Ухвала

від 01.04.2024 по справі 278/1695/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №278/1695/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування малолітньої особи на утриманні, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Військова частина № НОМЕР_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить встановити юридичний факт, а саме те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на утриманні свого батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 .

Встановлення зазначеного факту заявнику потрібно з метою захисту прав та інтересів його дитини та прав заявника як батька, у тому числі, переміщення заявника і його дитини без нотаріальної згоди матері, а також як підставу для звільнення з військової служби.

Розглянувши матеріали заяви, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження з огляду на наступне.

Відповідно до вимогст. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (окрім тих, що визначені ч. 1ст. 315 ЦПК України), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому, згідно з ч. 4ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Судом встановлено, що заявник звернувся до суду з вимогою про встановлення факту перебування на його утриманні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, питання утримання малолітніх, неповнолітніх дітей, врегульовані положеннямиСімейного кодексу України. Так, відповідно дост. 180 СК України, саме батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку по утриманню дітей врегульованост. 181 СК України, де зокрема закріплено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 4 ст. 157 СК України визначено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, такий спір вирішується судом. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (стаття 159 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 160 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ст. 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Факт самостійного виховання дитини одним із батьків, відсутності участі іншого з батьків у вихованні дитини може бути встановлений у рішенні суду при вирішенні спору щодо позбавлення особи батьківських прав у порядку позовного провадження.

У разі виникнення спору щодо місця проживання дитини (опіки над дитиною), ухилення від виконання (невиконання) батьківських обов`язків - такий спір підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Крім того, у постанові від 22.09.2022 в справі №462/5368/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу.

Так, документами (доказами), що підтверджують самостійне виховання батьком дитини можуть бути: довідки, листи, акти, інша інформація установ та організацій, рішення суду про позбавлення матері батьківських прав, рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком, рішення суду про визнання матері дитини безвісно відсутньою, рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з батьком, нотаріально посвідчений договір між батьками, яким визначене місце проживання дитини з батьком, тощо.

Також, чинним законодавством передбачена можливість звернення до державних органів та інших закладів чи установ від імені та в інтересах дитини одним із батьків, зокрема з тим, з ким вона проживає, при цьому додатково рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини не вимагається.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати факт відсутності участі одного з батьків у вихованні дитини наявністю рішення суду про встановлення факту, який просить заявник.

Крім цього, слід зазначити, що норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. У разі відмови заявнику у прийнятті певних документів, якими він підтверджує наявність відповідних обставин чи в прийнятті певного рішення, заявник має право оскаржити такі дії чи рішення до суду. А суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання. Тобто, вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями тощо, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Також, не відповідатиме завданням цивільного судочинства і є недопустимим звернення до суду із заявою про встановлення певного факту з метою створення підстав для звільнення від доказування в можливій іншій справі (для встановлення обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що саме по собі встановлення судом факту, який просить заявник, не може породжувати для нього юридичних наслідків, тобто від його встановлення не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Таким чином, враховуючи зміст вимог про визнання факту самостійного виконання заявником батьківських обов`язків стосовно неповнолітньої дитини, свідчить про наявність спору про право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суттю суперечності, конфлікт сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Таким чином, за встановлених обставин із заяви ОСОБА_1 , крім зазначеного вище, вбачається і спір про право (який внормовується Сімейним кодексом України, Цивільним кодексом України, тощо), відтак такі вимоги не підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження на підставі ст. ст. 293, 315 ЦПК України.

Суддя вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що він має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, про які він вказав у заяві, шляхом подання відповідої позовної заяви у порядку позовного провадження на загальних підставах (щодо захисту певних прав відповідних осіб в межах Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, того). Позовна заява має відповідати вимогам ст. ст. 175-177 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування малолітньої особи на утриманні, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Військова частина № НОМЕР_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя О. М. Дубовік