Рішення

від 29.03.2024 по справі 600/8057/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/8057/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі позивач), просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби № 0373983-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року про нарахування податкового зобов`язання в розмірі 7550,07 грн за податковий період 2020 року;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби № 0373985-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року про нарахування податкового зобов`язання в розмірі 10463,40 грн за податковий період 2021 року;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби № 0364954-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року про нарахування податкового зобов`язання в розмірі 18892.25 грн за податковий період 2022 року;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби № 0373984-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року про нарахування податкового зобов`язання в розмірі 1246,87 грн за податковий період 2020 року;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби № 0373986-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року про нарахування податкового зобов`язання в розмірі 1728,00 грн за податковий період 2021 року;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби № 0364955-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року про нарахування податкового зобов`язання в розмірі 3120,00 грн за податковий період 2022 року.

1.2. Ухвалою суду від 26.12.2023 року даний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

1.3. Ухвалою суду від 29.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником двох нежитлових об`єктів нерухомості площею 581,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та площею 96 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , які не є об`єктом оподаткування, оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

2.2. Вважає податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 0373983-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0373985-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0364954-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року, № 0373984-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0373986-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0364955-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року, незаконними та такими, що підлягає скасуванню, з урахуванням обставин викладених у позовній заяві та наданих письмових доказів. Просив задовольнити позов повністю.

Аргументи відповідача

2.3. Представник відповідача, згідно відзиву на позовну заяву, заперечує щодо задоволення позову з огляду на наступне.

2.4. Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 0373983-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0373985-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0364954-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року, № 0373984-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0373986-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0364955-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року, є законними, обґрунтованими, прийнятими контролюючим органом в межах наданих повноважень із дотриманням покладених законом обов`язків та є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Позивачу належать на праві приватної власності нежитлові приміщення: площею 581,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та площею 96 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , вказане підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічними паспортами.

3.2. Крім того, у власності позивача перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 7325083600:06:002:0038 та 7325083600:06002:0037, а також позивач орендує земельну ділянку з кадастровим номером 7325083600:06:002:0040, вказане підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

3.3. Позивач веде сільськогосподарську діяльності через засноване ним фермерське господарство «МАКОС» (код ЄДРПОУ 34446396), в якому він є засновником та керівником фермерського господарства.

3.4. Згідно довідки АБ №734252 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності за КВЕД-2010 ФГ «МАКОС» є:

- 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

- 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

- 01.24 вирощування зерняткових і кісточкових фруктів.

3.5. Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0373983-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року про нарахування податкового зобов`язання в розмірі 7550,07 грн за податковий період 2020 року;

- № 0373985-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року про нарахування податкового зобов`язання в розмірі 10463,40 грн за податковий період 2021 року;

- № 0364954-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року про нарахування податкового зобов`язання в розмірі 18892.25 грн за податковий період 2022 року;

- № 0373984-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року про нарахування податкового зобов`язання в розмірі 1246,87 грн за податковий період 2020 року;

- № 0373986-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року про нарахування податкового зобов`язання в розмірі 1728,00 грн за податковий період 2021 року;

- № 0364955-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року про нарахування податкового зобов`язання в розмірі 3120,00 грн за податковий період 2022 року.

3.6. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. В силу ч. 2 ст. Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

4.3. Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).

4.4. Згідно п. п. 3. 1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

4.5. Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

4.6. Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

4.7. За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

4.8. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

4.9. Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

4.10. Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

4.11. Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

4.12. За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

4.13. Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

4.14. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

4.15. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

4.16. Так, відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

4.17. Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

4.18. Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

4.19. Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Предметом цього спору є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про нарахування податкового зобов`язання № 0373983-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0373985-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0364954-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року, № 0373984-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0373986-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0364955-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року.

5.2. З аналізу приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України суд приходить до висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

5.3. Стосовно того, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, тобто, чи виконується перша умова для застосування пільги, встановленої пп. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, суд зазначає наступне.

5.4. За змістом ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією

5.5. Згідно ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

5.6. Підпунктом 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

5.7. Ця норма містить застереження щодо застосування такого визначення для цілей глави 1 розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПК України. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульований розділом ХІІ «Податок на майно» Кодексу.

5.8. Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

5.9. Застереження в пп. 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.

5.10. Поняття «сільськогосподарський товаровиробник», що міститься у Законі України «Про сільськогосподарський перепис» та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.

5.11. Як встановлено матеріалами справи, що позивачу на праві приватної власності належить ряд земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

5.12. Крім того, позивач веде сільськогосподарську діяльності через засноване ним фермерське господарство «МАКОС» (код ЄДРПОУ 34446396), в якому він є засновником та керівником фермерського господарства.

5.13. Згідно довідки АБ №734252 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності за КВЕД-2010 ФГ «МАКОС» є:

- 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

- 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

- 01.24 вирощування зерняткових і кісточкових фруктів.

5.14. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

5.15. Підпунктом 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

5.16. Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.

5.17. Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

5.18. Таким чином, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).

5.19. Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 № 820/3556/17, від 10.04.2020 № 823/1751/17, від 24.04.2020 № 540/2206/19 від 17.02.2021 № 820/3707/17 та від 22.04.2021 № 822/3289/17.

5.20. Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач і належне йому фермерське господарство є сільськогосподарськими товаровиробниками.

5.21. Стосовно того, чи об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тобто, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої пп. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, суд зазначає наступне.

5.22. Судом встановлено, що позивачу належать на праві приватної власності нежитлові приміщення: площею 581,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та площею 96 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , вказане підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічними паспортами.

5.23. Згідно відповіді Клішковецької сільської ради дністровського району Чернівецької області від 21.12.202 №1059 встановлено, що ОСОБА_1 в особі керівника ФГ «МАКОЯС» здійснює виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію на земельних ділянках та виробничих потужностях наданих та придбаних їх для ведення фермерського господарства, використовує належні йому не житлові приміщення площею 581,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 з 04.04.2016 року та площею 96 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 з 04.04.2016 року, як будівлі які відносяться до класу 1271 «будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.

5.24. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 було затверджено та введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.

5.25. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

5.26. Відповідно до цього Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади за надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

5.27. До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

5.28. Фактичне головне призначення кожного конкретного об`єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному вказаним Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення.

5.29. Ведення Класифікатора здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України, уповноважений видавати експертні висновки щодо належності об`єктів нерухомості (їх частин) до певного класу будівель (далі Висновок) на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості згідно з Класифікатором.

5.30. Таким чином, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться за певною процедурою на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

5.31. Судом встановлено, що як станом на час винесення відповідачем оскаржуваних рішень, так і на час розгляду даної справи, докази віднесення належного позивачу нерухомого майна: нежитлові приміщення: площею 581,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та площею 96 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000 в матеріалах справи відсутні.

5.32. Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 року у справі № 380/10802/22 зазначив наступне: "Норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримати від Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що обов`язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення. Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів наступне: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов`язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень".

5.33. Застосовуючи вказані вище висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд зазначає, що відповідач не довів, що позивач впродовж 2020-2022 років використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб. Також, не надано жодних належних та допустимих доказів, що позивач вказаний об`єкт нерухомості здає в оренду, лізинг, позичку тощо.

5.34. У зв`язку із наведеним, на нежитлові будівлі, які належить позивачу на праві приватної власності, поширюється запроваджена пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України пільга та зазначені нежитлові будівлі площею 581,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та площею 96 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

6.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0373983-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0373985-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0364954-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року, № 0373984-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0373986-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0364955-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року, діяв не на підставі Конституції та законів України.

6.3. При цьому суд вважає за необхідним зазначити, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.

6.4. У публічно-правових відносинах презюмується правомірність поведінки суб`єкта приватного права, якщо це не буде спростовано в порядку визначеному законом. У даному разі будь-яких порушень вимог чинного законодавства відповідачем не наведено.

6.5. Відтак, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0373983-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0373985-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0364954-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року, № 0373984-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0373986-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0364955-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року, є протиправними.

6.6. При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

6.7. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

6.8. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

6.9. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

6.10. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

6.11. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

6.12. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

6.13. Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини Проніна проти України (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об`єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

6.14. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню повністю з підстав, викладених у його мотивувальній частині.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

7.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, а оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує, на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до розміру задоволених вимог.

7.3. Крім цього, щодо стягнення з відповідача інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.

7.4. Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

7.5. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

7.6. Відповідно до частини 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

7.7. Відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

7.8. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

7.9. Разом з тим, відповідно до частин 6 та 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

7.10. Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

7.11. Згідно частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

7.12. Приписами частини 1 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.

7.13. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).

7.14. Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

7.15. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

7.16. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

7.17. Судом встановлено, що 12.12.2023 між позивачем та адвокатом Соник В.В. укладено договір про надання правової допомоги. Суд звертає увагу на те, що пунктом 4.2. вказаного договору визначено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгодженні сторонами та складає по цьому договору 15000,00 грн.

7.18. Згідно квитанції №12/12/23 вбачається, що позивач оплатив суму гонорару по договору про надання правової допомоги від 12.12.2023 в сумі 15000,00 грн.

7.19. Окрім цього, суд зазначає, що представник позивача суду надав акт про надання послуг правової допомоги від 25.12.2023 року.

7.20. Як зазначено судом вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

7.21. Представник відповідача клопотання щодо зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суду не надав та не вчинив дій щодо доведення неспівмірності витрат.

7.22. Не зважаючи на те, що відповідачем не вчинено дій щодо доведення не співмірності витрат, суд наголошує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру.

7.23. У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, виходить із такого:

- дана справа відноситься до справ незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;

- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;

- по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика.

7.24. Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

7.25. Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

7.26. Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на 8000,00 грн., оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.

7.27. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

7.28. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

7.29. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

7.30. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Чернівецькій області необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0373983-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0373985-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0364954-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року, № 0373984-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0373986-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023 року, № 0364955-2409-2411-UА73040050000080963 від 24.10.2023 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області витрати у вигляді витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Головного управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200а, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя О.В. Анісімов