Рішення

від 01.04.2024 по справі 120/9547/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 р. Справа № 120/9547/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний дитиноцентрований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "ХАБ СКУЛ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - ВОВ ФСЗОІ, позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний дитиноцентрований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "ХАБ СКУЛ" (далі також ТОВ "Приватний дитиноцентрований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "ХАБ СКУЛ", відповідач) адміністративно-господарських санкцій та пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в кількості 1 робочого місця, тому має сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 135645,5 грн. та нараховану у зв`язку з несплатою таких санкцій пеню в розмірі 6945,28 грн. З метою стягнення вищезазначених коштів з відповідача Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з цим позовом.

Ухвалою від 05.07.2023 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

14.08.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні даного позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що протягом 2022 року у ТОВ "Приватний дитиноцентрований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "ХАБ СКУЛ" було працевлаштовно трьох осіб з інвалідністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Відповідач вказує, що відповідно до листа Мінсоцполітики від 26.03.2007 №1/6-172, від 27.01.2009 Nє1/6-30/06 норми щодо працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо особа з інвалідністю пропрацювала на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівника відповідатимуть цим шести місяцям звітного року згідно з п. 3.2 ч. 2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 N286.

Норматив по кількості робочих місць інвалідів та осіб, які мають працювати на даних посадах, згідно з вимогами законодавства складає 2 осіб.

Зазначає, що ОСОБА_1 у 2022 році відпрацював 6 місяців 29 днів (звільнений 29.07.2022), а ОСОБА_2 у 2022 році відпрацювала 6 місяців 29 днів (звільнена 29.07.2022).

За таких обставин відповідач зауважує, що оскільки норматив щодо створення робочого місця та працевлаштування особи з інвалідністю ним виконано, а тому до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, так як в його діях відсутність склад господарського правопорушення.

17.08.2023 від ВОВ ФСЗОІ надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив про те, що в 2022 році дійсно скасовано необхідність подання звітів, у зв`язку з чим належним доказом невиконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є відповідна інформація з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Центрального банку даних з проблем інвалідності. Окремо вказав й на можливість досудового врегулювання спору, зокрема подання уточнюючих звітів з відміткою про прийняття їх податковим органом, яким відповідач не скористався. З огляду на це вважає, що його позов є обґрунтованим, а тому має бути задоволений судом.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку суд встановив, що відповідач є суб`єктом господарювання, яке у своїй діяльності використовує найману працю.

Як зазначає позивач, згідно даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідач у 2022 році мав середньооблікову чисельність штатних працівників в кількості 50 осіб, з яких працевлаштована лише одна особа з інвалідністю замість необхідного нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості двох робочих місць. Тобто, позивач робить висновок, що відповідач не виконав норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому має сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1 середньої річної заробітної плати 135645,5 грн.

Крім того на думку позивача за порушення термінів сплати зазначених санкцій відповідач також зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 6945,28 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 15.04.2023 у відповідності до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України від 15.05.2007 року № 223 по день подання позовної заяви.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд враховує наступне.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону № 875-XII (частина третя статті 18 в редакції до внесення змін Законом № 2682-IX від 18.10.2022) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Після змін внесених Законом № 2682-IX від 18.10.2022 року частину третю статті 18 Закону № 875 викладено в наступній редакції: "Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.".

Зміни набрали чинності 06.11.2022.

Тобто, після 06.11.2022 уже не було обов`язку роботодавців у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. В іншій частині обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування не змінились.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 19 Закону № 875-XII ( тут і надалі в редакції Закону станом на час виникнення спірних відносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно із частиною 10 статті 19 Закону № 875-XII керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Частинами 11, 12 статті 19 Закону № 875-XII визначено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Частинами першої, четвертої, дев`ятої статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Системний аналіз наведених норм доводить, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказаний норматив коливається залежно від кількості працюючих осіб. Чинне законодавство покладає на роботодавців обов`язок щодо виділення та створення робочих місць саме для працевлаштування осіб з інвалідністю, а обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого нормативу, покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості.

Як уже наголошувалось судом, відповідач у своїй діяльності використовує найману працю та у 2022 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача складає 50 осіб.

Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 2 робочих місця (50 х 4%).

Тобто, враховуючи те, що у товариства працевлаштована була 1 особа з інвалідністю відповідно до нормативів, відповідач повинен був забезпечити ще одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю.

Втім, суд вважає, що доводи позивача про незабезпечення відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування 1 особи з інвалідністю в цьому разі є передчасними.

Так, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, був прийнятий на роботу 04.12.2020 на посаду адміністратора, що підтверджується копією наказу ТОВ Приватний дитиноцентрований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ХАБ СКУЛ №12/3/20-0 від 03.12.2020 про призначення ОСОБА_1 та був звільнений 29.07.2022, що підтверджується копією наказу ТОВ Приватний дитиноцентрований заклад загальної середньої освіти I-ІІІ ступенів ХАБ СКУЛ Nє71/к/тр від 28.07.2022 про звільнення ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І Б групи, була прийнята на роботу 04.12.2020 на посаду адміністратора, що підтверджується копією наказу ТОВ Приватний дитиноцентрований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ХАБ СКУЛ №12/2/20-0 від 03.12.2020 про призначення ОСОБА_2 та була звільнена 29.07.2022, що підтверджується копією наказу ТОВ Приватний дитиноцентрований заклад загальної середньої освіти I-I ступенів ХАБ СКУЛ №70/к/тр від 28.07.2022 про звільнення ОСОБА_2 .

Крім того з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю III групи на посаду вчителя початкових класів, яка була прийнята на роботу 03.08.2022 на посаду вчителя початкових класів, що підтверджується копією наказу ТОВ Приватний дитиноцентрований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ХАБ СКУЛ №74/к/тр від 02.08.2022 про призначення ОСОБА_3 та була звільнена 19.12.2022, що підтверджується копією наказу ТОВ Приватний дитиноцентрований заклад загальної середньої освіти I-III ступенів ХАБ СКУЛ №172/к/тр від 19.12.2022 року про звільнення ОСОБА_3 .

Так згідно з п. 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України 28.09.2005 № 286, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4,... 12.

Відповідно до п. 3.2.1. Інструкції зі статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в чинному листі Фонду соціального захисту інвалідів від 26.03.2007 року №1/6-172, норми щодо працевлаштування інвалідів вважатимуться виконаними, якщо інвалід пропрацював на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівника відповідатимуть цим шести місяцям звітного року.

Дане роз`яснення повністю кореспондується з п. 9 досі чинної Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики України 27 серпня 2020 року № 591, згідно якого дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 02), та кількості осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, застосовується правило заокруглення до цілого; якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9 - в бік збільшення.

Таким чином, при розгляді питання щодо виконання чи невиконання позивачем визначеного ст. 19 Закону № 875-ХІІ нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, слід брати до уваги період з 01 січня по 31 грудня 2022 року.

В даному ж випадку, із наданих відповідачем доказів (копії наказів про призначення та звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , довідок про доходи вищезазначених осіб), слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є особами з інвалідністю працювали в ТОВ Приватний дитиноцентрований заклад загальної середньої освіти I-III ступенів ХАБ СКУЛ 6 місяців 29 днів.

Відтак, з огляду на викладене, суд доходить до висновку про виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, адже більше шести місяців 2022 року у нього працювали 2 особи з інвалідністю.

Також суд вказує на те, що позивач у своєму позові посилаючись на невиконання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, зазначає, що останній не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, адже ним не подавалися до центру зайнятості звіти за формою №3-ПН про попит на робочу силу для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З цього приводу суд зазначає, що дійсно приписами п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення №5067-VI від 05.07.2012 року визначено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 року №827-22 (далі - Порядок).

Таким Порядком встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та порядок її подання.

Згідно п.п. 1.4, 1.5 Порядку форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб, за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

В той же час відповідно до наведених вище правових приписів звітність за формою 3-ПН роботодавця подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи організації вільних робочих місць. Разом з тим періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, між тим передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Натомість, як вже було встановлено судом, протягом 2022 року у відповідача працювали 2 особи з інвалідністю, що свідчить про виконання ним нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у спірний період. При цьому після звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 28.07.2022, відповідач 02.08.2022 працевлаштував іншу особу з інвалідністю ОСОБА_3 на посаду вчителя початкових класів (наказ про призначення № 74/к/тр від 02.08.2022). Тобто, необхідності додаткового подання відповідної звітності за формою № 3-ПН у відповідача не було.

Суд зауважує, що передбачена ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарські санкції на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону, а саме, не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ч. 2, 3, 5 ст. 19 Закону, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Верховний Суд у своїх постановах від 11 серпня 2021 року № 260/557/19, від 22 червня 2022 року № 826/11977/18, від 25 липня 2022 року № 160/4187/19 зробив висновок про те, що суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення".

Отже, проаналізувавши загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, які регламентовано главою 24 Господарського кодексу України, вирішуючи даний спір необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю в відповідно до установленого нормативу.

Наразі суд встановив, що відповідачем норматив щодо створення робочого місця та працевлаштування особи з інвалідністю виконано, як того вимагає положення чинного законодавства, так як у спірний період відповідачем забезпечено працевлаштування нормативно визначеної кількості осіб з інвалідністю.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, в зв`язку з тим, що відповідачем виконано обов`язок по створенню необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та фактично забезпечено працевлаштування протягом 2022 року двох осіб з інвалідністю, суд доходить висновку що відповідачем не було допущено вчинення господарського правопорушення. Як наслідок відсутні підстави стверджувати про необхідність застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені за порушення сплати таких санкцій.

Таким чином перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку заявлених позовних вимог та докази надані відповідачем, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у справі не має.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 01.04.24.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, 21037, код ЄРДПОУ: 13308892);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватний дитиноцентрований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "ХАБ СКУЛ" (вул. Заболотного, буд. 11, м. Вінниця, 21037, код ЄРДПОУ: 42524096).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович