Постанова

від 27.02.2024 по справі 522/8373/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1606/24

Справа № 522/8373/22

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного університету «Інститут виноградства і виноробства імені В.Є. Таїрова» про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 16 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та Національною академією аграрних наук України (НААН України) було укладено Контракт з керівником підприємства, що є у державній власності про те, що ОСОБА_1 призначається на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» на термін з 17 грудня 2019 року по 16 грудня 2020 року і здійснює поточне управління (керівництво) підприємством.

Згідно наказу НААН України № 432-к від 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» з 17 грудня 2019 року.

Додатковою угодою № 1 до Контракту від 22 жовтня 2020 року, керуючись пунктом 29 контракту, сторони домовилися продовжити строк дії контракту з 17 грудня 2020 року до 16 грудня 2024 року.

Згідно Наказу НААН України № 163-к від 01 липня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.

Наказ про звільнення було прийнято у зв`язку із порушення ОСОБА_1 пункту 27 Контракту, а саме, значним погіршенням фінансового стану Підприємства, зростанням обсягів кредиторської та дебіторської заборгованості, несплатою податків та зборів, невиплатою заробітної плати протягом тривалого періоду, неподанням Органу управління фінансової звітності, неефективним управлінням (використанням) земельних ресурсів та нерухомого майна, що призвело до втрати активів Підприємством, на підставі службової записки начальника Відділу внутрішнього аудиту апарату Президії НААН України Щербатюка В.М. від 29.06.2022; акту про проведення внутрішнього аудиту Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» від 25.02.2022; листа Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» від 23.06.2022 № 121.

Позивач вважає таке рішення незаконним у зв`язку з тим, що було порушено процедуру звільнення, у наказі не визначено конкретні причини, встановлені контрактом, які стали підставою для звільнення, а документи, які стали підставою для прийняття наказу про звільнення, є необґрунтованими та необ`єктивними, й не можуть вважатись належними та допустимими доказами порушення умов контракту. У зв`язку з чим, просив визнати протиправним та скасувати наказ № 163-к від 01 липня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновити на посаді директора ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВІВ ім. В.Є. Таїрова» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Національної академії аграрних наук України № 163-к від 01 липня 2022 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова».

Поновлено ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на посаді директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (ідентифікаційний код юридичної особи: 13916781).

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова».

Стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 липня 2022 року по 28 квітня 2023 року включно, в розмірі 294 375,90 грн. (Двісті дев`яносто чотири тисячі триста сімдесят п`ять гривень 90 копійок), з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Державне підприємство «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.І п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1)неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, визнаючи протиправним та скасовуючи наказ Національної академії аграрних наук України № 163-к від 01 липня 2022 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова», поновлюючи ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова», стягуючи з Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» на користь ОСОБА_1 , суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 липня 2022 року по 28 квітня 2023 року включно, в розмірі 294 375,90 грн. (Двісті дев`яносто чотири тисячі триста сімдесят п`ять гривень 90 копійок), з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості заявлених вимог і не доведення роботодавцем законності звільнення позивача.

Колегія суддів погодитися з такими висновками районного суду не може.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

-16 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та НААН України було укладено Контракт з керівником підприємства, що є у державній власності про те, що ОСОБА_1 призначається на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» на термін з 17 грудня 2019 року по 16 грудня 2020 року і здійснює поточне управління (керівництво) підприємством;

-згідно з наказом НААН України № 432-к від 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» з 17 грудня 2019 року;

-додатковою угодою № 1 до Контракту від 22 жовтня 2020 року, керуючись пунктом 29 контракту, сторони домовилися продовжити строк дії контракту з 17 грудня 2020 року до 16 грудня 2024 року;

-згідно з Наказом НААН України № 163-к від 01 липня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України;

-наказ про звільнення було прийнято у зв`язку із порушення ОСОБА_1 пункту 27 Контракту, а саме, значним погіршенням фінансового стану Підприємства, зростанням обсягів кредиторської та дебіторської заборгованості, несплатою податків та зборів, невиплатою заробітної плати протягом тривалого періоду, неподанням Органу управління фінансової звітності, неефективним управлінням (використанням) земельних ресурсів та нерухомого майна, що призвело до втрати активів Підприємством;

-наказ про звільнення було прийнято на підставі: службової записки начальника Відділу внутрішнього аудиту апарату Президії НААН України Щербатюка В.М. від 29.06.2022; акту про проведення внутрішнього аудиту Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» від 25.02.2022 року; листа Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» від 23.06.2022 року № 121;

-04 липня 2022 року ОСОБА_1 було ознайомлено із копією Наказу президента Національної академії аграрних наук України № 163-к від 01 липня 2022 року;

-згідно з копією наказу, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» 01 липня 2022 року на підставах, передбачених контрактом п. 8 ст. 36 КЗпП України та достроково розірвано Контракт від 16.12.2019 року з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 22.10.2020 року.

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України визначено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Право на укладення контракту між працівником та фізичною особою-підприємцем передбачено ст.46, ч.4 ст. 65, ч.2 ст. 104 Господарського кодексу України.

Отже, сторони були вправі укласти трудовий договір у формі контракту.

Порядок та особливості укладення контрактів при прийнятті на роботу працівників на підприємства, в установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також до громадян, визначається Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, яке затверджене Постановою КМУ від 19 березня 1994 року №170, із наступними змінами та доповненнями.

Пунктом 5 цього Положення передбачено, що умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

Зазначений пункт Положення є аналогічним за змістом до ст.9 КЗпП України, згідно якої умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Конституційний Суд України в рішенні від 9 липня 1998 року №12-рп/98 зазначив у п.5 про те, що умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (ст.9 КЗпП України).

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що незважаючи на застереження, які містяться в Кодексі Законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: це як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Отже, аналізуючи норми законодавства про працю, враховуючи висновки Конституційного Суду України, колегія суддів приходить до переконання, що в трудовому контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови, в тому числі і щодо відповідальності, але вони не повинні суперечити чинному законодавству.

Контракт є особливим видом трудового договору, в якому, крім іншого, сторони погоджують і додаткові умови його розірвання, зокрема дострокового. Такі умови є самостійними підставами для припинення трудових відносин, і попри те, що ініціатива їх застосування або незастосування в кожному конкретному випадку належить роботодавцеві, сама процедура не підпадає під вимоги законодавства щодо порядку звільнення працівника з ініціативи роботодавця. Особливість контрактів, перш за все, характеризується автономією їх сторін, а положення трудового контракту в окремих випадках фактично заміняють відповідні норми КЗпП України.

Тобто, визначальним фактором для розірвання трудового контракту є саме факт порушення його умов, а не вина працівника у такому порушенні. При цьому наявність такої провини керівника лише додатково підтверджуватиме законність оскаржуваного наказу про звільнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30.08.2018 року у справі № 463/3091/15.

Пунктом 8 частини 1 статті 36 КЗпП України встановлюється така підстава припинення договору як підстави, передбачені контрактом.

Вказана норма не враховує загальну класифікацію підстав припинення трудового договору, визначену законодавством про працю.

Виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 757/62834/19 (провадження № 61- 10812св20), у якій зазначено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Позивач погодився з умовами контракту, підписавши його, у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Схожі за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 522/10590/2017 (провадження №61-21820св18), від 10 квітня 2019 року у справі №522/10592/17 (провадження №61-35286св18).

З оскаржуваного наказу вбачається, що його було винесено на підставі:

- службової записки начальника Відділу внутрішнього аудиту апарату Президії НААН України Щербатюка В.М. від 29.06.2022,

- акту про проведення внутрішнього аудиту Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» від 25.02.2022 року;

- листа Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» від 23.06.2022 року № 121,

відповідно до яких НААН України дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 пункту 27 Контракту, а саме: значне погіршення фінансового стану Підприємства, зростання обсягів кредиторської та дебіторської заборгованості, несплата податків та зборів, невиплата заробітної плати протягом тривалого періоду, неподання Органу управління фінансової звітності, неефективне управління (використанням) земельних ресурсів та нерухомого майна, що призвело до втрати активів Підприємством.

Згідно пункту 27 Контракту Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії:

а) у разі невиконання Керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом;

б) у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачені штрафи, і т.п.), допущення зростання простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості, допущення непомірного зростання кредиторської заборгованості з початку звітного року покриття якої не забезпечується оборотними активами підприємства;

в) у разі одноразового невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати;

г) у разі неподання в установленому порядку на затвердження або погодження Органу управління майном річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства, або порушення порядку здійснення витрат суб`єктами господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2012 року № 899;

д) у разі несплати реструктурованої податкової заборгованості протягом трьох місяців при наявності вини керівника;

е) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці;

є) у разі порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті;

ж) у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості;

з) у разі коли у трьох звітних кварталах протягом календарного року спостерігається зростання обсягів дебіторської заборгованості підприємства, яке за загальним підсумком зазначених кварталів не супроводжується відповідним зростанням обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства;

и) у разі неподання Органу управління майном квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності;

і) у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти;

ї) з інших підстав.

Суд першої інстанції вважав порушеною процедуру звільнення працівника оскільки у наказі НААН України № 163-к від 01 липня 2022 року не визначено конкретні причини, встановлені Контрактом, які стали підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що у наказі НААН України № 163-к від 01 липня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 в якості підстави звільнення позивача вказано: «у зв`язку із порушення ОСОБА_1 пункту 27 Контракту, а саме, значним погіршенням фінансового стану Підприємства, зростанням обсягів кредиторської та дебіторської заборгованості, несплатою податків та зборів, невиплатою заробітної плати протягом тривалого періоду, неподанням Органу управління фінансової звітності, неефективним управлінням (використанням) земельних ресурсів та нерухомого майна, що призвело до втрати активів Підприємством».

Також у наказі міститься посилання на акт про проведення внутрішнього аудиту Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» від 25.02.2022 року.

Даним актом зокрема встановлено:

1.під час проведення перевірки ефективності використання земельних ресурсів ДП ДГ «Таїровське» здійснено порівняльний аналіз показників урожайності видів продукції рослинництва, отриманої за 2020- 2021 роки із середньою урожайністю відповідних с/г культур по Одеському району відповідних даних Головного управління статистики в Одеській області. Порівнянням показників форми 29-сг «Звіт про площі та ваоліві збори с/г культур, плодів, ягід та винограду» із середніми по Одеському району встановлено, що урожайність в ДП «ДГ «Таїровське» значно нижче середньої по району. Зважаючи на середні реалізаційні ціни с/г продукції по Одеському районну та недоотриманий валовий збір у 2020-2021 роках ДП «ДГ «Таїровське» недоотримано доходів на загальну суму 1 388 000 грн. (2020 рік - 679 000 грн., 2021 рік- 709 100 грн.).

2.Через реалізацію ДП «ДГ «Таїровське» вирощеного винограду товариству з обмеженою відповідальністю «Таїрово Вайнері» загальним обсягом 5 000 декалітрів по ціні нижче собівартості, господарство недоотримало доходів на суму 285 000 грн.

3.в господарстві рахується заборгованість з виплати заробітної плати станом на 31.12.2020 року в сумі 2 678 693 перед 46 працівникам, що узгоджується з Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 661 за 2021 рік - сальдо на початок року. Проте у бухгалтерській відомості, яка подана до НААН, Держстатистики та податкової служби рахується заборгованість з оплати праці 686 000 грн. за розрахунками з бюджетом 179 000 грн, за розрахунками за страхуванням 151 000 грн. Тобто спостерігається викривлення бухгалтерської звітності, подання недостовірної інформації.

Відповідно до даних Оборотно-сальдової відомості ДП «ДГ «Таїровське» по рахунку 661 за 2021 рік станом на 01.01.2022 року заборгованість складає 3 239 858,52 грн., заборгованість з єдиного соціального внеску 394 000 грн., війського збору 37 240,25 грн., податку з доходів фізичних осіб 343 057,39, а разом 4 018 155 грн.

Інформація про фактичну заборгованість по заробітній платі та обов`язкових платежах ДП «ДГ «Таїровське» до Академії не надавалась.

Проте керівником ДП «ДГ «Таїровське» ОСОБА_1 листом від 17.02.2022 року № 16 надано на ім`я президента НААН пояснення, що заборгованість по заробітній платі підприємства станом на 01.01.2022 року складає 437 500 грн.

Вивченням первинних бухгалтерських документів з нарахування та виплати заробітної плати встановлено фактичну суму заборгованості ~ 3 240 000 грн.

За даними фінансової звітності форма 1 Баланс за 2019 рік заборгованості з виплати заробітної плати складала 922 000 грн.

За час керівництва ОСОБА_1 підприємством з 17.12.2019 року основний борг по виплаті заробітної плати збільшився до 2 318 000 грн. Також збільшилась заборгованість із обов`язкових платежів з 705 000 грн. до 774 300 грн. (тобто на 69 000 грн.).

До комісії наданий Акт планової перевірки Головного управління держпраці в Одеській області від 21.07.2021 року за № 15/12.5-04/11.2-04/826 дотримання вимог законодавства в сфері охорони праці, промислової безпеки, відповідно до якого заборгованість з виплати заробітної плати станом на 15.07.2021 року становила 865 000 грн., хоча відповідно до первинних документів фактична заборгованість із заробітної плати складала близько 3 000 000 грн.

4.При обстеженні виробничих приміщень виявлено фактичне використання території двох складських господарств та прищеплювальної майстерні підприємства, які використовувались невідомими особами. На запитання комісії керівник ОСОБА_1 підтвердив, що всі кошти за оренду надходять до каси підприємства. Проте таких надходжень документально не підтверджено. Перед закінченням перевірки керівником надано комісії три договори оренди укладені у лютому 2022 року. Проте комісією на підставі досліджених фото, пояснень осіб, які працюють у вказаних приміщеннях, їх фактичне використання сторонніми особами почалось щонайменше за 20 місяців до перевірки, а не у лютому 2022 року, внаслідок чого орієнтовна сума коштів, яка мала надійти, але не надійшла в дохід підприємства складає 190 000 грн. (т. 1 а. с. 151-156).

Акт внутрішнього аудита і зокрема достовірність висновків по даному акту позивачем належним чином не спростовані.

Сама по собі наявність Акту перевірки Головного управління держпраці в Одеській області від 21.07.2021 року за № 15/12.5-04/11.2- 04/826 дотримання вимог законодавства в сфері охорони праці, промислової безпеки, відповідно до якого заборгованість з виплати заробітної плати станом на 15.07.2021 року становила 865 000 грн., що було визнано позивачем, яким оплачений адміністративний штраф, не може вважатися достатнім для спростування висновку акту внутрішнього аудиту, оскільки комісією,яка проводилавнутрішній аудитвраховувалась іоцінювалась інформація,викладена вАкті перевіркиГоловного управліннядержпраці вОдеській областівід 21.07.2021року за№ 15/12.5-04/11.2-04/826і вАкті внутрішньогоаудиту відображено,що хочав актіГоловного управліннядержпрапі вОдеській областіфігурує розмірзаборгованості звиплати заробітноїплати станомна 15.07.2021року 865000грн.,але відповідно до досліджених первинних бухгалтерських документів фактична заборгованість із заробітної плати на той час складала близько 3 000 000 грн.

Крім того, в акті відображені не лише погіршені показники роботи підприємства щодо розміру заборгованості по заробітній платі, а і недотримані підприємством доходи в тому числі і через реалізацію вирощеного винограду нижче собівартості, не отримання доходу від фактичної передачі приміщень в оренду без своєчасного оформлення договорів тощо.

Враховуючи наведене, у суду першої інстанції не було підстав для висновку, що підстави звільнення, вказані у оскаржуваному наказі, не відповідають переліку конкретних підстав для звільнення, встановлених Контрактом.

Доводи позивача, що відомості, зазначені в акті внутрішнього аудиту не відповідають тим відомостям з відображенням показників роботи, які приймалися НААН в якості звіту від ДП «ДГ «Таїровське» не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не спростовують висновки акту внутрішнього аудита, яким викрито викривлення бухгалтерської звітності та подання за підписом позивача, як керівника, інформації, яка не відповідає дійсності, про що зазначено в Акті внутрішнього аудита.

Таким чином, роботодавцем доведено законність звільнення позивача з підстав та умов передбачених Контрактом у відповідності до п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Тому рішення суду в частині визнання протиправним та скасування наказу Національної академії аграрних наук України № 163-к від 01 липня 2022 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» та про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення цих вимог ОСОБА_1 без задоволення.

Відмова у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та про поновлення позивача у займаній посаді унеможливлює задоволення вимог про стягнення з ДП «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 липня 2022 року по 28 квітня 2023 року, внаслідок чого ці вимоги також підлягають залишенню без задоволення.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2023 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного університету «Інститут виноградства і виноробства імені В.Є. Таїрова» про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 01.04.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова