Ухвала

від 01.04.2024 по справі 334/2039/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 01.04.2024

Справа № 334/2039/24

Провадження № 1-кс/334/845/24

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

01 квітня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання начальника ВРЗ ЗКС СВ Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Федуріне Вацького району Горківської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у кримінальному провадженні № 42021082070000155, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 грудня 2021 року за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 240, частиною першою статті 364 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

слідчому судді надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 , в якому вона просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор».

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 , який на даний час перебуває на території тимчасово окупованого Мелітопольського району Запорізької області, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 240, частиною першою статті 364 КК України. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами. Після 24.02.2022 внаслідок широкомасштабної агресії Російської Федерації та подальшої окупації Якимівської ОТГ Мелітопольського району Запорізької області матеріали кримінального провадження були втрачені. 16.08.2022 слідчим суддею Самарського районного суду міста Дніпропетровська відновлені втрачені матеріали кримінального провадження. 23.02.2024 прокурором погоджено письмове повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 240, частиною першою статті 364 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_4 , повістки про виклик останнього опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр». На виклики слідчого ОСОБА_4 не з`явився, про поважні причини свого неприбуття не повідомив. 06.03.2024 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук. У ході оперативно-розшукових заходів встановлено, що на даний час ОСОБА_4 знаходиться за місцем проживання: АДРЕСА_1 , тобто на тимчасово окупованій території. Ухвалою слідчого судді від 22.03.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021082070000155 щодо підозрюваного ОСОБА_4 . Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 177 КПК України. Підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, та санкція, окрім іншого, становить покарання у вигляді позбавлення волі до трьох років; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор ОСОБА_5 клопотання та обставини, якими воно обґрунтоване, підтримала та просила його задовольнити. Пояснила, що наявність ризиків, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний проживає на тимчасово окупованій території. Матеріали кримінального провадження також залишились на тимчасово окупованій території, внаслідок чого вони були відновлені ухвалою слідчого судді, а отже підозрюваний може отримати до них доступ та знищити зібрані докази. Також на тимчасовій території проживають певні свідки злочинів, які не були допитані під час досудового розслідування, а отже підозрюваний може впливати на них.

Захисник адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечила. Пояснила, що вона не мала можливості зв`язатись з підозрюваним ОСОБА_4 та їй не відома його позиція. Також вважає, що ризики прокурором не доведені.

Заслухавши думки прокурора та захисника, дослідивши клопотання та додані о нього документи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу, що передбачено частиною першою статті 183 КПК України.

Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчими ВП № 1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021082070000155, внесеного 28.12.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною другою статті 240, частиною першою статті 364 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюють прокурори Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з 14.05.2016 по 30.08.2019, будучи службовою особою, а саме директором Комунального підприємства «Надія», діючи умисно, вчинив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Так, 17.03.2000 здійснено реєстрацію Комунального підприємства «НАДІЯ», код ЄДРПОУ 30802478 (далі - КП «Надія»), адреса: Запорізька область, Якимівський район, село Черноземне, вулиця Макаренка будинок 1. Власником і засновником якого виступила Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області. В подальшому, 01.06.2021 директором вказаного комунального підприємства призначено ОСОБА_4 та в подальшому звільнено 04.09.2019. Відповідно до п. 3.2 Статуту КП «Надія» основна діяльність підприємства спрямована на: транспортування, підготовку, знезараження та реалізацію абонентам води питної якості (З.2.1.), збирання, очищення та розподіл води (3.2.2), водопровідні, каналізаційні роботи (З.2.З.). Під час здійснення господарської діяльності, з метою забезпечення відповідного рівня функціонування комунальної системи місцевості та створення належних умов для життєдіяльності населення Якимівського району Запорізької області підприємством КП «Надія» отримано дозвіл на спеціальне водокористування від 22.01.2013 № Укр.6119/3ап, виданий Державним агентством водних ресурсів України терміном до 31.12.2015. Відповідно до зазначеного дозволу встановлено перелік водозабірних свердловин де дозволено водокористувачу видобування води, а саме:

- свердловина № 3/5297 розташована в північно-східній частині АДРЕСА_2 ;

- свердловина № 7/5810 - в резерві, розташована на відстані 1,0 км на схід АДРЕСА_2 ;

- свердловина № 20/5809 - в резерві, розташована в західній частині АДРЕСА_2 ;

- свердловина № 22/5808 - в резерві, розташована в північно-східній частині АДРЕСА_2 ;

- свердловина № 1/5421 - в резерві, розташована в центральній частині АДРЕСА_3 ;

- свердловина № 2/5811 - в резерві, розташована в північно-східній частині АДРЕСА_3 ;

- свердловина № 3/5812 - в резерві, розташована на відстані 450 м на схід від АДРЕСА_3 ;

- свердловина № 2/5286 розташована на відстані 500 м на північний захід від АДРЕСА_4 ;

- свердловина АДРЕСА_5 .

При цьому відповідно до довідки № 03.1-12/987 від 07.05.2021, виданої Якимівською селищною радою, КП «Надія» не має не території Якимівської селищної ради земельних ділянок в користуванні та володінні.

Надалі, починаючи з 01.01.2016 строк дії дозволу на спеціальне водокористування від 22.01.2013 № Укр.6119/3ап закінчився.

Незважаючи на це, у директора КП «Надія» ОСОБА_4 , який достовірно знав про відсутність у підприємства вказаного дозволу на спеціальне водокористування, у період часу з 01.01.2016 до 14.05.2016 виник злочинний умисел на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме води з підземного водоносного горизонту із зазначених свердловин с. Чорноземне, с. Шевченко, с. В`язівка та с. Петрівка Якимівського району. Запорізької області.

Із метою реалізації свого злочинного умислу у вказаний період ОСОБА_4 залучив інших працівників вказаного комунального підприємства безпосередньо до видобування води з підземного водоносного горизонту, які були обізнані про злочинний умисел останнього та про відсутність дозволу на спеціальне водокористування.

Таким чином, директор КП «Надія» ОСОБА_4 , будучи службове особою підприємства, яка наділена організаційно-розпорядчими адміністративно-господарськими функціями, одноособово здійснював оперативне управління діяльністю зазначеного підприємства, забезпечення: виконання його планів, розпорядження майном, практичну діяльність та інші управлінські дії, необхідні в процесі господарської діяльності підприємства, діяв всупереч інтересам служби та порушив устав підприємства і норми чинного законодавства.

Так у зазначений період директор КП «Надія» ОСОБА_4 , діючи умисно, організував шляхом надання вказівок підпорядкованим та підконтрольним йому працівникам підприємства незаконне видобування корисних копалин - підземних вод, які згідно з Переліком корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827, є корисною копалиною загальнодержавного значення.

У період часу з 14.05.2016 по 30.08.2019 директор КП «Надія» ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та суспільно - небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у підприємства передбачених законодавством України дозвільних документів на видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме - дозволу на спеціальне водокористування, організував та керував незаконним видобуванням із зазначених свердловин с. Чорноземне, с. Шевченко, с. В`язівка та с. Петрівка Якимівського району. Запорізької області із підземних водоносних горизонтів - підземних вод, що було зафіксовано Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) в акті перевірки від 12.05.2021 № 06/1-1-14/266/21, які (підземні води) в подальшому за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води, поставив третім особам (споживачам).

Відповідно до розрахунку збитків обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів від 20.01.2023, підрахованих Державною екологічною інспекцією Південного округу) за період з 14.05.2016 до 30.08.2019 об`єм води, що використаний самовільно КП «Надія» без дозвільних документів склав 77640 куб.м.

Відповідно до висновку експерта від 24.11.2023 № 133-23 розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі КП «Надія», обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціально дозволу на користування надрами (підземні води) за період з 14.05.2016 30.08.2019 в сумі 216 569 грн., складений державним інспектором охорони навколишнього природного середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська області) ОСОБА_7 документально підтверджується.

Таким чином ОСОБА_4 , будучи службовою особою, а саме директором КП «Надія», діючи умисно, із корисливих мотивів, у період з 14.05.2016 до 30.08.2019, у порушення вимог статей 16, 19, 21 Кодексу України «Про надра», статей 16, 17 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання водовідведення», Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.20 № 615, вчинив незаконне видобування підземних водоносних горизонтів зазначених свердловин с. Чорноземне, с. Шевченко, с. В`язівка та с. Петрівка Якимівського району Запорізької області, самовільно здійснивши забір води в обсязі 77 640 кіб.м., завдавши Якимівській селищній раді Якимівського району Запорізької області матеріальних збитків на загальну суму 216 569 грн., що є істотною шкодою.

Також ОСОБА_4 , будучи службовою особою, а саме директором КП «Надія», діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи - КП «Надія» у період із 14.05.2016 до 30.08.2019, у порушення вимог статей 16, 19, 21 Кодексу України «Про надра», статей 16, 17 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання водовідведення», Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.20 № 615, вчинив незаконне видобування підземних водоносних горизонтів зазначених свердловин с. Чорноземне, с. Шевченко, с. В`язівка та с. Петрівка Якимівського району Запорізької області, самовільно здійснивши забір води в обсязі 77640 кіб.м., завдавши Якимівській селищній раді Якимівського району Запорізької області матеріальних збитків на загальну суму 216 569 грн., що є істотною шкодою.

24.02.2022 внаслідок широкомасштабної агресії Російської Федерації та подальшої окупації Якимівської ОТГ Мелітопольського району Запорізької області матеріали кримінального провадження були втрачені.

Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 16.08.2022 у кримінальному провадженні № 1-вп/206/2/22 (справа № 206/2374/22) відновлені втрачені матеріали кримінального провадження № 42021082070000155.

23.02.2024 прокурором погоджено письмове повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчинені даних кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 240, частиною першою статті 364 КК України.

Повідомлення про підозру ОСОБА_4 , повістки про виклик останнього опубліковані на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр».

06.03.2024 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук.

У ході оперативно-розшукових заходів встановлено, що на даний час ОСОБА_4 знаходиться за місцем проживання: АДРЕСА_1 , тобто на тимчасово окупованій території.

Ухвалою слідчого судді від 22 березня 2024 року у кримінальному провадженні № 1-кс/334/702/24 (справа № 334/2039/24) наданий дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021082070000155 щодо підозрюваного ОСОБА_4 .

Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.

Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 240, частиною першою статті 364 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: копією акту від 12.05.2021 № 06/1-14/266/21 Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області); копією довідки КП «Надія» від 11.05.2021 № 35; копією розрахунку розміру відшкодування збитків КП «Надія» за період з 14.05.2016 до 08.10.2019; копією дозволу на спеціальне водокористування КП «Надія» № укр.6119/3ап; копією дозволу на спеціальне водокористування від 09.10.2019 № 1025/ЗП/49д-19; копією статуту КП «Надія» Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (нова редакція); копією Претензії від 07.09.2021 № 4464/10-06/06/2-34; копіями документів щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування КП «Надія»; копіями відмови Державного агентства водних ресурсів України у видачі дозволу на спеціальне водокористування КП «Надія»; копією заяви КП «Надія» про отримання дозволу на спеціальне водокористування та дозвіл на спеціальне водокористування від 09.10.20 № 1025/ЗП/49Д-19; копією висновку судово-економічної експертизи; протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , тощо.

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 240, частиною першою статті 364 КК України, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, та санкція, окрім іншого, становить покарання у вигляді позбавлення волі до трьох років; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Наявність вказаних ризиків прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, та санкція, окрім іншого, становить покарання у вигляді позбавлення волі до трьох років. Він переховується на тимчасово окупованій території, де перебувають і матеріали даного кримінального провадження, внаслідок чого вони були відновлені ухвалою слідчого судді, а отже підозрюваний може отримати до них доступ та знищити зібрані докази. Також на тимчасовій території проживають певні свідки злочинів, які не були допитані під час досудового розслідування, а отже підозрюваний може впливати на них.

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Крім цього у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Таким чином запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.

Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених, передбачених частиною другою статті 240, частиною першою статті 364 КК України, які відповідно до статті 12 КК України є нетяжкими злочинами, за останній злочин передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також підозрюваний переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території України.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання, його переховування від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території України, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, продовжить вдаватися до відповідних дій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.

Ризики, передбачені пунктами 2 - 4 частини першої статті 177 КПК України прокурором не доведені, оскільки втрачені матеріали кримінального провадження були відновлені ухвалою слідчого судді від 16.08.2022 і зберігаються у органу досудового розслідування. Отже підозрюваний не має можливості отримати до них доступ та знищити докази. Також свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були допитані прокурор у м. Запоріжжі, що свідчить про те, що вказані свідки не проживають на тимчасово окупованій території України, де переховується підозрюваний, який жодним чином не може вплинути на вказаних свідків. Крім цього інші особи, які проживають на тимчасово окупованій території України, не допитувались під час досудового розслідування як свідки, а отже підозрюваний не може впливати на них як свідків.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, є обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають із частини п`ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.

З огляду на положення частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя не визначає розмір застави.

Відповідно до частини четвертої статті 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

Керуючись статтями 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 206, 297-1, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».

Після затримання підозрюваного не пізніше як через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження, забезпечити його доставку до Ленінського районного суду міста Запоріжжя для вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали доручити слідчим ВП № 1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повна ухвала складена 02 квітня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1