Ухвала

від 28.03.2024 по справі 161/5140/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/5140/24

Провадження № 4-с/161/32/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря Ленічевої Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заді суду в місті Луцьку скаргу ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність державного виконавця Ківерцівського відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2024 року скаржник звернувся до суду із цією скаргою.

Скарга обґрунтована тим, що Луцьким міськрайонним судом Волинської області 08 червня 2006 року були видані виконавчі листи з примусового виконання вироку суду від 13 березня 2006 року №1-52/2006, в частині вирішення цивільного позову.

Зокрема судом були видані виконавчі листи:

1)про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 20000,00 грн. моральної школи (ВП №48941252);

2)про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 в користь ОСОБА_10 18700,00 грн. моральної шкоди (ВП №48942498);

3)про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 в користь ОСОБА_12 69000,00 грн. матеріальної шкоди та 20000,00 грн. моральної шкоди (ВП №48942887).

Скаржник зазначає, що в межах даних виконавчих проваджень державним виконавцем були накладені арешти на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1 .

Наразі виконавчі провадження завершені, виконавчі провадження стосовно нього не здійснюються, а стягувачів за ними померли. Спадкоємці стягувачів повторно виконавчі документи не пред`являли.

Посилаючись на вищевикладене, скаржник просить суд:

1)визнати рішення Ківерцівського відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06 березня 2024 року про відмови у знятті арешту з рухомого і нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановами державних виконавців від 12 вересня 2006 року та від 13 жовтня 2015 року, незаконним;

2)визнати протиправною бездіяльність Ківерцівського відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з рухомого і нерухомого майна ОСОБА_1 ;

3)зобов`язати Ківерцівський відділ Державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з рухомого і нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , номери записів про обтяження 3751912 від 19 вересня 2006 року, 11707906 від 22 жовтня 2015 року.

У письмових поясненнях Ківерцівський відділ Державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скаргу заперечив та просив суд відмовити у її задоволенні.

В судове засідання сторони не прибули.

Представник Ківерцівського відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у письмовій заяві просить суд слухати справу за його відсутності, скаргу заперечує.

Дослідивши письмові матеріали скарги, суд дійшов висновку, що її слід задовольнити частково, з таких підстав.

В першу чергу суд вважає за необхідним визначитися, чи є в нього юрисдикція на розгляду цієї скарги.

З відомостейЄдиного державногореєстру судовихрішень судомвстановлено,що ухвалоюВолинського окружногоадміністративного судувід 27липня 2023року № 40/19605/23, Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії закрито. Роз`яснено, що даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набрала законної сили 11 серпня 2023 року.

Предметом розгляду у вищенаведеній адміністративній справі були ці ж самі арешти, які розглядаються у цій справі.

Оскільки набрала законної сили ухвала суду в адміністративній справі, якою закрито провадження стосовно оскарження спірних арештів, з метою забезпечення права скаржника на доступ до суду, яке закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, цю скаргу слід розглянути в порядку цивільного судочинства.

Щодо доводів скарги по суті, суд зазначає таке.

Так, з матеріалів справи слідує, що у виконавчих провадженнях №№48941252, 48942498, 48942887, які стосувалися стягнення моральної та матеріальної шкоди, що відшкодована за цивільним позовом у кримінальній справі, виконавчі документу були повернуті стягувачам підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), а відповідні виконавчі листи повторно не пред`являлися.

Крім того, згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану, стягувачі ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 померли у 2008, 2011 та 2019 роках відповідно.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спадкоємці останніх зверталися до суду із заявами про заміну стягувачів у виконавчих провадженнях (виконавчих листах), або повторно пред`являли виконавчі документи до виконання. Відсутні такі відомості і в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Суд зауважує, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувачів, або їх спадкоємців, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплено у статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В такому випадку, на думку суду, зважаючи на поведінку державного виконавця, який не здійснює виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, чим підтвердив відсутність з боку держави майнових претензій до боржника, а також відсутність ініціативи стягувачів, чи їх спадкоємців, у повторному пред`явленні виконавчих документів до виконання, слід задовольнити скаргу частково, а саме зобов`язати скасувати такі арешти.

У вимогах скарги про визнання рішення та бездіяльності неправомірним суд відмовляє, оскільки будь-якого неправомірного діяння державний виконавець не вчинив, адже він не може самостійно скасувати арешт на майно, без відповідного судового рішення, а арешт на майно скасовується виключно у зв`язку з відсутністю будь-яких подальших майнових претензій з боку стягувачів, або їх спадкоємців, у зв`язку з чим обтяження на майно боржника втратило свою актуальність.

Керуючись ст. 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність державного виконавця Ківерцівського відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, - задовольнити частково.

Зобов`язати Ківерцівський відділДержавної виконавчоїслужби уЛуцькому районіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції зняти арешт з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був накладений постановою державного виконавця від 12 вересня 2006 року АА №033563, реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 3751912, а також постановою державного виконавця від 13 жовтня 2015 року ВП №48942887, номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав (спеціальний розділ) 11707906.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу у повному обсязі складена та підписана 02 квітня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк