Постанова

від 01.04.2024 по справі 640/37410/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/37410/21 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСЕ" про припинення права на виконання будівельних робіт-

В С Т А Н О В И Л А:

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з позовом, в якому просив припинити право на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) «Капітальний ремонт приміщень горища та покрівлі нежитлової будівлі по просп. Перемоги, 62-Б (к. Д) у Шевченківському районі м. Києва» від 17.06.2021 № КВ 051210611281, замовник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСЕ».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи зазначене рішення, суд виходив з того, що згідно з рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.06.2006 у справі за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕ», до ВАТ «Більшовик», третя особа: «Київське міське бюро інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна», про зобов`язання виконати певні дії за Товариством з обмеженою відповідальністю «АСЕ» визнано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 150 кв. м., яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Перемоги 62-б. Зазначене рішення суду набрало законної сили 05.07.2006.

Після набрання зазначеним рішенням законної сили Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна проведено інвентаризацію об`єкту, виготовило технічний паспорт від 20.02.2007 та провело реєстрацію права власності на зазначений об`єкт за Товариством з обмеженою відповідальністю «АСЕ» про, що 27.02.2007 зроблено запис у реєстровій книзі д.24п-240 за реєстровим № 187-П, а також проставлено реєстраційний напис на копії примірника рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.06.2006.

Крім того, суд вказав, що у матеріалах справи міститься інформаційна довідка № НЖ-2017 № 499 від 02.03.2017 Київського міського бюро технічної інвентаризації, у якій ТОВ «АСЕ» повідомлено про те, що згідно з даними реєстрових книг Бюро нежила будівля (літ. Д) заг. Пл. 150,0 кв.м. в буд. 62-Б по пр-кт. Перемоги на праві власності зареєстрована за ТОВ «АСЕ» на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.06.2006.

Отже, згідно із зазначеними доказами станом на час проведення перевірки Департаментом ТОВ «АСЕ» на праві приватної власності належила нежитлова будівля (літера Д) загальною площею 150 кв. м. по проспекту Перемоги, 62 б в м. Києві.

Окрім того, факт наявності права власності у ТОВ «АСЕ» на нежитлову будівлю: (літ. Д) заг. Пл. 150,0 кв.м. в буд. 62-Б по пр-кт. Перемоги також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 297802938 від 03.02.2022.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову повністю.

При цьому, Апелянт зазначає, що під час виїзду на об`єкт Відповідач був відсутній, у зв`язку з чим перевірка не була проведена, а Відповідачу надіслано листа щодо необхідності прибуття до Департаменту та подання документів для проведення відповідної перевірки, але Відповідач та/або його уповноважена особа не прибули та документів не надали.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Департамент зареєстрував замовникові будівництва - Товариству з обмеженою відповідальністю «АСЕ» (далі - замовник будівництва) на об`єкт будівництва: «Капітальний ремонт приміщень горища та покрівлі нежитлової будівлі по просп. Перемоги, 62-Б (к. Д) у Шевченківському районі м. Києва», повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) від 17.06.2021 № КВ 051210611281 (далі - повідомлення), яке подане через електронний кабінет користувача Єдиного деражвного веб-порталу електронних послуг «Портал Дія».

Згідно з інформацією, наведеною замовником будівництва у повідомленні, зокрема:

проектна документація розроблена ТОВ «АСЕ» під керівництвом головного інженера проекту ОСОБА_2 (серія та номер кваліфікаційного сертифіката АР № 001893) та затверджена наказом директора від 26.04.2021 № 5/1, ОСОБА_1 ;

містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не вимагаються згідно з п. 27 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 № 289 (реставрація та капітальний ремонт будівель і споруд);

земельна ділянка використовується для будівництва - відсутній документ на земельну ділянку. Підстава: капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані;

загальна площа приміщень - 150,0 кв. м, приміщення № 1 - 89 кв. м., приміщення № 2 - 61, висота приміщень - 3 м.

Департамент на підставі необхідності проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) від 17.06.2021 № КВ 051210611281, здійснив заходи державного архітектурно-будівельного контролю з метою проведення позапланової перевірки дотримання вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «АСЕ», особою, відповідальною за проведення авторського нагляду, ОСОБА_2 , особою, відповідальною за проведення технічного нагляду, ОСОБА_3 , законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил на об`єкті будівництва: «Капітальний ремонт приміщень горища та покрівлі нежитлової будівлі по просп. Перемоги, 62-Б (к. Д) у Шевченківському районі м. Києва ».

Зокрема, під час виїзду на місце посадової особи Департаменту з метою проведення перевірки доступ до об`єкта будівництва був обмежений, оскільки відповідальні особи були відсутні, що унеможливило проведення перевірки.

На письмове запрошення до Департаменту замовник будівництва та/або уповноважені особи не з`явились, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю документів не надали.

Відповідно до інформаційної довідки від 30.08.2021 № 272332291 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: нежитлові приміщення № 1-22 (в літ. А), загальною площею 356,6 кв. м.; за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, будинок 62-Б , на праві приватної власності в розмірі частки 36/100 належить ТОВ «АСЕ», підстава виникнення права власності - виділ частки з об`єкта нерухомого майна договір купівлі-продажу, серія та номер: 2238, виданий 30.09.2002, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т. О.; висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 24.07.2017, видавник: ТОВ «Благобудконсалт»; інформаційна довідка, серія та номер: № 705, виданий 28.03.2017, видавник КП КМР «Київське міське бюро»; технічній паспорт, серія та номер: б/н, виданий 15.01.2013, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації.

При цьому, позивачем встановлено, що в інформаційній довідці від 30.08.2021 № 272332291 відсутня інформація щодо наявності у власності ТОВ «АСЕ» інших об`єктів нерухомого майна за цією адресою, в тому числі (к. Д).

Оскільки до 1 січня 2013 року реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інше нерухоме майно проводилася комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «БТІ») та до 28 грудня 2012 року КП «БТІ» здійснювали технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна, то Департамент листами від 17.08.2021 № 073-7128 та від 28.10.2021 № 073-295 звернувся до КП «БТІ» з проханням надати усі наявні креслення з експлікацією площ нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, Шевченківський район, просп. Перемоги, 62-Б (к. Д), а також щодо нежитлових приміщень № 1-22 (в літ. А) площею - 356,6 кв. м. за цією адресою.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи, які надійшли у додатку до листа КП «БТІ» від 25.08.2021 № 062/14-10747 (И-2021), позивачем встановлено, що станом на 20.12.2006, будівля літ. «Д» по просп. Перемоги, 62-Б має загальну площу - 81,6 кв. м., кількість поверхів - 1. При цьому, у наданих матеріалах інвентаризаційної справи наявна примітка «Дозвіл на будівництво, та відведення земельної ділянки під забудову в БТІ не поданий». Крім того, відсутня інформація щодо будівлі (к. Д).

Також, позивач встановив, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи, які надійшли у додатку до листа КП «БТІ» від 02.11.2021 № 062/14-14409 (И-2021), станом на 24.04.2007, будівля літ. «А» по просп. Перемоги, 62-Б має загальну площу - 454,4 кв. м., кількість поверхів - II. У наданих матеріалах інвентаризаційної справи наявна примітка «загальна площа приміщень збільшена на 97,9 кв. м. за рахунок влаштування частини ІІ-го поверху, а саме: приміщень № № 22/48,6 кв. м.; 24/19,3 кв. м.; 25/14,3 кв. м.; 26/5,7 кв. м - основні; 23/9,0 - коридор. Дозвіл на будівництво, та відведення земельної ділянки під забудову в БТІ не поданий на влаштування зазначених приміщень».

Враховуючи, що у ТОВ «АСЕ» відсутнє зареєстроване у встановленому законодавством право власності на нежитлову будівлю № 62-Б (к. Д) по просп. Перемоги, площею - 150,0 кв. м., що, як наслідок, позбавляє його статусу замовника будівництва на капітальний ремонт та вказує на те, що проєктна документація розроблена з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, позивач звернувся до суду з позовом, в якому, просить припинити право на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV (далі - Закон №687-XIV), Положенням про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015 № 978 (далі - Положення № 978), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 553), Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок № 466), Порядком розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 (далі - Порядок № 45).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 687-XIV архітектурна діяльність визначається як діяльність по створенню об`єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування, забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері.

Згідно зі ст. 7 Закону № 687-XIV проект об`єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов`язковою участю головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.

У частині шостій статті 31 Закону № 3038-VI та частині третій статті 7 Закону № 687-XIV визначено, що проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. Забороняється вимагати від замовників рішення архітектурно-містобудівної ради для подальшого розгляду і погодження проектної документації.

У п. 18 Порядку № 45 встановлено, що проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.

Відповідно до вимог пп. 3.2 п. 3 Державних будівельних норм України «Склад та зміст проектної документації на будівництво» ДБН А.2.2-3:2014 поняття «реконструкція» визначено складовою поняття «будівництво», а пп.3.21 цього пункту встановлено, що «реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності)».

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

Згідно з частиною другою статті 34 Закону № 3038-VI зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Частиною четвертою статті 34 Закону № 3038-VI визначено, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Влаштування засобів безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури може здійснюватися без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм та правил.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону № 3038-VI отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.

Порядком № 466 у відповідній редакції у додатках № 21 (бланк повідомлення про початок виконання будівельних робіт) та № 3 (бланк декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1) установлено вимоги до повідомлення про початок виконання таких робіт та до декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1), згідно з якими передбачено зазначення площі об`єкта, відповідно до проєктної документації.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (частина п`ята статті 39 Закону № 3038-VI).

Відповідно до частини дев`ятої статті 39 Закону № 3038-VI зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою, зокрема, для оформлення права власності на нього.

Згідно з п. 1 Положення № 978 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який підпорядкований Київському міському голові, підзвітний і підконтрольний Київській міській раді. Департамент, у межах, делегованих Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» державних повноважень, є підконтрольним Державній архітектурно-будівельній інспекції України (далі Держархбудінспекція).

Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Держархбудінспекції, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київського міського голови та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також цим Положенням (п. 2 Положення № 978).

Статтею 41 Закону № 3038-VI регламентовано, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналогічні приписи закріплені у п.п. 5, 7 Порядку № 553.

Згідно з п. 7 Порядку № 553 під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Згідно до пункту 12 Порядку № 553 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані: у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством; за письмовим зверненням суб`єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 13 Порядку № 553 передбачено, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт.

Відповідно до пунктів 16 та 17 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Отже, законодавством регламентовано чітку процедуру проведення органами архітектурно-будівельного контролю перевірок у сфері містобудівної діяльності та підстави для вжиття заходів реагування шляхом звернення до суду з відповідним позовом у разі виявлення недостовірних даних, наведених у повідомленні про початок виконання будівельних робіт чи в зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Неухильне виконання вказаної процедури контролюючими органами є основною гарантією дотримання принципів державного архітектурно-будівельного контролю та забезпечення непорушності прав суб`єктів, інтересів яких стосуються результати її проведення.

Разом з тим, у випадку проведення зазначеної перевірки її результати мають бути зафіксовані у відповідному акті, який є джерелом доказів установлених порушень.

При цьому, обов`язку контролюючого органу щодо складання акта за результатами проведеної перевірки кореспондує право суб`єкта містобудівної діяльності отримати копію такого акта, ознайомлюватись з ним, подати свої заперечення, зауваження або пояснення щодо його змісту та/або висновків.

Водночас, недотримання контролюючим органом означеної процедури нівелює наслідки перевірки та, відповідно, виключає правові підстави для застосування до підконтрольного суб`єкта містобудування заходів реагування.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 826/2076/15 та від 26.02.2020 у справі № 826/7847/17.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем акт про недопуск посадових осіб до перевірки не складався і в жодний інший спосіб, прямо передбачений законодавством, результати такої перевірки не фіксувалися та не документувалися.

Отже, Відповідач не отримував та не міг отримати копію акта перевірки, проведеної Позивачем, та як наслідок, був позбавлений можливості реалізуватинадані йому права на ознайомлення з актом перевірки, подання своїх заперечень, зауважень або пояснень щодо його змісту та/або висновків.

Наведені обставини свідчать про допущення Позивачем грубих процедурних порушень при проведенні перевірки спірного об`єкта будівництва та порушення принципу належного урядування, що виключає можливість застосування до Відповідача будь-яких заходів реагування за результатами її проведення.

Також, колегія суддів, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу Наказу про проведення позапланової перевірки або Направлення для проведення позапланового заходу, що свідчить про необізнаність ТОВ «АСЕ» про таку перевірку та як наслідок відсутність суб`єктів містобудування або їх представників на об`єкті перевірки.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що під час виїзду на об`єкт Відповідач був відсутній, у зв`язку з чим перевірка не була проведена, а Відповідачу надіслано листа щодо необхідності прибуття до Департаменту та подання документів для проведення відповідної перевірки, проте, жлоказів направлення такого повідомлення також позивачем не надано та як наслідок Відповідач та/або його уповноважена особа не прибули та документів не надали.

При цьому, колегія суддів зазначає, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).

З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, Позивач, зокрема, просить припинити право Відповідача на виконання будівельних робіт, набутого на підставі відповідного повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо спірного об`єкта, та скасувати реєстрацію декларації про готовність його до експлуатації.

З матеріалів справи вбачається, що доводи позивача зводяться до того, що у ТОВ «АСЕ» відсутнє зареєстроване у встановленому законодавством право власності на нежитлову будівлю № 62-Б (к. Д) по просп. Перемоги, площею - 150,0 кв. м., у якій згідно з повідомленням про початок будівельних робіт здійснюється капітальний ремонт. Вказана обставина, на переконання позивача, свідчить про те, що відповідач не може бути замовником будівництва капітального ремонту та не може затверджувати проєктну документацію, тому така документація розроблена з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3038-VI замовник будівництва - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законом порядку відповідну заяву.

Згідно з пунктом 3.6 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (зі змінами) (далі - ДБН) замовник будівництва - це фізична чи юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку для забудови чи володіє на законних підставах об`єктом будівництва, на якому має намір виконувати будівельні роботи.

Відповідно до пункту 3.2.6 ДБН капітальний ремонт - сукупність робіт на об`єкті будівництва, прийнятому в експлуатацію, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та/або огороджувальні конструкції, а також інженерні системи загального користування у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.06.2006 у справі за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕ», до ВАТ «Більшовик», третя особа: «Київське міське бюро інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна», про зобов`язання виконати певні дії за Товариством з обмеженою відповідальністю «АСЕ» визнано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 150 кв. м., яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Перемоги 62-б.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 05.07.2006.

Після набрання зазначеним рішенням законної сили Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна проведено інвентаризацію об`єкту, виготовило технічний паспорт від 20.02.2007 та провело реєстрацію права власності на зазначений об`єкт за Товариством з обмеженою відповідальністю «АСЕ» про, що 27.02.2007 зроблено запис у реєстровій книзі д.24п-240 за реєстровим № 187-П, а також проставлено реєстраційний напис на копії примірника рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.06.2006.

Крім того, у матеріалах справи міститься інформаційна довідка № НЖ-2017 № 499 від 02.03.2017 Київського міського бюро технічної інвентаризації, у якій ТОВ «АСЕ» повідомлено про те, що згідно з даними реєстрових книг Бюро нежила будівля (літ. Д) заг. Пл. 150,0 кв.м. в буд. 62-Б по пр-кт. Перемоги на праві власності зареєстрована за ТОВ «АСЕ» на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.06.2006.

Отже, згідно із зазначеними доказами станом на час проведення перевірки Департаментом ТОВ «АСЕ» на праві приватної власності належила нежитлова будівля (літера Д) загальною площею 150 кв. м. по проспекту Перемоги, 62 б в м. Києві.

Окрім того, факт наявності права власності у ТОВ «АСЕ» на нежитлову будівлю: (літ. Д) заг. Пл. 150,0 кв.м. в буд. 62-Б по пр-кт. Перемоги також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 297802938 від 03.02.2022.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність посилань позивача на відсутність у ТОВ «АСЕ» зареєстрованого у встановленому законодавством право власності на нежитлову будівлю № 62-Б (к. Д) по просп. Перемоги, площею - 150,0 кв. м. Відповідно, необґрунтованими є висновки позивача, що відповідач не може бути замовником будівництва капітального ремонту вказаного об`єкту та не може затверджувати проєктну документацію.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, судова колегія враховує практику Європейського суду з прав людини у справі «Беслер проти Італії» у рішенні від 05.01.2000, в якому ЄСПЛ зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» ЄСПЛ наголошено, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами, воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

У рішенні ЄСПЛ «Єтретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» від 24.06.2003 зазначено: «особа-суб`єкт приватного права, не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що ними під час виконання своїх повноважень допущено помилки».

У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях від 23.09.1982 по справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», та від 01.06.2006 по справі «Федоренко проти України», ЄСПЛ наголошено на необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами публічними та приватними шляхом забезпечення пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою.

Також, повно та всебічно перевіряючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу й на те, що у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо спірного об`єкта та у декларації про готовність його до експлуатації Відповідачем були зазначені відомості про об`єкт, зокрема щодо його загальної площі та геометричних розмірів, згідно з проєктом реконструкції нежитлових приміщень, як таке прямо передбачено Порядком № 466.

Водночас, доказів оскарження вказаного проєкту та/або визнання його недійсним (нечинним) у порядку, передбаченому законодавством, Апелянтом суду не надано.

Разом з тим, колегія суддів відзначає й те, що оскаржувані Департаментом будівельні роботи були проведені Відповідачем з дотриманням дозвільного принципу, регламентованого спеціальним Законом № 3038-VI, та відповідної процедури, а саме після подання до компетентного органу, яким є сам же Позивач, реєстрації відповідного повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

З огляду на це та враховуючи факт введення такого об`єкта будівництва в експлуатацію та реєстрацію права власності на нього, жодні правові підстави для визнання його самочинним будівництвом, як про таке стверджує Апелянт, відсутні.

У контексті аналізу відповідних доводів апеляційної скарги судова колегія також звертає увагу й на те, що згідно з приписами ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Тобто, законодавець визначає чіткі критерії для визнання об`єкта будівництва самочинним.

Втім, наявності жодної з вказаних підстав Апелянтом у порядку, чітко визначеному законодавством, не доведено і належних та допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів суду не надано.

Крім того, апеляційний суд відзначає, що підставою для скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації в порядку ст. 39-1 Закону № 3038-VI, на яку посилається Апелянт, є подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

При цьому, недостовірні дані мають відповідати одній із таких умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом: об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проєкту або будівельного паспорта. Наявність інших недостовірних даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації.

Тож, з огляду на вищевикладене, Апелянтом не доведено наявності означених правових підстав за ст. 39-1 Закону № 3038-VI.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 11.11.2020 у справі № 640/10134/19.

Аналізуючи всі доводи, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)- залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма