Рішення
від 01.04.2024 по справі 320/44934/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 року м. Київ № 320/44934/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «МХП»доСхідного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податківпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 грудня 2023 року Приватне акціонерне товариство «МХП» (позивач/ ПрАТ «МХП») звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №981/32-00-23-32/25412361 від 27.10.2023 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судові засідання, призначені на 10.01.2024 року, 31.01.2024 року, 14.02.2024 року відповідач не з`явився, про судові засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, натомість звернувся до суду з численними клопотаннями про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, які були розглянуто судом та відмовлено в їх задоволенні відповідними ухвалами від 25.01.2024 та від 12.02.2024 з огляду на відсутність технічної можливості щодо проведення судових засідань в режимі відеоконференції в Київському окружному адміністративному суді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року задоволено клопотання позивача щодо витребування доказів та витребувано зазначені в ухвалі докази від відповідача.

Відповідачем на виконання зазначеної ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року було направлено через систему «Електронний суд» витребувані докази разом з додатковими поясненнями, які було роздруковано судом та долучено до матеріалів даної адміністративної справи.

14.02.2024 року в ході розгляду даної справи по суті, після заслуховування позиції представників позивача щодо обгрунтування заявленого позову, дослідження доказів у справі та після того, як судом було задано питання, які суд вважав за необхідне задати представникам позивача з метою повного з`ясування всіх обставин у справі, а також враховуючи неявку представників відповідача у судові засідання, належним чином повідомлених про час та місце розгляду даної справи, судом на розгляд представників позивача було поставлено питання щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, щодо задоволення якого представники позивача у справі заперечували.

Проте, враховуючи надмірне навантаження в Київському окружному адміністративному суді, судом, ухвалою, занесеною в протокол судового засідання від 14.02.2024 року, подальший розгляд справи було ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №981/32-00-23-32/25412361 від 27.10.2023 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «МХП» щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом походження з України при виплаті дивідендів на користь RAFTAN HOLDING LIMITED (Республіка Кіпр) за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, результати якої оформлено актом №1000/32-00-23-27/25412361 від 22.09.2023 року.

Висновками акту встановлене порушення позивачем підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України та статті 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, в результаті чого занижені податкові зобов`язання щодо утриманого податку з доходу нерезидента із джерелом походження з України на загальну суму 50 305 412,00 гривень.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №981/32-00-23-32/25412361 від 27.10.2023 року, яким позивачу на 62 881 765,00 гривень було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, із яких сума податкових зобов`язань становить 50 305 412,00 гривень, а сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) становить 12 576 353,00 гривень.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення №981/32-00-23-32/25412361 від 27.10.2023 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до податкової звітності позивача протягом 2018 року позивачем було задекларовано виплату доходу (дивідендів) на користь акціонера - компанії RAFTAN HOLDING LIMITED, резидента Республіки Кіпр у сумі 503 054 120,00 гривень.

Позивач наголошує, що відповідач, зазначаючи в акті перевірки, що компанія RAFTAN HOLDING LIMITED (Кіпр) здійснювала свою діяльність в Україні через постійне представництво у вигляді постійного місця діяльності, в якому частково, але в значних обсягах здійснювалась господарська діяльність нерезидента, така діяльність виходила за межі діяльності підготовчого та допоміжного характеру з огляду на той факт, що діяльність постійного представництва співпадає з основною діяльністю нерезидента, становить значну його частину. А відтак, контролюючий орган наполягає на необхідності оподаткування виплачених нерезиденту дивідендів за ставкою у розмірі 15%, передбаченою підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, а не ставкою у розмірі 5%, передбаченою підпунктом "а" пункту 2 статті 10 Конвенції, оскільки такий нерезидент через своє постійне представництво здійснював господарську діяльність на території України.

При цьому, наявність у нерезидента постійного представництва, через яке в Україні здійснювалася господарська діяльність, контролюючий орган вбачає у тому, що всі значні правочини укладались від імені нерезидента RAFTAN HOLDING LIMITED (Кіпр) на території України посадовими особами ПрАТ "МХП" ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), у тому числі придбання акцій ПрАТ "МХП" та корпоративних прав ТОВ "ВІННИЦЬКА ПТАХОФАБРИКА", ТОВ "НАУКОВО - ВИРОБНИЧА ФІРМА "УРОЖАЙ" та виплата дивідендів українськими підприємствами на користь RAFTAN HOLDING LIMITED (Кіпр).

Щодо пана ОСОБА_1 , позивач зазначає, що зв`язок між паном Косюком та RAFTAN HOLDING LIMITED обмежується виключно володінням корпоративними правами останнього, яке є не прямим, а опосередкованим, що саме по собі не свідчить про наявність у даного нерезидента постійного представництва в Україні.

Щодо пані ОСОБА_2 , позивач зазначає, що володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом за змістом статті 167 Господарського кодексу України, участь у загальних зборах є практичною реалізацією власником корпоративних прав своїх правомочностей на участь в управлінні товариством і тому не може прирівнюватися до здійснення господарської діяльності, тобто участь RAFTAN HOLDING LIMITED в загальних зборах учасників ТОВ "ВІННИЦЬКА ПТАХОФАБРИКА" за посередницва свого представника не є здійсненням господарської діяльності і не може з нею ототожнюватися, а оскільки рішення загальних зборів є рішенням відповідного товариства, а не його учасників, та приймається саме від імені товариства, то безпідставним є ототожнення контролюючим органом рішень (протоколів), прийнятих загальними зборами учасників ТОВ "ВІННИЦЬКА ПТАХОФАБРИКА" із правочином, що був вчинений представником RAFTAN HOLDING LIMITED в інтересах та від імені останнього в ході здійснення останнім господарської діяльності на території України.

Щодо пана ОСОБА_3 , позивач зазначає, що немає жодних підстав стверджувати, що діючи в якості члена Правління ПАТ «МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ» пан ОСОБА_3 вчиняв будь - які правочини від імені та в інтересах RAFTAN HOLDING LIMITED, оскільки в даному випадку він виключно виконував функції посадової особи ПАТ «МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ», а відтак, діяльність пана ОСОБА_3 не має відношення до господарської діяльності RAFTAN HOLDING LIMITED, а отже і не свідчить про наявність у нього постійного представництва в Україні.

Щодо пані ОСОБА_5 , яка, за інформацією податкового органу, уклала договори купівлі - продажу часток українських підприємств групи МНР та підписувала протоколи загальних зборів, діючи як представник RAFTAN HOLDING LIMITED на підставі довіреностей, позивач зазначає, що, на переконання товариства укладання договорів протягом 2006 - 2011 років не може свідчити про наявність у RAFTAN HOLDING LIMITED постійного представництва в Україні в 2018 році.

Позивач зауважує, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 протягом 2018 року не вчиняли правочинів, не укладали контрактів (не вели перемовин щодо їх укладення) і не здійснювали будь - яких інших юридично значимих дій від імені та в інтересах RAFTAN HOLDING LIMITED в рамках господарської діяльності останнього, а компанія RAFTAN HOLDING LIMITED протягом 2018 року не здійснювала господарську діяльність в Україні та не мала в Україні постійного представництва.

Також позивач вважає, що застосування до останнього штрафу у розмірі 12 576 353,00 гривень на підставі пункту 125-1.2 статті 125-1 Податкового кодексу України, яким перебачений штраф у розмірі 25%, за умисне ненарахування та/або неутримання, та/або несплату (неперерахування), та/або нарахування, сплату (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок як за дії, вчинені платником умисно, не відповідає дійсним обставинам вчинення податкового правопорушення, оскільки контролюючим органом не доведено, що товариство діяло необачно, недобросовісно та не вжило певних передбачених законодавством дій з метою недопущення податкового правопорушення.

02.01.2024 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позовної заяви відмовити повністю, посилаючись на наступне.

Питання оподаткування доходів нерезидентів із джерелом походження з України перевірялось під час документальної перевірки ПрАТ «МХП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2018, про що складено акт від 27.12.2019 №856/28-10-05-01-02/25412361.

З метою правомірності застосування ПрАТ «МХП» пільгової ставки податку при виплаті доходу нерезиденту RAFTAN HOLDING LIMITED (дивіденди), до компетентного органу Республіки Кіпр було направлено спеціальні запити: від 07.06.2019 №11284/5/99-99-26-02-03-16 щодо взаємовідносин ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» з MHP SE; від 12.04.2021 №15189-00-16-01-01-05 щодо взаємовідносин ПрАТ «МХП» з RAFTAN HOLDING LIMITED, Кіпр.

ДПС України листами від 15.01.2020 № 616/7/99-00-09-02-02-07 та від 25.05.2022 №4262/7/99-00-23-01-01-07-1 надано інформацію про отримання відповіді компетентного органу Республіки Кіпр та копій документів щодо взаємовідносин ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» з MHP SE (10.12.2019 №T.D.3.10.43.2/A V.192 P.755) та ПрАТ «МХП» з RAFTAN HOLDING LIMITED, Кіпр (від 20.01.2022 № T.D.3.10.43.2/A V.253 P.929).

За результатами аналізу отриманої інформації встановлено факт неправомірного застосування пільгової ставки податку ПрАТ «МХП» при виплаті доходу нерезиденту RAFTAN HOLDING LIMITED у вигляді дивідендів у 2018 році.

Всі значні правочини укладались від імені нерезидента RAFTAN HOLDING LIMITED на території України посадовими особами ПрАТ «МХП» ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), у т.ч. придбання акцій ПрАТ «МХП» та корпоративних прав ТОВ «ВІННИЦЬКА ПТАХОФАБРИКА», ТОВ «НАУКОВО - ВИРОБНИЧА ФІРМА «УРОЖАЙ» та виплата дивідендів українськими підприємствами на користь RAFTAN HOLDING LIMITED. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 також є виконавчими директорами акціонера MHP SE (Кіпр).

Таким чином, як зазначає відповідач, представлення інтересів компанії RAFTAN HOLDING LIMITED в Україні здійснювалось резидентами України, які займали ключові позиції в управлінні українського підприємства ПрАТ «МХП» та групи MHP.

Відповідач акцентує увагу, що діяльність таких осіб, як: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виходила за межі діяльності підготовчого та допоміжного характеру з огляду на той факт, що діяльність постійного представництва співпадає з основною діяльністю нерезидента та становить значну його частину. З огляду на викладене, відповідач вважає, що нерезидент не зареєстрував в Україні постійного представництва, а ПрАТ «МХП» сплачувало доходи у вигляді дивідендів не на користь постійного представництва, а безпосередньо на користь нерезидента, при виплаті дивідендів ПрАТ «МХП» мало утримати з суми такого доходу податок на доходи нерезидентів за ставкою 15%.

Відтак, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №981/32-00-23-32/25412361 від 27.10.2023 року, винесене на підставі висновків акту та за результатами розгляду заперечень щодо порушень ПрАТ «МХП» є правильним та таким, що відповідає нормам діючого податкового законодавства, з огляду на що просить у задоволенні адміністративного позову ПрАТ «МХП» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №981/32-00-23-32/25412361 від 27.10.2023 року відмовити у повному обсязі.

09.01.2024 року позивачем було подано до суду відповідь на наведений вище відзив відповідача на позовну заяву від 09.01.2024 року за № 3136, відповідно до тексту якої позивачем було зазначено, що відзив контролюючого органу не спростовує обгрунтованість позовної заяви товариства з огляду на наступне.

Всупереч вимогам пункту 5 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючим органом у відзиві не наведено правового обгрунтування щодо правових підстав та законності його дій по зміні підстав проведення перевірки після її фактичного початку.

У відзиві контролюючий орган зазначає, що основним видом діяльності RAFTAN HOLDING LIMITED є проведення інвестицій, надання послуг і фінансування іншим пов`язаним компаніям, не вказуючи при цьому про факти здійснення такої діяльності на території України. При цьому, позивач зазначає, що участь в загальних зборах є практичною реалізацією власником корпоративних прав своїх правомочностей на участь в управлінні товариством і тому не може прирівнюватися до здійснення підприємницької діяльності, а рішення (протокол) загальних зборів є рішенням відповідного товариства, а не його учасника, яке приймається від імені товариства та не є правочином (договором/ контрактом). А отже, твердження Товариства про нездійснення нерезидентом підприємницької діяльності на території України контролюючим органом у відзиві не спростовані.

Також контролюючим органом не встановлено в акті, що представники нерезидента здійснювали, наприклад, одноосібне ведення переговорів щодо укладення договорів, визначення та погодження їх умов тощо. Тобто результатами перевірки не встановлено здійснення представниками нерезидента дій щодо залучення останнього до підприємницької діяльності в Україні, а натомість, встановлено виключно виконання технічної/ допоміжної функції у вигляді підписання документів.

Здійснивши системний аналіз письмових доказів, наявних в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача, надані в судових засіданнях, оцінивши їх належність і допустимість в розумінні ст.ст.73 - 76 КАС України, суд

ВСТАНОВИВ:

11.08.2023 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято наказ №186-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «МХП» (код ЄДРПОУ 25412361), відповідно до тексту якого зазначалося про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «МХП» (код ЄДРПОУ 25412361) тривалістю 15 робочих днів, з 14 серпня 2023 року, в період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року з метою дотримання вимог податкового законодавства в частині оподаткування доходів, отриманих нерезидентом, із джерелом їх походження з України, при виплаті дивідендів на користь RAFTAN HOLDING LIMITED (Республіка Кіпр) на підставі підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, підпункту 69.2-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями).

14.08.2023 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було винесено наказ №187-п «Про внесення змін до наказу Східного міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків було винесено від 11.08.2023 №186-п», відповідно до тексту якого було зазначено наступне. Внести зміни до констатуючої частини наказу до наказу Східного міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11.08.2023 №186-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «МХП» (код ЄДРПОУ 25412361) та викласти у наступній редакції: «На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, підпункту 78.1.21 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, підпункту 69.2-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Разом з означеними наказами відповідачем було складено і відповідні направлення на перевірку, належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи.

22.09.2023 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків за результатами проведеної перевірки було складено акт №100032-00-23-27/25412361 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «МХП» (код ЄДРПОУ 25412361), телефон (044)-207-00-00, (044)-207-00-02, (044)-207-00-33, адреса електронної пошти office@mhp.com.ua з метою дотримання вимог податкового законодавства в частині оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом походження з України при виплаті дивідендів на користь RAFTAN HOLDING LIMITED, Кіпр за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року».

Відповідно до висновків зазначеного акту встановлено наступне.

Основним видом діяльності компанії RAFTAN HOLDING LIMITED є управління інвестиціями, тобто сукупність дій, спрямованих щодо придбання/реалізації/утримання інвестицій, та основним доходом компанії є дохід від інвестиційної діяльності, в т.ч. в 2018 році (рік отримання дивідендів від ПрАТ «МХП».

Отже придбання та утримання цінних паперів - акцій ПрАТ «МХП» відноситься до основного виду діяльності компанії RAFTAN HOLDING LIMITED.

Компанія RAFTAN HOLDING LIMITED вважається такою, що здійснює діяльність через постійне представництво в розумінні підпункту 1, 5 статті 5 Конвенції. При цьому, пункт 1 статті 7 Конвенції надає Україні право оподатковувати прибуток нерезидента.

Таким чином, положення пункту 1 статті 7 Конвенції дозволяють застосування в Україні будь - яких правил, спрямованих на стягнення з компанії RAFTAN HOLDING LIMITED податку, яка здійснює діяльність в Україні через постійне представництво (в розумінні при цьому терміну, який надає Конвенція). Таким правилом є підпункт 141.4 статті 141 ПКУ, який зобов`язує особу (ПрАТ «МХП»), що виплачує доходи на користь нерезидента утримати з відповідних доходів податок за ставкою 15%.

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «МХП» підпункту 141.4 статті 141 ПКУ та статті 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.11.2012 з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року №302-р., у результаті чого занижено податкові зобов`язання щодо утриманого податку з доходу нерезидента із джерелом походження з України всього на суму 50 305 412 грн.

В ході перевірки встановлено неправомірне застосування ПрАТ «МХП» пункту 2 а) статті 10 Конвенції, при оподаткуванні доходів нерезидента - дивідендів, виплачених у 2018 році за ставкою 5% на користь нерезидента RAFTAN HOLDING LIMITED, Кіпр.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення платником податку підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України та статті 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.11.2012 з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року №302-р, у результаті чого занижено податкове зобов`язання щодо утриманого податку з доходу нерезидента із джерелом походження з України всього на суму 50 305 412 грн., в тому числі: за І квартал 2018 року на суму 23 529 010 грн., за І півріччя 2018 року на суму 50 305 412 грн., за три квартали 2018 року на суму 50 305 412 грн., за 2018 рік на суму 50 305 412 грн.

27.10.2023 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків за результатами проведеної перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення №981/32-00-23-32/25412361, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб - на 62 881 765, 00 грн. (шістдесят два мільйони вісімсот вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят п`ять гривень, 00 коп).

Не погодившись з означеним податковим повідомленням рішенням №981/32-00-23-32/25412361 від 27.10.2023 року, позивач оскаржив означене рішення до Київського окружного адміністративного суду.

Спірні правовідносини сторін врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, підписаної між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр 08.11.2012 р., ратифікованої Україною 04.07.2013 р., яка набрала чинності для України 07.08.2013 р. тощо.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України визначається поняття та підстави представництва. Зокрема, зазначається, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

2. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

3. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 238 Цивільного кодексу України визначаються правочини, які може вчиняти представник, а саме:

1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України визначаються правові наслідки вчинення правочину представником, та зазначається, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 243 Цивільного кодексу України визначається поняття комерційного представництва, та зазначається, що комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

2. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом.

3. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

4. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

Відповідно до підпункту 14.1.193. статті 14 Податкового кодексу України постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об`єкт чи пов`язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов`язана з таким майданчиком, об`єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов`язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов`язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер;

Відповідно до підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до підпункту 14.1.54. статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

Відповідно до підпункту 14.1.49. статті 14 Податкового кодексу України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Відповідно до підпункту 141.4.2. статті 141 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, підписаної між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр 08.11.2012 р., ратифікованої Україною 04.07.2013 р., яка набрала чинності для України 07.08.2013 р. дія цієї Конвенції поширюється на осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав.

Відповідно до ст.2 наведеної Конвенції визначаються податки, на які поширюється дія Конвенції. Зокрема, зазначається, що дія цієї Конвенції поширюється на податки на доходи, що стягуються від імені Договірної Держави або її адміністративно-територіальних одиниць, або місцевих органів влади, незалежно від способу їхнього стягнення.

2. Податками на доходи вважаються всі податки, що справляються із загальної суми доходу, або з елементів доходу, у тому числі податки на доходи від відчуження рухомого чи нерухомого майна та податки на загальну суму заробітної плати або платні, сплачуваної підприємствами.

3. Податками, на які поширюється дія цієї Конвенції, зокрема є:

a) в Україні:

i) податок на прибуток підприємств; і

ii) податок на доходи фізичних осіб;

(далі - український податок);

b) на Кіпрі:

i) прибутковий податок;

ii) корпоративний податок на прибуток;

iii) спеціальний внесок на оборону Республіки; і

iv) податок на доходи від відчуження майна;

(далі - кіпрський податок).

4. Дія цієї Конвенції поширюється також на будь-які ідентичні або значним чином подібні податки, які стягуються однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, на додаток до існуючих податків або замість них. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбулися в їхніх податкових законодавствах.

Відповідно до ст.3 вказаної Конвенції зазначено загальні визначення, та вказано, що для цілей цієї Конвенції, якщо із контексту не випливає інше:

a) термін "Україна" у випадку використання в географічному значенні означає територію України, її континентальний шельф і її виключну (морську) економічну зону, у тому числі будь-яку іншу територію за межами територіальних вод України, яка відповідно до міжнародного права визначена або може бути в подальшому визначена як територія, у межах якої можуть здійснюватись права України стосовно морського дна, надр та їхніх природних ресурсів;

b) термін "Кіпр" означає Республіку Кіпр та у випадку використання в географічному значенні включає її національну територію, територіальні води, а також будь-яку іншу територію за межами територіальних вод, у тому числі прилеглу територію, виключну економічну зону та континентальний шельф, який відповідно до кіпрського законодавства та міжнародного права визначений або може бути в подальшому визначений як територія, у межах якої можуть здійснюватися суверені права або юрисдикція Кіпру;

c) термін "національна особа" означає:

i) будь-яку фізичну особу, яка має громадянство Договірної Держави;

ii) будь-яку юридичну особу, товариство або асоціацію, що одержує свій статус як такий за чинним законодавством Договірної Держави;

d) терміни "Договірна Держава" й "інша Договірна Держава" означають, залежно від контексту, Україну або Кіпр;

e) термін "особа" включає фізичну особу, компанію і будь-яке інше об`єднання осіб;

f) термін "компанія" означає будь-яку юридичну особу чи будь-яке утворення, що розглядається з метою оподаткування як юридична особа;

g) терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство іншої Договірної Держави" означають відповідно підприємство, що керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом іншої Договірної Держави;

h) термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським, річковим або повітряним судном, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське, річкове або повітряне судно експлуатується виключно між пунктами в іншій Договірній Державі;

i) термін "компетентний орган" означає, у випадку України - Міністерство фінансів України або його повноважного представника, та у випадку Кіпру - Міністра фінансів або його повноважного представника;

j) термін "підприємство" застосовується до проведення будь-якої підприємницької діяльності;

k) термін "підприємницька діяльність" включає надання професійних послуг та іншу діяльність незалежного характеру.

2. Під час застосування цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має, якщо з контексту не випливає інше, те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави стосовно податків, на які поширюється дія цієї Конвенції.

Відповідно до ст.4 наведеної Конвенції наведено визначення резидента, та вказано, що для цілей цієї Конвенції термін "резидент Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Цей термін, проте, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі.

2. Якщо відповідно до положень пункту 1 цієї статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається згідно з такими правилами:

a) вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій вона має місце постійного проживання, якщо вона має місце постійного проживання в обох Договірних Державах, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій вона має тісніші особисті й економічні зв`язки (центр життєвих інтересів);

b) якщо Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має місця постійного проживання в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій вона зазвичай проживає;

c) якщо вона зазвичай проживає в обох Договірних Державах або коли вона зазвичай не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є;

d) якщо вона є національною особою обох Договірних Держав або не є національною особою жодної з них, то компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

3. Якщо відповідно до положень пункту 1 цієї статті особа, що не є фізичною особою, є резидентом обох Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де розміщений її фактичний керівний орган.

Відповідно до ст.5 вказаної Конвенції надано визначення такого терміну, як постійне представництво, зокрема, вказано, що для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.

2. Термін "постійне представництво", зокрема, включає:

a) місце управління;

b) філіал;

c) офіс;

d) фабрику;

e) майстерню;

f) установку або споруду для розвідки природних ресурсів;

g) шахту, нафтову або газову свердловину, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; та

h) склад або інше приміщення, що використовується для продажу товарів.

3. Будівельний майданчик, або складальний або монтажний проект, чи пов`язана з таким майданчиком або проектом наглядова діяльність утворюють постійне представництво, лише якщо вони існують більше ніж дванадцять місяців.

4. Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійне представництво" не включає:

a) використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать підприємству;

b) складування запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки;

c) складування запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;

d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства;

e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер;

f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від "a" до "e", за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

5. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, якщо особа, інша ніж агент з незалежним статусом, до якого застосовується пункт 6 цієї статті, діє від імені підприємства та має, та звичайно використовує повноваження в Договірній Державі укладати контракти від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі стосовно будь-якої діяльності, яку ця особа виконує для підприємства за винятком, якщо діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4 цієї статті, яка якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не може перетворити це постійне місце діяльності у постійне представництво відповідно до положень цього пункту.

6. Підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності. Однак, якщо діяльність такого агента здійснюється повністю від імені цього підприємства і якщо між цим підприємством і агентом в їхніх комерційних і фінансових зв`язках існують або встановлюються умови, які відрізняються від тих, які могли б існувати між незалежними підприємствами, він не вважатиметься агентом з незалежним статусом у значенні цього пункту.

7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, яка є резидентом іншої Договірної Держави або яка здійснює підприємницьку діяльність у цій іншій Державі (через постійне представництво чи будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво іншої.

Відповідно до ст.6 наведеної вище Конвенції визначається порядок оподаткування доходів від нерухомого майна. А саме:

1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (у тому числі дохід від сільського або лісового господарства), яке знаходиться в іншій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі.

2. Термін "нерухоме майно" має те значення, яке він має у законодавстві Договірної Держави, в якій знаходиться це майно. Цей термін у будь-якому випадку включає майно, що доповнює нерухоме майно, худобу і обладнання, що використовуються в сільському і лісовому господарствах, права, до яких застосовуються положення загального права до земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на змінні або фіксовані платежі як компенсація за розробку або право на розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів. Морські, річкові і повітряні судна не розглядаються як нерухоме майно.

3. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються до доходів, що одержуються від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.

4. Положення пунктів 1 і 3 цієї статті також застосовуються до доходів від нерухомого майна підприємства.

Відповідно до ст.7 наведеної вище Конвенції визначається порядок оподаткування прибутку від підприємницької діяльності:

1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює підприємницької діяльності в іншій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як зазначено вище, прибуток підприємства може бути оподаткований в іншій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

2. З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, то в кожній Договірній Державі цьому постійному представництву приписується прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах, і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

3. Під час визначення прибутку постійного представництва допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійного представництва, у тому числі управлінських та загально-адміністративних витрат, як у Державі, де розташоване постійне представництво, так і в будь-якому іншому місці.

4. Настільки, наскільки в Договірній Державі визначення згідно її законодавства прибутку, що приписується постійному представництву, на основі пропорційного розподілу загальної суми прибутку підприємства між його різними підрозділами, є звичайною практикою, ніщо в пункті 2 цієї статті не перешкоджатиме цій Договірній Державі визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого пропорційного розподілу, як це диктується практикою; прийнятий спосіб розподілу, однак, повинен бути таким, щоб його результати відповідали принципам, які містяться в цій статті.

5. Жодний прибуток не приписується постійному представництву на основі простої закупки постійним представництвом товарів або виробів для підприємства.

6. Для цілей попередніх пунктів прибуток, що приписується постійному представництву, визначається щороку одним і тим самим методом, якщо тільки немає достатньої і вагомої причини для його зміни.

7. Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не зачіпатимуться положеннями цієї статті.

Відповідно до ст.9 наведеної вище Конвенції визначається надається визначення асоційованих підприємств, зокрема, зазначається:

1. Якщо:

a) підприємство Договірної Держави безпосередньо або опосередковано бере участь в керівництві, контролі або капіталі підприємства іншої Договірної Держави, чи

b) одні й ті самі особи безпосередньо чи опосередковано беруть участь в керівництві, контролі, або капіталі підприємства Договірної Держави й підприємства іншої Договірної Держави й у кожному випадку між двома підприємствами в їхніх комерційних або фінансових взаємовідносинах створюються або встановлюються умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який за відсутності таких умов міг би бути нарахований одному з підприємств, але з причин наявності цих умов не був йому нарахований, може бути включений Договірною Державою до прибутку цього підприємства й відповідно оподаткований.

2. Якщо Договірна Держава включає до прибутків підприємства цієї Держави і, відповідно, оподатковує прибутки, за якими підприємство іншої Договірної Держави було оподатковано в цій іншій Державі, і прибутки, таким чином включені, є прибутками, які були б нараховані підприємству першої згаданої Держави, якби умови взаємовідносин між двома підприємствами були б умовами, які існують між незалежними підприємствами, тоді ця інша Держава повинна зробити відповідну поправку в сумі податку, що стягується з цих прибутків. Під час визначення такої поправки повинні бути розглянуті інші положення цієї Конвенції, а компетентні органи Договірних Держав повинні консультуватися один з одним у випадку потреби.

Відповідно до ст.10 зазначеної вище Конвенції визначається порядок оподаткування дивідендів. Зокрема, декларується наступне:

1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі.

2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичний власник володіє не менш ніж 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестував в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100000 євро;

b) 15 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

3. Термін "дивіденди" у випадку використання в цій статті означає дохід від акцій або інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також дохід від інших корпоративних прав, який підлягає такому самому оподаткуванню, як дохід від акцій відповідно до законодавства тієї Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

4. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо особа - фактичний власник дивідендів, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташоване в ній постійне представництво, і холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, справді пов`язаний з таким постійним представництвом. У такому випадку застосовуються положення статті 7 цієї Конвенції.

5. Якщо компанія, яка є резидентом Договірної Держави, одержує прибуток або доходи з іншої Договірної Держави, ця інша Держава не може стягувати будь-яких податків на дивіденди, що сплачуються компанією, за винятком, коли ці дивіденди сплачуються резиденту цієї іншої Держави або якщо холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, справді пов`язаний з постійним представництвом, розташованим в цій іншій Державі, або стягувати з нерозподіленого прибутку податки на нерозподілений прибуток, навіть якщо дивіденди сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або частково з прибутку або доходу, що утворюється у цій іншій Державі.

Відповідно до ст.11 зазначеної Конвенції визначається порядок оподаткування процентів.

Відповідно до ст.12 зазначеної Конвенції визначається порядок оподаткування роялті.

Відповідно до ст.13 зазначеної Конвенції визначається порядок оподаткування доходів від відчуження майна.

Відповідно до ст.14 зазначеної Конвенції визначається порядок оподаткування доходів від роботи за наймом.

Відповідно до ст.21 вказаної Конвенції визначаються умови усунення подвійного оподаткування, та зазначається наступне.

1. Якщо резидент Договірної Держави одержує дохід, який згідно із положеннями цієї Конвенції може оподатковуватись в іншій Договірній Державі, перша згадана Держава дозволить вирахувати з податку на дохід цього резидента суму, що дорівнює сумі податку на дохід, сплаченій в цій іншій Державі. Такі вирахування у будь-якому випадку не повинні перевищувати ту частину податку з доходу, розраховану до надання вирахування стосовно доходу, який може обкладатись податком в цій іншій Державі.

2. Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержаний дохід, яким володіє резидент Договірної Держави, звільнено від податку у цій Державі, така Держава може, проте, під час нарахування суми податку на залишок доходу такого резидента, взяти до уваги звільнений від податку дохід.

Відповідно до ст.22 наведеної Конвенції визначаються умови недискримінації, та зазначається наступне.

1. Національні особи Договірної Держави не підлягають в іншій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню, або їм не пред`являють будь-яких пов`язаних із оподаткуванням вимог, які є іншими чи більш обтяжливими ніж оподаткування, або пов`язані з оподаткуванням вимоги, яким підлягають або можуть підлягати національні особи цієї іншої Держави за тих самих обставин. Це положення також застосовується, незважаючи на положення статті 1 цієї Конвенції, до осіб, які не є резидентами однієї чи обох Договірних Держав.

2. Особи без громадянства, які є резидентами Договірної Держави, не піддаються в жодній із Договірних Держав будь-якому оподаткуванню, або їм не пред`являють будь-яких пов`язаних з оподаткуванням вимог, які є іншими або більш обтяжливими ніж оподаткування, або пов`язані з оподаткуванням вимоги, яким за таких же умов піддаються національні особи відповідної Держави.

3. Оподаткування постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в іншій Договірній Державі, не буде менш сприятливим у цій іншій Державі, ніж оподаткування підприємств цієї іншої Держави, які здійснюють подібну діяльність.

4. За винятком випадків, коли застосовуються положення пункту 1 статті 9, пункту 6 статті 11 або пункту 5 статті 12 цієї Конвенції, проценти, роялті та інші виплати, що сплачуються підприємством Договірної Держави резиденту іншої Договірної Держави, з метою визначення оподатковуваного прибутку такого підприємства підлягають вирахуванню на тих самих умовах, так, якби вони сплачувались резиденту першої згаданої Держави. Таким самим чином будь-які борги підприємства Договірної Держави резиденту іншої Договірної Держави підлягають, з метою визначення оподатковуваного капіталу цього підприємства, вирахуванням на тих самих умовах, так, якби це були борги резиденту першої згаданої Держави.

5. Підприємства Договірної Держави, капітал яких повністю або частково належить або контролюється безпосередньо чи опосередковано одним або кількома резидентами іншої Договірної Держави, не підлягають в першій згаданій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або їм не пред`являються будь-які пов`язані з оподаткуванням вимоги, які є іншими чи більш обтяжливими ніж оподаткування і пов`язані з оподаткуванням вимоги, яким підлягають або можуть підлягати інші подібні підприємства першої згаданої Держави.

6. Ніщо в цій статті не розглядається як зобов`язання будь-якої з Договірних Держав надавати особам, які не є резидентами цієї Держави, будь-які особисті знижки, звільнення і вирахування для податкових цілей, які надаються особам, що є резидентами, на підставі критеріїв, не передбачених загальним податковим законодавством.

7. Положення цієї статті застосовуються до податків, які охоплюються цією Конвенцією.

Відповідно до ст.23 наведеної вище Конвенції визначено процедуру взаємного погодження та зазначено наступне.

1. Якщо особа вважає, що в результаті дій однієї чи обох Договірних Держав вона піддається чи піддаватиметься оподаткуванню, яке не відповідає положенням цієї Конвенції, вона може, незалежно від засобів правового захисту, передбачених національним законодавством цих Держав, передати свою справу до компетентного органу Договірної Держави, резидентом якої вона є, або, якщо її справа підпадає під дію пункту 1 статті 22 цієї Конвенції, тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є. Ця справа повинна бути представлена протягом трьох років з моменту першого повідомлення про дії, що призводять до оподаткування, яке не відповідає положенням цієї Конвенції.

2. Компетентний орган намагатиметься, якщо вважатиме заперечення обґрунтованим і якщо сам не в змозі дійти до задовільного рішення, вирішити справу за взаємною згодою з компетентним органом іншої Договірної Держави з метою уникнення оподаткування, яке не відповідає Конвенції. Будь-яка досягнута домовленість повинна виконуватись незалежно від будь-яких обмежень у часі, передбачених внутрішнім законодавством Договірних Держав.

3. Компетентні органи Договірних Держав намагатимуться вирішити за взаємною згодою будь-які суперечки або спірні питання стосовно тлумачення або застосування Конвенції.

4. Компетентні органи Договірних Держав можуть безпосередньо контактувати один з одним з метою досягнення згоди в розумінні попередніх пунктів.

Відповідно до ст.24 наведеної вище Конвенції визначено процедуру обміну інформацією та зазначено наступне.

1. Компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств, що стосуються податків будь-якого виду та визначення, що стягуються від імені Договірних Держав або їхніх адміністративно-територіальних одиниць чи місцевих органів влади настільки, наскільки оподаткування не суперечить цій Конвенції. Обмін інформацією не обмежується статтями 1 та 2.

2. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою відповідно до пункту 1 цієї статті, уважається конфіденційною так само, як й інформація, одержана відповідно до внутрішнього законодавства цієї Держави, і розкривається лише особам чи органам влади (у тому числі судам та адміністративним органам), зайнятим оцінкою чи збором, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляцій стосовно податків, зазначених у пункті 1 цієї статті, або наглядом за наведеним вище. Такі особи чи органи використовують інформацію лише із цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в ході відкритого судового засідання або в судових рішеннях.

3. У жодному разі положення пункту 1 та 2 цієї статті не повинні тлумачитися як такі, що покладають на Договірні Держави зобов`язання:

a) здійснювати адміністративні заходи, що суперечать законодавству й адміністративній практиці однієї або іншої Договірної Держави;

b) надавати інформацію, яку неможливо одержати за законодавством або в ході звичайного управління однієї або іншої Договірної Держави;

c) надавати інформацію, яка розкривала б будь-яку торговельну, підприємницьку, промислову, комерційну або професійну таємницю чи торговельний процес, або інформацію, розкриття якої суперечило б державній політиці.

4. Якщо інформація запитується Договірною Державою відповідно до цієї статті, інша Договірна Держава використовує свої заходи зі збору запитуваної інформації навіть тоді, коли ця інша Держава може не потребувати такої інформації для власних податкових цілей. Зобов`язання, яке міститься в попередньому реченні, підлягає обмеженням, що містяться в пункті 3 цієї статті, але в жодному разі такі обмеження не тлумачаться як такі, що дозволяють Договірній Державі відмовлятися від надання інформації виключно з тієї причини, що вона не має національного інтересу в такій інформації.

5. У жодному разі положення пункту 3 не тлумачаться як такі, що дозволяють Договірній Державі відхиляти надання інформації виключно тому, що інформація належить банку, іншій фінансовій установі, призначеній особі чи особі, що діє як агент або довірена особа, або тому, що вона стосується майнових часток в особі.

Таким чином, аналіз наведених вище норм чинного законодавства в сукупності з обставинами справи, дозволяє суду прийти до висновків про наступне.

Постійне представництво - в українському законодавстві, постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

Представництво може бути визнане постійним, зокрема якщо його діяльність має господарський характер, аналогічна діяльності нерезидента й фактично здійснюється не для нерезидента, а для третіх осіб. При цьому не можна визнати представництво постійним, якщо діяльність представництва не можна ототожнювати з діяльністю материнської компанії.

В той же час, суперечливим, та таким, що не відповідає обставинам справи є твердження позивача про те, що наявність у RAFTAN HOLDING LIMITED, Кіпр бенефіціарного власника - резидента України не є свідченням постійного представництва нерезидента в Україні, оскільки зазначене, на думку позивача, не узгоджується із положеннями підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та пункту 5 статті 5 наведеної вище Конвенції.

Як вбачається зі змісту підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, а, як вбачається зі змісту пункту 5 статті 5 наведеної вище Конвенції для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства, до якого, зокрема, включаються: місце управління; філіал; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова або газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; та склад або інше приміщення, що використовується для продажу товарів.

Тобто, наведені норми чинного законодавства України прямо і чітко визначають поняття постійного представництва, більш того, пунктом 6 ст.5 наведеної вище Конвенції прямо передбачено, що підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності та з виключеннями, передбаченими пунктом 4 ст.5 наведеної вище Конвенції.

Будь - якими належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73 - 76 КАС України позивачем не було обгрунтовано та доведено здійснення підприємницької діяльності RAFTAN HOLDING LIMITED у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності, як не було доведено і наявності у позивача виключень з терміну «постійне представництво», прямо передбачених пунктом 4 ст.5 наведеної вище Конвенції, а саме: використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать підприємству; складування запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки; складування запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства; утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер; утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від "a" до "e", за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача щодо хибності тверджень контролюючого органу про те, що «всі значні правочини укладались від імені нерезидента RAFTAN HOLDING LIMITED на території України посадовими особами ПрАТ «МХП» ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), у т.ч. придбання акцій ПрАТ «МХП» та корпоративних прав ТОВ «ВІННИЦЬКА ПТАХОФАБРИКА», ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «УРОЖАЙ» та виплата дивідендів українськими підприємствами на користь RAFTAN HOLDING LIMITED», оскільки позивачем будь - якими належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.73-76 КАС України не було доведено зворотнього.

Також суд акцентує, що, маючи на меті з`ясування всіх обставин у справі і перевірку їх доказами, головуючим у справі задавались питання в процесі дослідження доказів присутнім у справі представникам позивача щодо предмету позовної заяви, відтак на безпосереднє питання головуючого у справі під час судового розгляду справи щодо укладання будь - яких господарських договорів посадовими особами ПрАТ «МХП» ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), у якості представників RAFTAN HOLDING LIMITED та в межах господарської діяльності даної компанії, здійснення зазначеними вище особами будь - яких інших юридично значимих дій від імені RAFTAN HOLDING LIMITED, окрім володіння корпоративними правами останньої ( ОСОБА_1 ); участі RAFTAN HOLDING LIMITED в загальних зборах ТОВ «ВІННИЦЬКА ПТАХОФАБРИКА» за посередництва свого представника ( ОСОБА_2 ); діяльність в якості члена Правління ПАТ «МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ» ( ОСОБА_3 ); укладання договорів купівлі - продажу часток українських підприємств групи MHP та підписання протоколів загальних зборів в якості представника RAFTAN HOLDING LIMITED на підставі довіреностей протягом 2006 - 2011 років ( ОСОБА_5 ) з метою підтвердження чи спростування доводів позивача, викладених в позовній заяві щодо нездійснення компанією - нерезидентом RAFTAN HOLDING LIMITED господарської діяльності в Україні та відсутності в Україні постійного представництва, жодним з представників позивача конкретної відповіді надано не було, а кожен з представників зазначив, що не може підтвердити будь - якими належними та допустимими доказами зазначені обставини, обмежившись відповіддю: «мені нічого невідомо з даного приводу», що підтверджується протоколом судового засідання від 14.02.2024 р.

В контексті наведеного позивачем також не було доведено факту формування у нерезидента доходів за рахунок дивідендів як наслідок отримання саме пасивних доходів, що є похідним від права власності на корпоративні права, та не є підприємництвом, як не було доведено і причинно - наслідкового зв`язку щодо наявного у нерезидента дивідендного доходу від українських компаній та нездійсненням останнім господарської діяльності в Україні, зокрема, як не було доведено і відсутність у нерезидента будь - якої необхідності /доцільності/ ділової мети в утри манні постійного представництва в Україні.

Таким чином, позивачем порушено порядок оподаткування дивідендів, визначений відповідно до ст.10 зазначеної вище Конвенції та підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання щодо утриманого податку з доходу нерезидента із джерелом походження з України всього на суму 50 305 412 грн.

Крім того, щодо витребуваних ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року доказів, надісланих відповідачем на електронну адресу суду, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні, яке відбулося 14.02.2024 року представниками позивача було зазначено, що докази, надані позивачем на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року не вартують уваги та є неналежними, оскільки позивачу незрозуміло, що зазначені докази підтверджують та яким чином відбувалося листування між відповідачем із зазначеними у наданих листах адресатами.

Здійснивши системний аналіз вказаних письмових доказів, надісланих відповідачем на електронну адресу суду, суд зазначає, що відповідачем у якості письмових доказів були надіслані наступні документи: відповідь від компетентного органу республіки Кіпр від 10.12.2019 року №T.D.3.10.43.2/A.V.192P.755 (неофіційний переклад) на 3 арк; відповідь від компетентного органу республіки Кіпр від 10.12.2019 року №T.D.3.10.43.2/A.V.192P.755 (неофіційний переклад) та додатки на 799 арк; супровідний лист щодо направлення спец запиту та запит вх. Від 26.04.2019 № 2767/5/28-10-45-01-07 на 10 арк; супровідний лист та відповідь від компетентного органу республіки Кіпр від 20.01.2022 року №T.D.3.10.43.2/A.V.253P.929 (неофіційний переклад) на 4 арк; відповідь від компетентного органу республіки Кіпр від 20.01.2022 року №T.D.3.10.43.2/A.V.253P.929 (неофіційний переклад) на 4 арк; запит іноземного компетентного органу про отримання податкової інформації на 6 арк; додатки до відповіді від компетентного органу республіки Кіпр від 20.01.2022 року №T.D.3.10.43.2/A.V.253P.929 (матеріали справи №1) на 130 арк; додатки до відповіді від компетентного органу республіки Кіпр від 20.01.2022 року №T.D.3.10.43.2/A.V.253P.929 (матеріали справи №2) на 332 арк. Відповідно до текстів зазначених документів додаткове обгрунтування знайшла позиція відповідача щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, викладена як у відзиві на позовну заяву, так і у додаткових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Разом з тим, у суду відсутні правові підстави щодо неприйняття та не розгляду зазначених письмових доказів при розгляді і вирішенні даної справи лише спираючись на доводи позивача щодо не підтвердження, на переконання останнього заявленої позивачем власної позиції в обгрунтування поданої позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України чітко зазначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а, відповідно до ч.1 ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи той факт, що відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а також зважаючи на той факт, що позивачем не було доведено неналежності надісланих відповідачем доказів в розумінні ст.73 КАС України, недостовірності таких доказів в розумінні ст.75 КАС України, а також одержання зазначених вище доказів з порушенням порядку, встановленого законом, в розумінні ч.1 ст.74 КАС України, суд не приймає до уваги посилання позивача щодо неналежності вказаних письмових доказів.

Щодо посилань позивача на порушення порядку призначення та проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

За змістом п.78.5 ст.78 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до статті 81 ПК України, право на проведення перевірки надається контролюючому органу за умови, що він перед початком перевірки пред`явив направлення на проведення перевірки, наказ на проведення перевірки та службове посвідчення працівника (працівників), який проводить перевірку.

З дотримання цього порядку пов`язане право особи на допуск працівників контролюючого органу до проведення перевірки.

З матеріалів справи вбачається, перевірка Приватного акціонерного товариства «МХП» проводилась з 14 серпня 2023 року по 15 вересня 2023 року.

Позивачем не заперечується, що в перший день перевірки, до початку її проведення, представнику Товариства була вручена копія наказу контролюючого органу № 186-п від 11.08.2023 року «Про проведення документальної позапланової перевірки ПрАТ «МХП» (код ЄДРПОУ 25412361)», а також пред`явлені направлення на перевірку №№ 80/32-00-23-25, 81/32-00-23-25, 82/32-00-23-25 від 11.08.2023 року.

В подальшому, відповідачем був прийнятий наказ № 187-п від 14.08.2023 року «Про внесення змін до наказу Східного міжрегіонального правління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11.08.2023 року № 186-п», яким до констатуючої частини наказу № 186-п від 11.08.2023 року внесені зміни, доповнено первісний наказ додатковою підставою, а саме - підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Як вказує позивач, копія наказу №187-п від 14.08.2023 та оновлені направлення на перевірку пред`явлені представнику позивача 15.08.2023.

Позивач вбачає у вказаних діях контролюючого органу протиправність, оскільки наказом №187-п від 14.08.2023 фактично змінено підстави перевірки, після початку призначеної перевірки.

Оцінюючі такі посилання позивача, суд зазначає, що встановлені статтями 79 та 81 ПК України порядки для проведення позапланових виїзних та невиїзних перевірок, зокрема, пов`язані з тим, щоб особа, щодо якої проводиться перевірка, змогла ознайомитися з документами, які стосуються перевірки, зокрема, підставами для проведення перевірки, і, у випадку, проведення виїзної перевірки не допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, якщо відсутні підстави для проведення перевірки або, у випадку проведення невиїзної перевірки оскаржити наказ про проведення перевірки, якщо відсутні підстави для проведення перевірки.

Враховуючи, що вказані накази та направлення на перевірку вручені представнику позивача, вказані вище дії контролюючого органу щодо внесення змін до наказу про проведення перевірки жодним чином не завадили та не обмежили позивачу можливість реалізувати свої права, передбачені ПК України.

При цьому, судом встановлено, в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №320/45886/23 за позовом приватного акціонерного товариства «МХП» до східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу від 14.08.2023 №187-п.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 відкрито провадження у справі №320/45886/23.

Отже, в межах спору, що розглядається, суд не вправі надавати оцінку законності наказу від 14.08.2023 №187-п, оскільки вказане підлягає правовій оцінці в межах адміністративної справи №320/45886/23.

В той же час, суд враховує, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 вказала, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Суд вказує на можливість (право) платника податків посилатися на порушення контролюючого органу, які були вчинені під час проведення перевірки, й ці порушення у разі їх істотності можуть бути причиною визнання податкового повідомлення-рішення незаконним. Такі твердження відповідають правовим позиціям КАС ВС у справах за подібних правовідносин.

В той же час, ключовим фактором, який дозволяє говорити про можливість скасування у такому разі податкового повідомлення-рішення, є встановлена судом істотність (фундаментальність) вчиненого порушення. Тут варто зауважити, що фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Тобто, основним критерієм істотності порушення є міра порушених прав та вплив такого порушення на правомірність наслідків проведеної перевірки.

Варто додати й те, що, зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків. Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то вони, залежно від характеру, можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність прийнятого суб`єктом владних повноважень акта, але в певних випадках і за певних умов.

Отже, платник податків має право посилатись на наявність процедурних порушень під час призначення та проведення податкової перевірки, оскаржуючи прийняті за результатами податкової перевірки податкові повідомлення-рішення у судовому порядку, але суд повинен фактично оцінити такі доводи на предмет того, чи вплинули або об`єктивно могли вплинути такі порушення процедури на правильність висновків податкового органу про наявність податкового правопорушення платника податків за результатами конкретної податкової перевірки.

Водночас, оцінивши посилання позивача на допущені контролюючим органом порушення під час призначення і проведення податкової перевірки, суд дійшов висновку, що їх характер не утворює підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до змісту частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до змісту частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом та підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи, оскаржуване податкове повідомлення - рішення №981/32-00-23-32/25412361 від 27.10.2023 року, винесене Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, є прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене вище, здійснивши системний аналіз доказів, наявних в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позовної заяви у повному обсязі, зважаючи на їх необгрунтованість та безпідставність.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, відшкодуванню підлягають судові витрати сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, виключно у разі задоволення позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Приватного акціонерне товариство «МХП» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №981/32-00-23-32/25412361 від 27.10.2023 року - відмовити повністю.

2. Сплачений судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.

Дата ухвалення рішення01.04.2024
Оприлюднено03.04.2024
Номер документу118041465
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —320/44934/23

Ухвала від 24.04.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ганечко Олена Миколаївна

Ухвала від 16.04.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Жукова Є.О.

Рішення від 01.04.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Жукова Є.О.

Ухвала від 12.02.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Жукова Є.О.

Ухвала від 25.01.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Жукова Є.О.

Ухвала від 10.01.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Жукова Є.О.

Ухвала від 10.01.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Жукова Є.О.

Ухвала від 13.12.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Жукова Є.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні