Рішення

від 01.04.2024 по справі 560/1775/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/1775/24

РІШЕННЯ

іменем України

01 квітня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Щиборівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Щиборівської сільської ради, в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Щиборівської сільської ради щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 про надання дозволу на викуп земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6822789500:05:005:0116 площею 0,20 га.;

зобов`язати Щиборівську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 та надати дозвіл на викуп земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6822789500:05:005:0116 площею 0,20 га.;

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами розгляду заяв позивача на розгляд позачергових сесій Щиборівської сільської ради восьмого скликання винесенні проекти рішень № 13 від 25.07.2023, № 19 від 20.10.2023, № 13 від 23.11.2023, однак рішення за результатами голосування прийнято не було. Вважає, бездіяльність відповідача у неодноразовому не прийнятті рішення про надання дозволу на викуп земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває в його користуванні на умовах оренди протиправною та такою, що порушує права позивача.

Ухвалою суду від 08 лютого 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно ухвали не скористався, жодних документів до суду не подав.

Будь-яких заперечень чи клопотань у визначений законодавством термін від відповідача не надходило.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі площею 184,7 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 62625880 від 04.07.2016.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6822789500:05:005:0116 площею 0;20 га., яка перебуває в користуванні на умовах оренди в ОСОБА_1 , на підставі договору оренди землі № 0116 від 21.12.2021 року.

Відповідно до рішення позачергової двадцять дев`ятої сесії Щиборівської сільської ради восьмого скликання винесено № 13 від 25.07.2023 року за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , щодо надання згоди на придбання у власність орендованої земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торговлі, рішення за результатами голосування прийнято не було.

Відповідно до рішення позачергової тридцять другої сесії Щиборівської сільської ради восьмого скликання винесено проект рішення № 19 від 20.10.2023 року за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання згоди на придбання у власність орендованої земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, рішення за результатами голосування прийнято не було.

Відповідно до рішення позачергової тридцять третьої сесії Щиборівської сільської ради восьмого скликання винесено проект рішення № 13 від 23.11.2023 року за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , щодо надання згоди на придбання у власність орендованої земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торговлі, рішення за результатами голосування прийнято не було.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо не прийняття рішення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першоюстатті 122 Земельного кодексу Українипередбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельніділянкиу власність або у користування із земелькомунальноївласностівідповідних територіальних громад для всіх потреб.

Глава 20 ЗК Українирегулює питання продажу земельних ділянок або правнанихнапідставі цивільно-правових договорів.

Так,статтею 127 ЗК Українивизначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чикомунальноївласностіабо передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державамнапідставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Продаж земельних ділянок державної чикомунальноївласностіта набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюютьсянаконкурентних засадах (наземельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановленихглавою 21 цього Кодексу.

Не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної абокомунальноївласностібез згоди орендаря.

Відповідно до положень частини першоїстатті 128 ЗК Українипродаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок,наяких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) такомунальноївласностідля потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з частиною другою вищевказаної статті громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації.

У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташуванняземельноїділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згоданаукладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціниземельноїділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують правовласностінанерухоме майно (будівлі та споруди), розташованенацій земельній ділянці (у разі наявностіназемельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльностінатериторії України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.

Частиною третьоюстатті 128 ЗК Українивизначено, що орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволунарозроблення проекту землеустрою щодо відведенняземельноїділянки(якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінкиземельноїділянки(крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Жодних виключень із вказаної вище норми права законодавцем не визначено, що кореспондує обов`язку суб`єктів владних повноважень щодо неухильного дотримання вказаних вище строків щодо розгляду заяви (клопотання) з питань продажу земельних ділянок.

В силу частини 5-6статті 128 ЗК Українипідставою для відмови в продажуземельноїділянкиє:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такоїземельноїділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборонанапередачуземельноїділянкиу приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціниземельноїділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продажземельноїділянкиє підставою для укладання договору купівлі-продажуземельноїділянки.

Разом з цим, пунктом 34 частини 1статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування"визначено, що виключнонапленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 5статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування"сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разунаквартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один разнамісяць.

Тобто, обов`язку органу місцевого самоврядування зі здійснення розгляду заяви (клопотання) зацікавленої особи з приводу продажуземельноїділянкикомунальноївласностіпротягом місячного строку, встановленому нормою частини 3статті 128 ЗК України, кореспондує обов`язок скликання не рідше ніж один разнамісяць сесії сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної чи обласної ради з питань відведення земельних ділянок, встановлений нормою частини 5статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Частина 3статті 128 Земельного кодексу Україничітко визначає обов`язок органу місцевого самоврядування у разі прийняття рішення про відмову в продажуземельноїділянкизазначати у цьому рішенні обґрунтування (причини, мотиви) такої відмови.

З наведеного слідує, що за наслідками розгляду заяви позивача відповідач, як суб`єкт владних повноважень, мав прийняти одне із можливих рішень, а саме: 1) рішення про надання дозволунарозроблення проекту землеустрою щодо відведенняземельноїділянкита/або про проведення експертної грошової оцінкиземельноїділянки; 2) рішення про відмову в продажуземельноїділянкиіз зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Жодних інших альтернативних рішень законодавцем не визначено, тобто за наслідком розгляду саменапленарних засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема про надання дозволунапродажземельноїділянкиабо мотивована відмова.

В той же час, відповідно до п. 6-1 розділуХПерехідних положень Земельного кодексу України, громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою державної чикомунальноївласності, а також юридичні особи, якимнамомент набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель"належало право постійного користування земельними ділянками державної чикомунальноївласності, та які відповідно достатті 92 цього Кодексуне можуть набувати земельніділянкинаправі постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", мають правонакупівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінціземельноїділянки- для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінціземельноїділянки- для земель несільськогосподарського призначення.

У разі купівліземельноїділянкиїї покупець має правонарозстрочення платежу зі сплати ціниземельноїділянкиз рівним річним платежем з урахуванням індексу інфляції, за умови встановлення заборонинапродаж або інше відчуження та надання у користуванняземельноїділянки(крім надання у користування фермерському господарству земельних ділянок, які знаходяться увласностічленів такого фермерського господарства, що є покупцями такоїземельноїділянки) до повного розрахунку покупця за договором купівлі-продажу.

Розрахунок за придбану земельну ділянку здійснюється щороку, рівними частинами, у місяць, що настає за звітним роком. Покупець має правонадострокове погашення всієї або частини суми ціни продажуземельноїділянкиз розстроченням платежу з урахуванням індексу інфляції.

Строк розстрочення платежу становить: щодо земель сільськогосподарського призначення - 10 років, щодо земель несільськогосподарського призначення - 30 років, якщо покупець не ініціює встановлення меншого строку. У разі купівліземельноїділянкиз розстроченням платежу правовласностіпереходить до покупця після сплати першого платежу.

Право купівліземельноїділянкивідповідно до цього пункту також мають громадяни України - спадкоємці громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної чикомунальноївласності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, якщо такі земельніділянкибули передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у правівласностіє рівними.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначеністаттею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносиннатериторії сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних діляноккомунальноївласностіу власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земелькомунальноївласностівідповідно до цьогоКодексу; та ін.

Відповідно до частини 2статті 12 Земельного кодексу Українидо повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносиннатериторії сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

При цьому, відповідно до частини першоїстатті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"виключнонапленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 59 зазначеного Законурада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймаєтьсянаїї пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З оглядунавищезазначені норми, питання продажу земельних діляноккомунальноївласностіу власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Тиврівська селищна рада.

Із результатів поіменного голосування 29 позачергової сесії 8 скликання Щиборівської сільської ради щодо вирішення питання "Про надання дозволу на викуп земельної ділянки комунальної власності яка перебуває в користуванні на умовах оренди ОСОБА_1 " вбачається, що за продажземельноїділянкипроголосувало - 0, проти - 0, утримались - 12, не голосували - 1, відсутні - 9.

Із результатів поіменного голосування 32 позачергової сесії 8 скликання Щиборівської сільської ради щодо вирішення питання "Про надання дозволу на викуп земельної ділянки комунальної власності яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 на умовах оренди" вбачається, що за продажземельноїділянкипроголосувало - 0, проти - 10, утримались - 12, не голосували - 1, відсутні - 9.

Із результатів поіменного голосування 33 позачергової сесії 8 скликання Щиборівської сільської ради щодо вирішення питання "Про надання дозволу на викуп земельної ділянки комунальної власності яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 на умовах оренди" вбачається, що за продажземельноїділянкипроголосувало - 0, проти - 0, утримались - 15, не голосували - 0, відсутні - 7.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що відповідачем допущено бездіяльность, оскільки за наслідком розгляду заяви позивача не було прийнято ані позитивного рішення про продажземельноїділянки, ані вмотивованої відмови у її продажі.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові № 454/160/17 від 09.07.2020 року, які полягають у тому, що результати голосування не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження та не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

Не вирішення відповідачем клопотання позивача про продажземельноїділянки; не голосування частини депутатів попри їх присутність за будь-який із можливих варіантів (за, проти); не прийняття відповідного рішення відповідачем "за" чи "проти" по клопотанню позивача у визначений законом строк, свідчить про протиправну бездіяльність Щиборівської сільської ради.

У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у продажіземельноїділянки.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Продажземельноїділянкиабо відмова у її продажі є змістом відповідного індивідуального правового акту.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про продажземельноїділянкичи відмову у її продажі, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.

До того ж, слід врахувати правовий висновок Верховного Суду у постанові №580/707/21 від 27 липня 2022 року, де суд касаційної інстанції у подібних земельних правовідносинах, досліджуючи питання наявності протиправної бездіяльності у суб`єкта владних повноважень при розгляді заяви про надання дозволунарозробку проекту землеустрою вказав, що неприйняття рішення про надання дозволунарозроблення проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у наданні такого дозволу.

Земельний кодекс Українине передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про надання дозволунарозроблення проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу, про продажземельноїділянкиабо про відмову у продажі).

Суд вважає, що наведений висновок Верховного Суду можливо застосувати при розгляді цієї справи, оскільки наслідком вирішення заяв про надання дозволунарозроблення проекту та про продажземельноїділянкиє прийняття рішення відповідної радинаїї пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 800/304/17 від 27 лютого 2020 року під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дійнакористь заінтересованих осіб, якінапідставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяв позивача про викупземельноїділянки.

З оглядунавикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову в цій частині та, як наслідок, наявність підстав для їх задоволення.

Що ж стосується вимог позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу йому на викупземельноїділянки, то суд зазначає наступне.

Так, абзацом 1 частини 4статті 245 КАС Українивизначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішеннянакористь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діятинавласний розсуд.

У постанові від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2ст. 245 КАС Українита дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішеннянакористь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2)начас вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діятинавласний розсуд.

У даній справі повноваження щодо продажуземельноїділянкичи відмови в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови, регламентованостаттею 128 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у продажіземельноїділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен продати земельну ділянку. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - продати земельну ділянку або відмовити. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Згідно абзацом 2 частини 4статті 245 КАС Україниу випадку, якщо прийняття рішеннянакористь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діятинавласний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, а також беручи до уваги те, що подані заяви фактично залишились не вирішеним,надумку суду, належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяви позивача про надання дозволу на викупземельноїділянкита прийняти мотивоване рішення про продаж чи/або відмову в продажіземельноїділянки, з урахуванням висновків суду.

Згідно зістаттею 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсянаїх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другоюстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини,наяких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаєтьсянавідповідача.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноваженьнапідтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у розмірі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В той же час, визначаючись щодо наявності підстав для стягнення користь позивача понесених витратнаправничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн., суд виходить із наступного.

Згідно з частиною першоюстатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2статті 134 КАС Україниза результатами розгляду справи витратинаправничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноваженьнаправничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратнаправничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги танапідставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомогинапідставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6статті 134 КАС Українипередбачено, що для визначення розміру витратнаправничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратнаоплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатомнавиконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справинарепутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витратнаправничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7статті 134 КАС Україниобов`язок доведення неспівмірності витрат покладаєтьсянасторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратнаоплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9статті 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судомнапідставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень танакористь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.Напідтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому, положеннями ч. 7ст. 139 КАС Українитакож визначено, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Напідтвердження понесених витрат представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 14.11.2023, яким визначено, що фіксований розмір гонорару адвоката складає 10 000 грн., акт приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги від 18.12.2023.

Як зазначено устатті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI№ 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. У зв`язку з цим відсутність детального опису робіт не впливаєнавизначення судом розміру понесених витратнаправничу допомогу адвоката, позаяк норма частини 4статті 134 КАС Українизапроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката 10 000 грн. є визначеним незалежно від обсягу наданих послуг.

Разом із тим з оглядунаправову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні,накористь якої постановлено рішення, всі її витратинаправничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючинаскладність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у додатковійпостанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц(провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має правонакомпенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з оглядунаконкретні обставини справи.

Напереконання суду, виходячи із обставин даної конкретної справи, заявлений до відшкодування розмір витратнаоплату послуг адвоката в загальній сумі 10000 грн. є завищеним.

За таких обставин суд, керуючись принципом справедливості, виходячи із характеру та предмету даного спору, приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 1000 грн., що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Щиборівської сільської ради щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 про надання дозволу на викуп земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6822789500:05:005:0116 площею 0,20 га.

Зобов`язати Щиборівську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на викуп земельної ділянкита прийняти рішення про продаж чи/або відмову в продажіземельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6822789500:05:005:0116 площею 0,20 га, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Щиборівської сільської ради.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Щиборівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одну тисячу) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Щиборівська сільська рада (вул. Центральна 12, Щиборівка, Хмельницький район, Хмельницька область, 31070 , код ЄДРПОУ - 04404421)

Головуючий суддя П.І. Салюк