Рішення

від 01.04.2024 по справі 420/30126/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30126/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеського квартирно-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ: 08038284; адреса: вул. Армійська, 18, м. Одеса, 65058) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеського Квартирно-експлуатаційного управління, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Одеського Квартирно-експлуатаційного управління (раніше Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року;

зобов`язати Одеське Квартирно-експлуатаційного управління (раніше Квартирно- експлуатаційний відділ м. Одеса) нарахувати і виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку;

визнати протиправною бездіяльність Одеського Квартирно-експлуатаційного управління (раніше Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 20.08.2021 року (індексації різниці) з урахуванням абз. абз. 3. 4. 5. Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року;

зобов`язати Одеське Квартирно-експлуатаційне управління (раніше Квартирно- експлуатаційний відділ м. Одеса) нарахувати і виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення у сумі 148 223.61грн. (3615, 21 грн * 41 повних місяців служби + за серпень 2021 року пропорційно відпрацьованому часу) за період з 01 березня 2018 року до по 20.08.2021 року з урахуванням абз. абз. 3. 4. 5. Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 07.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у спірний період позивач проходив військову службу у відповідача та у період проходження ним служби нарахування грошового забезпечення здійснювалось не в повному обсязі, а саме у період з 01.01.2016 по 20.08.2021 не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Позивач звертає увагу, що 15 серпня 2023 року він звернувся до відповідача із заявою та просив виплатити індексацію грошового забезпечення в добровільному порядку з врахуванням базових місяців для нарахування індексації січень 2008 року та березень 2018 року. У відповідь на вказану заяву відповідач надав лише витяг з наказу про здачу справ та посади, відповіді щодо виплати індексації грошового забезпечення не надано.

На звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу було надано документи, в яких наявне підтвердження відносно не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за весь період проходження служби у відповідача.

Позивач вважає, що йому протиправно відповідачем не нараховано та не виплачено різницю між сумою індексації, належної до виплати в місяці підвищення грошового забезпечення, і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року, за період з 01 березня 2018 року до 20 серпня 2021 року.

Поряд з цим, позивач з посиланням на численну практику Верховного Суду зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а відповідачем протиправно порушено його соціальні права щодо отримання індексації грошового забезпечення за спірний період, в тому числі й індексації-різниці, оскільки позивач мав право на її отримання. Факт порушення його прав підтверджується як наданими доказами, так і тим, що відповідач проігнорував його звернення щодо виплати йому спірної індексації.

За викладених обставин та доводів позивач вважає, що позовні вимоги є належним чином обґрунтованими, тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач з позовом не погодився та просив у їх задоволенні відмовити, зазначаючи у відзиві на позовну заяву, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За твердженням сторони відповідача проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансування ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів передбачених на ці цілі. При цьому Порядок не передбачає механізми нарахування та виплати індексації за попередні періоди.

Місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 01.03.2018), яке є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося. Після прийняття Постанови №1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.

Також сторона відповідача вказує, що під фіксованою сумою індексації заробітної плати слід розуміти різницю між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати, яка може мати місце у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) працівників. Така різниця розраховується лише у випадку, якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення тарифних ставок (окладів).

Оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді цього ж року, то позивач набув право на виплату індексації лише з грудня 2018 року, що у свою чергу виконано відповідачем, а також підтверджується архівною довідкою, яка надана позивачем додатком до позову та довідкою Одеського КЕУ від 15.11.2023№ 2854. За таких обставин відсутні підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня по грудень 2018 року та за жовтень 2019 року.

Крім того, за правовою позицією відповідача, визначення конкретного розміру суми індексації грошового забезпечення належить до виключної компетенції роботодавця. Отже, нарахування індексації грошового забезпечення та суми такого нарахування належить до повноважень відповідача, які є дискреційними. Тому індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 20.08.2021 проведена в повному обсязі і у відповідності до вимог чинного законодавства.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідач заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки на думку відповідача, позивач пропустив строк звернення до суду із даним адміністративним позовом.

27 листопада 2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні адміністративного позову й додатково зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Тому, позивач вважає, що викладені у відзиві на позовну заяву аргументи суперечать чинному законодавству України та й у такий спосіб суб`єкт владних повноважень лише підтвердив неправомірність своїх дій, в частині не виконання свого обов`язку, щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Також позивач зазначав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадового окладу військовослужбовця. При цьому, зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяці індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

На думку позивача з посиланням на практику Верховного Суду законним способом вирішення питання про належну йому фіксовану індексацію грошового забезпечення в березні 2018 року є визначення суми індексації, яка була б належала до виплати на момент підвищення грошового забезпечення за виключенням суми збільшення грошового доходу. При цьому, якщо б збільшення його грошового забезпечення у березні 2018 року перевищило величину індексації у сумі 4 258,75 грн. то відповідна різниця б не виплачувалась, а індексація починаючи з 01.03.2018 р. не проводилась би до того моменту, доки поріг індексації починаючи з 01.03.2018 р. не перевищить 103%.

Інших процесуальних заяв по суті спору, які визначені статтею 159 КАС України від сторін до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Одеса.

Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (по стройовій частині) № 167 від 20.08.2021 року підполковника ОСОБА_1 , заступника відділу-головного інженера квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса Сил логістики Збройних Сил України, увільненого від займаної посади і призначеного начальником служби метрології та стандартизації озброєння Військової академії (м. Одеса) наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 18 серпня 2021 року № 324, відповідно до пункту 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, вважати, що справи і посаду здав і вибув до нового місця служби вирішено:

З 20 серпня 2021 року виключити зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса Сил логістики Збройних Сил України та зняти зі всіх видів забезпечення.

Припинити доступ до роботи з відомостями, що становлять державну таємницю у зв`язку із звільненням з посади.

Виплатити надбавку в розмірі 10% посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 35% посадового окладу з 01 по 20 серпня 2021 року (згідно тарифного розряду 26 за посадами та розмірами посадових окладів військовослужбовців квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса Сил логістики Збройних Сил України).

Щорічну основну відпустку за 2021 рік використав частково 30 діб, грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік отримав.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, отримав.

Постійним житлом від Міністерства оборони України не забезпечений.

15 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Одеського квартирно-експлуатаційного управління із заявою (вх. № 1492 від 22.08.2023 року), у якій, зокрема, просив повідомити чи нараховувалась йому індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по день виключення зі списків та переведення до іншого місця проходження служби, а також, який базовий місяць застосовувався при відповідних нарахуваннях.

У разі не проведення та не здійснення нарахування та виплати позивач просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по день виключення зі списків та переведення до іншого місця проходження служби, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадових окладів січня 2008 року та березня 2018 року.

В разі відмови в нарахуванні та виплаті індексації грошових доходів позивач просив вказати підстави відмови, саме з яких нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за вказаний період не проводилась (включаючи фіксовану індексацію, за її наявності), та в найкоротший строк здійснити нарахування та виплату належної суми індексації грошового забезпечення згідно чинного законодавства України.

11 вересня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 надано позивачу відповідь на його звернення, у якому зазначалося, що у Одеського квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса відсутня можливість надати інші витребувані документи, оскільки особова справа позивача зберігається в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також в листі повідомлено, що наявна можливість надати витяг з наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса від 20.08.2021 № 167 про здачу справ та посади та виключення позивача зі списків особового складу КЕВ м. Одеса.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону).

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, що зокрема підтверджується архівною довідкою Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, оформленої листом від 12.10.2023 року № Б-829/815.

З урахуванням вищевикладеного, а також беручи до уваги наявне правове регулювання спірних правовідносин, суд вважає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення, а доводи позивача про наявність у нього права на її отримання суд визнає обґрунтованими.

Що ж стосується вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року, суд зазначає наступне.

Згідно п. 5 Порядку № 1078, у редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно п. 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.

Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу.

З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Такі ж правила нарахування індексації діють для новоприйнятих працівників - обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Вказана постанова була чинна з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року.

Будь-яких доказів, що тарифна ставка (посадовий оклад) за посадою, яку займав позивач, змінювалась (підвищувалась) з січня 2008 року до березня 2018 року до суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в силу норм Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки суду у даній справі відповідають висновкам Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (зокрема, постанови від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21, від 28 червня 2022 року у справі № 640/8991/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21, від 20 жовтня 2022 року у справі № 400/426/21).

Також суд зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду дискреційними повноваженнями є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Верховний Суд у своїй практиці вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

На підставі наведеного, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про зобов`язання Одеського Квартирно-експлуатаційного управління нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з одночасним визначенням січня 2008 року, як базового місяця для проведення індексації, оскільки обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права позивача.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити фіксовану індексацію за період з 01.03.2018 року по 20.08.2021 року, суд зазначає наступне.

Вимоги стосовно періоду з 1 березня 2018 року до 20 серпня 2021 року ОСОБА_1 обґрунтував тим, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, тож в силу абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення відповідач був зобов`язаний із 1 березня 2018 року виплачувати йому фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі: 3615,21 грн. щомісяця, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, однак цього обов`язку не виконав.

Суд зазначає, що із 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Як вбачається з матеріалів справи, у випадку ОСОБА_1 правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.З матеріалів справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю за період з 1 березня 2018 року до 21 серпня 2021 року. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 1 березня 2018 року до 20 серпня 2021 року і що це право порушив відповідач.

Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

З архівної довідки Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, оформленої листом від 12.10.2023 року № Б-829/815 судом встановлено, що у лютому 2018 році грошове забезпечення позивача складалося з:

- посадовий оклад 1111 грн;

- оклад за військове звання 130 грн;

- надбавка за вислугу років - 496,40 грн;

- надбавка за особливості проходження військової служби 868,70 грн.;

- надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці 111,10 грн.

- щомісячна премія 5332,80 грн.;

- щомісячна додаткова грошова винагорода 4830 грн.

Всього нараховано 12880 грн.

Додатково суд враховує, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, відповідно до якого, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, яке не має разового характер, що відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, постанові Верховного Суду в постанові по справі № 520/8887/2020 від 26.01.2022 року.

У березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшився, у зв`язку із чим, грошове забезпечення ОСОБА_1 за березень 2018 року, становило:

- посадовий оклад 5360 грн;

- оклад за військове звання 1410 грн;

- надбавка за вислугу років - 3385 грн;

- надбавка за особливості проходження військової служби 1015,50 грн.;

- надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці 536 грн.

- щомісячна премія 1817,04 грн.;

Всього нараховано 13523,54 грн.

Отже, грошове забезпечення позивача з урахуванням постійних його складових за березень 2018 року збільшилось на 643,54 грн (А). (13523,54 грн - 12880 грн).

Як зазначалося судом раніше, для правильного вирішення спірних правовідносин слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.

Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», становив 1 762 гривні.

Відповідач надаючи відзив на позовну заяву не зазначив відомостей щодо приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, обмежився лише запереченнями стосовно відсутності правових підстав для нарахування та виплати щомісячної індексації-різниці, оскільки на думку суб`єкта владних повноважень ним виконано повністю обов`язок з нарахування та виплати індексації за означений спірний період.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, суд приходить наступних висновків.

За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.

При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:

ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … - 100%, де:

ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;

ІСЦ1 - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;

ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.

При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.

Суд зазначає, що розрахунок величини приросту індексу споживчих цін слід починати з лютого 2008 року, як місяця наступного за тим, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме:

у 2008 році 9 разів: січень-травень, вересень-грудень;

у 2009 році 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад;

у 2010 році 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень;

у 2011 році 3 рази: січень, березень, квітень;

у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2014 році 8 разів: березень-червень, вересень-грудень;

у 2015 році 8 разів: січень-травень, вересень-листопад;

у 2016 році 1 раз: квітень;

у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%;

у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

Таким чином, розрахунок величини приросту індексу споживчих цін за вказаний період має наступний вигляд:

2008 рік: 1,027*1,038*1,031*1,013*1,002 (1,008*0,995*0,999)* 1,011*1,017*1,015*1,021* 2009 рік: 1,029*1,015*1,014*1,014 (1,009*1,005)*1,011*1,014 (0,999*0,998*1,008*1,009)*1,011* 2010 рік: 1,018*1,019*0,993 (1,009*0,997*0,994*0,996*0,998)*1,012*1,029*1,016 (1,005*1,003*1,008)* 2011 рік: 1,01*1,009*1,014*1,013*1,009 (1,008*1,004*0,987*0,996*1,001*1,001*1,002*1,002*1,002 *1,003*0,997*0,997*0,998*0,997*1,001*0,999*1,002*1,002*0,999*1,001*0,999*0,993*1,004*1,002*1,005*1,002*1,006) * березень 2014 року-грудень 2014 року: 1,022*1,033*1,038*1,01*1,012(1,004*1,008)*1,029*1,024*1,019*1,03 * 2015 рік-березень 2016 року:1,031*1,053*1,108*1,14*1,022*0,986 (1,004*0,99*0,992)*1,023*0,987*1,02*1,022 (1,007*1,009*0,996*1,01) * квітень 2016: 1,035 * травень 2016-березень 2018: 1,245 (1,001*0,998*0,999*0,997*1,018*1,028*1,018*1,009*1,011*1,01*1,018*1,009*1,013*1,016*1,002*0,999*1,02*1,012*1,009*1,01*1,015*1,009) = 253,30%.

Отже величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,30%.

Результат наведеного розрахунку також підтверджується Калькулятором розрахунку суми індексації зарплати (https://ips.ligazakon.net/calculator/zp).

На підставі вищевикладеного суд робить висновок, що вказана позивачем величина приросту індексу споживчих цін у розмірі 241,70% є невірною та спростовується проведеними судом розрахунками. При цьому, суд критично оцінює доводи позивача з приводу покликання на лист Мінсоцполітики № 122/о/66-17 від 29.12.2017 року, оскільки такий не є нормативно-правовим актом та містить лише інформаційний характер. До того ж, зазначена у ньому інформація фактично відображена станом на дату формування такого листа, натомість спірні правовідносини у часі виникли пізніше, що зобов`язує суд перевірити правильність обрахунків складових при визначенні розмірів індексації грошового забезпечення та за умови, що позивач має право на її отримання.

За наведеними судом розрахунками, з урахуванням актуальної практики Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30%= 4 463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 643,54 грн., що не перевищує суму можливої індексації, вірними є доводи позивача про наявність у нього права на отримання щомісячної індексації різниці період з 01.03.2018 року по 20.08.2021 року і такий розмір має становити 3 819,61 грн. (4463,15 643,54).

За період з 01.03.2018 року по 20.08.2021 року відповідач повинен був нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказаний вид індексації у розмірі 155 248,66 грн (3819,61 грн * 40 повних місяців служби + 2464,26 грн. за серпень 2021 року пропорційно відпрацьованому часу).

Матеріалами справи, а саме довідкою № 2853 від 15.11.2023 року підтверджується, що позивачу з січня 2020 року по серпень 2021 року виплачувалася лише поточна індексація. Разом з цим, виплата вказаної індексації не виключає необхідності щомісячної виплати позивачу індексації-різниці за наявності правових підстав для її виплати. Відповідачем не спростовано у процесуальний спосіб тієї обставини, що нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення позивача є індексацією-різниці, а судом цього не встановлено.

Отже, за вищевикладених обставин, суд приходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього законного права на отримання спірної індексації-різниці та за розрахунками суду розмір становить 155 248,66грн., проте у межах заявлених позовних вимог присуджена до стягнення сума має становити 148223,61грн.

Стосовно клопотання відповідача про залишення позовної зави без розгляду, суд керується наступним.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Так, виходячи із заявлених позовних вимог, суд констатує, що фактично спірним питанням у даній справі є стягнення на користь позивача належної заробітної плати, оскільки вказане слідує із предмету та підстав позову.

Водночас Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які регулювали б строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду з позовом про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення службовця).

Враховуючи предмет спору, суд вважає, що спеціальною нормою, яка встановлює строк звернення до суду з цим позовом є ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Суд звертає увагу на те, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.

Водночас, враховуючи принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 28.09.2023 року у справі 140/2168/23.

З огляду на викладене, беручи до уваги вищенаведені правові висновки Верховного Суду та враховуючи те, що спір між сторонами стосується правовідносин, які мали місце в період, коли КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, то на думку суду, позивачем дотримано процесуальний строк звернення до суду з вищенаведених мотивів.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на вимоги ч.5 ст.122 КАС України, оскільки положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 р. у зразковій справі № 260/3564/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 р.

Таким чином, клопотання Одеського квартирно-експлуатаційного управління про залишення позовних вимог без розгляду задоволенню не підлягає, а тому суд такі доводи відхиляє за безпідставністю.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, за наявного правового регулювання та встановлених обставин суд робить висновок, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні,

постанові або ухвалі.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для розподілу судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеського квартирно-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ: 08038284; адреса: вул. Армійська, 18, м. Одеса, 65058) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеського Квартирно-експлуатаційного управління щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати Одеське Квартирно-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ: 08038284) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку.

Визнати протиправною бездіяльність Одеського Квартирно-експлуатаційного управління щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 20.08.2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати Одеське Квартирно-експлуатаційне управління (раніше Квартирно- експлуатаційний відділ м. Одеса) (код ЄДРПОУ: 08038284) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення у сумі 148223,61грн. (3615,21 грн * 41 повних місяців служби та за серпень 2021 року пропорційно відпрацьованому часу) за період з 01 березня 2018 року до по 20.08.2021 року з урахуванням абз. абз. 3, 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян