Рішення

від 27.03.2024 по справі 205/3484/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

27.03.2024 Єдиний унікальний номер 205/3484/24

Провадження № 2-о/205/130/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 рік м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Тімофєєвої І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , який помер в м. Антрацит, Луганської області, Україна 04.02.2024 року.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вона ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_2 та видачі лікарського свідоцтва про смерть на території міста Антрацит вже проводилась ООС, відбулось повномасштабне вторгнення росії в Україну та державні і комунальні установи, розташовані на тимчасово окупованій території, в тому числі відділи ДРАЦС були виключені від Державного Реєстру відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть. 06.03.2024 року заявниця звернулась до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для отримання свідоцтва про смерть батька, проте отримала відмову. Отримання свідоцтва про смерть необхідно для прийняття спадщини після смерті померлого ОСОБА_2 .

У відповідності до ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглянув справу в судовому засіданні за відсутності обох сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уклали шлюб 27.04.2002 року, актовий запис №143, після укладання шлюбу остання змінила прізвища з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 08 лютого 2024 року Антрацитовським міським відділом запису атків цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції лнр, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Антрацит, Луганської області.

Відтак, в силу положень ст. 317 ЦПК України, заявник є родичем померлої особи та може звернутися до суду із даною заявою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався, останній раз строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

До того ж, відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

Частиною другою статті 319 ЦПК України визначено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

Як встановлено судом, подія смерті громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відбулася 04 лютого 2024 на территорії м. Антрацит, Луганської області, тобто частині України, яка перебуває у тимчасовій окупації з 2014 року.

Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 9 цього Закону, встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню у межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до ст. ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Лоізіду проти Туреччини", "Кіпр проти Туреччини"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Мозер проти Республіки Молдова та Росії", "Іласку та інші проти Молдови та Росії"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. В контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Застосовуючи зазначений висновок у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Отже, встановлюючи наявність факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відбулася 04 лютого 2024 року на території м. Антрацита, Луганської області суд вважає за можливе прийняти в якості належного та допустимого доказу Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 08 лютого 2024 року Антрацитовським міським відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції лнр, актовий запис 170249940000700199003.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідне для забезпечення встановленого в Україні правового порядку регулювання правових наслідків смерті фізичної особи. В даному випадку заява до суду подана донькою померлого - ОСОБА_2 , що відповідає вимогам ЦПК України.

Враховуючи досліджені у судовому засіданні письмові докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно помер ІНФОРМАЦІЯ_6 на території м. Антрацит, Луганської області, а тому і дійшов до висновку про можливість задоволення вимог заявника.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що військова агресія Російської Федерації проти України розпочалася 24.02.2022, і наразі чинним законодавством України не встановлений порядок набрання рішенням у справах про встановлення факту смерті особи на території, на якій ведуться бойові дії законної сили, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону та відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України визначити, що рішення про встановлення факту смерті особи на території, де ведуться воєнні (бойові) дії/перебувають у тимчасовій окупації/оточені (блоковані), підлягає до негайного виконання.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 293-294, 317, 319, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженець: селища Штерівка, Луганської області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Антрацит, Луганської області.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України, рішення суду допустити до негайного виконання.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію рішення направити до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)для державної реєстрації факту смерті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: Н.О. Бізяєва