Рішення

від 01.04.2024 по справі 240/25019/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/25019/23

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "-Інтертранс-" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та податкового повідомлення- рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення -рішення форми "В4" від 02.06.2023р. №0098520712, яким знято з картки обліку Приватного підприємства "-Інтертранс-" суму ПДВ 4 523 952,00 грн, винесено Головним управлінням ДФС у Житомирській області;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Житомирській області відновити в обліку податковий кредит в сумі 4 523 952,00 грн в електронних системах обліку.

Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «- Інтертранс-» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.03.2023. За наслідками перевірки складено акт перевірки від 18.05.2023, на підставі якого, прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.06.2023 №0098520712, яким знято з картки обліку суму ПДВ 4523952,00 грн. Єдиним обгрунтуванням зазначено відсутність документів факту доставки нафтопродуктів по взаємовідносинах з ТОВ "Белойл Комодіті" та ТзОВ "Імперіал ОПТ". Вказане податкове повідомлення - рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Стверджує, що господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджені належними документами та мали реальний характер.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.10.2023.

Відповідач, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду направив відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову стверджує, що до перевірки позивачем не надано договорів, укладених з автоперевізниками, довіреностей щодо фактичного отримання матеріально- відповідальної особи ПММ від постачальника та/або інших документів, що підтверджують фактичну доставку нафтопродуктів. Присутні недоліки в складанні ТТН. Зазначив, що у постанові від 05.03.2020 у справі №804/2043/17 Верховним Судом зроблено висновки, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем. За таких обставин контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.06.2023 №0098520712.

29.09.2023 до суду представник позивача направив відповідь на відзив, в якій підтримав свою правову позицію та просив позов задовольнити в повному обсязі.

У підготовчому засіданні, суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик свідка та з огляду на необхідність надання часу представнику відповідача на ознайомлення з відповіддю на відзив, підготовче засідання відкладено на 17.10.2023.

17.10.2023 представник відповідача направив до суду додаткові пояснення по справі в яких не відступив від висновків, викладених в акті перевірки. У зв`язку з клопотанням представника позивача підготовче засідання відкладено на 02.11.2023.

Ухвалою суду від 23.10.2023 задоволено клопотання представника позивача-адвоката Фомічова І.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалено провести підготовче засідання 02 листопада 2023 року о 11:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку "ВКЗ" (vkz.court.gov.ua).

02.11.2023 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та заслухавши пояснення учасників справи, приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, які занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне підприємство «- Інтертранс-» взято на податковий облік в органах ДПС 23.11.2000 року за №6312. Основний вид економічної діяльності 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

Посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «- Інтертранс-» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.03.2023 №9054469012, з урахуванням показників уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 07.04.2023 № 9071621189.

За результатами перевірки складено акт від 18.05.2023 №8680/06-30-07-12/31191765, в якому зафіксовані порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем у перевіряємому періоді завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації з ПДВ) за лютий 2023 року на 4 523 952, 00 грн;

- п.200.4 «б» ст.200 ПКУ, оскільки ПП «-Інтергранс-» завищено бюджетне відшкодування за лютий 2023 року в сумі 3 535,0 грн.

За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.06.2023:

- №0098530712, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 3 535,0 грн,

- №0098520712 форми «В4», яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 4 523 952,0 грн.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 02.06.2023 №0098520712, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 139.1.9 пунктом 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як вбачається з акту перевірки, який слугував підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, що податковим органом поставлено під сумнів та не підтверджено реальність вчинення господарських операцій у взаємовідносинах позивача із ТзОВ "Імперіал ОПТ" та ТОВ "Белойл Комодіті" щодо фактичної доставки нафтопродуктів.

В свою чергу матеріалами справи підтверджено, в тому числі акт перевірки містить перелік документів, поданих на підтвердження постачання нафтопродуктів: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, паспорти якості, відомості заправки автотранспорту, накладні на придбання товарно-матеріальних цінностей, акти виконаних робіт (наданих послуг), оборотно-сальдові відомості.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.2.6 розділу ІІ акта перевірки, контролюючий орган вказав про невиявлення розбіжностей між фактичною наявністю та даними бухгалтерського обліку за результатами проведеної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, готової продукції грошових коштів і документів та розрахунків станом на 08.05.2023.

Крім того, згідно пункту 3.1.2.1. «Податкові зобов`язання» розділу «Податок на додану вартість» акта перевірки «Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.10.2017-31.12.2017 року 01.01.2018-31.01.2018 року 01.02.2019-28.02.2019року, 01.07.2019-31.12.2019 року 01.01.2020-28.02.2020року 01.04.2020-31.05.2020року 01.07.2020-31.12.2020року 01.01.2021- 31.12.2021 року, 01.01.2022-31.12.2022року, 01.01.2023-28.02.2023 року не встановлено їх завищення та/або заниження».

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що «в ході перевірки було встановлено відсутність первинних документів щодо фактичного отримання ПММ від ТзОВ «Імперіал ОПТ», тоді як на сторінці 6 акту податковий орган вказує, що «Під час перевірки ПП «Інтертранс», було встановлено укладання договору від 02.07.2020 року №02/07-20-1 з ТОВ «Імперіал ОПТ (код згідно з ЄДРПОУ 42669165) щодо придбання нафтопродуктів".

На підтвердження доставки придбаного палива від постачальника покупцеві були надані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які в свою чергу досліджувалися податковим органом під час перевірки (с.9-19 акта перевірки).

Так, відповідно до договору від 02.07.2020 року №02/07-20-1, а саме, згідно з пунктом 1.4 вказаного договору, якість товару, який поставляється повинна відповідати діючим ДСТУ і у випадках, передбачених діючим законодавством, супроводжуватись паспортами якості та сертифікатами відповідності заводу - виробника. В пункті 3.4 договору зазначено, що при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний видати товарна-транспорту накладну, на вимогу покупця сертифікат відповідності та паспорт якості заводу - виробника.

Щодо тверджень відповідача про відсутність взаємовідносин між ПП «Інтертранс» та частиною перевізників вказаних в ТТН, то згідно вказаних умов договору постачальник зобов`язаний видати товарна-транспорту накладну, а тому обов`язок щодо оформлення ТТН, в тому числі, з пошуку перевізника не покладається на покупця, яким в свою чергу виступає ПП «Інтертранс» відповідно до договору поставки нафтопродуктів від 02.07.2020 року №02/07-20-1 та відповідно до договору поставки нафтопродуктів від 04.08.2022 року №Д04/08/22-003.

Щодо форми ТТН, то суд врахував, що така затверджена Додатком 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі Правила №363).

Відповідно до п.11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є ТТН, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Її суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Тобто, РНОКПП водія, про відсутність якого у наданих до перевірки позивачем ТТН, поміж іншого вказано податковим органом в акті перевірки, взагалі не передбачено визначеною формою ТТН, в тому числі формою N 1-ТТН (нафтопродукт),яка передбачена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженою наказом від 20.05.2008 N 281/171/578/155 Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Надаючи оцінку таким аргументам відповідача, суд зазначає, що відсутність інформації про взаємовідносини контрагентів позивача з автоперевізниками жодним чином не може спростувати факту здійснення господарських операцій щодо поставки нафтопродуктів ПП "-Інтертранс-".

Суд зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей є обов`язковою умовою формування бази оподаткування податком на додану вартість при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, але не при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки; сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій з поставки товарів.

Зазначене вище не підтверджує встановлення обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов`язань, саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Так, зазначена позиція суду, кореспондується правовій позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 р. по справі № 160/3364/19 в якій зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.»

При цьому, суд зауважує, що зазначена позиція також кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17, в якій зазначається, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Отже позивачем під час перевірки податковому органу, а також суду при розгляді справи, надані договір про придбання нафтопродуктів від 02.07.2020 №02/07-20-1 укладений між ПП "-Інтертранс-" та ТОВ "Імперіал ОПТ" та договір про придбання нафтопродуктів від 04.01.2022 №04/01-22-1Б укладений між ПП "-Інтертранс-" та ТОВ "Белойл Комодіті".

Матеріали справи не містять доказів, що на момент укладання договорів та їх виконання, ТОВ "Імперіал ОПТ", ТОВ "Белойл Комодіті" були незареєстровані, припинені та виключені з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців. Судових рішень щодо визнання установчих документів постачальників недійсними, щодо скасування державної реєстрації або припинення юридичних осіб суду не надано.

На виконання вказаних договорів, постачальники передали позивачу нафтопродукти, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними та відповідає умовам договору.

Суд зазначає, що надані первинні документи складені у відповідності до вимог чинного законодавства і в своїй сукупності з встановленими обставинами справи свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Суд відхиляє посилання відповідача у акті перевірки та у своїх запереченнях, щодо відсутності первинних документів про фактичну доставку нафтопродуктів від постачальників до позивача, оскільки до ПП "-Інтертранс-" кожним контрагентом були надані серед інших і товарно- транспортні накладні на перевезення товару.

Підстав вимагати інші документи чи перевіряти можливості перевезення у позивача немає, а тому відповідальність за відображення операції по перевезенню у бухгалтерському обліку повністю лежить на постачальниках.

Суд, зауважує, що позивачем дотримано вимоги щодо належної обачності позивача при виборі контрагентів. А саме позивачем перевірено, що вказані контрагенти на момент співпраці з позивачем були, і на сьогоднішній день є належним чином зареєстрованими юридичними особами, зареєстровані платниками ПДВ, в єдиному державному реєстрі судових рішень не мали записів, щодо кримінальних проваджень відносно них, їх не внесено до Єдиного реєстру боржників, в ЄДРПОУ не має записів про відкриті, але не виконані виконавчі провадження щодо контрагентів, немає записів про наявність податкового боргу контрагентів.

В той же час, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства. Тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Платник податків має вживати заходи щодо з`ясування загальнодоступної інформації про потенційних контрагентів для запобігання ведення господарської діяльності з особами, чия діяльність має очевидні ознаки недобросовісності чи протиправності.

Слід зазначити, що зміст договорів поставки є таким, що дає підстави суду зробити висновок про те, що позивач вживав всіх можливих заходів з метою унеможливлення порушень податкового законодавства, належним чином оформив первинні документи та відобразив їх у бухгалтерському та податковому обліку, а тому висновки податкового органу є протиправними, з огляду на що, податкове повідомлення підлягає скасуванню.

Предметом спору є достовірність первинних документів, а саме товарно-транспортних накладних та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій.

Суд зазначає, що вищенаведеними доказами позивач підтвердив ці обставини та спростовував висновки податкового органу.

Натомість відповідачем не виконано відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Головне управління ДФС у Житомирській області відновити в обліку податковий кредит в сумі 4 523 952,00 грн в електронних системах обліку, то суд зважає на слідуюче.

Скасування податкового повідомлення -рішення форми "В4" від 02.06.2023 року №0098520712, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 4 523 952,0 грн в судовому порядку спричиняє виникнення у контролюючого органу обов`язку із повернення платника податків у первинне правове становище, що охоплює собою не тільки вчинення дій із скасування такого ППР але, в тому числі, і відновлення даних рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ з поверненням на рахунок коштів. Такі дії повинні бути вчинені контролюючим органом самостійно за наслідками отримання судового рішення про скасування ППР, без окремого звернення платника податків.

Відтак, оскільки право позивача у цій частині ще не порушене відповідачами, тому зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає, у зв`язку з її передчасністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Питання розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 72-77, 139, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "-Інтертранс-" (вул. Київська, 79, офіс, 301, м.Житомир,10001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 31191765) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області форми "В4" від 02.06.2023 року №0098520712.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства "-Інтертранс-" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області сплачений судовий збір в сумі 26840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа