Ухвала

від 02.04.2024 по справі 278/1691/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №278/1691/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2024 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Накутна Софія Олександрівна про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду з вище вказаним клопотанням у якому просить визнати на території України рішення суду міста Жодино Мінської області від 06.09.2023 року, ухвалене у справі про розірвання шлюбу, який був укладений між громадянкою України ОСОБА_1 та громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_2 , що був зареєстрований 19.07.2019 року Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Житомирській області (Україна), актовий запис № 1246.

Відповідно до ч. 1ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Главою2розділуІХ ЦПК України, врегульований порядок визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 82 Закону України «Про міжнародне приватне право», визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (згідно ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Згідно положень ч. 1 та ч. 2ст. 472 ЦПК України, клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленомустаттями 464-466 цього Кодексудля подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.

До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3)засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду визначеністаттею 466 ЦПК України.

Згідно з ч. 1ст. 466 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:1) ім`я (найменування) особи, яка подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) ім`я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.

Відповідно дост. 464 ЦПК України, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Однак, вищезазначена заява не в повній мірі відповідає вимогам ст. 466 ЦПК України, зокрема:

- клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню не містить підпису адвоката Накутної Софії Олександрівни, яка звернулась до суду від імені ОСОБА_1 ;

- у заголовку клопотання зазначено про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, а в прохальній частині заяви просять визнати натериторії Українирішення суду міста Жодино Мінської області від 06.09.2023 року, ухвалене у справі про розірвання шлюбу, який був укладений між громадянкою України ОСОБА_1 та громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_2 , що був зареєстрований 19.07.2019 року Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Житомирській області (Україна), актовий запис № 1246;

- у клопотанні не зазначено ім`я боржника, не зазначено його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні.

Відтак, суд позбавлений можливості перевірити, чи подано клопотання до Житомирського районного суду Житомирської області з дотриманнямст. 464 ЦПК України.

Крім того, вищезазначена норма містить посилання на те, що питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням саме боржника чи за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Однак, таких відомостей суду заявником не надано.

Крім того, всупереч вимогам п. 4 ч. 3ст. 466 ЦПК України, оскількине долучений документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше).

Відповідно до ч. 4ст. 466 ЦПК України, cуд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, або клопотання подане особою, яка відповідно до частини шостоїстатті 14 цього Кодексузобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.

З урахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку, про наявні правові підстави для залишення без розгляду і повернення клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Накутна Софія Олександрівна, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.260,261,466,353,354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 ,від іменіякої дієадвокат НакутнаСофія Олександрівна,про визнаннярішення іноземногосуду,що непідлягає примусовомувиконанню - залишити без розгляду та повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили відповідно дост. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. М. Дубовік