у справі N 826/4605/16.

При визначенні підстав для звернення прокуратури до суду із даним позовом, суд приймає до уваги той факт, що Управління в листі від 06.12.2023 р. не висловило прокуратурі позицію щодо намірів самостійно звернутись з позовом для захисту інтересів держави.

При цьому, згідно пп. 47, п. 63 п. 6 Положення про Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Голови обласної державної адміністрації від 17 липня 2020 року № 441 із змінами і доповненнями, управління здійснює контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон), інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; укладає охоронні договори на пам`ятки.

Отже, управління наділено повноваженнями щодо контролю за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон), інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини та укладенню охоронних договорів, при цьому відповідних заходів з метою виконання обов`язку відповідача про укладженню охоронного договору, не вжило.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року у справі №697/2655/21 зазначив, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

За таких обставин, беручи до уваги, що станом на час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів укладення (або доказів щодо реального наміру укласти) охоронного договору з Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації , суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи зазначену вище норму та те, що докази про такі судові витрати суду не надано, підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Релігійну громаду Української Православної церкви парафії Свято-Різдво -Богородничого Храму м. Іллінці укласти з Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - Церкву Різдва Богородиці (дер.), за адресою: Кутузова, 2 в м. Іллінці (охоронний номер 75-м) на умовах і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України №1768 від 28.12.2001.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області (вул.Соборна, 15а, м. Вінниця)

Позивач: Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (вул. Соборна, 15а, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43723537).

Відповідач: Релігійна громада Української Православної Церкви парафії Свято-Різдво-Богородичного Храму м. Іллінці (вул.Кутузова, 2, м.Іллінці, Вінницька область, код ЄДРПОУ 38046146).

Повний текст судового рішення сформовано: 01.04.2024 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна