Постанова

від 01.04.2024 по справі 460/19623/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/19623/23 пров. № А/857/21979/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма ЄВРОСТАР» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя у І інстанціїКомшелюк Т.О.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 24 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма ЄВРОСТАР» (далі ТОВ «ПКФ ЄВРОСТАР») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправною та скасування постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Відділ) від 04 липня 2023 року № 023782 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 460/19623/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що документально підтверджується те, що загальна маса транспортного засобу з причепом при здійсненні вантажного перевезення 07 червня 2023 року складала 35,105 т (19,7 т/маса вантажу/ + 12,105т /маса транспортного засобу/ + 3,3 т/маса причепа/), а отже не перевищувала 40 т та перебувала в межах норм, визначених чинним законодавством. У графі «маса брутто» товарно-транспортної накладної (далі ТТН) № 0912-1р від 07 червня 2023 року була допущена технічна описка і помилково вказано загальну масу транспортного засобу з причепом 42,5 т замість 35,105 т.

Відповідачем протиправно проігноровані пояснення представника позивача про те, що фактична маса транспортного засобу складала 35,105 т та була в межах норм, а в графі «маса брутто» ТТН № 0912-1р від 07 червня 2023 року була допущена технічна описка і вказано загальну масу 42,5 т, про що було здійснено запис позивачем на копії постанови.

Тому суд дійшов висновку, що рішення відповідача не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, а отже оспорювана постанова належить до скасування, а позовні вимоги до задоволення.

У апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека) просила скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «ПКФ ЄВРОСТАР» відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок із забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів.

У спірному випадку здійснювався документальний габаритно-ваговий контроль визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Для його здійснення враховувалась маса, зазначена у наявній ТТН, що була надана, та реєстраційних документах на транспортний засіб.

Водієм транспортного засобу не було порушено питання, що у ТТН наявна технічна помилка, в наслідок якої документально було зафіксовано перевантаження.

При складанні ТТН позивач був визначений вантажовідправником юридичною особою, що вносила відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

При цьому, позивач як автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому зобов`язаний враховувати дозволені нормативні навантаження.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ПКФ ЄВРОСТАР» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07 червня 2023 року на 137 км а/д Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів посадовими особами Відділу була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ AROCS, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом MUELLER, державний номерний знак НОМЕР_2 , який використовувався ТОВ «ПКФ ЄВРОСТАР» для перевезення брухту чорних металів.

За результатами проведеного заходу контролю було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07 червня 2023 року №020717, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 07 червня 2023 року № 0058228 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 07 червня 2023 року № 0077444.

04 липня 2023 року за результатами розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт з урахуванням висновків, зроблених під час рейдової перевірки вказаного транспортного засобу, Відділ прийняв постанову № 023782 від 04 липня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500 грн за порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху (далі ПДР), відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

ТОВ «ПКФ ЄВРОСТАР» не погодилося із правомірністю такої постанови Відділу та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регламентовано Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

За приписами статті 3 вказаного Закону ним врегульовані відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до вимог статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж та інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 2 статті 49 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно із пунктом 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Приписами абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344 встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про помилковість твердження відповідача про перевищення автомобілем ТОВ «ПКФ ЄВРОСТАР» встановлених вагових параметрів.

При цьому позивачем не оспорюється повноваження Відділу щодо проведення габаритно-вагового контролю, а також дотримання ним процедури оформлення наслідків контрольного заход та накладення адміністративно-господарського штрафу.

У відповідності до матеріалів справи 07 червня 2023 року посадовими особами Відділу у ході проведення рейдової перевірка транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ AROCS, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом MUELLER, державний номерний знак НОМЕР_2 , який використовувався позивачем для перевезення брухту чорних металів, здійснювався документальний габаритно-ваговий контроль визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. При цьому було зафіксовано, що згідно з ТТН № 0912-1р загальна маса транспортного засобу склала 42,5 т при допустимій масі 40т, що на 6,2 % перевищує норму.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції слушно зауважив, що згідно із наданою водієм позивача посадовим особам відповідача накладною № 24 від 07 червня 2023 року, ТТН № 0912-1р від 07 червня 2023 року загальна маса вантажу становила 19,7 т.

Водночас відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 маса транспортного засобу, марки MERCEDES-BENZ AROCS, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 12,105 т.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 маса причепа MUELLER, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 3,3 т.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що загальна маса вказаного транспортного засобу з причепом при здійсненні вантажного перевезення 07 червня 2023 року становила (19,7т /маса вантажу/ + 12,105 т /маса транспортного засобу/ + 3,3т /маса причепа/) = 35,105т, а отже не перевищувала 40 т та перебувала у межах, визначених чинним законодавством.

Таким чином, наявність у графі «маса брутто» ТТН № 0912-1р від 07 червня 2023 року запису про те, загальну масу транспортного засобу з причепом становить 42,5 т очевидно свідчить про наявність описки та не відповідає фактичним обставинами справи.

Водночас вказані обставини не були враховані відповідачем ні під час оформлення документів на наслідками габаритно-вагового контролю автомобіля позивача, ні під час прийняття рішення про накладення на товариство адміністративно-господарського штрафу, який є предметом цього судового розгляду.

Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 460/19623/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк