Рішення

від 29.03.2024 по справі 340/7254/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/7254/23

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Зіавтотранс" (25019, м. Кропивницький, вул. Бобринецький Шлях, 209, код ЄДРПОУ 42690553)

відповідач: відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (25004, м. Кропивницький, вул. Героїв Маріуполя, 102)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зіавтотранс", через адвоката Ковальчук Ю.М., звернулося до суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ014620 від 23.05.2023 року.

Позов мотивовано тим, спірною постановою до ТОВ "Зіавтотранс" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт - перевезення вантажу без документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме за відсутність у водія роздруківки роботи тахографа за 04.04.2023 року. Позивач не погоджується з цією постановою та стверджує, що наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010 року передбачає можливість надання до перевірки або картки водія, або роздруківки даних роботи тахографа. Під час рейдової перевірки 0404.2023 року водій ОСОБА_1 надав інспектору до перевірки картку водія та забезпечив йому доступ до тахографа з метою отримання ним особисто роздруківки даних роботи тахографа. Неуспішні спроби інспектора щодо отримання даних про роботу тахографа не можуть бути підставою для застосування до позивача відповідальності та накладення штрафу. З цих підстав представник позивача просить суд визнати оскаржувану постанову протиправною та скасувати її.

Ухвалою від 01.09.2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що у ході рейдової перевірки 04.04..2023 року посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено перевезення автомобільним перевізником ТОВ "Зіавтотранс" вантажу без оформлення документів, передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт". Так, водій транспортного засобу ОСОБА_1 не надав на перевірку роздруківку даних роботи тахографа, а карту водія не встановив до потрібного слоту тахографу. За результатами перевірки складено акт №356206 від 04.04.2023 року, який водій підписав без зауважень. Доводячи правомірність спірної постанови, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подачі відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зіавтотранс" з 11.12.2018 року зареєстроване як юридична особа, основним видом його економічної діяльності є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41).

Позивач використовує у господарській діяльності для вантажних перевезень транспортні засоби - вантажний автомобіль МАН, д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп Krone, д.н.з. НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_2 .

Посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті у ході рейдової перевірки 04.04.2023 року на автодорозі М-14 (Одеса Мелітополь), 21 км + 434 м перевірено цей транспортний состав, яким керував водій ОСОБА_1 , здійснюючи на підставі товарно-транспортної накладної №613578 від 03.04.2023 року перевезення вантажу за маршрутом: с. Дерегівка Харківської області м. Чорноморськ Одеської області.

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №356206 від 04.04.2023 року, яким зафіксовано порушення, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. У водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, неможливо отримати роздруківку режиму праці та відпочинку, оскільки особиста картка водія не вставлена в слот тахографа (вставлена в другий слот). Водій ОСОБА_1 надав такі пояснення про причини порушень: "Переплутав місце встановлення карти та неправильно її встановив".

Матеріали рейдової перевірки були направлені для розгляду до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області за місцезнаходженням ТОВ "Зіавтотранс".

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначено у відділі державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті на 23.05.2023 року, про що позивача повідомлено листом від 02.05.2023 року, який вручений йому 10.05.2023 року.

В.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову №ПШ014620 від 23.05.2023 року, якою на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ТОВ "Зіавтотранс" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що склало 17000 грн. (17 грн. х 1000).

Не погоджуючись з цією постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до частин 12, 14, 17, 21 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1, 5, 8 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Порядок розгляду справи про порушення стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (надалі - Порядок №1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктами 2, 14, 15 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 25, 26, 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Суд установив, що спірною постановою №ПШ014620 від 23.05.2023 року до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" ("Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення") автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний зокрема мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

За висновками відповідача, у ході рейдової перевірки 04.04.2023 року встановлено, що позивач перевозив вантаж без оформлення необхідних документів, а саме за відсутності у водія роздруківки даних роботи цифрового тахографа, чим порушив вимоги наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 року.

Перевіряючи ці обставини, суд виходить з того, що статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за №811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (надалі - Положення №340).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Положення №340 це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

У пункті 1.5. Положення №340 визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами.

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року ця норма для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн набрала чинності з 01.06.2013 року, а для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015 року.

Тож з 01.06.2015 року усі вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, які використовуються автомобільними перевізниками при наданні послуг по перевезенню вантажів у внутрішньому сполученні, повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за №946/18241, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція №385).

Згідно з пунктами 1.1 - 1.3 розділу І цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

За визначеннями, наведеними у пункті 1.4 розділу І Інструкції №385:

- контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР;

Розділом III Інструкції №385 передбачені такі умови використання тахографів:

3.1. Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

3.3. Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

3.4. Якщо в рейсі перебувають двоє водіїв, положення абзаців п`ятого - сьомого пункту 3.3 цього розділу поширюються на кожного водія окремо.

3.5. Перевізники:

- забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

3.6. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Наказом Міністерства інфраструктури України №329 від 30.05.2013 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2013 року за №964/23496, затверджено Порядок обігу карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах), який визначає процедури видачі, оновлення, заміни та анулювання дії карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах), а також строки дії таких карток.

Згідно з пунктом 1.2 цього Порядку картка - картка цифрового контрольного пристрою (тахографа) із вбудованою мікросхемою, призначеною для використання в цифровому контрольному пристрої, типи якої затверджено відповідно до вимог ЄУТР (картка водія зі строком дії до 5 років; картка майстерні зі строком дії до 1 року; картка контролера зі строком дії до 2 років; картка підприємства зі строком дії до 5 років).

Відповідно до додатку 1 "Вимоги до конструкції, випробування, встановлення та перевірки" до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970 року, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України №2819-IV від 07.09.2005 року, термін "реєстраційний листок (бланк для записів)" означає бланк, який призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводиться в контрольний пристрій та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, яка повинна реєструватись.

Отже, тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Наявність таких документів перевіряється під час здійснення державного контролю на автомобільному транспорті у ході рейдових перевірок відповідно до пункту 15 Порядку №1567.

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, які використовується суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів, в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючими та повіреними контрольними пристроями (тахографами) для отримання та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та періоди роботи водіїв. А для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", обов`язковою також є наявність реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - заповнених тахокарт у разі використання аналогового тахографа, картки або роздруківки даних роботи тахографа - у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Ці документи є джерелом інформації щодо режимів праці і відпочинку водіїв транспортних засобів, на яких встановлені контрольні пристрої (тахографи).

Суд установив, що ТОВ "Зіавтотранс" 04.04.2023 року на замовлення ТОВ "Витязь-М" здійснювало перевезення вантажу транспортним составом у складі вантажного автомобіля автомобіль МАН, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Krone, д.н.з. НОМЕР_2 . Цим транспортним составом керував водій ОСОБА_1

Вантажний автомобіль МАН, д.н.з. НОМЕР_1 обладнаний цифровим тахографом, тож відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 на водія цього транспортного засобу покладався обов`язок забезпечити правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи, використовувати особисту картку водія кожного дня, протягом якого він керував транспортним засобом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа та пред`являти їх на перевірку особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, з метою підтвердження належного використання цифрового тахографа та дотримання встановленого режиму праці та відпочинку водіїв.

У ході рейдової перевірки 04.04.2023 року установлено, що водій ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу неправильно встановив особисту картку водія у слот цифрового тахографа, внаслідок чого реєстрація в автоматичному режимі інформації про рух транспортного засобу та періоди роботи водія за 04.04.2023 року не здійснювалася, дані про параметри руху транспортного засобу не були збережені у пам`яті тахографа, а відтак і не могли бути роздруковані та не були надані на перевірку.

Посилання позивача на наявність у водія ОСОБА_1 на момент перевірки особистої картки водія суд відхиляє, оскільки через неправильну експлуатацію водієм тахографа така картка водія не дала можливості посадовій особі Укртрансбезпеки, яка проводила перевірку, отримати за допомогою цього документу інформацію про рух транспортного засобу та про періоди роботи водія.

Отже матеріалами справи доведено факт вчинення позивачем господарського правопорушення - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, за що абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, установлені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (статті 216, 217, 238, 239, 241 Господарського кодексу України).

У статті 241 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивач у ході судового розгляду не спростував виявлений органом державного нагляду (контролю) факт перевезення 04.04.2023 року вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", та не довів, що він як суб`єкт господарювання вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення цього господарського правопорушення.

У ході розгляду справи доведено правомірність оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ014620 від 23.05.2023 року, натомість позивач не спростував факт вчинення ним порушення законодавства про автомобільний транспорт. Тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні його позову, то підстави для присудження йому понесених судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Зіавтотранс" відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ