Постанова

від 01.04.2024 по справі 160/4579/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/4579/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року в адміністративній справі №160/4579/23 (головуючий суддя І першої інстанції Кадникова Г.В.) за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (далі Укртрансбезпека, відповідач), в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 04.08.2022 року №346028 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправною та скасував постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №346028 від 04.08.2022 року, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки; стягнув на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (а.с.70-71).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до підпункту 2 пункту 27 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1001 (далі Ліцензійні умови), до використання під час провадження господарської діяльності допускаються транспортні засоби, які: є власністю ліцензіата та мають свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу або надані ліцензіату в оренду, кредит, лізинг і мають свідоцтво про реєстрацію та тимчасовий реєстраційний талон, натомість позивачем документально належним чином не підтверджено використання транспортного засобу іншим суб`єктом господарювання. Реальність долученого до матеріалів справи договору оренди не підтверджено належними первинними документами. Враховуючи викладене позивач є належним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ (далі Закон України №2344-ІІІ).

Апелянт наголошує, що законодавством чітко визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 48 Закону України №2344-ІІІє:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України №2344-ІІІ, тому за порушення вимог додержання законодавств про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 04.08.2022 року № 346028.

Отже, під час винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт скоєного правопорушення, обґрунтовано виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

18.02.2022 року співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено Акт №335056.

Відповідно до висновків Акту перевірки транспортний засіб марки VOLVO FH42T, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 48 та статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3, перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

04.08.2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №346028 від 04.08.2022 року, якою за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

При цьому, згідно статті 1 Закону № 2344-ІІІ, у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами;

автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт;

автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);

автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;

вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;

габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ, зокрема, встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов`язкові до виконання на території України.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно із статтею 18 Закону №2344-ІІІ, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами статті 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

На підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом марки VOLVO FH42T, реєстраційний номер НОМЕР_2 , SCHMITZ SDK 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить позивачу ОСОБА_1 .

Апеляційним судом та судом першої інстанції встановлено, що 01 червня 2021 року між громадянином ОСОБА_1 та ТОВ «Логістик Ніка Груп» укладено договір оренди транспортного засобу марки VOLVO, модель FH42T, тип вантажний - спеціалізований сідловий тягач - Е, рік випуску 2007, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , шасі № НОМЕР_6 .

Відповідно до п.1.2 Договору оренди транспортного засобу, предметом оренди, якого є транспортних засобів: марки VOLVO, модель FH42T. тип вантажний - спеціалізований сідловий тягач - Е, рік випуску 2007, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , шасі № НОМЕР_6 , встановлено, що останній було передано в оренду ТОВ «Логістик Ніка Груп» (а.с.17-19).

При цьому, відповідно до акту перевірки, а також відповідно до ТТН №17 від 18.02.2022 року посадовими особами відповідача перевізником було визначено саме ТОВ «Логістик Ніка Груп» (ЄДРПОУ 21942960 м. Дніпро, вул. Березинська, 80).

Інформації про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виступав автомобільним перевізником акт №335056 від 18.02.2022 року не містить.

Отже, у даному випадку були відсутні докази того, що позивач був перевізником та/або водієм транспортного засобу VOLVO FH42T, номерний знак НОМЕР_1 , відповідач на зазначені обставини уваги не звернув та фактично притягнув до відповідальності власника автомобіля.

Доказів того, що позивач є перевізником та/або водієм транспортного засобу, відповідачем до суду не надано, доводи позивача не спростовані.

Таким чином, позивачем доведено, що ним не вчинялось порушення транспортного законодавства, яке зазначене в Акті №335056 від 18.02.2022 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що суд за вищевказаними обставинами по справі не може надати оцінку наявності або відсутності порушень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач, в даному випадку, не є суб`єктом який перевірявся та який повинен відповідати за дані порушення, що встановлені Актом перевірки №335056 від 18.02.2022 року на підставі якого винесена оскаржувана постанова.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому така постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року в адміністративній справі №160/4579/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року в адміністративній справі №160/4579/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко